61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
22.10.2021 Справа № 905/1855/19
Господарський суд Донецької області у складі:
судді Фурсової С.М.,
при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; код ЄДРПОУ 20077720)
до Акціонерного товариства «К.Енерго» (85612, Донецька область, Мар'їнський район, місто Курахове, вулиця Енергетиків, будинок 34; код ЄДРПОУ 00131305)
про стягнення 2 524 034,55 гривень, -
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
В провадженні Господарського суду Донецької області (суддя Зекунов Е.В.) перебувала справа № 905/1855/19 за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Акціонерного товариства «К.Енерго» про стягнення 2 524 034,55 гривень, з яких 749 794,03 гривень пені, 316 815,23 гривень 3% річних та 1 457 425,29 гривень інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору постачання природного газу № 1518/1617-ТЕ-41/17 від 08.09.2016.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.07.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі № 905/1855/19, відмовлено у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.05.2021 касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково, рішення Господарського суду Донецької області від 06.07.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 (в частині відмови у стягненні 1 751 663,27 гривень) у справі № 905/1855/19 скасовано, справу в скасованій частині передано на новий розгляд Господарському суду Донецької області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2021 для розгляду справи № 905/1855/19 визначено суддю Фурсову С.М.
Ухвалою суду від 24.06.2021 прийнято справу № 905/1855/19 до провадження суддею Фурсовою С.М., вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 13.07.2021 відкладено підготовче засідання, сторонам продовжено строк для надання суду пояснень у справі з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.05.2021.
До суду 10.08.2021 надійшли письмові пояснення Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», в яких, зокрема зазначено наступне:
- укладаючи договір постачання природного газу № 1518/1617-ТЕ-41/17 від 08.09.2016 та будучи обізнаний з нормами чинного законодавства, відповідач та позивач у підпункті 2 пункту 6.2 згаданого договору чітко передбачили, що в будь-якому випадку, споживач (в даному випадку - відповідач) зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;
- саме пункт 6.2 договору постачання природного газу № 1518/1617-ТЕ-41/17 від 08.09.2016 прямо встановлює, що відповідач не обмежується в здійсненні розрахунків з Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» лише рахунками зі спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену договором можливість сплати заборгованості своїми коштами, тим самим - міг впливати на стан розрахунку;
- законодавством встановлено обов'язок здійснювати розрахунки виключно через рахунки зі спеціальним режимом використання, однак - саме для споживачів газу, при цьому законодавством не встановлено заборони на проведення оплат шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця;
- жодним нормативним актом не передбачено заборону здійснення розрахунків поза межами механізму автоматичного розподілу коштів, а умовами договору постачання природного газу № 1518/1617-ТЕ-41/17 від 08.09.2016 сторони погодили обов'язок вчинення всіх належних дій у разі виявлення заборгованості.
На виконання ухвали суду від 24.06.2021 позивач надав детальний розрахунок здійснених нарахувань (пені, 3 % річних, інфляційних втрат) на суми заборгованості (за виключенням нарахувань заборгованості, сплачену на підставі спільних протокольних рішень, укладених на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20), а саме на загальну суму 1 751 663,27 гривень, з яких:
- пеня у розмірі 749 794,05 гривень;
- 3 % річних у розмірі 211 278,83 гривень;
- інфляційні втрати у розмірі 790 590,39 гривень.
Ухвалою суду від 10.08.2021 відкладено підготовче засідання на 07.09.2021, відповідачу встановлено строк для надання суду пояснень.
На електронну пошту суду 06.09.2021 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по суті спору, в яких останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», оскільки заборгованість за спожитий природний газ була погашена Акціонерним товариством «К.Енерго» до 01.06.2021, а тому в силу приписів частини другої статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» нараховані на заборгованість за спожитий природний газ неустойка, інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 01.06.2021.
На електронну пошту суду 07.09.2021 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому останній просив надати додатковий час для формування та надання суду правової позиції з урахуванням норм Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» № 1639-IX від 14.07.2021.
