Справа № 428/9614/21
Провадження № 2-о/428/720/2021
20 жовтня 2021 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді - Посохова І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Колядінцевої П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за заявою адвоката Степаненко Ольги Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа - Попаснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),
Адвокат Степанова Ольга Володимирівна звернулася до Сєвєродонецького міського суду в інтересах ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа - Попаснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якій зазначила, що 24.09.2021 мати заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла у місті Алмазна Луганської області. Встановлення факту смерті необхідно заявнику для здійснення реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті її матері. Представник заявника просила суд встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Алмазна Луганської області.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, в заяві про встановлення факту смерті просила розглянути справу без її участі та участі її представника.
Представник заінтересованої особи - Попаснянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв до суду не надходило.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
Згідно з копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Стахановським МВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Стаханові Луганської області та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
З матеріалів, доданих до заяви, вбачається, що заявник ОСОБА_1 , відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, має право на звернення до суду з даною заявою, що підтверджується належними та достатніми доказами, наявними в матеріалах справи.
Згідно з копією довідки про причину смерті № 175, складеної за формою первинної облікової документації № 106/у, затвердженої «Наказом» «Міністерства охорони здоров'я Луганської народної республіки» № 591 від 28.08.2015 та виданої 25.09.2021, ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 75 років, внаслідок хронічної недостатності кровообігу ІІ Е, дифузного кардіосклерозу, ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби серця ІІ ст.
Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 06 жовтня 2021 року «Відділом запису актів цивільного стану Стахановського міського управління юстиції Міністерства юстиції «Луганської Народної Республіки», ОСОБА_3 (російською), ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Алмазна «Луганської Народної Республіки», про що складено відповідний актовий запис № 1462.
Суд враховує, що місто Алмазна Луганської області станом на час розгляду даної справи знаходиться на тимчасово окупованій території України і відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014 року, місто Алмазна Луганської області входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Вказана обставина позбавляє заявника можливості зареєструвати факт смерті своєї матері у встановленому Законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», органами державної реєстрації актів цивільного стану є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану); виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад.
Аналізуючи наведені норми, суд доходить висновку, що свідоцтво про смерть та довідку про причину смерті слід вважати нелегітимними документами, адже вони видані органом, який знаходиться на тимчасово окупованій території, що створений, обраний чи призначений у порядку, не передбаченому законом, а, отже, будь-які видані таким органом документи є недійсними та такими, що не створюють жодних правових наслідків.
Враховуючи викладені вище обставини та письмові докази, судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, уродженка міста Стаханова Луганської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Алмазна Луганської області, Україна, у віці 75 років, внаслідок хронічної недостатності кровообігу ІІ Е, дифузного кардіосклерозу, ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби серця ІІ ст. При цьому, органи державної реєстрації актів цивільного стану на території України, яка підконтрольна органам влади України, не можуть зареєструвати факт її смерті, адже свідоцтво про смерть та довідка про причину смерті ОСОБА_2 а видані установою «Луганської Народної Республіки», яка створена у порядку, не передбаченому законом.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави-члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки розуміє, що можливості збору доказів щодо факту смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що обставини, викладені представником заявника у заяві в обґрунтування вимог ОСОБА_1 є достовірними, підтверджені письмовими доказами, сумніву у суду не викликають і вважаються судом доведеними, у зв'язку з чим заява адвоката Степаненко Ольги Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 317, п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання цього рішення.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 294, 315-319, 430 ЦПК України, суд
Заяву адвоката Степаненко Ольги Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа - Попаснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки міста Стаханова Луганської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Алмазна Луганської області, Україна, у віці 75 років, внаслідок хронічної недостатності кровообігу ІІ Е, дифузного кардіосклерозу, ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби серця ІІ ст.
Відповідно до ч. 4 ст. 317, п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання цього рішення.
Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
- заявник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_3 ;
- заінтересована особа: Попаснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) , місцезнаходження: 93300, Луганська область, м. Попасна, вул. Первомайська, буд. 3, код ЄДРПОУ 21758126.
Суддя І. С. Посохов