Справа № 428/7117/20
Провадження №2/428/288/2021
26 жовтня 2021 року Сєвєродонецький міський суд
Луганської області у складі:
головуючого судді Юзефовича І.О.
при секретарі Продченко О.А.
за участю представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської військово - цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області,
встановив:
Адвокат Старовойтов О.В. в інтересах ОСОБА_5 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської військово - цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, яку мотивовано тим, що ОСОБА_5 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . У зазначеній квартирі зареєстровані син позивача - ОСОБА_2 та онук позивача - ОСОБА_3 . Відповідачі за адресою реєстрації тривалий час не мешкають. Батьками онука є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 13.11.2012р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано шлюб. У заяві про розірвання шлюбу ОСОБА_4 було повідомлено про те, що після розірвання шлюбу ОСОБА_3 залишатиметься проживати разом з матір'ю. В теперішній час ОСОБА_3 мешкає разом з матір'ю ОСОБА_4 за адресою її реєстрації: АДРЕСА_2 . Син позивача ОСОБА_2 за зареєстрованим місцем проживання не мешкає більше одного року, так як він поїхав до Російської Федерації, де наразі працює та фактично мешкає. Тому, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом і просить суд визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
12.03.2021р. від законного представника відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до суду надійшов відзив, в якому ОСОБА_4 заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що позов не обґрунтований, вимоги є незаконними та такими, що погіршують житлові права та законні інтереси її малолітнього сина ОСОБА_3 . Посилання, що ОСОБА_2 та їх малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 тривалий час не мешкають в зазначеній квартирі не відповідають дійсності та не підтверджуються належними доказами, тобто є голослівними. Доводи позивача, що в позовній заяві про розірвання шлюбу від 10.08.2012р. вона повідомила суд, що після розірвання шлюбу малолітній син залишатиметься мешкати з нею нічого не доводять, оскільки в заочному рішенні суду від 13.11.2012р. за її позовом про розірвання шлюбу не визначено конкретне місце проживання дитини, тобто не вирішено з ким із батьків залишається проживати їх малолітній син ОСОБА_3 після розірвання шлюбу. У зв'язку із чим, сторони домовились, що чотири дні на тиждень син буде проживати з нею, за адресою її фактичного проживання: АДРЕСА_3 , а три дні - із його батьком - іншим відповідачем ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Посилання позивача, що вона проживає за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 не відповідають дійсності, оскільки зазначена невелика однокімнатна квартира належить її матері - пенсіонерці ОСОБА_7 , а вона проживає в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . На даний момент ні вона, ні її колишній чоловік ОСОБА_2 не мають на праві власності будь-якого житла, а відтак, позбавивши сина права користування вказаною в позові квартирою, він залишиться без будь-якого житла, що порушує його житлові права та є неприпустимим. Доводи, що її бувший чоловік ОСОБА_2 не мешкає за адресою: АДРЕСА_1 більше одного року, так як виїхав у Російську Федерацію, де він, начебто працює та фактично мешкає, не відповідають дійсності, вводять в оману суд, з тим щоб позбавити її малолітнього сина права на житло. Її колишній чоловік ОСОБА_2 постійно проживає в Луганській області, якщо і виїжджав за межі України до Російської Федерації, то на нетривалий час, приблизно на тиждень і відразу ж повернувся до м. Сєвєродонецьк, оскільки у Російській Федерації у нього не склалось із роботою та житлом, а відтак посилання про його відсутність більше року за адресою його реєстрації та проживання не відповідають дійсності.
Представник позивача ОСОБА_1 у вступному слові позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Додатково пояснив, що позивачу на праві приватної власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У зазначеній квартирі зареєстровані син позивача та онук позивача, які не проживають у квартирі постійно протягом тривалого часу, а саме понад один рік. Наразі позивач тяжко хворий та потребує операції на яку йому необхідна велика сума грошових коштів. У зв'язку із цим, позивач намагається продати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, покупець не бажає купувати квартиру позивача із зареєстрованими в ній особами. Тому, позивач вимушений звернутися до суду з позовом та просить суд визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 у вступному слові позов до себе визнав. Додатково пояснив, що з 2012 року, після розірвання шлюбу з ОСОБА_4 його син мешкає разом із матір'ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 . Він мешкає разом зі своїм братом ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_4 . У квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 він не мешкає, приходить до квартири тільки для того, щоб звірити лічильники.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що він іноді приїжджає у гості до батька за адресою: АДРЕСА_1 , йому відомо, що батько у дядька не мешкає.
Представник відповідача ОСОБА_4 у вступному слові позов не визнала та пояснила, що вона з червня 2014р. разом із сином проживає в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . За місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 вона не проживає, оскільки зазначена квартира, загальною площею у 18кв.м. є дуже маленькою. Квартира по АДРЕСА_2 належить її матері, зареєструвати за цією адресою сина вона не має змоги. На даний час вона не має у власності будь-якого житла.
