вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.10.2021м. ДніпроСправа № 904/6280/21
За позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро
до Комунального підприємства "Міський тролейбус", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості в сумі 20 961 грн. 53 коп. за договором про постачання електричної енергії за державні кошти від 28.02.2017 № 117233
Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 06.07.2021 № б/н, в якому просить стягнути з Комунального підприємства "Міський тролейбус" заборгованість в сумі 20 961 грн. 53 коп., з яких: 7 136 грн. 56 коп. - 3% річних, 13 824 грн. 97 коп. - інфляційні втрати. Витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 2 270 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу, розмір якої відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат складає 15 000 грн. 00 коп., просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про постачання електричної енергії за державні кошти від 28.02.2017 № 117233 в частині своєчасної оплати активної електроенергії, спожитої відповідачем у період з лютого по грудень 2017, на суму 136 624 грн. 98 коп., що стало підставою для звернення позивача у лютому 2020 із відповідним позовом до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 136 624 грн. 98 коп. За результатами розгляду позовних вимог АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" прийняте рішення від 23.06.2020 у справі № 904/888/20 про задоволення позову. Оскільки при зверненні до суду із позовом про стягнення вищевказаного основного боргу позивачем не заявлялися вимоги про стягнення річних та інфляційних, позивач, скориставшись правом, наданим нормами ст. 625 ЦК України, нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні та 3% річних за порушення останнім грошових зобов'язань зі сплати заборгованості, встановленої вищезазначеним судовим рішенням.
У поданій позовній заяві викладене клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою господарського суду від 13.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
06.08.2021 на електронну пошту суду відповідач подав відзив на позовну заяву (вказаний відзив надійшов до канцелярії суду засобами поштового зв'язку 10.08.2021), в якому проти заперечував проти позовних вимог в частині заявлених позивачем 3% річних та інфляційних втрат та витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування своїх заперечень щодо 3% річних та інфляційних втрат відповідач посилався на невірно здійснений позивачем розрахунок, у зв'язку з чим відповідачем було подано до суду контррозрахунок розміру 3% річних за період з 01.10.2018 по 31.05.2020 на суму 6 834,07 грн. та інфляційних втрат за період з 01.10.2018 по 31.05.2020 на суму 12 924,72 грн.
Позивач не скористався своїм правом на надання відповіді на відзив, відповідно до ст. 166 ГПК України.
Отже, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
28.02.2017 між Публічним акціонерним товариством „ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" та Комунальним підприємством “Міський тролейбус” укладено договір № 117233 про постачання електричної енергії за державні кошти, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується до 31.12. 2017 року постачати споживачу електричну енергію у точку (точки) продажу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 32832 кВт, величини якої по об'єктах споживача визначені додатком «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а споживач оплатити постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.
Точка (точки) продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію, визначена додатками «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» та/або «Загальна схема електропостачання», які є невід'ємними частинами даного Договору.
Відповідно до п. 4.2 договору, на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов Додатку "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії, оформлюються такі документи, зокрема, акт прийняття - передавання товарної продукції.
Споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші платежі згідно з умовами додатків “Порядок розрахунків” та графік зняття показів засобів обліку електричної енергії ( п. 6.1.1. договору).
Пунктом 4.1. договору визначено, що розрахунки за придбану електричну енергію проводяться Споживачем на підставі рахунку на оплату спожитої у розрахунковому періоді електричної енергії. Порядок проведення розрахунків наведений у додатку до договору “Порядок розрахунків”.
Пунктом 6.4.1. договору передбачено, що постачальник має право своєчасно і у повному обсязі отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електроенергії за регульованим тарифом.
Позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договором, що підтверджується актами про фіксацію показів приладів обліку електричної енергії у період з лютого по грудень 2017, які підписано представниками обох Сторін за допомогою електронного цифрового підпису. Згідно з даними приладів обліку, наведеними у цих актах, загальний обсяг електроенергії, використаної Споживачем у вищезазначеному періоді помісячно, становить: Лютий - 1431425 кВт*год, Березень - 1108279 кВт*год, Квітень - 878313 кВт*год, Травень - 670726 кВт*год, Червень - 618022 кВт*год, Липень - 610353 кВт*год, Серпень - 568846 кВт*год, Вересень - 583917 кВт*год, Жовтень -790863 кВт*год, Листопад - 1108460 кВт*год, Грудень -1267277 кВт*год.
