ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.10.2021Справа № 910/4856/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промінь»
про стягнення 60 667,68 грн.
без виклику учасників справи.
Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промінь» про стягнення 60 667,68 грн. штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на недотримання відповідачем обумовлених сторонами строків за договором №286/3/19/120 про поставку для державних потреб матеріально - технічних засобів речової служби від 03.04.2019. У зв'язку із зазначеним позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленого вчасно товару за період прострочення 16 діб (відповідно до Акту №2 від 16.04.2020), що складає 5 003,52 грн., за період прострочення 2 доби (відповідно до Акту №1 від 01.04.2020), що складає 938,16 грн. та штраф за прострочення поставки товару понад 10 днів у розмірі 54 726,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 залишено без руху позовну заяву Міністерства оборони України, надано позивачу строк для усунення недоліків, який становить десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, встановлено позивачу спосіб усунення недоліків у позовній заяві.
Станом на 19.04.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків у позовній заяві.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
12.05.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову.
18.05.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Беручи до уваги запровадження карантину та особливого режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. на лікарняному та у відпустці, завершальний розгляд справи здійснювався 26.10.2021.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
03.04.2019 між Міністерством оборони України (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промінь" (постачальник, відповідач) укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/19/120 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2019 році поставити замовнику футболки та сорочки (18330000-1) (фуфайки (з короткими рукавами) з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2 та вид 3) (лот 4 футболки (18331000-8) (фуфайка (з короткими рукавами) з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2) (далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі (п.1.1. договору).
Номенклатура товару, передбаченого до поставки за Договором, вимог згідно яких виготовлюється товар, строки (терміни) виконання Договору, визначаються викладеною у п. 1.2 Договору Специфікацією.
Відповідно до Специфікації товару (п. 1.2 Договору) загальна кількість Товару для постачання - 50 000 шт., вартістю 3 909 000,00 грн. (з ПДВ). Строк (термін) постачання встановлено: Футболки (18331000-8) (Фуфайка (з короткими рукавами) з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2): 30 000 шт. до 01.06.2019 (включно), 10 000 шт. до 21.07.2019 (включно), 10 000 шт. до 29.10.2019 (включно).
Відповідно до додаткової угоди №1 від 14.12.2019 до договору сторони дійшли згоди щодо продовження терміну дії договору до 31.03.2020 (включно).
19.02.2020 сторонами підписано додаткову угоду №2, згідно умов якої сторони домовились доповнити п.1.2 розділу 1 "предмет договору" специфікацією на 2020 рік: найменування товару - футболки (18331000-8) (фуфайка (з короткими рукавами) з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2), ТУУ 14.1-00034022-081:2015, повідомлення про зміни №3 та відповідність зразку-еталону, строки (терміни) постачання до 31.03.2020 (включно), загальна кількість - 10000 шт. на суму 781 800,00 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 1.5 Договору в редакції Додаткової угоди №2 від 19.02.2020 товар постачається на об'єднані центри забезпечення після приймального контролю (якості) представниками Управління контролю якості (далі - представник замовника).
Пунктом 1.6 Договору визначено, що товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки та ростовки Міністерства оборони України, які є невід'ємними частинами цього Договору. При формуванні кожної партії товару має бути витримана пропорційність за розмірами, яка встановлена ростовкою Міністерства оборони України.
У відповідності до п. 2.5 Договору постачальник зобов'язаний до початку поставки товару за Договором разом з оголошенням письмово повідомити представника про готовність партії товару до приймання та місце здійснення приймального контролю товару за якістю. Після отримання листа разом з оголошенням представник замовника протягом трьох робочих днів розпочинає приймальний контроль товару за якістю у приміщенні вказаному у листі.
Постачальник забезпечує доступ представника замовника до приміщень, у яких виготовляються та зберігається товар для здійснення контролю за його якістю.
Пунктом 2.6 Договору узгоджено, що результати приймального контролю товару оформлюються актом приймального контролю товару за якістю.
Згідно з п.3.1. договору в редакції Додаткової угоди №2 від 19.02.2020 ціна цього Договору становить: 4 690 800, 00 грн., у тому числі ПДВ 781 800,00 грн., а саме: у 2019 році за Специфікацією становить: 3 909 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 651 500, 00 грн. (загальний фонд); у 2020 році за Специфікацією становить: 781 800, 00 грн., у тому числі ПДВ 130 300, 00 грн. (за загальним фондом).
За умовами п.5.1 договору товар постачається на умовах DDР - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів Інкотермс у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами тощо. Строк поставки товару буде визначений в специфікації договору.
