Рішення від 26.10.2021 по справі 904/7022/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2021м. ДніпроСправа № 904/7022/20 (904/6567/21)

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" (49068, м.Дніпро, вул.Маяковського, 31, ідентифікаційний номер юридичної особи 05393122)

про стягнення заборгованості

Суддя Суховаров А.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 , м. Дніпро (далі - позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод", м.Дніпро (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.07.2021 матеріали позовної заяви №904/7022/20 (904/6567/21) передано на розгляд судді Суховарову А.В.

Ухвалою суду від 26.07.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та зобов'язано ОСОБА_1 протягом 10 днів з дня вручення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2021 усунути недоліки позовної заяви, а саме надати докази сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 270,00грн. за вимогу про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, розрахунок суми компенсації середнього заробітку із зазначенням періоду, за який нараховується компенсація та із зазначенням суми, яка підлягає стягненню та розміру середньоденного заробітку та належні докази надсилання на адресу відповідача копії позовної заяви і доданих до неї документів, відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, а саме, опис вкладення до цінного листа.

В зазначеній вище ухвалі судом роз'яснено ОСОБА_1 , що у тому випадку, якщо позивач не усуне всі недоліки у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою.

18.08.2021 до господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою суду від 26.08.2021 справу №904/7022/20 (904/6567/21) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу №904/7022/20 (904/6567/21) вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; зобов'язано позивача та відповідача надати відповідні пояснення в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначеною вище ухвалою суд роз'яснив учасникам справи, що відповідні заяви по суті справи повинні відповідати вимогам статей 161-168 Господарського процесуального кодексу України та мають бути подані у строк, визначений в ухвалі. Копії відповідних заяв повинні бути надіслані (надані) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) вказаних заяв до суду.

Станом на 26.10.2021 до суду від учасників справи доказів виконання вимог ухвали суду від 26.08.2021 не надійшло.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України 26.10.2021 судом прийнято рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відносно відповідача господарським судом Дніпропетровської області 11.01.2021 відкрито провадження у справі №904/7022/20 про банкрутство.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, зокрема, спори про стягнення заробітної плати.

Аналогічні положення містяться у ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що позивач перебувала в трудових відносинах з відповідачем з 03.12.2001, що підтверджується копією трудової книжки.

Відповідно до наказу від 20.01.2021 позивача звільнено із займаної посади за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в день звільнення, всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, відповідач не провів повного розрахунку з позивачем.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України).

Строки виплати заробітної плати передбачені ст. 115 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, якщо спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, які належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Як зазначила позивач, в день звільнення їй не виплачена заробітна плата на суму 64 690,00грн.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься розрахунковий лист позивача за січень 2021 року, відповідно до якого заборгованість по заробітній платі перед позивачем складає суму 64 690,00грн.

Враховуючи той факт, що в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 щодо спростування вимог, заявлених позивачем, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 в частині стягнення заробітної плати у розмірі 64 690,00грн.

Окрім викладеного позивачем заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за період з 24.01.2021 по 31.08.2021 по справі.

Згідно зі ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію не поширюється на виплату заробітної плати, тому і після відкриття провадження у справі про банкрутство у відповідача існує обов'язок своєчасно розраховуватись із звільненими працівниками, а у випадку непроведення остаточного розрахунку при звільненні, нести майнову відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП.

Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, повний розрахунок по заробітній платі власником підприємства з позивачем при звільненні не проведено.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.04.2019 у справі №607/14495/16-ц.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 №100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивач в заяві зазначає, що відповідачем не надано інформації щодо розміру середньоденного заробітку позивача, у зв'язку із чим, позивачем самостійно здійснено розрахунок середньоденного заробітку з врахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати та середньогодинного заробітку, який складає 258,304грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку щодо задоволення вимоги позивача про стягнення середнього заробітку, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2021 - дата видача наказу про звільнення, у зв'язку з чим, кількість робочих днів затримки виплати заробітної плати за період з 01.02.2021 по 31.08.2021 складає 156 днів.

З врахуванням положень ч.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, сума середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 01.02.2021 по 31.08.2021 становить 40 295,42грн. (258,304грн. * 156 днів).

Відповідачем станом на 26.10.2021 не надано доказів виплати позивачу заробітної плати, що належить йому від підприємства та середнього заробітку за час затримки розрахунку, з огляду на що, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача загальної суми 104 985,42грн., що складається з:

* сума 64 690,00грн. - невиплачена заробітна плата;

* сума 40 295,42грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку.

У відповідності до приписів п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору за розгляд позовних вимог в частині стягнення заробітної плати.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що звертаючись з даним позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 270,00грн. за майнову вимогу в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Згідно пп.1 п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за розгляд позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір у сумі 2 270,00грн. слід віднести на відповідача, стягнувши його на користь позивача.

З огляду на перебування судді Суховарова А.В. на лікарняному у період з 18.10.2021 по 25.10.2021, текст рішення складено 26.10.2021.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 47, 94, 115-116 КЗпП, ст.ст. 20, 129, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 7, 41 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" (49068, м.Дніпро, вул.Маяковського, 31, ідентифікаційний номер юридичної особи 05393122) про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" (49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, 31, код ЄДРПОУ 05393122) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 64 690,00грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 24.01.2021 по 31.08.2021 у розмірі 40 295,42грн. та 2 270,00грн. - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України.

Суддя А.В. Суховаров