Справа № 616/530/21
Провадження № 2-а/616/6/21
іменем України
"26" жовтня 2021 р. смт. Великий Бурлук
Великобурлуцький районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Подмаркової Ю.М.
за участі: секретаря судового засідання - Козуб В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ДОП СП відділення поліції № 1 Куп'янського РВП Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Білінського Олександра Сергійовича, Головного управління Національної поліції в Харківській області, про визнання дій незаконними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою з вимогами:
- визнати дії ДОП СП відділення поліції № 1 Куп'янського РВП Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Білінського О.С. щодо винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення серія ГАВ № 052617 від 20.07.2021 за статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення про накладення на неї штрафу у розмірі 850,00 грн незаконними;
- скасувати постанову ДОП СП відділення поліції № 1 Куп'янського РВП Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Білінського О.С. серія ГАВ № 052617 від 20.07.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 19.07.2021, близько 23 год. 30 хв., між нею та її чоловіком ОСОБА_2 виник конфлікт, чоловік був у нетверезому стані, виражався нецензурною лайкою, виганяв її з квартири у зв'язку з чим вона викликала поліцію. Працівники поліції приїхали через дві години та запропонували написати їй заяву про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , який на той час вже спав і конфлікт між ними, на момент приїзду поліції, вже було вичерпано. Працівники поліції попередили її про необхідність неодноразово прибувати до відділення поліції (до судово-медичного експерта для зняття побоїв, до слідчого та на інші процесуальні дії). Оскільки вона є інвалідом першої групи та, за станом здоров'я, не зможе їздити на слідчі дії, написала заяву про відмову від подання заяви про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 . Її чоловіка ніхто не опитував, в її присутності протокол про адміністративне правопорушення не складався. Пізніше, до неї прийшов дільничний офіцер поліції та пояснив, що, оскільки, вона викликала поліцію та відмовилася написати заяву про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та написала заяву про те, що конфлікт вичерпано, претензій не має, то тим самим вона вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Дільничний запропонував їй написати письмові пояснення в яких вказати, що вона є інвалідом першої групи, постійно проходить лікування (гемодіаліз) та їй нічим буде сплатити штраф, після чого вручив їй постанову про накладення адміністративного стягнення. При цьому, не роз'яснив її права.
Позивач зазначила, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, вважає дії ДОП СП відділення поліції № 1 Куп'янського РВП Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Білінського О.С. незаконними, а постанову, такою, що підлягає скасуванню.
Інші заяви по суті справи.
30.09.2021 від представника Головного управління Національної поліції в Харківській області Тищенка О.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління Національної поліції в Харківській області заперечує проти задоволення позовних вимог. Відповідно до постанови від 20.07.2021 серії ГАВ № 052617, 19.07.2021 ДОП СП відділення поліції № 1 Куп'янського РВП Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенант поліції Білінський О.С., розглянувши матеріали адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 , встановив, що 19.07.2021, о 23:30 год, позивач здійснила завідомо неправдивий виклик до служби 102 поліції з приводу погрози ножем чоловіком, а цей факт події не знайшов свого підтвердження, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відтак, поліцейський виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Постанова є правомірною, докази порушення інспектором поліції процедури її винесення відсутні. Вчинене владним суб'єктом волевиявлення з приводу реалізації адміністративної функції не спричинило безпідставного настання негативних наслідків для позивача, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.
Рух справи.
Ухвалою Великобурлуцького районного суду Харківської області від 19.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено судовий розгляд на 15:00 год. 21.09.2021.
21.09.2021 у зв'язку з відключенням електропостачання в суді, відкладено судовий розгляд справи та призначено судове засідання на 11:00 год. 24.09.2021.
24.09.2021 за клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Зінченко С.А. судове засідання відкладено до 15:00 год. 04.10.2021, залучено до участі в адміністративні справі співвідповідача Головне управління Національної поліції в Харківській області.
04.10.2021 та 19.10.2021 за клопотанням представника позивача адвоката Зінченко С.А. судове засідання відкладено до 14:00 год. 21.10.2021.
Пояснення учасників справи в судовому засіданні.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності та за участі її представника адвоката Зінченко С.А., позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Зінченко С.А. у судовому засіданні наполягала на задоволенні позову посилаючись на обставини, викладені у ньому.
