вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.10.2021м. ДніпроСправа № 904/6490/21
за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Ні Олега Михайловича, с. Степове Широківського району Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості в сумі 140 153 грн. 82 коп. за додатковим договором (на встановлення кредитної лінії) № 1 до договору про відкриття та ведення поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки № 011/3652/90612 від 21.08.2012 в редакції додаткової угоди від 12.07.2018
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 06.07.2021 № 114-43/3-177937, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Ні Олега Михайловича заборгованість у розмірі 140 153 грн. 82 коп., з яких: 107 669 грн. 09 коп. - заборгованість за дозволеним овердрафтом, 32 484 грн. 73 коп. - заборгованість за відсотками, відповідно до умов додаткового договору (на встановлення кредитної лінії) № 1 до договору про відкриття та ведення поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки № 011/3652/90612 від 21.08.2012 в редакції додаткової угоди від 12.07.2018
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасного повернення кредитних коштів.
Ухвалою господарського суду від 21.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.
Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 21.07.2021 завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
На адресу суду повернувся конверт з вказаною ухвалою, з відміткою відділення поштового зв'язку: "Повертається адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
14.08.2012 Фізичною особою-підприємцем Ні Олегом Михайловичем було підписано заяву на відкриття поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки.
21.08.2012 між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Райффайзен Банк") (позивач, банк, кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Ні Олегом Михайловичем (відповідач, боржник, позичальник) укладено Додатковий договір (на встановлення кредитної лінії) №1 до договору про відкриття та ведення поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки №011/3652/90612 від 21.08.2012.
Згідно з п. 1.1 договору, відповідно до умов цього договору кредитор встановлює позичальнику кредитну лінію (далі - кредит) до поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, №260552344231 (0810785900 - номер рахунку позичальника у внутрішніх програмних комплексах банку, МФО 305653, відкритому відповідно до договору банківського рахунку (далі - рахунок), у розмірі 100 000,00грн. (пункт 1.1 договору).
Строк дії кредиту - з дня підписання договору страхування у відповідності до умов статті 4 договору по 21.08.2014 включно (може змінюватися в порядку передбаченому цим договором). Тривалість дії кредиту 24 місяці (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1. договору, протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 30% річних.
Нарахування процентів здійснюється на щоденний залишок заборгованості по кредиту, зменшений на суму операцій, для яких діє пільговий період, за строк фактичного користування кредитом, щомісяця в будь-який день в період, що починається за 4 робочі дні до кінця календарного місяця та закінчується в останній день місяця, але не раніше 25 числа кожного календарного місяця (дата розрахунку процентних платежів), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. При розрахунку процентів враховується перший день фактичного використання позичальником кредитних коштів, останній день строку користування кредитом не враховується. Нарахування процентів здійснюється за період з дати фактичного використання кредитних коштів по дату розрахунку процентних платежів включно, а в наступні періоди - з дня, наступного за попередньою датою розрахунку процентних платежів по дату розрахунку процентних платежів в поточному періоді включно (п. 2.3. договору).
Пунктом 3.2. договору передбачено, що на умовах цього договору, за умови наявності підписаного договору страхування, кредитор зобов'язується здійснювати платежі з рахунку позичальника, зазначеного в п. 1.1 цього договору, у разі відсутності (недостатності) на ньому грошових коштів у межах встановленого банком кредиту до закінчення строку дії кредиту, зазначеного в п. 1.2. цього договору.
Згідно з п. 5.1. договору позичальник зобов'язаний виконати зобов'язання за цим договором (в т.ч. здійснити погашення кредиту, сплатити проценти, комісії, неустойки та інші платежі) в порядку, визначеному цим договором. Під поняттям "погашення заборгованості" сторони розуміють зарахування грошових коштів на рахунок позичальника (повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплата комісій, штрафів та інших платежів, якщо такі матимуть місце, які передбачені договором, в тому числі відшкодування витрат та збитків кредитора, пов'язаних з неналежним виконанням позичальником умов цього договору, передбачених цим договором).
