Справа № 419/1782/21
Провадження № 2/419/336/2021
25 жовтня 2021 року Новоайдарський районний суд Луганської області у складі: головуючого судді Глазкової Ю. О.,
за участю секретаря судового засідання Шапка О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Кузнецов Павло Сергійович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа - Щастинська міська військово-цивільна адміністрація Щастинського району Луганської області,
встановив:
У серпні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Кузнецов П.С., звернулась до Новоайдарського районного суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа - Щастинська міська військово-цивільна адміністрація Щастинського району Луганської області.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 , який є колишнім чоловіком позивача, зареєстрований у вищевказаній квартирі, однак з грудня 2005 року фактично за місцем реєстрації не проживає та виїхав до Російської Федерації. Син позивача - відповідач ОСОБА_3 зареєтрований за вищевказаною адресою, однак з червня 2013 року не проживає, а має постійне місце проживання на території Російської Федерації. Відповідач ОСОБА_4 , який є сином позивача, також зареєстрований у вищевказаній квартирі, однак з серпня 2014 року постійно мешкає на території Російської Федерації. У добровільному порядку відповідачі не знімаються з реєстрації за вказаною адресою, внаслідок чого позивач позбавлена можливості в повній мірі володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.
На підставі вищевикладеного позивач вимушена звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, за захистом своїх прав.
Позивач - ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кузнецов П.С. про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у судове засідання не з'явились, надали до суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно належним чином.
Представник третьої особи Щастинської міської ВЦА Щастинського району Луганської області Дунець О. в судове засідання не з'явився, надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.56).
Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі - продажу квартири від 20.09.2001 року (а.с.6).
Факт розірвання шлюбу позивачем та зміни її прізвища підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 29.12.2005 року (а.с.10) та копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 04.07.2014 року (а.с.9).
З копії домової книги (а.с.21-22) та копій паспортів відповідачів (а.с.11, 13, 15-16), вбачається, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Факт реєстрації місця проживання відповідачів за вищевказаною адресою також підтверджується відповідями на запити суду щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання відповідачів, які надані 23.08.2021 року та 25.08.2021 року Щастинською міською ВЦА (а.с.51, 52, 54).
Разом з тим, з акту про непроживання, складеного 28.07.2021 року, засвідченого співробітниками ВЗ КП «Жилбудсервіс» ОСОБА_8, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та затвердженого генеральним директором КП «Жилбудсервіс» Пахольчук С.І. встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 01.12.2020 року не мешкають за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , їх особисті речі у квартирі відсутні (а.с.23).
З пояснень представника позивача вбачається, що відповідачі не знімаються з реєстрації за вказаною адресою, внаслідок чого позивач позбавлена можливості в повній мірі володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Позов обгрунтований тим, що відповідачі проживали у спірній квартирі як члени сім'ї власника, користувались квартирою під час дії сервітуту, між позивачем та ОСОБА_2 шлюб розірвано, спільне господарство не ведеться. Отже, обставини, які були підставою для встановлення сервітуту припинилися, тому право відповідачів на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника майна на підставі ч. 2 ст. 406 ЦК України.
Спір з приводу користування житловим приміщенням виник між колишнім подружжям, одному з яких - ОСОБА_1 квартира належить на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, а інший з подружжя - ОСОБА_2 та діти вселились до цієї квартири як члени сім'ї власника і продовжували користуватися ним після розірвання шлюбу та припинення сімейних відносин з позивачем, що унеможливлює користування житлом його власником.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам чи гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Нормами статті 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
До членів сім'ї наймача будинку (квартири) належать дружина наймача, діти та батьки (частина друга статті 64 Кодексу УРСР). Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Відповідно до статті 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно зі статтею 156 ЖК УРСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
У статті 162 ЖК УРСР вказано, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.
Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника квартири користуватись жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за умови, що така особа є членом сім'ї власника житлового приміщення, власник житлового приміщення надавав згоду на вселення такої особи, як члена сім'ї.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належить право володіти, користуватися та розпоряджатися своїх майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч. 1,2 ст. 319 ЦК України).
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частинами 2, 3 ст. 386 ЦК України визначено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Звертаючись з позовом, представник позивача посилався на ч. 2 ст. 405 ЦК України, проте судом встановлено, що згідно акту про не проживання від 28.07.2021 відповідачі не проживають за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.12.2020 року.
Таким чином, суд не вбачає правових підстав для застосування вищезазначеної норми права, оскільки визначений законом строк на час розгляду справи не сплинув.
Також під час судового розгляду встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , придбана ОСОБА_1 у 2001 році, шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 розірвано у 2005 році. Доказів того, що позивачу вказана квартира надежить на праві особистої приватної власності не надано, як і не надано будь-яких відомостей про місце перебування відповідачів.
Крім того, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно будь-які відомості про зареєстроване право власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 відсутні.
Отже, при розгляді питання про припинення права користування колишнього члена сім'ї власника житла, суд враховую підстави, передбачені статтею 406 ЦК України, проте зауважує, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, а тому спір слід вирішувати з урахуванням балансу інтересів обох сторін.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необгрунтованість заявлених вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
На підставі ст. ст. 15, 317, 319, 321, 355, 369, 383, 405, 406 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Кузнецов Павло Сергійович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа - Щастинська міська військово-цивільна адміністрація Щастинського району Луганської області - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Луганського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 25 жовтня 2021 року.
Суддя Ю.О. Глазкова