Ухвалою суду від 07.09.2021 відкладено підготовче засідання на 23.09.2021, позивачу та відповідачу у строк до 22.09.2021 запропоновано надати суду: письмові пояснення з викладенням правової позиції у справі з урахуванням норм Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» № 1639-IX від 14.07.2021.
На електронну пошту суду 21.09.2021 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що заборгованість за спожитий природний газ за спірним договором була погашена до 01.06.2021 та на підставі Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Ухвалою суду від 23.09.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 22.10.2021.
У судове засідання 22.10.2021 представники сторін не з'явились. Про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлялись своєчасно та належним чином.
Від представника Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на електронну пошту суду 22.10.2021 надійшла заява, в якій останній просить розгляд справи провести без його участі за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті заявлених вимог за наявними матеріалами в даному судовому засіданні.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд
08.09.2016 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (далі - споживач, відповідач) був укладений договір постачання природного газу № 1518/1617-ТЕ-41/17 (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього Договору.
На підставі відомостей, які наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що позивач та відповідач змінили найменування на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Акціонерне товариство «К.Енерго» відповідно.
За умовами пунктів 1.2-1.4 Договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 23.01.2017 до Договору) природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений у пункті 2.1 цього Договору, споживач визначає самостійно. За цим Договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України).
Згідно з пунктом 2.1 Договору (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 31.03.2017 до Договору) постачальник передає споживачу для СВП «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго» з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 3106 тис. куб. м, у тому числі за місяцями: жовтень 2016 року - 334 тис. куб. м, листопад 2016 року - 505 тис. куб. м, грудень 2016 року - 751 тис. куб. м, січень 2017 року - 640 тис. куб. м, лютий 2017 року - 466 тис. куб. м, березень 2017 року - 410 тис. куб. м. Постачальник передає споживачу для СВП «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго» з 01.04.2017 по 30.09.2017 (включно) газ обсягом до 700 тис. куб. м, у тому числі по місяцях: квітень 2017 року - 150 тис. куб. м, травень 2017 року - 100 тис. куб. м, червень 2017 року - 100 тис. куб. м, липень 2017 року - 100 тис. куб. м, серпень 2017 року - 100 тис. куб. м, вересень 2017 року - 150 тис. куб. м.
Відповідно до пункту 3.1 Договору постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі: природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газовидобуваних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; імпортованого природного газу (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, що ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України) - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Згідно з пунктом 3.4 Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта (пункт 3.6 Договору).
Пунктом 5.2 Договору (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 31.03.2017 до Договору) визначено, що ціна за 1000 куб. м газу за цим Договором, у тому числі з 01.04.2017 становить 4 942,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати з податком на додану вартість - 5 930,40 гривень.
За умовами пунктів 6.1, 6.2 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим.
Сторонами у пункті 8.3 Договору погоджено, що з урахуванням пункту 11.3 цього Договору укладання договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, включаючи обов'язок споживача сплатити на користь постачальника неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості, за винятком сум, сплачених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, але не обмежуючись таким обов'язком. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 по 30.09.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1 Договору з урахуванням додаткової угоди № 2 від 31.03.2017 до нього).
Договір та укладені в його межах додаткові угоди підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень та заперечень.
На виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ у період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року на суму 15 086 397,96 гривень з ПДВ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі), а саме:
- б/н від 31.10.2016 у жовтні 2016 року на суму 1 353 483,34 гривень з ПДВ;
- б/н від 30.11.2016 у листопаді 2016 року на суму 1 984 721,04 гривень з ПДВ;
- б/н від 31.12.2016 у грудні 2016 року на суму 2 488 745,74 гривень з ПДВ;
- б/н від 31.01.2017 у січні 2017 року на суму 2 604 032,71 гривень з ПДВ;
- б/н від 28.02.2017 у лютому 2017 року на суму 2 161 850,22 гривень з ПДВ;
- б/н від 31.03.2017 у березні 2017 року на суму 2 004 018,56 гривень з ПДВ;
- б/н від 30.04.2017 у квітні 2017 року на суму 709 602,01 гривень з ПДВ;
- б/н від 31.05.2017 у травні 2017 року на суму 455 324,26 гривень з ПДВ;
- б/н від 30.06.2017 у червні 2017 року на суму 480 771,60 гривень з ПДВ;
- б/н від 31.07.2017 у липні 2017 року на суму 239 807,58 гривень з ПДВ;
- б/н від 31.08.2017 у серпні 2017 року на суму 303 802,54 гривень з ПДВ;
- б/н від 30.09.2017 у вересні 2017 року на суму 300 238,36 гривень з ПДВ.
