26.10.2021 Справа № 904/4007/21
м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Чус О.В., Орєшкіна Е.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВР ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2021 у справі №904/4007/21 (суддя Юзіков С.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОН РІВЕР", м.Чернігів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВР ЛТД", м.Дніпро
про стягнення 82896,30 грн.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕОН РІВЕР" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОН РІВЕР" основного боргу в сумі 70800,00 грн., пені в сумі 9062,40 грн., 3% річних в сумі 744,36 грн. та інфляційних втрат в сумі 2289,54 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору ГРУ №161219/1 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 16.12.2019 в частині повернення фінансової допомоги у розмірі 70 800,00 грн. у встановлений договором строк (до 30.11.2020).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2021 у справі №904/4007/21 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВР ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОН РІВЕР" 708 00,00 грн. - основного боргу, 3045,40 грн. - пені, 744,36 грн. - 3% річних, 2289,54 грн. - інфляційних збитків, 2105,23 грн. - судового збору, 3709,66 грн. - витрат на правничу допомогу.
У решті позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором ГРУ №161219/1 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 16.12.2019 в частині повернення фінансової допомоги у розмірі 70800,00 грн. у встановлений договором строк (до 30.11.2020).
Враховуючи невиконання відповідачем умов вищевказаного договору, позивачем нараховано пеню за період 01.12.2020-07.04.2021 в сумі 9 062,40 грн., 3% річних за загальний період 01.12.2020-07.04.2021 в сумі 744,36 грн. та інфляційні втрати за період грудень 2020 року-лютий 2021 року в сумі 2289,54 грн. Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованими та арифметично правильним.
При цьому, здійснивши перерахунок розрахунку позивача щодо пені, судом встановлено, що позивачем не враховано положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за яким сума пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, у зв'язку з чим за розрахунками суду пеня з простроченої суми становить 3045,40 грн. та підлягає задоволенню судом саме в цій сумі
Відмовляючи відповідачу в задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав до матеріалів справи достатніх і належних доказів, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру пені, виходячи з обставин винятковості та майнового стану сторін. Також у суду відсутні повноваження зменшувати компенсаційні нарахування.
Щодо заявлених позивачем вимог про надання професійної правничої допомоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача таких витрат в сумі 3709,66 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "ДВР ЛТД" (відповідач) звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2021 у справі №904/4007/21 в частині стягнення 3045,40 грн. пені, 744,36 грн. відсотків річних, 2289,54 грн. інфляційних збитків, 3709,66 грн. витрат на правничу допомогу та постановити нове рішення, яким відмовити ТОВ "ГЕОН РІВЕР" в задоволенні вимог щодо стягнення з ТОВ "ДВР ЛТД" пені, відсотків річних, інфляційних та витрат на правничу допомогу у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Відповідач вважає, що при винесені рішення від 14.06.2021 по справі №904/4007/21 Господарським судом Дніпропетровської області не враховано позицію Великої Палати Верховного суду від 21.01.2020 у справі 915/498/19 та не застосовано положення ч.1 cт. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, не враховано положень п.7.1. договору №161219/1 від 16.12.2019, яким передбачено звільнення сторони договору від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором у зв'язку з настанням форс-мажорною обставиною.
За доводами скаржника, він не міг передбачити заздалегідь, при укладенні договору такої форс-мажорної обставини як введення з 12.03.2020 на всій території України карантину у зв'язку з поширенням у країні короновірусу COVID-19, а Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" №530-ІХ від 17.03.2000, карантин визнано форс-мажорною обставиною.
Відповідач посилається на те, що введення карантину та локдауну зумовило обмеження діяльності суб'єктів господарювання, в тому числі, обмежило діяльність відповідача, що негативно позначилося на фінансовому (майновому) стані ТОВ "ДВР ЛТД", що підтверджено деклараціями на прибуток за 2019 рік та за 2020 рік, з яких вбачається, що відповідач отримав майже в 2 рази нижчій дохід у 2020 році, ніж у 2019 році.
Апелянт зазначає, що намагається зберегти усі робочі місця, заробітну плату працівникам, своєчасно здійснює сплату податків до бюджету та намагається виконувати зобов'язання перед контрагентами.
На думку скаржника, судом першої інстанції не враховано факт належної сумлінної поведінки відповідача, який, попри скрутне фінансове становище, пов'язане з введенням локдауну на території України, повністю виконав грошове зобов'язання перед позивачем за подібним договором про надання поворотної фінансової допомоги №ГРУ 121119/1 від 12.11.2019 на суму 123600,00 грн. із подібним строком повернення до 31.10.2020, повністю здійснив повернення грошової суми, що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.
Апелянт вважає незаконним стягнення з нього і пені в сумі 3 045,40 грн. і 3% річних в сумі 744,36 грн. за порушення одного й того ж грошового зобов'язання за той самий період, оскільки це фактично призводить до подвійної відповідальності відповідача одного виду і до порушення приписів статті 61 Конституції України.
За доводами скаржника вимога щодо сплати 3% річних за своєю правовою природою підпадає під визначення пені (ч. 3 ст. 549 ЦК України), у зв'язку з чим задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача і пені, і 3% річних, є протиправним, не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України.
