61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
05.10.2021 Справа № 910/9616/20
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Устимової А.М., суддів Говоруна О.В., Кротінової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Вовк М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Укрбудтрансгаз»
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Норлент Компані»,
відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Анвальт»
про: визнання недійсним договору,
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача: Захаров О.С. (адвокат на підставі ордеру серії АН №1037104);
від відповідачів 1, 2: Вага Ю.В. в режимі відеоконференції (адвокат на підставі довіреності б/н від 03.09.2019; б/н від 23.10.2020);
У липні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Укрбудтрансгаз» (далі - ПрАТ «Укрбудтрансгаз») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Норлент Компані» (далі - ТОВ «Норлент Компані») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Анвальт» (далі - ТОВ «Анвальт») про визнання недійсним договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2021 з моменту його підписання (в редакції уточненої позовної заяви про визнання договору недійсним №08/07-1 від 08.07.2020)
Позовні вимоги щодо недійсності правочину з урахуванням зміни підстав позову вмотивовані запереченням факту підписання спірного договору директором ПрАТ «Укрбудтрансгаз» ОСОБА_2, укладання договору особою, яка не мала на це належних повноважень, за відсутності згоди Наглядової ради позивача, обов'язковість якої передбачена Статутом підприємства.
Підстави позову наведені судом у редакції заяви позивача від 31.05.2021 №31/05-1 про зміну підстав позовної заяви з урахуванням заяви №01/06 від 01.06.2021.
Процедура провадження у справі у господарському суді
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2020, позовну заяву ПрАТ «Укрбудтрансгаз» до відповідача 1 - ТОВ «Норлент Компані», відповідача 2 - ТОВ «Анвальт» про визнання недійсним договору передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Донецької області.
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2020 для розгляду справи визначена суддя Устимова А.М.
Ухвалою суду від 08.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 24.12.2020 року.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.12.2020 матеріали справи №910/9616/20 за позовом ПрАТ «Укрбудтрансгаз» до відповідача 1 - ТОВ «Норлент Компані», відповідача 2 -ТОВ «Анвальт» про визнання недійсним договору передано на розгляд Господарському суду Чернігівської області.
21.01.2021 відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 частини першої розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) матеріали справи №910/9616/20 направлені до Східного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги №18/1 від 18.01.2021 ПрАТ «Укрбудтрансгаз» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.12.2020 у справі №910/9616/20.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 року ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.12.2020 у справі №910/9616/20 скасовано, справу повернуто на розгляд до Господарського суду Донецької області.
30.03.2021 матеріали справи №910/9616/20 повернулись до Господарського суду Донецької області.
Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.03.2021 справу передано до розгляду судді Устимовій А.М.
Ухвалою суду від 31.03.2021 справу №910/9616/20 прийнято до провадження для подальшого розгляду; підготовче засідання у справі призначено на 15.04.2021.
Ухвалою суду від 15.04.2021 відкладено підготовче засідання на 13.05.2021.
Ухвалою суду від 13.05.2021 відмовлено у задоволенні клопотання позивача щодо прийняття до матеріалів справи в якості доказу висновку експерта №10/8/61СЕ-20 від 14.07.2020, продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/9616/20 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 20.05.2021.
Листом господарського суду від 18.05.2021 повідомлено сторін у справі про те, що у зв'язку з перебуванням судді Устимової А.М. на лікарняному на дату розгляду справи, підготовче засідання, призначене на 20.05.2021, не відбудеться.
Ухвалою суду від 24.05.2021 підготовче засідання у справі призначено на 01.06.2021.
01.06.2021 через канцелярію до суду від представника позивача надійшла заява №31/05-1 від 31.05.2021 про зміну підстав позовної заяви, в якій останній просить прийняти заяву про зміну підстав позову у справі №910/9616/20; визнати недійсним договір відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018 з моменту підписання та застосувати наслідки недійсності договору (правочину).
В якості додатку до даної заяви позивач надав клопотання б/н, б/д про долучення до матеріалів справи висновку експерта від 14.07.2020 №10/8/61СЕ-20.
Ухвалою суду від 01.06.2021 відкладено підготовче засідання на 08.06.2021.
02.06.2021 через канцелярію до суду від представника позивача надійшла уточнена заява №01/06 від 01.06.2021, в якій позивач просив суд вважати правильним резолютивну частину заяви №31/05-1 від 31.05.2021 про зміну підстав позовної заяви, викладену в такій редакції: « 1. Прийняти цю заяву про зміну підстав позову у справі №910/9616/20. 2. Визнати недійсним договір відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018 року з моменту підписання».
Ухвалою суду від 08.06.2021, заяву позивача від 31.05.2021 №31/05-1 про зміну підстав позовної заяви в редакції заяви №01/06 від 01.06.2021 прийнято до розгляду, відмовлено у задоволені клопотання позивача б/н, б/д про долучення до матеріалів справи висновку експерта від 14.07.2020 №10/8/61СЕ-20, позовну заяву ПрАТ «Укрбудтрансгаз» до відповідача 1 - ТОВ «Норлент Компані», відповідача 2 - ТОВ «Анвальт» про визнання недійсним договору у справі №910/9616/21 залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 15.06.2021 у зв'язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, продовжено розгляд справи №910/9616/20; справу №910/9616/20 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів.
Розпорядженням керівника апарата Господарського суду Донецької області від 16.06.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/9616/20 для визначення судової колегії.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу визначення складу колегії суддів від 16.06.2021 для розгляду справи №910/9616/20 визначено колегію суддів: головуючий суддя Устимова А.М., судді Говорун О.В., Аксьонова К.І.
Ухвалою суду від 17.06.2021 прийнято справу №910/9616/20 до колегіального розгляду у складі головуючого судді Устимової А.М., суддів Говоруна О.В., Аксьонової К.І., вирішено розгляд справи почати спочатку; підготовче засідання призначено на 06.07.2021 року.
У засіданні 06.07.2021 судом оглянуто надані представником відповідачів два примірники оригіналу договору відступлення (купівлі-продажу права вимоги) від 31.08.2018, ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 16.08.2021, задоволено клопотання представника відповідачів щодо витребування документів, а саме, витребувано у ПрАТ «Укрбудтрансгаз» для залучення до матеріалів справи копію рішення (протоколу) загальних зборів акціонерів ПрАТ «Укрбудтрансгаз» від 25.04.2019 та оригінали для огляду у засіданні суду Статуту ПрАТ «Укрбудтрансгаз», що зареєстрований 08.10.2015; рішення (протоколу) загальних зборів акціонерів ПрАТ «Укрбудтрансгаз» від 25.04.2019.
Розпорядженням керівника апарата Господарського суду Донецької області від 16.08.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/9616/20 для визначення судової колегії у зв'язку із перебуванням судді Аксьонової К.І. у відпустці з 09.08.2021 по 25.08.2021.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу визначення складу колегії суддів від 16.08.2021 для розгляду справи №910/9616/20 визначено колегію суддів: головуючий суддя Устимова А.М., судді Говорун О.В., Кротінова О.В.
Ухвалою суду від 16.08.2021 прийнято справу №910/9616/20 до колегіального розгляду у складі головуючого судді Устимової А.М., судді Говоруна О.В., Кротінової О.В., вирішено розгляд справи почати спочатку; підготовче засідання призначено на 16.08.2021 року.
У підготовчому засіданні 16.08.2021 судом досліджено оригінал Статуту ПрАТ «Укрбудтрансгаз» та протоколу №1 річних загальних зборів ПрАТ «Укрбудтрансгаз» від 23.04.2018, ухвалою суду від 16.08.2021 відкладено підготовче засідання на 07.09.2021.
Ухвалою суду від 07.09.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ПрАТ «Укрбудтрансгаз» про призначення у справі почеркознавчої експертизи підписів, виконаних на наступних документах: договорі відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018 року (на оригінальних примірниках: надісланому позивачу ТОВ «Анвальт» та тому, що є в наявності у ТОВ «Норлент Компані»); листах ТОВ «Анвальт» №25 від 25.10.2017, №26 від 26.10.2017, №27 від 27.10.2017, №31 від 30.10.2017, №01 від 01.11.2017, №01/1 від 01.11.2017, №07 від 07.11.2017, №08 від 08.11.2017, №09/1 від 08.11.2017, №09 від 09.11.2017, №10 від 10.11.2017, акті звіряння взаємних розрахунків за період жовтень 2017 - серпень 2018 за договором фінансової допомоги № 01/10 від 02.10.2017 року; відмовлено у задоволенні клопотання ПрАТ «Укрбудтрансгаз» про витребування у ТОВ «Норлент Компані»: оригінального примірника договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018 року, оригінального примірника листів ТОВ «Анвальт» №25 від 25.10.2017, №26 від 26.10.2017, №27 від 27.10.2017, №31 від 30.10.2017, №01 від 01.11.2017, №01/1 від 01.11.2017, №07 від 07.11.2017, №08 від 08.11.2017, №09/1 від 08.11.2017, №09 від 09.11.2017, №10 від 10.11.2017, акта звіряння взаємних розрахунків за період жовтень 2017 - серпень 2018 за договором фінансової допомоги № 01/10 від 02.10.2017 року; у ТОВ «Анвальт» оригінального примірнику договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018 року, які були додані до позовної заяви; закрито підготовче провадження у справі №910/9616/20 та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 05.10.2021 року о 14:00 год.
Ухвалою від 28.09.2021 задоволено клопотання представника ТОВ «Норлент Компані», ТОВ «Анвальт» про проведення судового засідання 05.10.2021 в режимі відеоконференції.
Судом у судовому засіданні 05.10.2021 заслухано вступне слово представників сторін: представника позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, які зазначені у заявах по суті справи та наступних письмових поясненнях; представника відповідачів, який проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, які зазначені у заявах по суті справи та наступних письмових поясненнях; здійснено дослідження доказів у справі, та проведено судові дебати, під час яких уповноважені представники сторін підтвердили свої позиції, викладені у заявах по суті справи та оголошені у вступному слові.