Вказані акти підписані без зауважень повноважними представниками сторін стосовно якості та обсягу переданого природного газу, містять посилання на договір постачання природного газу № 1518/1617-ТЕ-41/17 від 08.09.2016.
Відповідач здійснив оплату вартість отриманого у період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року природного газу, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою по операціям за період 01.01.2016 по 31.01.2018.
Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством «Київенерго», за участі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради, Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київського міської ради складено між собою спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України № 2077 від 10.04.2017 на суму 5 826 950,12 гривень.
У пункті 1 вказаного протокольних рішень вказано, що їх предметом є організація проведення взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005.
Наслідком підписання спільних протокольних рішень на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 є фактична зміна визначеного у договорі № 1518/1617-ТЕ-41/17 від 08.09.2016 порядку і строку проведення розрахунків за природний газ відносно сум, які охоплюються такими рішеннями, оскільки підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, НАК «Нафтогаз України» у такий спосіб виявило згоду зі зміною порядку та строків проведення розрахунків за наданий ним газ за договором № 1518/1617-ТЕ-41/17 від 08.09.2016.
Матеріалами справи підтверджується, що не врегульовані спільними протокольними рішеннями платежі проводились шляхом розподілу коштів із застосуванням спецрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014.
Позивач вказані обставини не заперечує.
Отже, розрахунки за договором постачання природного газу № 1518/1617-ТЕ-41/17 від 08.09.2016 здійснювались наступним чином:
- шляхом розподілу коштів із застосуванням спецрахунків (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014);
- шляхом укладення спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005).
Вважаючи порушеним своє право, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у жовтні 2019 року звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 2 524 034,55 гривень, з яких 749 794,03 гривень пені, 316 815,23 гривень 3% річних та 1 457 425,29 гривень інфляційні втрати.
Судом вже зазначалось, що рішенням Господарського суду Донецької області від 06.07.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі № 905/1855/19, відмовлено у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.05.2021 касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково, рішення Господарського суду Донецької області від 06.07.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 (в частині відмови у стягненні 1 751 663,27 гривень) у справі № 905/1855/19 скасовано, справу в скасованій частині передано на новий розгляд Господарському суду Донецької області.
Під час нового розгляду справи між сторонами відсутній спір щодо порядку, строків та розміру сплати відповідачем вартості отриманого у 2016-2017 роках природного газу, погашення якої відбулось згідно з укладеними сторонами спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005.
Предметом дослідження судом при новому розгляді є вимоги про нарахування пені, 3% річних та інфляційні втрат на заборгованість, яка була сплачена шляхом здійснення розрахунків на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014, а саме 1 751 663,27 гривень, з яких: 749 794,05 гривень пені, 211 278,83 гривень 3 % річних та 790 590,39 гривень інфляційних втрат.
Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви прийняття судового рішення.
З урахуванням вказівок Верховного Суду, наведених у постанові від 27.05.2021 у цій справі, які відповідно до частини першої статті 316 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляд, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, статті 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений сторонами договір № 1518/1617-ТЕ-41/17 від 08.09.2016 є договором поставки.
За змістом положень статей 655, 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 ЦК України).
Відповідно до вимог статей 525, 526, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (стаття 193 ГК України).