Відповідно до п. 5.2 договору, позичальник зобов'язаний до 10 числа включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за першою (з дати укладення цього договору) датою розрахунку процентних платежів, забезпечити на рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов'язкового платежу в сумі не менше 15 відсотків від залишку заборгованості за кредитом на день розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми, встановленої відповідними тарифами кредитора, або суми залишку заборгованості, якщо вона менше за зазначену фіксовану суму. При цьому, залишок заборгованості, що береться до розрахунку щомісячного обов'язкового внеску, включає використану суму кредиту, суму нарахованих процентів, комісій та неустойок за всіма видами заборгованості та не включає суму не внесеного позичальником щомісячного обов'язкового внеску попередніх періодів.
Відповідно до п. 5.3. договору, у разі наявності простроченої заборгованості позичальника перед кредитором, позичальник зобов'язується зарахувати на рахунок щомісячний обов'язковий платіж, розрахований у поточному періоді, сума якого збільшена на суму невнесених позичальником щомісячних обов'язкових платежів попередніх періодів та на суму непогашеного недозволеного овердрафту поточного періоду.
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками (за наявності) і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до цього договору зобов'язань (п.12.1. договору).
В подальшому, 12.07.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору про відкриття та ведення поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжних карток №011/3652/90612 від 21.08.2012, відповідно до якої сторони серед іншого прийшли до згоди змінити умови кредитування, в частині зміни кредитного ліміту з 100 000 грн. на 140 000грн.
Як вбачається зі змісту наданої у справу виписки по рахунку відповідача, банк виконав свої зобов'язання щодо здійснення кредитування рахунку відповідача, останній в свою чергу свої зобов'язання не виконав, не здійснив повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до умов договору.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 01.02.2021 заборгованість Фізичної особи-підприємця Ні Олега Михайловича за договором становить 140 153 грн. 82 коп., з яких: 107 669 грн. 09 коп. - заборгованість за дозволеним овердрафтом, 32 484 грн. 73 коп. - заборгованість за відсотками.
Позивач у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку по поверненню кредитних коштів, направив на адресу відповідача вимогу № 114-43-149681 від 22.03.2021, в якій повідомив про існування у відповідача заборгованості за кредитними зобов'язаннями у сумі 140 153 грн. 82 коп. та про необхідність здійснити погашення кредиту у повному обсязі.
Вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та виконання, що стало підставою для звернення за захистом свого порушеного права до господарського суду.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладання кредитного договору, строк дії договору, погоджений кредитний ліміт, строк користування кредитом, погоджений розмір процентів за кредитом, комісій та інших платежів, графік погашення кредиту, штрафні санкції, наявність прострочень.
Доказів погашення кредитної заборгованості відповідачем до матеріалів справи не надано.
Відповідач не скористався правом на надання заперечень, докази на спростування позовних вимог не надав.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, що кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( пункт 1 ст. 612 ЦК України).
Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку кредитора надати грошові кошти відповідає обов'язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти.
Станом на 01.02.2021 заборгованість Фізичної особи-підприємця Ні Олега Михайловича за договором становить 140 153 грн. 82 коп., з яких: 107 669 грн. 09 коп. - заборгованість за дозволеним овердрафтом, 32 484 грн. 73 коп. - заборгованість за відсотками.
Доказів погашення заборгованості відповідач не надав. Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо повернення суми кредиту та відсотків за користування кредитом, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 140 153 грн. 82 коп., з яких: 107 669 грн. 09 коп. - заборгованість за дозволеним овердрафтом, 32 484 грн. 73 коп. - заборгованість за відсотками, відповідно до умов додаткового договору (на встановлення кредитної лінії) № 1 до договору про відкриття та ведення поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки № 011/3652/90612 від 21.08.2012 в редакції додаткової угоди від 12.07.2018 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 107 669 грн. 09 коп. - заборгованості за дозволеним овердрафтом, 32 484 грн. 73 коп. - заборгованості за відсотками - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ні Олега Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м.Київ, вул.. Лєскова, будинок 9; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14305909) 107 669 грн. 09 коп. - заборгованості за дозволеним овердрафтом, 32 484 грн. 73 коп. - заборгованості за відсотками та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 25.10.2021
Суддя І.А. Рудь