Ухвалення рішення суду відбулось у нарадчій кімнаті у порядку ст.ст.219-220 ГПК України.
Позиція учасників процесу
Позовні вимоги щодо недійсності правочину (у редакції заяви про зміну підстав позовної заяви) вмотивовані запереченням факту підписання спірного договору керівником підприємства - директором ПрАТ «Укрбудтрансгаз» ОСОБА_2, який, за ствердженням позивача, особисто не підписував договір про відступлення права вимоги 31.08.2018; жоден представник (працівник) ПрАТ «Укрбудтрансгаз» не був уповноважений на підписання договору та проставляння печатки підприємства на договорі. Щодо відтиску печатки підприємства на договорі, позивач припускає, що останній міг бути зроблений без відома працівників ПрАТ «Укрбудтрансгаз», оскільки на протязі тривалого часу (в тому числі і на дату, обумовлену договором відступлення), позивач та відповідач 1 були зареєстровані та проводили діяльність за однією адресою: м. Київ, вул. Суздальська, 13, офісні приміщення знаходились на одному поверсі, а працівники підприємств пересікалися у загальних місцях користування, а також могли зайти без перешкод до офісу іншого підприємства, оскільки всі були між собою знайомі.
Безпосередньо в тексті позовної заяви ПрАТ «Укрбудтрансгаз» зазначило, що про факт наявності договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018, який нібито було підписано ПрАТ «Укрбудтрансгаз», представник підприємства дізнався ознайомившись в Господарському суді міста Києва з матеріалами справи №910/12243/19 за позовом ТОВ «Норлент Компані» до ПрАТ «Укрбудтрансгаз» про стягнення заборгованості. Зважаючи на вищенаведене, ПрАТ «Укрбудтрансгаз» звернулося до ТОВ «Анвальт» з листом вих. №1 від 19.12.2019, в якому просило ТОВ «Анвальт» надіслати на адресу товариства оригінальний примірник (примірник ПрАТ «Укрбудтрансгаз») договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018 на суму 7 242 20000,00 грн. з усіма належними до нього додатками та копіями. Поштовим відправленням №8751301048160 ТОВ «Анвальт» надіслано на адресу ПрАТ «Укрбудтрансгаз» примірник договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018 року на суму 7242200,00грн, який просив надати позивач, без додатків та копій до нього.
В якості підстави для визнання договору недійсним позивач також визначає відсутність у особи, що вчинила правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності. Зокрема, з огляду на суму договору відповідно до положень Статуту ПрАТ «Укрбудтрансгаз» та Протоколу №3 річних загальних зборів ПрАТ «Укрбудтрансгаз» від 23.04.2018 директор підприємства не мав повноважень на укладання договору без попередньої згоди Наглядової ради позивача, яка не надавалась.
Позивач посилається на той факт, що відповідно до положень п. 9.4 Статуту ПрАТ «Укрбудтрансгаз» обумовлено обмеження повноважень директора, а саме, можливість укладання правочинів без попередньої згоди Наглядової ради Товариства лише на суму до 2000000грн. Протоколом №3 річних загальних зборів від 23.04.2018 вирішено надати згоду на укладання значних правочинів (кредитних угод, договорів застави/іпотеки, поставки, комісії, безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, купівлі-продажу, оренди, поруки, зберігання договорів надання послуг тощо та відповідних додаткових угод до таких договорів), які будуть укладені Товариством протягом року з моменту проведення цих Загальних зборів Товариства, на суму не більш як 1000% сукупної вартості активів за даними річної звітності за 2017 рік за умови надання попередньої згоди на їх укладення Наглядовою радою Товариства (на загальну сукупну суму/вартість не більш як 1293721тис.грн, встановлено, що вартість активів емітента за даними останньої річної фінансової звітності за 2017 р. склала 129372,1 тис.грн., надано доручення директору Товариства укласти та підписати від імені Товариства відповідні значні правочини з правом визначення істотних умов договорів та внесення змін до таких договорів, якщо такі істотні умови та зміни не стосуються збільшення ціни, що визначена у відповідності до цього рішення за погодженням/затвердженням/схваленням Наглядовою радою Товариства, інформація про що викладена у вільному доступі на електронному ресурсі «SMIDA» та доступні за посилання https://smida.gov.Ua/db/xml/irregular/l 11901.
Крім того, позивач вказує, що він не був обізнаний ані про наявність договору про відступлення права вимоги, ані договору фінансової допомоги, ані про наявність листів про начебто зміну призначення платежів, що підтверджується тим, що останній не приступав до їх виконання.
Заявлені вимоги позивач нормативно обґрунтовує посиланням на ч.1 ст. 15, ч. 1,2 ст. 16, ч. 1,3 ст.203, ч. 1,3 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 86, ч. 2, 5, 6 ст. 91, ч. 1,4,5 ст. 99, ст. 162 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018, листів ТОВ «Анвальт» №25 від 25.10.2017, №26 від 26.10.2017, №27 від 27.10.2017, №31 від 30.10.2017, №01 від 01.11.2017,№01/1 від 01.11.2017, №07 від 07.11.2017, №08 від 08.11.2017, №09/1 від 08.11.2017, №09 від 09.11.2017, №10 від 10.11.2017, акту звіряння взаємних розрахунків за період жовтень 2017 - серпень 2018 за договором фінансової допомоги № 01 /10 від 02.10.2017, платіжних доручень № 206 від 26.10.2017, № 204 від 25.10.2017р., № 208 від 27.10.2017р№215 від 30.10.2017р., №216 від 01.11.2017р.,№217 від 01.11.2017р., №219від 07.11.2017р.,№ 222 від 08.11.2017р № 224 від 08.11.2017р„ № 226 від 09.11.2017р., № 227 від 10.11.2017, виписки по банківському рахунку від 26.10.2017, витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Статуту ПрАТ «Укрбудтрансгаз», протоколу №10 засідання Наглядової ради від 26.04.2019, наказу №6-к від 26.04.2016, роздруківку з електронного ресурсу «SMIDA».
23.12.2020 шляхом направлення електронною поштою з прикладанням кваліфікованого електронного підпису представника підприємства та шляхом направлення поштового відправлення, від ТОВ «Анвальт» до суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній заперечує проти задоволення позову, вказує, що у постанові Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі №910/12243/19 суд визнав доведеним факт укладання договору, підписання його директором ОСОБА_2 та наявність відтиску печатки, отже, дана обставина не підлягає доведенню у даній справі відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України. З цієї ж підстави відповідач 1 вважає, що не підлягає доведенню обставина дійсності відступленої ТОВ «Анвальт» вимоги за договором фінансової допомоги №01/10 від 02.10.2017, зміни призначення платежу за зазначеними у договорі платіжними дорученнями з «попередньої оплати» на «фінансову допомогу» з наведенням фактів, що встановлені судом у межах справи №910/12243/19. Факт зміни призначення платежу та укладення договору фіндопомоги визнаний позивачем шляхом перерахування 21.02.2018 на користь ТОВ «Анвальт» 130 000грн. із призначенням платежу «згідно Договору безвідсоткової фін допомоги №01/10 від 02.10.2017p», оскільки TOB «Анвальт» не перераховувало позивачу коштів безпосередньо за договором фінансової допомоги, тільки шляхом зміни призначення платежу. Відповідач 2 повідомив суд, що позивач не звертався до ТОВ «Анвальт» із запитом про надання примірнику договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018, а ТОВ «Анвальт» ніяких договорів у 2019-2020р.р. позивачу не надавало, наявний у позивача договір, є третім примірником, який той разом із кредиторами отримав після його укладення і весь час зберігав у себе, що підтверджує факт, що при укладенні договору позивач приймав безпосередню та активну участь.
На підтвердження зазначених заперечень відповідач 2 надав до суду належним чином засвідчені копії: рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2019 у справі №910/12243/19, банківської виписки.
23.12.2020 шляхом направлення електронною поштою з прикладанням кваліфікованого електронного підпису представника підприємств та шляхом направлення поштового відправлення ТОВ «Норлент Компані» надало суду відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що при вирішенні даної справи не підлягають доказуванню обставини, встановлені судовими рішеннями у справі №910/12243/19, зокрема, що договір укладений належним чином, підписаний директором ОСОБА_2, про що, зокрема, свідчить відтиск печатки позивача на договорі. При розгляді судової справи №910/12243/19 за позовом ТОВ «Норлент Компані» до позивача про стягнення коштів за договором, останній у першій інстанції не заперечував підписання договору ОСОБА_2, що виходить з листа від 06.12.2019, письмових пояснень представника підприємства, що надані в суді першої інстанції та обумовлюють порядок виконання такого договору, не заперечуючи факту його підписання з боку позивача; як встановлено в п. 4.11 Постанови Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №910/12243/19, під час розгляду в суді першої інстанції даної справи жодним із представників скаржника не ставилось під сумнів факт підписання договорів фінансової допомоги та відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, а також факт здійснення 21.02.2018 сплати 130 000,00грн із призначенням платежу «повернення фін.допомоги зг.дог.№01/10 від 01.10.2017 Без ПДВ». На підтвердження ідентичності підпису ОСОБА_2 на договорі про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018 та відтиску печатки ПрАТ «Укрбудтрансгаз» відповідач 1 посилається на висновки експерта від 18.08.2020 за результатами проведення експертного почеркознавчого дослідження та за результатами проведення технічної експертизи документів. Відповідач 1 вважає, що сам по собі факт наявності в позивача третього примірника договору, який за версією позивача нібито отриманий ним у 2020 від ТОВ «Анвальт», додатково свідчить, що договір був укладений за волевиявленням його керівника ОСОБА_2 Директор ТОВ «Анвальт» ОСОБА_1 у заяві свідка від 15.09.2020 повідомив, що позивач не звертався до ТОВ «Анвальт» із запитом про надання примірника договору, а останнє в свою чергу не надавало позивачу ні копій, ні оригіналу договору. У тексті договору здійснено описку у номері платіжного доручення, замість №207 зазначено №206, фактично ТОВ «Анвальт» перерахувало кошти в сумі 650 000 грн. не за платіжним дорученням №206, а за №207, у подальшому, сторонами здійснено зміну призначення платежу на суму 650 000 грн. про що також свідчить наявний в матеріалах справи акт звіряння від 31.08.2018 за договором фіндопомоги №01/10 від 02.10.2017.
