Справа № 419/1679/21
Провадження № 2-о/419/144/2021
25 жовтня 2021 року Новоайдарський районний суд Луганської області
у складі:головуючого судді - Іванової О. М.,
при секретарі - Московченко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа: ОСОБА_2 , -
Заявник ОСОБА_1 звернувся до Новоайдарського районного суду Луганської області з даною заявою, посилаючись на те, що він проживає разом зі своїм сином ОСОБА_2 та дружиною ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 постійно вчиняє щодо заявника психологічне насильство, а саме: висловлюється на його адресу грубою нецензурною лайкою, ображає його та погрожує, залякує фізичною розправою, внаслідок чого ОСОБА_1 вимушений був неодноразово викликати співробітників органів поліції, які фіксували вказані обставини, в результаті чого у відношенні ОСОБА_2 неодноразово складалися протоколи про адміністративні правопорушення. ОСОБА_2 ніде не працює, зловживає спиртними напоями, має судимість.
На підставі викладеного, заявник як особа, яка зазнала домашнього насильства, просила суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , яким протягом шести місяців визначити заходи тимчасового обмеження його прав, а саме:
- перебувати в місці спільного проживання (перебування) ОСОБА_1 та його сина ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- наближатись ближче 100 метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з ним через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Відповідно до ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.
Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
Учасники процесу в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Зважаючи на положення ч. ч. 1, 2 ст. 350-5 ЦПК України та з урахуванням скорочених строків розгляду заяви, суд ухвалив проводити розгляд справи по суті без участі учасників процесу.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені вимоги не обгрунтовані та не підлягають задоволенню за наступних підстав.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.3-4).
23.03.2020 р. та 29.03.2020 р. інспектором СРПП Новоайдарського ВП ГУНП в Луганській області складено протоколи у відношенні ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме за фактом вчинення ОСОБА_2 психологічного насильства у відношенні свого батька ОСОБА_1 (а.с.6-7).
У відповідь на зпит від 22.10.2021 р., старшим секретарем Новоайдарського районного суду Луганської області надано інформацію про те, що з 01.01.2021 р. по 22.10.2021 р. до суду не надходило протоколів про адміністративні правопорушення у відношення ОСОБА_2 (а.с.11).
Судом встановлено, що всі долучені до матеріалів справи документи на які посилається заявник свідчать про те, що він звертався до державних органів з повідомленням щодо домашнього насильства.
При цьому, суду не доведено підтвердження вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства психологічного чи буди-якого іншого характеру відносно батька ОСОБА_1 .
Сам факт звернення заявника до органів поліції свідчить про наявність конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та не підтверджує факт вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству». До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29.08.2019 р. у справі № 640/23804/18 (провадження №61-3848св19) та від 02.09.2020 р. у справі №635/4854/19 (провадження№61-3510св20).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».
Під час вирішення вимог щодо видачі обмежувального припису суду необхідно встановити, чи є зазначені заявником в обґрунтування заявлених вимог правовідносини такими, що регулюються спеціальним Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дати їм оцінку на предмет того, чи є зазначені обставини проявом домашнього насильства, а також чи є потреба вживати заходів щоб запобігти домашньому насильству в подальшому.
Відповідно до п.п. 7, 9 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»: обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи; оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Відповідно до правил ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Правовідносини, що склалися між учасниками справи регулюються спеціальним Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також міжнародно-правовими актами, під час вирішення такої категорії справ обов'язковому застосуванню підлягає судова практика Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (195 0року) є фундаментальною основою в галузі прав і свобод людини, її законних інтересів та потреб. Одна з ключових особливостей Конвенції полягає в тому, що вона не тільки встановлює права та свободи людини, але і передбачає право на індивідуальне звернення за захистом порушених прав на міжнародному рівні. Конвенція та протоколи до неї за юридичною природою є обов'язковим міжнародним правовим договором, який запровадив систему національного контролю за дотриманням прав людини на внутрішньодержавному рівні.
07 листопада 2011 року Україною було підписано Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, на виконання якої 07 грудня 2017 року прийнято Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», визначено перелік осіб на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання серед яких - колишнє подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Судом встановлено, що між сторонами існують неприязні стосунки, однак з огляду на встановлені судом обставини та за результатами судового розгляду не встановлено, що ОСОБА_2 чинить відносно ОСОБА_1 психологічне насильство щодо запобігання якому у суду були б підстави застосувати положення чинного Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а відтак заявлені ОСОБА_1 вимоги не підлягають задоволенню судом.
Оскільки ОСОБА_1 не надав беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також ризиків настання насильства у майбутньому, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про видачу обмежувального припису.
З огляду на висновки суду, про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог щодо видачі обмежувального припису, судові витрати, від яких заявник був звільнений при зверненні до суду з заявою про видачу обмежувального припису відповідно до правил ст. 141 ЦПК України необхідно віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству, ст.ст. 141, 294, 350-1 - 350-8 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа: ОСОБА_2 - відмовити.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Луганського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Головуючий: О. М. Іванова