Відповідно до п. 5.2 договору місцем поставки товару є об'єднані центри забезпечення Тилу Збройних Сил оборони України (далі - одержувачі замовника) згідно з рознарядкою та ростовкою Міністерства оборони України, які є невід'ємною частиною Договору, з обов'язковим дотриманням передбачених н6ими вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень. Поставка товару здійснюється транспортом постачальника. Витрати щодо перевезення товару до місця приймання одержувачем замовника, несе постачальник.
Пунктом 5.3 Договору узгоджено, що датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару.
Згідно з п.п. 6.3.1, 6.3.3, 6.3.4 Договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені Договором; письмово, не пізніше ніж за два робочі дні, повідомити представника замовника, про дату коли товар уде наданий для приймання по якості; письмово, не пізніше ніж за два робочі дні, повідомити одержувача замовника, про дату коли товар буде відвантажений на його адресу.
У п.7.3.4 договору передбачено, що за порушенням строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.
Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ-сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України та регіональними Торгово-промисловими палатами (п.п.8.1, 8.2, 8.3 договору).
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.03.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 14.12.2019).
Як зазначає позивач, відповідачем товар в кількості 6 000 штук на суму 469 080,00 грн., прийнятий згідно видаткової накладної №17 від 01.04.2020, Акту №1 приймального контролю товару за якістю від 01.04.2020, оголошення №1 від 19.03.2020, повідомлення №1 від 03.04.2020 та повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, оплачених у централізованому порядку №54 від 03.04.2020, поставлено із запізненням на 2 доби, в зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 938,00 грн.
Разом з цим, позивач стверджує, що відповідачем товар в кількості 4000 штук на суму 312 720,00 грн. прийнятий згідно видаткової накладної №28 від 16.04.2020, Акту №2 приймального контролю товару за якістю від 16.04.2020, оголошення №2 від 19.03.2020, повідомлення №2 від 17.04.2020 та повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, оплачених у централізованому порядку №184 від 17.04.2020, поставлено із запізненням на 16 діб, в зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 5003,52 грн. та штраф за прострочення поставки товару понад 10 днів в розмірі 54 726,00 грн.
14.04.2020 Міністерство оборони України звернулось до відповідача із претензією №286/8/2687 щодо невиконання зобов'язань за договором, у якій вимагало сплатити штрафні санкції за порушення терміну поставки товару на суму 938,00 грн.
13.05.2021 позивач звернувся до відповідача із претензією №286/8/3501 щодо невиконання зобов'язань за договором, у якій вимагало сплатити штрафні санкції за порушення терміну поставки товару на суму 59 729,52 грн.
Посилаючись на те, що в процесі виконання умов договору відповідачем було допущено прострочення виконання зобов'язань з поставки товару, позивачем було нараховано до сплати Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промінь" штрафні санкції в сумі 60 667,68 грн, про стягнення якої Міністерство оборони України звернулося до суду у даній справі.
Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що граничний строк (термін) поставки відповідачем товару згідно умов укладеного між сторонами договору (до 31.03.2020) співпав із періодом дії суворих карантинних заходів в Україні, внаслідок чого відповідач вимушений був зупинити виробництво, що згідно чинного законодавства України та умов договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/19/120 від 03.04.2019 є форс-мажорними обставинами, настання яких підтверджено сертифікатом Вінницької торгово-промислової палати №0500-20-1330 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 24.07.2020 та існування яких, відповідно, є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань з поставки товару у встановлений договором строк.
Також відповідач зазначає, що звернувся до позивача із листом №1603-2020-03 від 16.03.2020 (зареєстрований за вх.3717 від 18.03.2020) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промінь" повідомило директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України про призупинення виробництва на час карантину, пов'язаного з поширенням короновірусної інфекції, тобто з 16.03.2020 по 05.04.2020 та просив продовжити терміни постачання по додатковим угодам на 1 місяць - по 30.04.2020.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Додатковою угодою №2 від 19.02.2020 сторони дійшли згоди доповнити п. 1.2 Договору Специфікацією на 2020 рік, відповідно до якої, поставці підлягають футболки (18331000-8) (фуфайка (з короткими рукавами) з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2), у кількості 10000 шт. до 31.03.2020, загальною вартістю 781 800,00 грн.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що товар в кількості 6 000 штук на суму 469 080,00 грн., прийнятий згідно видаткової накладної №17 від 01.04.2020, Акту №1 приймального контролю товару за якістю від 01.04.2020, оголошення №1 від 19.03.2020, повідомлення №1 від 03.04.2020 та повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, оплачених у централізованому порядку №54 від 03.04.2020, а також товар в кількості 4000 штук на суму 312 720,00 грн. прийнятий згідно видаткової накладної №28 від 16.04.2020, Акту №2 приймального контролю товару за якістю від 16.04.2020, оголошення №2 від 19.03.2020, повідомлення №2 від 17.04.2020 та повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, оплачених у централізованому порядку №184 від 17.04.2020, поставлено із порушенням узгоджених сторонами строків.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф.
Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Водночас, ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК України визначають, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що граничний строк (термін) поставки відповідачем товару згідно умов укладеного між сторонами договору (31.03.2020) співпав із періодом дії суворих карантинних заходів в Україні, внаслідок чого відповідач був змушений оголосити простій з 18.03.2020 до 28.04.2020 на виробництві, в зв'язку з чим позивач не мав можливості виконати умови Договору щодо поставки товару у визначений строк. Настання форс-мажорних обставин підтверджується Сертифікатом Вінницької Торгово-Промислової палати №0500-20-1328 від 24 липня 2020 про форс-мажорні обставини. Також відповідач зазначає, що звернувся до позивача із листом за вих. №1603-2020-03, яким повідомив про початок простою виробництва у зв'язку з поширенням корона вірусної інфекції як обставин непереборної сили, які не залежали від волі постачальника та просив продовжити терміни постачання товарів до 30.04.2020, який отримано позивачем 18.03.2020 за № 3717.
Згідно з пунктів 8.1, 8.2, 8.3 договору сторони погодили, що звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ-сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України та регіональними Торгово-промисловими палатами.
Як вбачається з матеріалів справи, листом №1603-2020-03 від 16.03.2020 (зареєстрований за вх.3717 від 18.03.2020) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промінь" повідомило директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України про призупинення виробництва на час карантину, пов'язаного з поширенням короновірусної інфекції, тобто з 16.03.2020 по 05.04.2020 та просило продовжити терміни постачання по додатковим угодам на 1 місяць - по 30.04.2020.
24.07.2020 Вінницькою торгово-промисловою палатою виданий сертифікат №0500-20-1328 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на підтвердження настання форс-мажорних обставин щодо обов'язку (зобов'язання) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промінь" з поставки товару - футболки (18331000-8) (фуфайка (з короткими рукавами) з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2), у кількості 10000 шт. до у термін до 31.03.2020 за договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/19/120 від 03.04.2019 у період з 18.03.2020 до 28.04.2020 у зв'язку з введенням карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Згідно ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст.617 Цивільного кодексу України).
Ця норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Під випадком розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов'язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов'язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов'язаний або якщо на місці боржника була б інша особа. Такий підхід щодо суб'єктивної неможливості передбачити, а отже і попередити діяння, що викликало невиконання або неналежне виконання зобов'язання, дозволяє відмежувати випадок від непереборної сили (форс-мажор).
Поняття та ознаки непереборної сили розкриваються у п.1 ч. ст.263 Цивільного кодексу України. Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності, а екстраординарна подія, яка не є звичайною.
З наведених норм чинного законодавства України та положень договору вбачається, що обставини, на які відповідач посилається в обґрунтування своїх заперечень щодо відсутності його вини у простроченні виконання зобов'язання за договором як підстави звільнення його від відповідальності, а саме настання форс-мажорних обставин щодо конкретного випадку виконання господарського зобов'язання є такими, що підтверджені належними та допустимими доказами у справі та відповідно звільняють відповідача від цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності перед позивачем за невиконання умов договору в частині строку поставки товару.
За висновками суду, сертифікат, який виданий Вінницькою торгово-промисловою палатою №0500-20-1328 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 24.07.2020 підтверджує настання форс-мажорних обставин у період з 18.03.2020 до 28.04.2020 саме щодо обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промінь" з поставки товару - футболки (18331000-8) (фуфайка (з короткими рукавами) з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2), у кількості 10000 шт. до у термін до 31.03.2020, а лист відповідача №1603-2020-03 від 16.03.2020 (зареєстрований за вх.3717 від 18.03.2020) свідчить про виконання останнім свого обов'язку з інформування замовника про настання форс-мажорних обставин у встановлений укладеним між сторонами договором строк.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що позивач, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинен дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
За приписами ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Враховуючи наведене, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позов не є достатньо обґрунтованим, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог, так само як і фактів порушення власних прав та інтересів відповідачем у справі.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судовий збір покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 26.10.2021.
Суддя І.В. Приходько