На підтвердження зазначених заперечень відповідач 2 надав до суду належним чином засвідчені копії: договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018, постанов Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020, Верховного суду від 16.09.2020 у справі №910/12243/19, листа ПрАТ «Укрбудтрансгаз» від 06.12.2019, письмових пояснень ПрАТ «Укрбудтрансгаз» у судовій справі №910/12243/19, висновків експерта від 18.08.2020р. за результатами проведення експертного почеркознавчого дослідження №14952, за результатами проведення технічної експертизи документів №14954, акту приймання - передачі документів, акту звіряння від 31.08.2018 взаєморозрахунків між ПрАТ «Укрбудстрансгаз» та ТОВ «Анвальт», платіжного доручення №207 на суму 650 000 грн, банківської виписки від 26.10.2017, листа про зміну призначення платежу на суму 650 000 грн, а також заяву свідка директора ТОВ «Анвальт» ОСОБА_1 від 15.09.2020.
14.04.2021 на електронну пошту суду з прикладанням кваліфікованого електронного підпису, а 15.04.2021 поштою до суду представника відповідачів надійшла заява про приєднання документів до матеріалів справи, зокрема, рішень господарського суду Чернігівської області від 29.03.2021 у справі №910/18434/20, від 04.03.2021 у справі №927/1192/20, які прийняті пізніше та не могли бути подані разом з відзивами. Представник відповідачів посилається на той факт, що вказаними рішеннями встановлено дійсність відступленої вимоги в сумі 7242200,00грн, факт погодження зміни призначення платежу за договором фінансової допомоги.
У додаткових запереченнях від 12.05.2021 представник відповідачів з посиланням на правовий висновок, що міститься у постанові Великої Палати Верховного суду у справі №145/2047/16-ц від 16.06.2020, згідно якого у випадку укладання правочину невстановленою особою, правочин є таким, що не вчинено (не укладено), неукладений правочин не може бути визнаний недійсним, як наслідок, вважає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, що є підставою для відмови у позові. Крім того, у поясненнях наявне посилання на судову практику Верховного Суду відносно оцінки наявності відтиску печатки підприємства на документах у разі оспорювання підпису.
У додаткових поясненнях №11/05 від 11.05.2021 позивач вказує, що у межах справи №910/12243/19 така підстава недійсності договору як фальсифікація підпису не досліджувалась, тому згідно ст.75 ГПК України факт належного його підписання з боку директора ПрАТ «Укрбудтрансгаз» не можна вважати встановленим. Позивач вважає, що висновки експерта від 18.08.2020р. за результатами проведення експертного почеркознавчого дослідження та за результатами проведення технічної експертизи документів, що надані відповідачем 1, не відповідають вимогам чинного законодавства України. Зокрема, у порушення Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (зі змінами) Висновок експерта за результатами проведення експертного почеркознавчого дослідження № 14952 від 18 серпня 2020 року не містить у своїй вступній частині чіткого посилання на категорію судової справи (кримінальна, про адміністративне правопорушення, цивільна, господарська, адміністративна) та не містить номеру судової справи. При проведенні експертизи відсутні зразки, які б в розумінні п. 1.1 Науково-методичної рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, можливо вважати вільним - вони всі пов'язані із обставинами справи, а деякі з них взагалі не є оригіналами, а лише взяті із матеріалів іншої судової справи з документа, який було позначено написом «згідно з оригіналом»; експериментальні зразки, взагалі не були відібрані експертом та не були залучені до матеріалів висновку. Директору ПрАТ «Укрбудтрансгаз» не було пред'явлено до ознайомлення вільні та умовно-вільні зразки, з його боку відсутнє підтвердження, що залучені зразки виконані ним особисто. Висновок експерта за результатами проведення технічної експертизи документів № 14954 від 18.09.2020 року у порушення п. 3.8. Науково-методичної рекомендації також складено за відсутності належних для дослідження зразків.
Окремо, ПрАТ «Укрбудтрансгаз» вказує, що заява свідка від 15.09.2020, в якій директор ТОВ «Анвальт» ОСОБА_1, підтверджує начебто факт, що ТОВ «Анвальт» не обмінювався з ТОВ «Укрбудтрансгаз» листуванням, не надавав копії чи оригіналу договору відступлення права вимоги від 31.08.2018, не є належним та допустимим доказом, оскільки зі змісту заяви, взагалі не можливо ідентифікувати, що викладена інформація стосується ПрАТ «Укрбудтрансгаз», оскільки організаційна правова форма підприємства не ТОВ, як зазначено у заяві, а ПрАТ. ОСОБА_1, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є директором ТОВ «Анвальт» лише з 27.08.2020, а направлення ТОВ «Анвальт» до ПрАТ «Укрбудтрансгаз» договору про відступлення права вимоги від 31.08.2018 здійснено ще у січні 2020 року (копія конверта додається). Таким чином, ОСОБА_1 не може бути обізнаний про обставини надсилання оригіналу договору ПрАТ «Укрбудтрансгаз». На підтвердження своїх доводів надає суду копію поштового конверту.
З приводу наведеного представник відповідачів, серед іншого, у клопотанні від 27.05.2021 висловив міркування, що надана позивачем копія конверту не є належним доказом направлення договору, оскільки відсутній відповідний чек та супровідний лист з боку ТОВ «Анвальт». В тексті уточненої позовної заяви вказано, що відправлення було за №8751301048160, однак за даними відстеження поштових відправлень АТ «Укрпошта» вказане відправлення відсутнє, на підтвердження чого надано роздруківку з трекінгу АТ «Укрпошта».
У клопотанні №14/06 від 14.06.2021 позивач надав суду протокол №1 від 23.04.2018 та зазначив, що відомості щодо надання згоди на вчинення значних правочинів викладені у вільному доступі на електронному ресурсі «SMIDA» та у загальному доступі за посиланням http://ukrbud-transgaz.com.ua/index.html.
У відзиві позовну заяву з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 05.07.2021, що надійшов до суду електронною поштою з прикладанням кваліфікованого електронного підпису представника відповідачів, останній просить відмовити у задоволенні вимог позовної заяви, вважає, що право позивача не порушено укладанням договору - позивач був винен кошти ТОВ «Анвальт», а за договором відступлення (купівлі-продажу) права вимоги ті ж самі кошти, у тому ж самому розмірі позивач мав повернути ТОВ «Норлент Компані», як наслідок, єдиний інтерес позивача, на думку відповідачів, полягає у тому, щоб не повертати заборгованості. Згідно ст.177 ЦК України законодавець відокремлює речі і майнові права на них, із змісту п.9.4 Статуту позивача вбачається, що обмеження стосується правочинів, предметом яких є майно (товари) та послуги, які позивач відчужує або набуває у власність, в свою чергу, предметом договору відступлення є майнове право - право вимоги за договором фіндопомоги, тобто, договір не породжує нового обов'язку для позивача, не спричиняє руху його активів. Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору, для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно, при цьому, тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. Такими доказами є конкретизація у ЄДР відповідних обмежень представника юридичної особи. В свою чергу, у відомостях з ЄДР станом на 31.08.2018 не містилося жодних відомостей про наявність в ОСОБА_2 будь - яких обмежень у повноваженнях. Між ТОВ «Анвальт» та ПрАТ «Укрбудтрансгаз» було укладено декілька договорів, крім оспорюваного, і жодного разу ОСОБА_2 не зазначав про наявність у нього обмеження повноважень. Вказані договори Товариством не оскаржувалися. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання, тоді як реальність виконання договору відступлення підтверджується тим, що ТОВ «Норлент Компані» звернулось до суду і стягнуло з позивача грошові кошти внаслідок його невиконання. На підтвердження наведеного суду надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПрАТ «Укрбудтрансгаз» станом на 31.08.2018.
16.08.2021 до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач вказує, що на час укладення договору відступлення (купівлі-продажу права вимоги) від 31.08.2018 діє редакція Статуту ПрАТ «Укрбудтрансгаз» від 2015 року, оскільки редакції від 2018, 2019, щодо яких приймалось рішення загальними зборами акціонерів товариства, не були складені та остаточно зареєстровані, позивач надає пояснення щодо розбіжностей номерів протоколів №1 та №3 річних загальних зборів ПрАТ «Укрбудтрансгаз» від 23.04.2018 внаслідок помилки, вірним є №1. Також позивач надав для залучення до матеріалів справи копію рішення (протоколу) загальних зборів акціонерів ПрАТ «Укрбудтрансгаз» від 25.04.2019 та оригінали для огляду у засіданні суду Статуту ПрАТ «Укрбудтрансгаз», що зареєстрований 08.10.2015; рішення (протоколу) загальних зборів акціонерів ПрАТ «Укрбудтрансгаз» від 25.04.2019.
Згідно пояснень, наданих представником відповідачів 02.09.2021 щодо протоколу загальних зборів акціонерів від 25.04.2019, що надійшли до суду електронною поштою з прикладанням кваліфікованого електронного підпису представника відповідачів, останній з посиланням на приписи ст.241 ЦК України та п.9 протоколу загальних зборів акціонерів ПрАТ «Укрбудтрансгаз» від 25.04.2019 вказує, що загальними зборами акціонерів позивача схвалено вчинені товариством правочини за період з 23.04.2018 по 25.04.2019, у тому числі й оспорюваний, що вочевидь свідчить про наступне схвалення даного договору найвищим органом управління позивача, що унеможливлює визнання договору недійсним.
