вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.10.2021м. ДніпроСправа № 904/6342/21
За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Лом Транс", м. Дніпро
про стягнення штрафу за невірно зазначену у накладній масу вантажу у розмірі 196 540 грн. 00 коп.
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 08.07.2021 № б/н, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Лом Транс" штраф за невірно зазначену у залізничній накладній масу вантажу у загальній сумі 196 540 грн. 00 коп.
У позовній заяві викладене клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою господарського суду від 14.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.
Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду завчасно надсилалась відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
На адресу суду повернувся конверт з вказаною ухвалою, з відміткою відділення поштового зв'язку: «-В- нет ср.хран».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв'язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв'язку з поведінкою заявників.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
24.03.2021 згідно з накладною № 39751011 зі станції Хриплін Львівської залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці відправлено вагон № 56085269 з вантажем - лом чорних металів, не поіменований в алфавіті, маса якого становить 64 000 кг. Спосіб визначення маси - автомобільні ваги, заводський № 33148, ТВА-40-10(4)(п. 26 накладної).
Згідно вказаної накладної вантажовідправником є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Лом Транс".
30.03.2021 на станції Нижньодніпровськ-Вузол на підставі акту загальної форми № 552 від 30.03.2021 станції Нижньодніпровськ-Вузол здійснено комісійне переважування вагону № 56085269, результат зафіксовано в Книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах від 13.01.2021 і складено комерційний акт №450003/197 від 30.03.2021.
Комерційний акт №450003/197 від 30.03.2021 засвідчує, що під час контрольного зважування вагону № 56085269, що прибув за відправкою, вказаною на звороті цього акту. За документом значиться: вантаж «Брухт чорних металів, не пойменований в алфавіті. Вид3, вид 17», навалом, марковано по всій довжині вагону, вага брутто не вказана, тара - 22200 кг., вага нетто - 64 000 кг. При зважуванні вагону в статичному режимі, з повною зупинкою та розчепленням, у присутності ДСЗ Швеця А.О., АРВ Плітченко, приймальника поїздів Кокошинської, на справних вагонних 150 тн. Електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол, заводський №032, що пройшли держ. Повірку 30.09.2020 виявилось: вага брутто - 84 800 кг., тара за документом - 22 200 кг, вага нетто - 62 600 кг., що менше ваги вказаної в документі на 1400 кг. Наванатження на рівні бортів, вантаж пакетовано, марковано. Вільних місць немає, маркування не порушене. Вагон бездверний, розвантажувальні люки закриті та укручені. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася.
На підставі ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України, позивачем нарахований штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати у сумі 196 540 грн. 00 коп., розмір якого підтверджується розрахунком позивача.
Відповідач доказів добровільної сплати зазначеного штрафу, на час розгляду справи до суду не надав.
Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності обставин неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у вагоні № 56085269, прийнятого до перевезення за залізничною накладною № 39751011, а також правомірність нарахування позивачем штрафу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, а також особливості умов перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За приписами ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізницею, тому мають регулюватися Статутом залізниць України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно із абз. 3-5 п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов'язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді. Накладна в електронному вигляді (далі - електронна накладна) складається у формі електронної реєстрації даних, які можуть бути трансформовані у письмовий запис. У разі внесення змін до електронної накладної попередні дані зберігаються.
Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; маса вантажів визначається відправником.
Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 863/5084.
За п.2.1 вказаних Правил вантажовідправник при заповненні комплекту перевізних документів повинен вказати масу вантажу у кілограмах.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
В силу приписів частин 1 і 2 статті 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній; залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
У п. 6.1 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 за № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" вказано, що підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
Згідно з ч. 3 п. 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 29.05.2002 №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 № 567/6855, у комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах; у разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.
Як вбачається зі змісту комерційного акту №450003/197 від 30.03.2021, в його тексті у встановленому порядку засвідчено факт завантаження вагону № 56085269 вантажем вагою меншою, ніж зазначено у накладній, на 1400 кг.
Таким чином, за вказаних обставин, всі наслідки за неправильність відомостей, зазначених у накладних, мають бути покладені на відповідача.
Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
У відповідності до ч. 1 ст. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Згідно з п. 6.2. роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 за № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" та ч. 4 п. 21 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 № 01-8/917, штраф, нарахований у розмірі відповідно до статті 118 Статуту, підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.
В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема шляхом застосування штрафних санкцій.
Відповідно до накладної № 39751011 розмір провізної плати за вагон № 56085269 становить 39308 грн. 00 коп., штраф складає 196 540 грн. 00 коп.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку штрафу судом порушень чинного законодавства не встановлено.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що відповідачем порушені вищевказані вимоги Статуту залізниць України, тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу за неправильно зазначену у накладних масу вантажу у розмірі 196 540 грн. 00 коп. є обґрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу за неправильно зазначену у накладних масу вантажу у розмірі 196 540 грн. 00 коп. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Лом Транс" (49050, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Пушкіна генерала, б. 1, код ЄДРПОУ 43871095) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ ВП: 40081237) 196 540 грн. 00 коп. (сто дев'яносто шість тисяч п'ятсот сорок грн. 00 коп.) штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу, 2 948 грн. 10 коп. (дві тисячі дев'ятсот сорок вісім грн. 10 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 25.10.2021
Суддя І.А. Рудь