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки відповідач свої зобов'язання з оплати за природний газ виконував з простроченням, що підтверджується матеріалами справи, позивачем нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати на заборгованість, яка була сплачена шляхом здійснення розрахунків на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина третя статті 12 цього Закону).
Частиною другою статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» до обов'язків споживачів природного газу віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов'язків споживач несе відповідальність згідно із законом (частина третя статті 13 цього Закону).
Отже, постачання природного газу споживачам є різновидом господарської діяльності, що здійснюється на підставі договору постачання, який укладається між постачальником та покупцем (споживачем) із визначенням взаємних прав та обов'язків сторін такого господарського договору. Законодавцем до обов'язків споживача віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості придбаного (спожитого) природного газу, невиконання чи неналежне виконання якого тягне за собою наслідки у вигляді відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Законом України «Про теплопостачання» № 2633-IV від 02.06.2005 визначено основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та поширено сферу дії Закону на врегулювання відносини, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Виробництво та (або) постачання теплової енергії є різновидами господарської діяльності, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою створення теплової енергії шляхом перетворення енергетичних ресурсів, у тому числі природного газу, та її подальшого надання споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілу теплової енергії на підставі укладених із споживачами договорів.
Господарську діяльність з виробництва теплової енергії здійснюють теплогенеруючі організації, а постачання споживачам теплової енергії, як продукту виробництва, належить до видів господарської діяльності теплопостачальної організації. Водночас, законодавець не забороняє здійснення зазначених видів господарської діяльності (як виробництва, так і постачання теплової енергії) одним суб'єктом господарювання.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.
Правовідносини гарантованого постачальника природного газу, яким є позивач, та теплопостачальної організації, яка використовує природний газ у цілях виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води споживачам, опосередковуються шляхом укладення договорів постачання природного газу на засадах строковості, оплатності та цільового використання поставленого ресурсу.
Порядок розрахунків за теплову енергію, для виробництва якої використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником, визначено статтею 19-1 Закону України «Про теплопостачання». Водночас, при розгляді спорів щодо розрахунків споживачів природного газу, використаного у виробництві теплової енергії, із гарантованими постачальниками відповідно до договорів постачання природного газу, необхідно враховувати, що положення статті 19-1 цього Закону поширюються на правовідносини, що виникають під час розрахунків між споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями на підставі договорів на постачання теплової енергії, а також між теплопостачальними організаціями та теплогенеруючими організаціями (у разі якщо виробництво та постачання теплової енергії здійснюються різними суб'єктами господарювання) у розрахунках за придбану теплову енергію як продукт виробництва для його подальшого продажу споживачам.
Так, частиною першою статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку.
Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі - рахунки із спеціальним режимом використання) - рахунки теплопостачальної організації, відкриті в уповноваженому банку і призначені для зарахування коштів, що вносяться споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, для виробництва якої повністю або частково використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником.
Положеннями частини третьої статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» визначено обов'язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії, зазначення про оплату споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання.
Таким чином, законодавцем передбачено спеціальну процедуру розрахунку за спожиту теплову енергію, вироблену із природного газу як ресурсу, поставленого гарантованим постачальником, шляхом зарахування коштів споживачів та теплопостачальних організацій, які купують теплову енергію у теплогенеруючих організацій для її подальшого постачання споживачам, на рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті теплопостачальними організаціями (для зарахування коштів споживачів теплової енергії) та теплогенеруючими організаціями (для зарахування коштів теплопостачальних організацій за придбану теплову енергію як товар) в уповноваженому банку.
Поряд з цим, частиною першою статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Зазначена норма поширюється на споживачів, які сплачують за поставлену їм теплову енергію теплопостачальними організаціями, а також на теплопостачальні організації під час розрахунків за придбану теплову енергію у теплогенеруючих організацій.
Частинами четвертою та п'ятою статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що кошти, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.