У відповіді на відзив від 06.09.2021 позивач, окрім зазначеного вище, зазначає, що згідно ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки, з огляду на що за вимогами п. 9.4. Статуту ПрАТ «Укрбудтрансгаз» не застосовується до договорів відступлення права вимоги, оскільки категорія майна за цивільним законодавством України також включає в себе майнові права. Позивач посилається на відступлення за цим договором вимоги, що була неіснуючою та недійсною, оскільки в представлених листах про зміну призначення платежу в платіжних дорученнях та в Акті звіряння взаємних розрахунків за період жовтень 2017 - серпень 2018 за договором фінансової допомоги №01/10 від 02.10.2017 підписи директора ПрАТ «Укрбудтрансгаз» ОСОБА_2 під надрукованим текстом про відсутність заперечень та в Акті йому не належать.
Виклад обставин справи, встановлених судом
02.10.2017 року між ПрАТ «Укрбудтрансгаз», як Позичальником, та ТОВ «Анвальт», як Кредитором, укладений договір №01/10 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, відповідно до умов якого Кредитор зобов'язується надати Позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу (в подальшому - фінансова допомога), а Позичальник зобов'язується використати її для власної господарської діяльності і повернути у визначений даним договором строк.
Згідно з п.п.1.2, 1.4 договору №01/10 фінансова допомога надається Позичальнику у розмірі 11204335,78 грн та строком до 02.10.2018.
За договором №01/10 ПрАТ «Укрбудтрансгаз» надано 7 372 200,00грн фінансової допомоги згідно платіжних доручень, в яких змінено зазначене призначення платежу з «передплата згідно дог. №07/09 від 07.09.2016» на «перерахування безвідсоткової поворотної фіндопомоги згідно дог. №01/10 від 02.10.2017р.».
Зміна призначення платежу здійснена листами №25 від 25.10.2017, №26 від 26.10.2017, №27 від 27.10.2017, №31 від 30.10.2017, №01 від 01.11.2017, №01/1 від 01.11.2017, №07 від 07.11.2017, №08 від 08.11.2017, №09/1 від 08.11.2017, №09 від 09.11.2017, №10 від 10.11.2017, в яких ТОВ «Анвальт» просив вважати з моменту вчинених платежів зміну призначення платежу у платіжних документах з "передплата згідно дог. №07/09 від 07.09.2016" на "перерахування безвідсоткової поворотної фіндопомоги згідно дог. №01/10 від 02.10.2017р.", за виключенням листа №25 у якому відповідач просив платіж на суму 954335,78 грн. зарахувати в рахунок договору №01/10, а суму 95644,22 грн. вважати передплатою за товар за договором №07/09.
Вказані листи містять напис "отримано наручно. Заперечень не маю. Директор ПАТ "Укрбудтранс" ОСОБА_2 /підпис/.
21.02.2018 року на виконання умов Договору №01/10 відповідачем перераховано ТОВ «Анвальт» 130 000,00грн з призначенням платежу: «повернення фін.допомоги зг.дог.№01/10 від 01.10.2017».
Також, в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків за період з жовтня 2017 року - серпень 2018 рік за Договором фін допомоги 01/10 від 02.10.2017, який підписаний та скріплений печатками ПрАТ «Укрбудтрансгаз» та ТОВ «Анвальт», у якому зазначено платежі з надання TOB «Анвальт» фіндопомоги на загальну суму 7372200,00грн. та платіж з повернення ПрАТ «Укрбудтрансгаз» фіндопомоги в сумі 130000грн.
Пунктом 5.2 договору №01/10 передбачено, що кредитор не має права без згоди позичальника відступити, чи іншим способом передати свої права за даним договором, у тому числі право вимоги третій особі.
31.08.2018 між ТОВ «Анвальт», як первісним кредитором, ТОВ «Норлент Компані», як новим кредитором, та ПрАТ «Укрбудтрансгаз», як боржником, укладений договір відступлення (купівлі-продажу) права вимоги.
Відповідно до п.1 якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги в сумі 7 242 200,00грн, що виникло у первісного кредитора до боржника за Договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №01/10 від 02.10.2017 та платіжними дорученнями: №204 від 25.10.2017, №206 від 26.10.2017, №208 від 27.10.2017, №215 від 30.10.2017, №216 від 01.11.2017, №217 від 01.11.2017, №219 від 07.11.2017, №222 від 08.11.2017, №224 від 08.11.2017, №226 від 09.11.2017, №227 від 10.11.2017 1/10 оплати в сумі 130 000,00 грн, становить 7 242 200,00грн.
З преамбули договору вбачається, що при його укладанні з боку ПрАТ «Укрбудтрансгаз» діяв директор підприємства ОСОБА_2 на підставі Статуту.
Судом досліджено оригінали договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018.
Договір містить підписи уповноважених представників сторін договору, які скріплені відтисками печаток підприємств. Зокрема, зазначено, що від імені ПрАТ «Укрбудтрансгаз» підпис вчинено ОСОБА_2 , вказаний підпис скріплено відтиском печатки ПрАТ «Укрбудтрансгаз».
У пункті 2 договору відступлення, сторони підтверджують, що вказані кошти мають бути сплачені боржником до 02.10.2018р.
Пунктом 3 договору відступлення до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент укладення даного договору, а саме право вимагати від боржника сплатити 7 242 200,00грн.
Право вимоги, що визначене у п. 1 договору, переходить від первісного кредитора до нового кредитора в момент підписання даного договору. Додаткових документів для підтвердження переходу права вимоги за цим договором до нового кредитора не вимагається (п.4 договору відступлення).
До нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного виконання основного зобов'язання в порядку встановленому основним договором та / або нормами діючого законодавства, а боржник зобов'язується перед новим кредитором належно його виконати (п.6 договору відступлення).
Згідно з п.7 договору відступлення сторони та боржник підписанням цього договору підтверджують, що у момент укладення договору-первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи, які засвідчують право вимоги за цим договором, та обсяг основного зобов'язання боржника.
Відповідно п.8 договору підписанням цього договору боржник: підтверджує свою обізнаність та усвідомлення заміни сторони у зобов'язанні зазначеному у п.1 договору та не має заперечень щодо обсягу та дійсності відступленої вимоги; визнає перед Новим кредитором своє зобов'язання з оплати 7 242 200,00грн з моменту укладання договору.
Договір складений та підписаний у трьох автентичних примірниках, перший примірник- для Первісного Кредитора, другий- для Нового кредитора, третій - для Боржника.(п.13 договору).
Актом приймання передачі таких документів до договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018 ТОВ «Анвальт», як первісний кредитор, передав, а ТОВ «Норлент Компані», як новий кредитор, прийняв оригінали документів, на яких ґрунтується право вимоги до ПрАТ «Укрбудтрансгаз».
В контексті наявності у директора ПрАТ «Укрбудтрансгаз» повноважень на підписання договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018 судом встановлено таке.
Згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПрАТ «Укрбудтрансгаз» станом на дату укладання договору (31.08.2018) керівником підприємства з 27.04.2016 є ОСОБА_2, який має повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (відповідно до Статуту).
Статут ПрАТ «Укрбудтрансгаз» затверджено позачерговими загальними зборами ЗАТ «Укрбудтрансгаз» протоколом від 02.10.2015, державна реєстрація документу проведена 08.10.2015.
Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПрАТ «Укрбудтрансгаз» не містить даних щодо реєстрації змін та доповнень до останнього після 08.10.2015.
Згідно розділу 9.4 Статуту виконавчим органом товариства є Директор, що здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключною компетенції загальних зборів та Наглядової ради.
Пунктом 9.4.5 визначено, зокрема, директор з дозволу Наглядової ради або загальних зборів приймає рішення про вчинення правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, становить більше 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства або більше 2000000грн.
Судом досліджено оригінал Статуту ПрАТ «Укрбудтрансгаз» та встановлено відповідність його змісту копії документу, що міститься в матеріалах справи.
Протоколом №1 річних загальних зборів акціонерів ПрАТ «Укрбудтрансгаз» від 23.04.2018 вирішено попередньо надати згоду на укладання значних правочинів (кредитних угод, договорів застави/іпотеки, поставки, комісії, безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, купівлі-продажу, оренди, поруки, зберігання договорів надання послуг тощо та відповідних додаткових угод до таких договорів), які будуть укладені товариством протягом року з моменту проведення цих загальних зборів товариства, на суму не більш як 1000% сукупної вартості активів за даними річної звітності за 2017 рік за умови надання попередньої згоди на їх укладення Наглядовою радою товариства. Уповноважено на підписання значних правочинів від імені товариства директора товариства або уповноважену особу, що діє на підставі довіреності та визначена рішенням Наглядової ради товариства щодо надання попередньої згоди на укладання відповідних договорів. (питання вісім порядку денного).
У вільному доступі у мережі Інтернет на електронному ресурсі «SMIDA» наявне повідомлення, що протоколом №3 річних загальних зборів від 23.04.2018 вирішено надати згоду на укладання значних правочинів (кредитних угод, договорів застави/іпотеки, поставки, комісії, безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, купівлі-продажу, оренди, поруки, зберігання договорів надання послуг тощо та відповідних додаткових угод до таких договорів), які будуть укладені товариством протягом року з моменту проведення цих Загальних зборів товариства, на суму не більш як 1000% сукупної вартості активів за даними річної звітності за 2017 рік за умови надання попередньої згоди на їх укладення Наглядовою радою Товариства (на загальну сукупну суму/вартість не більш як 1293721тис.грн, встановлено, що вартість активів емітента за даними останньої річної фінансової звітності за 2017 р. склала 129372,1 тис.грн.) надано доручення директору товариства укласти та підписати від імені товариства відповідні значні правочини з правом визначення істотних умов договорів та внесення змін до таких договорів, якщо такі істотні умови та зміни не стосуються збільшення ціни, що визначена у відповідності до цього рішення за погодженням/затвердженням/схваленням Наглядовою радою товариства (інформація доступна за посилання https://smida.gov.Ua/db/xml/irregular/l 11901, факт її наявності підтверджується скріншотом, що міститься в матеріалах справи).