Обсяги помісячно спожитої електричної енергії сторони узгодили у рахунках на оплату, які підписані електронними підписами повноважних представників сторін.
Пунктом 2.1 Додатку № 3 Порядок розрахунків до договору встановлено, що оплата рахунків за активну електроенергію...., здійснюється на рахунки постачальника, вказані у розділі 10 Договору, на підставі.... самостійно отриманих рахунків протягом п'яти операційних днів з дня їх отримання.
18.09.2018 фахівцями AT “ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ” для КП “Міський тролейбус” було здійснено перерахунок за період з січня 2017 по серпень 2018, у зв'язку з виявленням факту використання у розрахунках між сторонами тарифу, який було скасовано постановою НКРЕ.
На підставі здійсненого перерахунку відповідачу було виставлено рахунок №121/100233/9/1 від 18.09.2018 року для оплати нарахувань, здійснених за вищевказаний період, на загальну суму 257 826,45 грн., котрий було направлено на адресу відповідача разом з супровідним листом від 18.09.2018, вих. № 61850/1700, який було отримано відповідачем 19.09.2018, про що свідчить дата, зазначена на штампі вхідної кореспонденції КП «Міський тролейбус».
Відповідач не сплатив у 2018 році за електроенергію, спожиту у лютому - грудні 2017 року, що стало підставою для звернення позивача у лютому 2020 року з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2020 у справі №904/888/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з комунального підприємства "Міський тролейбус" (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Дніпровське шосе, буд. 22, ідентифікаційний код 34811465) на користь акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі (49107,м. Дніпро, вул. Запорізьке, буд. 22, ідентифікаційний код 23359034) заборгованість за спожиту активну електричну енергію 136 624 грн. 98 коп., судовий збір 2102 грн.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2020 у справі №904/888/20 набрало законної сили в порядку, визначеному законодавством, і встановлені в них обставини не підлягають доведенню згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, якою визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивач зазначає, що при зверненні з позовною заявою у справі №904/888/20 позивачем було заявлено вимоги лише про стягнення з відповідача основного боргу за спожиту активну електричну енергію, у зв'язку з чим користуючись своїм правом позивач звернувся до господарського суду із цим позовом та просить стягнути з відповідача 7 136 грн. 56 коп. - 3% річних за період з 27.09.2018 по 23.06.2020, 13 824 грн. 97 коп. - інфляційні втрати за період з 27.09.2018 по 23.06.2020, нарахованих в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України на суму заборгованості відповідача, яка стягнута рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2020 у справі №904/888/20.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, або з відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Оскільки стягнення боргу за рішенням суду не є належним виконанням грошового зобов'язання, то до фактичного перерахування грошових коштів позивачу або зміни способу виконання рішення грошове зобов'язання не втрачає свого правового статусу, не змінює походження та підстав виникнення і не припиняється.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
На підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 7 136 грн. 56 коп. - 3% річних за період з 27.09.2018 по 23.06.2020, 13 824 грн. 97 коп. - інфляційні втрати за період з 01.10.2018 по 31.05.2020, тобто з моменту виникнення у відповідача зобов'язання оплатити заборгованість на підставі рахунку від 18.09.2018, до дати прийняття господарським судом рішення у справі №904/888/20.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних порушень чинного законодавства не встановлено.
Щодо заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат, господарський суд зазначає таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку інфляційних втрат порушень чинного законодавства не встановлено.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За встановлених обставин, господарським суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 136 грн. 56 коп. - 3% річних та 13 824 грн. 97 коп. - інфляційні втрати - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2270 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства "Міський тролейбус" (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Дніпровське шосе, буд. 22, ідентифікаційний код 34811465) на користь акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» (49107,м. Дніпро, вул. Запорізьке, буд. 22, ідентифікаційний код 23359034) 3% річних у розмірі 7 136 грн. 56 коп. (сім тисяч сто тридцять шість грн. 56 коп.) інфляційні втрати у розмірі 13 824 грн. 97 коп. (тринадцять тисяч вісімсот двадцять чотири грн. 97 коп.) та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті сімдесят грн.. 00 коп.).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 25.10.2021
Суддя І.А. Рудь