Тобто, стаття 19-1 Закону України «Про теплопостачання» не визначає порядку здійснення розрахунків теплогенеруючих та теплопостачальних організацій з гарантованим постачальником за обсяг спожитого ними природного газу, не містить норм щодо обмеження принципу свободи договору при встановлені сторонами у договорі постачання порядку та умов проведення розрахунків за поставлений природний газ. Водночас, у частинах четвертій та п'ятій статті 19-1 цього Закону міститься відсильна норма до порядку розподілу коштів, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Так, на виконання вимог статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 217 від 18.06.2014 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки» (далі - Порядок № 217).
Пунктом 1 Порядку № 217 передбачено, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», Порядок № 217, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 є спеціальним підзаконним нормативно-правовим актом, що визначає правовідносини між уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання, які відкрито відповідно до цієї постанови, постачальником природного газу для цілей виробництва теплової енергії, теплогенеруючими і теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії, а саме передбачає обов'язковим відкриття теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання гарячої води, з подальшим інформуванням уповноваженим банком НКРЕКП про переліки спеціальних рахунків таких організацій для розрахунків із гарантованим постачальником природного газу (пункти 3, 4, 5, 6 Порядку № 217); визначає порядок внесення споживачами, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, вартості спожитих послуг на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів, а також процедуру перерахування уповноваженим банком грошових коштів споживачів згідно з реєстром нормативів, затверджених НКРЕКП, у частині вартості природного газу на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов'язками (пункти 8, 9, 14 Порядку № 217).
Положеннями Порядку № 217 визначено алгоритм розподілу коштів, які надходять на поточні рахунки теплогенеруючих та теплопостачальних організацій зі спеціальним режимом використання для проведення уповноваженим банком розрахунків відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів з гарантованим постачальником природного газу як ресурсу для виробництва теплової енергії.
Разом з тим, Порядок № 217 не стосується договірних зобов'язань гарантованого постачальника природного газу та теплопостачальної організації, як споживача, в частині порядку та строків розрахунків за договором постачання та не змінює строків розрахунків за поставку природного газу, які було погоджено сторонами у договорі.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 27.02.2020 у справі № 921/12/19 та 21.02.2018 у справі № 910/16072/16, підстав для відступу від якої Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при розгляді справи № 903/918/19 не знайшла.
Отже слід зазначити, що аналіз приписів статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» в сукупності з положеннями Порядку № 217, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 на виконання статті 19-1 цього Закону, дозволяє дійти висновку, що Порядком № 217 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, який усуває теплопостачальні організації від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожиту теплову енергію, вироблену із ресурсу (природного газу), поставленого гарантованим постачальником.
В свою чергу, положення Порядку № 217 не обмежують теплопостачальні організації у можливості виконати свої договірні зобов'язання з оплати за отриманий природний газ за договорами постачання, укладеними з гарантованими постачальниками природного газу, шляхом перерахування на такий спеціальний рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності.
Визначений Порядком № 217 (пункти 8, 9, 13, 14) алгоритм розподілу уповноваженим банком коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов'язків з оплати отриманого природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником природного газу за невиконання чи неналежне виконання обов'язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу.
Таким чином, положення Порядку № 217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу, а також відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3 % річних та інфляційних втрат.
З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується, що оплата за поставлений позивачем газ була здійснена відповідачем з порушенням строку визначеного пунктом 6.1 Договору, судом встановлено, що позивач мав підстави для нарахування відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму простроченої заборгованості, яка погашена відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014.
Правильності наданого позивачем розрахунку відповідач не спростував.
Дійшовши висновку про прострочення відповідачем оплати вартості поставленого природного газу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 у визначені позивачем в розрахунку пені, 3 % річних, інфляційних втрат періоди та їх обґрунтованість, судом враховані такі обставини.
03.11.2016 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» № 1730-VІІІ, який набрав чинності 30.11.2016.