Позивач надав суду письмові пояснення, в яких вказав, що вірним номером протоколу від 23.04.2018 є №1, в інформації на електронному ресурсі «SMIDA» наявна технічна помилка.
Судом досліджено оригінал протоколу №1 річних загальних зборів акціонерів ПрАТ «Укрбудтрансгаз» від 23.04.2018.
25.04.2019 протоколом №1 річних загальних зборів акціонерів ПрАТ «Укрбудтрансгаз» вирішено затвердити звіт Наглядової ради товариства за 2018рік (питання чотири порядку денного), фінансові документи, в яких відображаються фінансово-господарські результати діяльності товариства за 2018рік, а саме: баланс станом на 31.12.2018, звіт про фінансові результати за 2018рік, звіт про рух грошових кошів за 2018рік, тощо (питання шість порядку денного), а також схвалено вчинені товариством правочини, укладені у період з 23.04.2018 по 25.04.2019. (питання дев'ять порядку денного).
ТОВ «Норлент Компані» звернулось Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ «Укрбудтрансгаз» про стягнення коштів у розмірі 2 474 335,78 грн, право вимоги яких отримано згідно вказаного договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги.
Позовні вимоги складають частину вимог, що передані за договором, внаслідок відсутності можливості у підприємства сплатити судовий збір у повному обсязі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 у справі №910/12243/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 позов ТОВ «Норлент Компані» до ПрАТ «Укрбудтрансгаз» про стягнення коштів у розмірі 2 474 335,78 грн. задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача кошти у сумі 2 474 335,78грн та судовий збір у розмірі 37 115,04грн.
Постановою Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 910/12243/19 касаційну скаргу ПрАТ «Укрбудтрансгаз» залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі № 910/12243/19 залишено без змін.
Судовими рішеннями у справі № 910/12243/19 встановлено наступні факти:
- між ПрАТ «Укрбудтрансгаз» (позичальник) та ТОВ «Анвальт» (кредитор) укладено договір №01/10 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 02.10.2017;
- на виконання умов договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги ПрАТ «Укрбудтрансгаз» надано 7372200,00грн фінансової допомоги згідно платіжних доручень, в яких змінено помилково зазначене призначення платежу з «передплата згідно дог. №07/09 від 07.09.2016» на «перерахування безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно дог. №01/10 від 02.10.2017»;
- листи, якими погоджено змінити призначення платежів в платіжних дорученнях підписані та погоджені директором ПрАТ «Укрбудтрансгаз» до укладення трьохстороннього договору відступлення права вимоги;
- між ТОВ «Анвальт» (первісний кредитор), ТОВ «Норлент Компані» (новий кредитор) та ПрАТ «Укрбудтрансгаз» (боржник) укладено договір відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018;
- договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги та договір відступлення права вимоги укладені належним чином, підписані уповноваженими особами, у встановленому порядку не визнані недійсними та не розірвані;
- договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги схвалений ПрАТ «Укрбудтрансгаз» шляхом повернення фінансової допомоги у сумі 130 000,00грн, а саме, 21.02.2019 на виконання умов договору ПрАТ «Укрбудтрансгаз» перераховано ТОВ «Анвальт» 130000,00грн з призначенням платежу: «повернення фін.допомоги зг.дог. №01/10 від 01.10.2017» та підписанням ПрАТ «Укрбудтрансгаз» акту звірки взаємних розрахунків за період з жовтня 2017 - серпень 2018 за договором фінансової допомоги 01/10 від 02.10.17, який скріплений печатками ПрАТ «Укрбудтрансгаз» та ТОВ «Анвальт», у якому зазначено, що заборгованість на користь ТОВ «Анвальт» становить 7 242200,00грн.;
- строк виконання зобов'язань встановлено і договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, і договором про відступлення права вимоги до 02.10.2018;
-доказів належного виконання відповідачем зобов'язань щодо повернення сплачених коштів сторонами не надано.
Рішенням від 29.03.2021 року у справі №910/18434/20 Господарського суду Чернігівської області, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021, відмовлено в позові про визнання недійсним з моменту підписання договору безвідсоткової фінансової допомоги №01/10 від 02.10.2017.
Зокрема, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що у матеріалах справи наявні докази схвалення позивачем оспорюваного договору шляхом сплати ним 21.02.2018 коштів у сумі 130 000,00грн, підписанням без заперечень директором листів про зміну призначення платежів на перерахування безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно з договором, а також акта звірки за договором, яким підтверджено надання фінансової допомоги на суму 737200,00грн, оплату 130000,00грн у рахунок повернення фінансової допомоги за договором.
Ухвалою від 21.09.2021 Верховний Суд закрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Укрбудтрансгаз" на рішення господарського суду Чернігівської області від 29.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі №910/18434/20.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.03.2021 у справі №927/1192/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2021 у задоволенні позову ПрАТ «Укрбудтрансгаз» до ТОВ «Анвальт» про стягнення 130 000 грн як безпідставно отриманих коштів на підставі положень статті 1212 ЦК України відмовлено у повному обсязі з огляду на встановлений судом факт перерахування грошових коштів за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №01/10 від 02.10.2017.
В касаційному порядку судові рішення у справі №927/1192/20 не переглядались.
Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду
Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, та подані заперечення, дослідивши надані сторонами в порядку статті 74 Господарського процесуального кодексу України письмові докази в їх сукупності та взаємозв'язку, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі зважаючи на таке.
За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.
Реалізуючи встановлене статтею 55 Конституції України та статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).
Предметом спору між сторонами у цій справі є вимога позивача до відповідачів про визнання недійсним договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018 з моменту його підписання внаслідок підписання його невідомою особою, а не директором ПрАТ «Укрбудтрансгаз» ОСОБА_2, а також укладання договору особою, яка не мала на це належних повноважень, за відсутності згоди Наглядової ради позивача( позовні вимоги викладені в редакції заяви про зміну підстав позову).
У статті 15 ЦК України вказано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом, передбачені ст. 16 ЦК України.
Статтею 16 ЦК України, яка кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), закріплений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
В силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.
Зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, обов'язковими умовами визнання договору недійсним є наявність у позивача певного суб'єктивного права (охоронюваного інтересу) - об'єкту судового захисту, порушення у зв'язку з укладенням відповідного договору таких прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі, та належність обраного способу судового захисту.
Приписами статті 512 ЦК України визнано, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Таким чином, відповідно до норм закону відступлення права вимоги за своєю правовою природою є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредитору і відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому зміна кредитора у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання.
У частині першій статті 516 ЦК України наголошується, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно ст.515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
За змістом частини першої статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні, як унормовано частиною першою статті 517 ЦК України, повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Матеріалами справи встановлено, що оспорюваний договір за своєю правовою природою є договором відступлення права вимоги, який по своїй формі відповідає договору, на підставі якого виникло зобов'язання, зафіксовані в ньому зобов'язання не пов'язані нерозривно з особою кредитора.
Оскільки, договір №01/10 містить застереження щодо необхідності обов'язкової згоди, зокрема боржника на заміну кредитора, що не суперечить приписам ч.1 ст.516Цивільного кодексу України, сторони уклали договір відступлення права вимоги між трьома сторонами - первісний кредитор, новий кредитор та боржник.
Суд вважає, що ПрАТ «Укрбудтрансгаз» як сторона договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги має право на його оспорювання у судовому порядку, оскільки наслідком укладання даного договору є зміна кредитора у зобов'язанні, однією з сторін якого є позивач, позивач фактично вказаним договором надає згоду на здійснення відступлення та підтверджує обсяг зобов'язання перед новим кредитором.
Великою Палатою Верховного суду у постанові у справі №145/2047/16-ц від 16.06.2020 сформовано наступний правовий висновок: «У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсними договорів оренди, посилаюсь на те, що ці договори не підписував, умови їх не погоджував, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваних земельних ділянок позивачу як власнику цих земельних ділянок, покликаючись до умов договорів, підписаних невстановленою особою замість позивача. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. У позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.»(п.7.24,7.26 постанови).
У даному випадку в якості підстави позову зазначено не виключно факт підписання договору невідомою особою, а не директором ПрАТ «Укрбудтрансгаз» ОСОБА_2, але й укладанням договору особою, що не мала на це належних повноважень, за відсутності згоди Наглядової ради позивача (позовні вимоги викладені в редакції заяви про зміну підстав позову). Тобто існує спір про право, для належного розгляду якого слід розглянути питання щодо того, чи договір є укладеним з огляду на факт спростування підпису.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Судом за наслідками дослідження у тому числі й оригіналів договору встановлено, що договір містить підписи уповноважених представників сторін договору, які скріплені відтисками печаток підприємств. Зокрема, від імені ПрАТ «Укрбудтрансгаз» підпис вчинено ОСОБА_2, вказаний підпис скріплено відтиском печатки ПрАТ «Укрбудтрансгаз».
Позивач заперечує факт підписання спірного договору керівником підприємства - директором ПрАТ «Укрбудтрансгаз» ОСОБА_2 особисто, особа, яка вчинила підпис є невідомою.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Даний принцип також знайшов своє відображення у ГПК України, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Положеннями статті 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. (Рішення ЄСПЛ у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року)
Разом з тим, право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Поведінка заявників складає об'єктивний факт /.../ який необхідно брати до уваги для визначення факту перевищення розумного строку, зазначеного у статті 6 § 1 (Poiss v. Austria (Пойсс проти Австрії), § 57; Wiesinger v. Austria (Вісінгер проти Австрії), § 57; Humen v. Poland (Гумен проти Польщі) [ВП], § 66). Кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази, в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands (Домбо Бегеер Б.В . проти Нідерландів § 33).