Представник Органу опіки та піклування Сєвєродонецької міської військово - цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області Шарнікова І.І. у судове засідання не з'явилася, до суду надала заяву в якій заперечувала проти позовних вимог згідно висновку за №873 від 08.10.2020 року.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною позивача ОСОБА_5 та матір'ю відповідача ОСОБА_2 . У 1999 році протягом трьох років вона доглядала свою маму у селі Містки Сватівського району. Після смерті матері вона продала житловий будинок у селі Містки та за ці кошти вони придбали на ім'я чоловіка квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Вказану квартиру вони придбали, для того, щоб на будь-який випадок у них були грошові кошти. У 2008 році їх син ОСОБА_2 одружився та разом зі своєю дружиною ОСОБА_4 мешкав за вказаною адресою. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3 . У 2012 році ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розлучились, а їхнього онука ОСОБА_3 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 без відома її чоловіка. Наразі, її чоловік дуже хворіє та потребує операції яка коштує близько 120 000грн. Вказана сума є непосильною, а тому їм необхідно продати квартиру. Реєстрація відповідачів у квартирі заважає їм здійснити продаж квартири. У квартирі за адресою: АДРЕСА_1 на даний час ніхто не проживає, її син ОСОБА_2 навідується до квартири, інколи бере з собою сина ОСОБА_3 .
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до вимог ст.ст.12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно вимог ст.ст.15-16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 ст.319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
В силу ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік , якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, а також інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії договору дарування квартири серії АЕЕ №642471, посвідченого 25.10.2001р. приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Лопатенком В.В., зареєстрованого в реєстрі за №5960, ОСОБА_5 є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру зареєстроване у Сєвєродонецькому міському бюро технічної інвентаризації від 31.07.2002р. Згідно копії довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої відділом адміністративних послуг ЦНАП у м. Сєвєродонецьку від 26.08.2020р. №12538, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками записані - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . З копії заочного рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13.11.2012р. встановлено, що шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області, актовий запис №407 від 08.08.2008р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , розірвано. Згідно копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 від 13.03.2009р., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована з 13.11.1998р. за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно висновку Органу опіки та піклування Сєвєродонецької міської військово - цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області №873 від 08.10.2020р., з метою захисту житлових прав неповнолітнього ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування вважає недоцільним позбавлення ОСОБА_3 права користування жилим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішуючи питання щодо визнання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, суд звертає увагу на наступне.
Статтею 160 Сімейного кодексу України визначено право батьків на визначення місця проживання дитини. Так, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Житлові права охороняються законом за винятком випадків, коли вони здійснюються всупереч із призначенням цих прав чи з порушення.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином відповідача ОСОБА_2 та онуком позивача ОСОБА_5 , фактично проживав у квартирі позивача як член його сім'ї з часу свого народження до припинення сімейних відносин його матері ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_2 . У зв'язку із припиненням сімейних відносин із відповідачем ОСОБА_2 , мати ОСОБА_3 разом зі своєю малолітньою дитиною ОСОБА_3 (відповідачем у справі) переїхали до іншого місця проживання. На час вибуття із спірного житла відповідач ОСОБА_3 був малолітньою особою, яка самостійно не могла визначати своє місце проживання, а тому, суд вважає, що за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 збереглося право на користування житлом за зареєстрованим місцем проживання, незважаючи на факт зміни постійного місця проживання та сам факт не проживання в спірному житловому приміщенні. Оскільки малолітня дитина не може самостійно обирати місце свого проживання, тому факт її не проживання у спірній квартирі не є безумовною підставою для позбавлення дитини права користування цим житлом. Крім того, право користування житлом у дитини виникає на підставі факту її народження. Жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 Конвенції ООН про права дитини).
Не можна вважати не поважною причину не проживання дитини у спірному житлі її проживання в іншому місці з одним із батьків, оскільки малолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку.
Не впливає на поважність причин не проживання дитини і наявність у того з батьків, з ким вона фактично проживає, права власності на житло, оскільки наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати її особистих житлових прав. Визначальним у цьому випадку є забезпечення найкращих інтересів дитини.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі №206/4028/18, від 04 липня 2018 року у справі №711/4431/17, від 07 липня 2021 року у справі №554/3289/20.
Таким чином, аналізуючи досліджені судом докази та враховуючи судову практику щодо даних правовідносин, в судовому засіданні встановлено, що стороною позивача не було доведено того, що ОСОБА_3 втратив право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_5 .
Крім того, не доведено відсутності відповідача ОСОБА_3 за місцем реєстрації без поважних причин.
Суд, не заперечуючи право ОСОБА_5 вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, вважає, що обраний спосіб захисту більшою мірою порушуватиме права дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аніж захищатиме права позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Стосовно позовної вимоги про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , то суд з урахуванням визнання відповідачем ОСОБА_2 позову в цій частині, а також враховуючи ту обставину, що визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд вважає можливим позовні вимоги в цій частині задовольнити та визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141-142, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355, Перехідними положеннями ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_6 , паспорт НОМЕР_4 ) в інтересах ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 , паспорт НОМЕР_6 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_8 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_2 ), яка діє в інтересах ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа - Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської військово - цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, 32), задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 таким, що втратив право користування квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , таким, що втратив право користування квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя І. О. Юзефович