Зазначеним Законом визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно з частиною третьою статті 7 Закону № 1730-VIII (в редакції, чинній до внесення змін Законом № 1639-ІХ від 14.07.2021) на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Зазначений припис застосовується як норма прямої дії, що надає відповідачу право списання (припинення) зобов'язання зі сплати інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на суму основного боргу за поставку природного газу.
Така правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №905/2912/15.
29.08.2021 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» № 1639-ІХ від 14.07.2021, яким внесено зміни до Закону № 1730-VІІІ та до його назви.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (в редакції Закону України № 1639-IX від 14.07.2021), дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.
Положеннями частини першої статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (в редакції Закону України № 1639-IX від 14.07.2021) передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 01.06.2021 у неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 01.06.2021, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:
- підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 01.06.2021 або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;
- підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Таким чином, вказаною статтею законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до 01.06.2021.
При цьому, застосування статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до певної дати. Виконання цієї норми Закону не потребує від боржника вчинення будь-яких дій, а право на списання пені, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність від погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до 01.06.2021.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (в редакції Закону України № 1639-IX від 14.07.2021), для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Абзацом 6 частини третьої статті 3 Закону 1730-VIII із змінами, внесеними згідно із Законом України № 1639-IX від 14.07.2021 встановлено, що підприємство (організація) вважається виключеним з реєстру за певним кредитором з наступного дня після прийняття центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, рішення про виключення такого підприємства з реєстру та внесення відповідного запису до реєстру.
За відомостями Реєстру підприємств теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання, розміщеного на офіційному сайті Мінрегіону (https://www.minregion.gov.ua/) вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (код ЄДРПОУ 00131305), внесено до відповідного реєстру за номером 51 згідно з наказом Мінрегіону від 20.06.2017 № 155. На підставі наказу Мінрегіону від 12.04.2018 № 89 внесено зміни до інформації про включене до реєстру підприємство.
Відомостей про підставу і дату виключення підприємства (код ЄДРПОУ 00131305) з реєстру (дата видання та номер наказу Мінрегіону) даний Реєстр не містить, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Судом достеменно встановлено, що за поставлений природний газ за договором від № 1518/1617-ТЕ-41/17 від 08.09.2016 відповідач розрахувався у повному обсязі до 01.06.2021, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи та сторонами не заперечується.
Приймаючи до уваги приписи статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (в редакції Закону України № 1639-IX від 14.07.2021, який набрав чинності - 29.08.2021), з огляду на те, що заборгованість за спожитий у 2016-2017 роках природний газ погашено до 01.06.2021, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 1 751 663,27 гривень, з яких: 749 794,05 гривень пені, 211 278,83 гривень 3 % річних та 790 590,39 гривень інфляційних втрат, внаслідок чого позовні вимоги в скасованій постановою Верховного Суду від 27.05.2021 частині задоволенню не підлягають.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог з наведених мотивів, суд зазначає, що не приймає до уваги посилання відповідача щодо подання позову до неналежного відповідача (належним вважає Комунальне підприємство «Київтеплоенерго» внаслідок укладення затвердженої судом в межах справи № 910/7807/18 мирової угоди), оскільки такі посилання ґрунтуються на вільному тлумаченні відповідачем як змісту умов мирової угоди, так і норм чинного законодавства. При цьому, обставини вибуття відповідача з правовідносин за договором № 1518/1617-ТЕ-41/17 від 08.09.2016 та перехід його прав та обов'язків за цим договором в порядку правонаступництва до Комунального підприємства «Київтеплоенерго» є недоведеними.
З урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог за приписами статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарг покладаються на позивача.
Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Акціонерного товариства «К.Енерго» про стягнення 1 751 663,27 гривень - відмовити.
Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (пункт 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 22.10.2021 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 26.10.2021.
Позивач: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; код ЄДРПОУ 20077720)
Відповідач: Акціонерне товариство «К.Енерго» (85612, Донецька область, Мар'їнський район, місто Курахове, вулиця Енергетиків, будинок 34; код ЄДРПОУ 00131305)
Суддя С.М. Фурсова