В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.
В тексті позовної заяви позивач не наводить посилання на будь-які докази на підтвердження того факту, що підпис у договорі вчинений від імені ОСОБА_2 іншою особою, а не ним особисто, ніяких доказів вказаного не додає до позовної заяви в якості додатків.
Згідно ст.101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
За замовленням ПрАТ «Укрбудтрансгаз» судовим експертом Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України виготовлено висновок №10/8/61СЕ-20 від 14.07.2020.
Судом встановлено, що ПрАТ «Укрбудтрансгаз» звернулось до суду 03.07.2020, разом з тим, згідно висновку експерта №10/8/61СЕ-20 від 14.07.2020 до експертної установи з замовленням позивач звернувся 08.07.2020, тобто, після направлення позову до суду.
Частиною 2 статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 4 статті 80 зазначеної статті).
В тексті позову не зазначено, що позивач має намір самостійно звернутись до експертної установи з метою проведення почеркознавчої експертизи у справі, позивач не просить суд надати строк для подачі такого додаткового доказу, не наводить причин, з яких позивач не мав об'єктивної можливості звернутись до експертної установи перед зверненням до суду з позовом, не наводить докази, які підтверджують, що він здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Станом на дату звернення до суду позивач вже отримав, за його ствердженням, від ТОВ «Анвальт» оригінальний примірник (примірник ПрАТ «Укрбудтрансгаз») договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018. Тобто, ніяких перешкод у можливості своєчасно провести експертне дослідження не вбачається.
Згідно частини 8 ст. 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений судом строк, до розгляду не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подала, обґрунтувала неможливість їх подання своєчасно від незалежних від неї причин.
Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У подальшому, в процес підготовчого провадження, позивач звертався до суду з клопотаннями про прийняття в якості доказу висновку судового експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №10/8/61СЕ-20 від 14.07.2020.
З огляду на порушення позивачем механізму на подання доказів всупереч приписам статті 80 ГПК України, за відсутності доказів на підтвердження неможливості подання документу своєчасно з незалежних від позивача причин, суд відмовив у залученні вказаного документу до матеріалів справи в якості доказу. Зокрема, ухвалою від 13.05.2021, оскільки у клопотанні про залучення висновку експерта до матеріалів справи не було наведено обґрунтування неможливості його подання разом з поданням позовної заяви, а клопотання про встановлення додаткового строку для подання такого доказу від останнього до суду не надходило; повторно ухвалою від 08.06.2021, оскільки позивач не довів суду неможливість його подання своєчасно з незалежних від нього причин. Докладно обставини подання документу та висновки суду викладені у означених ухвалах суду.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
Матеріали справи містять висновки експерта №14952 від 18.08.2020 за результатами проведення почеркознавчого дослідження та №14954 від 18.08.2020 за результатами проведення технічної експертизи документів, які виконані судовим експертом ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» за заявою ТОВ «Норлент компані».
Вказані документи додані в якості доказів до відзиву на позовну заяву.
Позивач вказує, що експертні дослідження проведені у порушення Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (далі- Інструкція) та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - Науково-методичні рекомендації), що затверджені Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5(у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 № 1950/5) як щодо форми висновку (не містить у своїй вступній частині чіткого посилання на категорію судової справи (кримінальна, про адміністративне правопорушення, цивільна, господарська, адміністративна) та не містить номеру судової справи), так і щодо порядку надання відповідних зразків для проведення експертизи.
Згідно ч.1 ст.104 ГПК України, яка передбачає, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу, відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні, дані висновки будуть розглянуті судом як письмові докази під час розгляду справи по суті.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи(ч.3 ст.98 ГПК України).
За результатами проведення експертного почеркознавчого дослідження № 14952 від 18.08.2020 експерт зробив висновок, що підписи від імені ОСОБА_2 на всіх доданих на дослідження документах, у тому числі й на договорі відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018 виконані однією особою.
Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. (ч.2, ч.5 ст.101 ГПК України).
За п.1.1 Науково-методичних рекомендацій основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису.
Згідно п.п.1.3.-1.4 Науково-методичних рекомендацій для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (літерні та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов'язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку та (або) підпису, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов'язані з обставинами цієї справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов'язаними зі справою, так і не пов'язаними з її обставинами; експериментальні зразки почерку та (або) підпису, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), має пред'явити їх особі, яка підлягає ідентифікації. У документі, що є підставою для проведення експертизи, орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), зобов'язаний (зобов'язана) зазначити документи, у яких містяться вільні, умовно-вільні зразки почерку та (або) підпису особи. у зв'язку з призначенням такої експертизи. У разі неможливості пред'явити зазначені зразки (смерть виконавця, від'їзд тощо) як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву про отримання паспорта (форма № 1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, тощо).
Як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5 - 8 аркушів. (п.1.8. Науково-методичних рекомендацій).
Як вбачається з висновку експерта за результатами проведення експертного почеркознавчого дослідження № 14952 від 18.08.2020 від складений за заявою ТОВ «Норлент Компані» відповідно до ст.ст. 98,101 ГПК України.
Щодо наданих зразків суд вбачає, що дійсно експерту ТОВ «Норлент компані» надано для проведення дослідження оригінал договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018, оригінал апеляційної скарги ПрАТ «Укрбудтрансгаз» №1 від 11.01.2020, технічні копії вказаної апеляційної скарги та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що зроблені з матеріалів справи №910/12243/19.
Суд вважає, що всі документи, які додані відповідачем1 для співвіднесення підпису ОСОБА_2 з підписом на договорі є за своєю суттю вільними, оскільки безпосередньо не пов'язані з справою №910/9616/20, підписи виконані на документах в межах іншої справи - №910/12243/19, однак надані вони в кількості, що не відповідає зазначеним приписам Рекомендацій, умовно-вільні та експериментальні зразки взагалі не надавались. Вільні зразки, які направлені на дослідження не пред'являлись особі, яка підлягає ідентифікації.
Як наслідок, при проведенні експертизи експертом надано висновок за умови не дотримання замовником встановлених вище вимог Науково-методичних рекомендацій щодо кількості та виду зразків, порядку пред'явлення зразків особі, підпис якої ідентифікується, які надаються для проведення експертизи.
Одночасно, згідно п. 1.13. Науково-методичних рекомендацій достатність та якість наданих для проведення експертизи зразків почерку та підпису особи визначаються експертом у кожній конкретній експертній ситуації. Критерієм достатності обсягу порівняльного матеріалу вважається надання такої його кількості, за якою можливо виявити індивідуальність, варіаційність та стійкість ознак в досліджуваному об'єкті і зразках почерку (підпису) певного виконавця.
В тексті висновку експерту відсутні посилання на достатності обсягу порівняльного матеріалу у відповідності до наведеного вище, однак експертиза фактично є проведеною, що свідчить про таку достатність.
На будь-які інші порушення саме методології проведення почеркознавчої експертизи позивач не посилається.
Ухвалою від 07.09.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання ПрАТ «Укрбудтрансгаз» про призначення у справі почеркознавчої експертизи підписів ОСОБА_2, виконаних на наступних документах: договорі відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018 (на оригінальних примірниках: надісланому позивачу ТОВ «Анвальт» та тому, що є в наявності у ТОВ «Норлент компані»); листах ТОВ «Анвальт» №25 від 25.10.2017, №26 від 26.10.2017, №27 від 27.10.2017, №31 від 30.10.2017, №01 від 01.11.2017, №01/1 від 01.11.2017, №07 від 07.11.2017, №08 від 08.11.2017, №09/1 від 08.11.2017, №09 від 09.11.2017, №10 від 10.11.2017, акті звіряння взаємних розрахунків за період жовтень 2017 - серпень 2018 за договором фінансової допомоги № 01/10 від 02.10.2017, оскільки наявні в матеріалах справи докази дають можливість встановити фактичні дані, які входять до предмету доказування у цій справі без застосування спеціальних знань. Суд виходив з того, що призначення експертизи є правом, а не обов'язком суду, вона здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами розгляду. Докладно висновки суду з приводу вказаного клопотання викладені у відповідній ухвалі.
Обов'язок із доказування згідно статті 73, ч.ч.1, 3 статті 74 ГПК України слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, чим в господарський процес фактично впроваджено стандарт доказування «вірогідності доказів».
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Brualla Gomez de La Torre v. Spain» від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Варто відзначити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж.К. та Інші проти Швеції» («J.K. and Others v. Sweden») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («Benderskiy.»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1-3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
В цьому контексті, суд зазначає, що, по-перше, відтиск печатки на документі відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, оскільки вона несе повну відповідальність за законність використання печатки, що їй належить.
Судом досліджено оригінали договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2021 та встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 скріплено відтиском печатки підприємства.
Позивачем не оспорюється, що відтиск печатки на договорі відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018 є відтиском печатки ПрАТ «Укрбудтрансгаз».
Згідно висновку експерта за результатами проведення технічної експертизи документів № 14954 від 18.09.2020, що здійснена на замовлення ТОВ «Норлент Компані», відтиски печатки від імені ПрАТ «Укрбудтрансгаз», які містяться в оригіналі договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018, оригіналі апеляційної скарги ПрАТ «Укрбудтрансгаз» на рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2019 у справі №910/12243/19, оригіналі уточненої позовної заяви про визнання договору недійсним, оригіналі договору безвідсоткової фінансової допомоги № 01/10 від 02.10.2017 нанесені однією й тією ж печаткою.
Посилання позивача, що у порушення п. 3.8. Науково-методичної рекомендації вказаний висновок також складено за відсутності належних для дослідження зразків, суд вважає недоцільним, оскільки останній підтверджує факт наявності на договорі печатки та інших документах відтиску печатки, що є ідентичної, а самим позивачем цей факт не заперечуться.