Відповідач ДОП Білінський О.С. позовні вимоги не визнав та вказав, що ним правомірно було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у зв'язку із вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Щодо обставин виклику ОСОБА_1 поліції 19.07.2021, пояснив, працівники поліції прибули оперативно, а не через дві години після виклику, як зазначає позивач. Однак, ОСОБА_1 відмовилася писати заяву про притягнення її чоловіка до відповідальності. Наступного дня йому було передано матеріали і він виніс постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у зв'язку із вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Просив врахувати, що ОСОБА_1 на протязі місяця близько п'яти разів викликала поліцію, а потім відмовлялася писати заяви.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Харківській області у судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву представник Головного управління Національної поліції в Харківській області Тищенко В.В. просив розгляд справи провести без участі представника управління, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
20.07.2021 ДОП СП відділення поліції № 1 Куп'янського РВП Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Білінським О.С. винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ГАВ № 052617, згідно з якою 19.07.2021 о 23:30 год., ОСОБА_1 , здійснила завідомо неправдивий виклик до служби 102 поліції з приводу погрози ножем чоловіком, а цей факт події не знайшов свого підтвердження, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказаною постановою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень.
Ухвалою суду від 19.08.2021 поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження постанови.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
Згідно статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, за статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Предметом оскарження в даній справі є постанова про вчинення адміністративного правопорушення, що передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме завідомо неправдивий виклик поліції.
Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він містить об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у завідомо неправдивому виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань (матеріальний склад).
Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку).
Суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ознака винності діяння є обов'язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (статті 10, 11 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
В адміністративному позові позивач заперечує проти вчинення нею адміністративного правопорушення, свою вину не визнає.
Згідно з статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Положення статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
З матеріалів справи вбачається, що позивач наголошує на тому, що здійснюючи виклик поліції, була впевнена, що відносно неї вчиняються неправомірні дії з боку чоловіка та усвідомлювала, що вона діє правомірно та повідомляє правдиву інформацію.
З огляду на зазначене, в порушення вимог статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є недоведеним.
Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З гідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпція, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
Кодексом України про адміністративні правопорушення закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.
Статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в тому числі і право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи те, що під час судового розгляду не було надано відповідачем належних та допустимих доказів наявності умислу в діяннях позивача як обов'язкової ознаки суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд вважає недоведеною вину позивача у вчиненні правопорушення і, як наслідок, наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Щодо вимог позивача про визнання незаконними дій відповідача ДОП СП відділення поліції № 1 Куп'янського РВП Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Білінського О.С. суд зазначає таке.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.
У відповідності до приписів статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних правовідносин.
Отже, обов'язковою ознакою рішень, дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Відповідно до частини 1 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
При цьому, дії зі складання постанови у справі про адміністративне правопорушення є, по суті, виконанням службовими особами своїх повноважень, наданих законодавством. Отже, вказані дії суб'єкта владних повноважень не порушують прав позивача.
У свою чергу, особа, що притягнута до адміністративної відповідальності, наділена правом оскарження зазначеної постанови.
Суд зазначає, що не дії відповідача, а його рішення у формі постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності породжує для позивача певні правові наслідки і має обов'язковий характер.
У даному випадку ДОП СП відділення поліції № 1 Куп'янського РВП Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Білінським О.С. за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесено оскаржувану постанову, якою і притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.
На підставі викладеного, суд зазначає, що дії відповідача щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності самі по собі не містять владно-управлінських ознак, оскільки юридичні наслідки для особи, у даному випадку, має лише рішення у формі постанови, яким останню притягнуто до адміністративної відповідальності.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання незаконними відповідних дій поліцейського оскільки, як зазначено вище, не дії відповідача, а його рішення (оскаржувана постанова), призвело до порушення права позивача у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності.
Ухвалюючи дане рішення, суд враховує практику міжнародних інституцій.
Так, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи відповідача є необґрунтованими та правомірності оскаржуваної постанови не підтверджують.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 6, 7, 20, 241-246, 257-263, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Скасувати постанову ДОП СП відділення поліції № 1 Куп'янського РВП Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Білінського Олександра Сергійовича серії ГАВ № 052617 від 20.07.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.
В задоволенні позовних вимог в частині визнання дій ДОП СП відділення поліції № 1 Куп'янського РВП Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Білінського Олександра Сергійовича незаконними - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Великобурлуцький районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, з одночасним надсиланням апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 26.10.2021.
позивач - ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована проживаючою та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;
відповідач - ДОП СП відділення поліції № 1 Куп'янського РВП Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенант поліції Білінський Олександр Сергійович, місцезнаходження: 62602, смт Великий Бурлук, Куп'янський район, Харківська область, вул. Центральна, б. 55;
відповідач - Головне управління Національної поліції в Харківській області, юридична адреса: 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 5, код ЄДРПОУ 40108599.
Головуючий: Ю.М. Подмаркова