Позивач не звертався до суду з клопотанням про проведення у справі судової експертизи на підтвердження ідентичності відтиску печатки, що міститься на документах, відтиску тієї печатки, яка належить позивачу.
Навпаки, позивач у заяві про зміну підстав позову зазначав, що протягом тривалого часу (в тому числі, і на дату, обумовлену договором відступлення), ПрАТ «Укрбудтрансгаз» та ТОВ «Норлент компані» були зареєстровані та проводили діяльність за однією адресою: м. Київ, вул. Суздальська, 13. Офісні приміщення знаходились на одному поверсі, а працівники підприємств пересікалися у загальних місцях користування, а також могли зайти без перешкод до офісу іншого підприємства, оскільки всі були між собою знайомі. У зв'язку з чим, позивач допускає, що відтиск печатки був зроблений без відома працівників ПрАТ «Укрбудтрансгаз».
Суд вважає, що вказане твердження є суто припущенням позивача, однак навіть доказів на підтвердження фактів, на яких базується вказане припущення (реєстрації та фактичного здійснення діяльності позивача та відповідача 1 за однією адресою станом на 31.08.2018) позивач суду не надав.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що печатка була загублена, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа, відсутні звернення до правоохоронних органів з цього приводу або з приводу неправомірного використання печатки працівниками відповідача 1.
Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що відтиск печатки на документах не є відтиском печатки ПрАТ «Укрбудтрансгаз» або, що печаткою скористались неправомірно, проти волі позивача.
Правові висновки щодо значення наявності відтиску печатки підприємства у разі оспорювання відповідного підпису, що є аналогічними, викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05 грудня 2018 року у справі № 915/878/16. Суд вказує, що судова практика з цього приводу на даний час є усталеною.
По-друге, ПрАТ «Укрбудтрансгаз» стверджує, що про факт укладання договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018 дізнався під час розгляду справи № 910/12243/19, але при цьому, суд вбачає, що у листі за підписом ОСОБА_2 від 26.12.2019 та у письмових поясненнях, за підписом уповноваженого представника підприємства від 09.12.2019 у межах справи №910/12243/19, останні містять заперечення щодо порядку виконання договору, безпосередньо сам факт існування договору не оспорюється.
Позивач не навів суду фактичних обставин, що спричинили зміну позиції підприємства з цього приводу.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 910/12243/19 зазначено, що як свідчить звукозапис судових засідань на диску CD-R, під час розгляду в суді першої інстанції даної справи жодним із представників скаржника не ставилось під сумнів факт підписання договору №01/10 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 12.10.2017 та договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018, а також факт здійснення 21.02.2018 сплати 130 000,00 грн із призначенням платежу «повернення фін.допомоги зг.дог.№01/10 від 01.10.2017 Без ПДВ».
Опосередковано факт наявності у позивача третього оригінального примірника договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018 також підтверджує те, що останній приймав участь у його укладанні.
Договір складений та підписаний у трьох автентичних примірниках, перший примірник- для Первісного Кредитора, другий - для Нового кредитора, третій - для Боржника.(п.13 договору).
Як стверджує позивач безпосередньо в тексті позовної заяви, останній про факт наявності договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018, який нібито було підписано ПрАТ «Укрбудтрансгаз», дізнався ознайомившись в Господарському суді міста Києва з матеріалами справи №910/12243/19 за позовом ТОВ «Норлент Компані» до ПрАТ «Укрбудтрансгаз» про стягнення заборгованості. Зважаючи на вищенаведене, ПрАТ «Укрбудтрансгаз» звернулося до ТОВ «Анвальт» з листом вих. №1 від 19.12.2019, в якому просило ТОВ «Анвальт» надіслати на адресу товариства оригінальний примірник (примірник ПрАТ «Укрбудтрансгаз») договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018 на суму 7 242 20000,00 грн. з усіма належними до нього додатками та копіями. Поштовим відправленням №8751301048160 ТОВ «Анвальт» надіслано на адресу ПрАТ «Укрбудтрансгаз» примірник договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018 року на суму 7242200,00грн, який просив надати позивач, без додатків та копій до нього.
Однак доказів на підтвердження вказаних фактів - наявності листа від 19.12.2019 вих.№1, доказів його направлення, наявності супровідного листа ТОВ «Анвальт» щодо направлення позивачу примірнику оригіналу договору матеріали справи не містять.
За даними відстеження поштових відправлень АТ «Укрпошта» інформація щодо відправлення №8751301048160 відсутня, що підтверджується скріншотом з відповідного сайту, роздруківка якого міститься в матеріалах справи.
Поштовий конверт, який наданий позивачем в підтвердження факту отримання від ТОВ «Анвальт» примірнику оригіналу договору, фактично підтверджує, що 27.12.2019 (дата на поштовому штемпелі, що міститься на поштовому конверті) на адресу ПрАТ «Укрбудтрансгаз» від останнього надійшло поштове відправлення, але встановити яке з даного доказу неможливо.
Одночасно, суд не приймає в якості належного доказу відсутності такого поштового відправлення заяву свідка від 15.09.2020, в якій директор ТОВ «Анвальт» ОСОБА_1 , підтверджує факт, що ТОВ «Анвальт» не обмінювався з позивачем листуванням, не надавав копії чи оригіналу договору відступлення права вимоги від 31.08.2018.
Посилання ПрАТ «Укрбудтрансгаз», що обставини викладені у заяві взагалом не стосуються останнього, оскільки в її тексті мова йде про підприємство з найменуванням ТОВ «Укрбудтрансгаз», судом не приймається, оскільки у тексті заяви зазначений ідентифікаційний код підприємства, що відповідає ідентифікаційному коду позивача.
Згідно ст.87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
ОСОБА_1 , відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є директором ТОВ «Анвальт» з 27.08.2020року.
Тобто, станом на дату направлення примірнику договору, яку вказує позивач, ОСОБА_1 не був директором ТОВ "Анвальт", не доведено, що у вказаний період останній займав іншу посаду, та що до його компетенції було віднесено питання направлення відповідних листів. Навпаки, зазначено, що обставини відомі ОСОБА_1 саме як директору підприємства.
Тобто, безпосередньо як директор підприємства вказана особа не могла мати інформацію щодо обставин, які мали чи не мали місце раніше її призначення.
Однак, незважаючи на це, суд приходить до висновку, що належними доказами у справі не доведено, що примірник договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018 року отримано позивачем від ТОВ «Анвальт» у спосіб, що визначається.
Тому, за відсутності належних доказів іншого способу отримання документу позивачем, суд приходить до висновку, що останній приймав участь у процесі його укладання.
Здійснивши системний аналіз викладених обставин, приймаючи до уваги наявність відтиску печатки підприємства на договорі, наявність у позивача оригіналу договору, первісну позицію останнього, яка висловлена у межах розгляду судом першої інстанції справи № 910/12243/19, суд приходить до висновку, що договір відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018 року є укладеним з боку позивача з огляду на принцип вирогідності доказів.
Відсутність виконання договору з боку позивача не може бути ототожнена з фактом саме неукладеності договору, оскільки може бути спричинена неналежним виконанням позивачем своїх зобов'язань за останнім.
Позивач також посилається на відступлення за договором вимоги, що була неіснуючою та недійсною, оскільки в представлених листах про зміну призначення платежу в платіжних дорученнях та в Акті звіряння взаємних розрахунків за період жовтень 2017 - серпень 2018 за договором фінансової допомоги №01/10 від 02.10.2017 підписи директора ПрАТ «Укрбудтрансгаз» ОСОБА_2 під надрукованим текстом про відсутність заперечень та в Акті йому не належать. Крім того, згідно платіжного доручення № 206 від 26.10.2017 на суму 1 000 000,00грн, зазначеного в договорі про відступлення права вимоги від 31.08.2018 та наданого ТОВ «Норлент компані» до матеріалів справи № 910/12243/19, отримувачем платежу є TOB «РИТМПОСТАЧ», а не ПрАТ «Укрбудтрансгаз».
Згідно п.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 р. у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1099 р. у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Судовими рішеннями у справах №910/12243/19, №910/18434/20, які набрали законної сили, встановлено, що на виконання умов договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги ТОВ «Анвальт» надано ПрАТ «Укрбудтрансгаз» 7372200,00грн фінансової допомоги згідно платіжних доручень, в яких змінено помилково зазначене призначення платежу з «передплата згідно дог. №07/09 від 07.09.2016» на «перерахування безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно дог. №01/10 від 02.10.2017». Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги схвалений ПрАТ «Укрбудтрансгаз» шляхом повернення фінансової допомоги у сумі 130 000,00 грн. , а саме, 21.02.2019 на виконання умов договору ПрАТ «Укрбудтрансгаз» перераховано ТОВ «Анвальт» 130000,00 грн. з призначенням платежу: «повернення фін.допомоги зг.дог. №01/10 від 01.10.2017» та підписанням ПрАТ «Укрбудтрансгаз» акту звірки взаємних розрахунків за період з жовтня 2017 - серпень 2018 за договором фінансової допомоги 01/10 від 02.10.17, який скріплений печатками ПрАТ «Укрбудтрансгаз» та ТОВ «Анвальт», у якому зазначено, що заборгованість на користь ТОВ «Анвальт» становить 7 242200,00грн.
Відсутність підстав для стягнення з ТОВ «Анвальт» на користь ПрАТ «Укрбудтрансгаз» грошових коштів 130 000грн як безпідставно отриманих коштів на підставі положень статті 1212 ЦК України встановлено рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.03.2021 у справі №927/1192/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2021, в касаційному порядку не переглядалось.
Як наслідок, вказані обставини не підлягають доведенню в межах справи №910/9616/20.
Щодо платіжного доручення № 206 від 26.10.2017, ТОВ «Анвальт» вказує, що мала місце технічна помилка у тексті договору щодо номеру платіжного доручення, на підтвердження чого надає виписку з банківського рахунку та вірне платіжне доручення №207 від 26.10.2017 щодо перерахування на користь ПрАТ «Укрбудтрансгаз» суми 650000,00грн поворотньої фіндопомоги, даний факт підтверджено сторонами шляхом підписання акту звірки розрахунків за договором, що містить посилання на наявність вказаної суми у відповідну дату.
Суд зауважує, що в цілому ПрАТ «Укрбудтрансгаз» не заперечує перерахування ТОВ «Анвальт» на його користь грошових коштів на суму 7372200,00грн, оспорює виключно зміну призначення платежу у платіжних дорученнях, однак не зазначає чи був між сторонами укладений договір, посилання на який мала відповідна графа платіжних доручень первісно, до внесення змін; якщо був, то в рахунок яких саме господарських операції врахована сума, яка отримана позивачем, якщо договору не було, то яким чином вказана сума взагалі обліковується у бухгалтерському обліку підприємства. Суд вважає, що у даному випадку не доведеним є наявність правових підстав для отримання позивачем суми 7372200,00грн у іншому аніж зазначено вище порядку.
Розглядаючи позовні вимоги в частині визнання договору недійсним внаслідок відсутності у директора ПрАТ «Укрбудтрансгаз» повноважень на його підписання без попередньої згоди Наглядової ради підприємства суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Зазначені положення ЦК України узгоджуються з положеннями ч.1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України).
Частина перша статті 92 ЦК України передбачає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
За приписами ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Згідно розділу 9.4 Статут ПрАТ «Укрбудтрансгаз», що затверджено позачерговими загальними зборами ЗАТ «Укрбудтрансгаз» протоколом від 02.10.2015, зареєстровано 08.10.2015, виконавчим органом товариства є Директор, що здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключною компетенції загальних зборів та Наглядової ради, одночасно п.9.4.5 передбачено, що, директор з дозволу Наглядової ради або загальних зборів приймає рішення про вчинення правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, становить більше 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства або більше 2000000грн.
Як встановлено судом, договір відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018 укладено між ТОВ «Анвальт», як первісним кредитором, ТОВ «Норлент Компані», як новим кредитором, та ПрАТ «Укрбудтрансгаз», як боржником. При цьому, при його укладанні з боку ПрАТ «Укрбудтрансгаз» діяв директор підприємства ОСОБА_2 на підставі Статуту, що вбачається з преамбули договору.
ОСОБА_2 призначено на посаду директора підприємства наказом №6-к від 26.04.2016, про що внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - станом на дату укладання договору (31.08.2018) керівником підприємства з 27.04.2016 є ОСОБА_2, який має повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (відповідно до Статуту).
Суд вважає, що обмеження повноважень директора, що визначені п.9.4.5 Статуту, а саме, вчинення з дозволу Наглядової ради або загальних зборів правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, становить більше 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства або більше 2000000грн, стосуються правочинів внаслідок укладання яких змінюється обсяг прав та обов'язків, активів позивача на певну визначену суму.
Дійсно, як слушно посилається позивач, згідно ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Однак, за оспорюваним договором відповідно до статей 512, 514 ЦК України предметом договору є передача вже існуючого права від відповідача 2 до відповідача 1, а не отримання чи втрата права позивачем. Суд вбачає, що обсяг прав змінюється виключно у відповідачів - за пунктом 3 договору відступлення до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент укладення даного договору, а саме право вимагати від боржника сплатити 7 242 200,00 грн, при цьому, фактична заміна сторони у виконанні зобов'язання має місце без набуття додаткового доходу жодним з кредиторів.
Метою ж залучення боржника для підписання цього договору є підтвердження згоди, обізнаності та усвідомлення заміни сторони у зобов'язанні зазначеному у п.1 договору, встановлення відсутності заперечень щодо обсягу та дійсності відступленої вимоги; визнання її перед Новим кредитором в якості свого зобов'язання з оплати 7 242 200,00 грн з моменту укладання договору, що передбачено у п.8.
Досліджуючи факт надання відповідної згоди, на відсутність якої посилається позивач, суд вказує, що згідно п.9.4.5 Статуту згода може бути надана альтернативно або Наглядової ради, або загальними зборами товариства.
Як визначено протоколом №1 річних загальних зборів акціонерів ПрАТ «Укрбудтрансгаз» від 23.04.2018 вирішено попередньо надати згоду на укладання значних правочинів (кредитних угод, договорів застави/іпотеки, поставки, комісії, безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, купівлі-продажу, оренди, поруки, зберігання договорів надання послуг тощо та відповідних додаткових угод до таких договорів), які будуть укладені товариством протягом року з моменту проведення цих загальних зборів товариства, на суму не більш як 1000% сукупної вартості активів за даними річної звітності за 2017 рік за умови надання попередньої згоди на їх укладення Наглядовою радою товариства. Уповноважено на підписання значних правочинів від імені товариства директора товариства або уповноважену особу, що діє на підставі довіреності та визначена рішенням Наглядової ради товариства щодо надання попередньої згоди на укладання відповідних договорів (питання вісім порядку денного).
Як стверджує позивач, попередньої згоди на укладення договору Наглядовою радою товариства не надавалось.
Усвідомлюючи, неможливість доведення відсутності будь - якої обставини у часі та просторі прямими доказами, суд вказує, що це не позбавляє позивача обов'язку довести наявність такої обставини опосередковано, зокрема, шляхом надання звіту Наглядової ради товариства за 2018рік, що затверджений 25.04.2019 протоколом №1 річних загальних зборів акціонерів ПрАТ «Укрбудтрансгаз», або інших доказів щодо обсягу виконаного Наглядовою радою у певний період часу, обліку її рішень тощо, з яких би суд міг зробити висновок щодо відсутності такої згоди.
Ці обставини можливо встановити на підставі доказів, які має надати виключно позивач, оскільки вони стосуються діяльності його органу управління.
Ані у формі електронних доказів, ані у формі відтворення їх копій у письмовому вигляді (скріншоти) позивач не надав суду відомостей, що у відкритому доступі у мережі Інтернет, у тому числі, але не виключно на електронному ресурсі «SMIDA», що доступний за посилання https://smida.gov.Ua/db/xml/irregular/l 11901, на сайті, що використовується позивачем як офіційний http://ukrbud-transgaz.com.ua/index.html, наявна інформація щодо рішень, які приймались Наглядовою радою товариства у 2018 році.
До того ж, 25.04.2019 протоколом №1 річних загальних зборів акціонерів ПрАТ «Укрбудтрансгаз» схвалено вчинені товариством правочини, укладені у період з 23.04.2018 по 25.04.2019(питання дев'ять порядку денного).
Позивач не надав суду доказів, що у перелік договорів, що схвалені загальними зборами товариства протоколом №1 від 25.04.2019 не входить договір відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018, дата укладання якого охоплюється вказаним періодом.
Тобто, за відсутності доказів протилежного, за умовами ст. 241 ЦК України, яка передбачає що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою, правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання, наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину, вищим органом управління позивача - загальними зборами акціонерів ПрАТ «Укрбудтрансгаз» схвалено оспорюваний правочин.
Також істотним є встановлення факту того чи знали або не могли не знати про такі обмеження щодо повноважень директора ПрАТ «Укрбудтрансгаз» відповідачі.
На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Таким чином, частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.
Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
З огляду на приписи статей 92, 237 - 239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов'язки за цією довіреністю.
Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.
Таким чином, для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.
Даний правовий висновок Великою Палатою Верховного Суду викладено у постанові від 27.06.2018 року у справі № 668/13907/13-ц(провадження № 14-153цс18).
За приписами ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: 13) відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи ( п.13 ч.2 ст.9 вказаного Закону у редакції станом на 31.08.2018).
За витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що сформований станом на дату укладання договору (31.08.2018) керівник підприємства ОСОБА_2 має повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори (відповідно до Статуту).
Тобто, конкретної інформацій щодо наявності у директора обмежень щодо представництва юридичної особи з наведенням їх суті та змісту в реєстрі не зазначено.
Позивач не надав суду відомостей, що у відкритому доступі у мережі Інтернет, у тому числі, але не виключно на електронному ресурсі «SMIDA», що доступний за посилання https://smida.gov.Ua/db/xml/irregular/l 11901, на сайті, що використовується позивачем як офіційний http://ukrbud-transgaz.com.ua/index.html, розміщений Статут підприємства або інший документ, з якого очевидним є наявність обмеження на представництво директора, не доведено, що будь - яким іншим способом ця інформація була відома відповідачам станом на дату укладання оспорюваного договору.
З огляду на наведене, суд вважає, що позивач не довів, що при укладанні договору відповідачі діяли недобросовісно або нерозумно, оскільки достеменно знали чи за всіма обставинами не могли не знати, проявивши принаймні розумну обачність, про наявність обмежень на представництво та відсутність у директора підприємства необхідного обсягу повноважень.
Відповідач 1, звернувшись до позивача з вимогою про сплату 7 242 200,00 грн, факт чого встановлено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі № 910/12243/19, та до суду з позовом щодо стягнення заборгованості внаслідок невиконання договору з боку позивача здійснив дії направлені на виконання договору. Тому, суд вважає, що недоведеним також є факт відсутності реального наміру його укладення і виконання.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених ним обґрунтувань, суд дійшов висновку, що доводи позивача, викладені у позовній заяві, не знайшли свого підтвердження та спростовуються вищевикладеними обставинами, а відтак, суд відмовляє у задоволенні позову про визнання недійсним договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018 року.
Розподіл судових витрат
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України внаслідок відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Укрбудтрансгаз» до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Норлент Компані», відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Анвальт» про визнання недійсним договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018 року - відмовити.
Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 05.10.2021.
Повний текст рішення складено та підписано 25.10.2021.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя А.М. Устимова
Суддя О.В. Говорун
Суддя О.В. Кротінова