Апелянт посилається і на те, що в порушення вимог статті 126 ГПК України, позивач до суду не надав і в матеріалах справи не міститься ні детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом по справі №904/4007/21, ні акту виконаних робіт за результатами надання послуг за договором від 01.03.2021 про надання правової допомоги, що спростовує факт надання професійної правничої допомоги.
Окрім того, апелянт зазначає, що договір про надання правової допомоги від 01.03.2021, укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Північна фортеця", а позовна заява та відповідь на відзив підписані адвокатом Бородою А.В., який не надав ні свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ні документа, який би підтверджував надання повноважень саме Бороді А.В. від імені Адвокатського об'єднання "Північна фортеця" вести справи ТОВ "ГЕОН РІВЕР" в Господарському суді Дніпропетровської області саме по справі №904/4007/21.
Крім того, як зазначає апелянт, зміст договору про надання правової допомоги від 01.03.2021 не передбачає надання виконавцю (Адвокатському об'єднанню "Північна фортеця") права на підписання позовних заяв від імені ТОВ "ГЕОН РІВЕР".
Враховуючи зазначене, апелянт вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами факт надання професійної правничої допомоги, зокрема, не надав детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та/або акту виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 01.03.2021.
Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу
Позивач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню, просить залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач зазначає, що штрафні санкції, заявлені ним до стягнення з відповідача, складають мінімальні суми за порушення зобов'язання, до стягнення заявлені інфляційні втрати та 3% річних в сумі майже 3000,00 грн., як і передбачений договором встановлений розмір пені, що не перевищує 13% від суми заборгованості
За доводами позивача, відповідач жодним чином не проводить оплати за спірним договором, враховуючи, що даними коштами він безоплатно користувався протягом 2020 року (протягом дії договору) і на даний час півроку продовжує користуватися ними та просить суд звільнити його від штрафних санкцій, тим самим продовжити безоплатне користування коштами і надалі, без будь-якої відповідальності; посилання на виконання іншого договору №121119/1 від 12.11.2019 не відноситься до розгляду даного предмету спору.
Щодо доводів скаржника про наявність форс-мажорних обставин, позивач зазначає, що карантин запроваджено в Україні ще в березні 2020 року, а у відповідності до п.7.6 договору, у випадках, коли обставини форс-мажору діють більше двох місяців або коли при виникненні таких обставин стає очевидним, що такі обставини будуть діяти більше такого строку, будь-яка сторона має право розірвати цей договір в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного повідомлення про розірвання, тобто вказане положення договору давало право відповідачу достроково виконати зобов'язання по поверненню коштів по договору та розірвати його без застосування будь-яких штрафних санкцій, однак лише після звернення до суду відповідач згадав про існування карантину і застосування форс-мажорних обставин, на підставі чого просить зменшити штрафні санкції.
Крім того, як зазначає позивач, дія карантину як загальновідомого факту, негативно впливає не тільки на відповідача, а й на інших суб'єктів господарювання, в тому числі і на позивача, а тому не може бути обставиною, яка поліпшує становище відповідача та погіршувати становище позивача.
Позивач посилається і на те, що розділом 7 договору передбачено порядок, коли сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань через дію форс-мажорні обставин, проте відповідачем не надано повідомлення про настання таких обставин саме для нього, як і не підтверджено дії обставин форс-мажору (непереборної сили) для відповідача уповноваженим компетентним органом держави.
Позивач вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, відсотків річних та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки це є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.
Також, позивач посилається і на те, що адвокатом надано всі необхідні документи на підтвердження своїх повноважень, в тому числі, договір та ордер про надання правової допомоги, та згідно договору надано представнику право користуватися всіма процесуальними правами встановленими Господарським процесуальним кодексом України, ордер видано на право представництва без обмежень; розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми в розмірі 4000,00 грн., не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Крім того, за доводами позивача, на підтвердження понесення ним витрат, долучено договір, рахунок та платіжне доручення, адвокатом надано та надаються послуги, в тому числі (опис наданих послуг) ознайомлено позивача з порядком та процесом ведення справи (консультування), аналізом судової практики та норм законодавства, що регулюють предмет спору, підготовлено та подано позовну заяву, відповідь на відзив та здійснювалося супроводження справи; заявлена сума повністю співмірна зі складністю справи, розмір таких витрат обґрунтований наданими суду та стороні доказів та пропорційний до предмета спору, з урахуванням ціни позову; розмір винагороди за надання правової допомоги не перевищує рекомендованих Радою адвокатів Чернігівської області мінімальних ставок адвокатського гонорару, який встановлений на рівні складання позовної заяви - від 10000,00 грн., участь у суді першої інстанції 16000,00грн.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи №904/4007/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Кузнецова І.Л., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2021.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВР ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2021 у справі №904/4007/21; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
За розпорядженням керівника апарату суду від 28.09.2021, у зв'язку із звільненням у відставку судді Кузнецової І.Л., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи №904/4007/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Орєшкіна Е.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2021 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВР ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2021 у справі №904/4007/21 до свого провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕОН РІВЕР" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВР ЛТД" (позичальник) укладено договір ГРУ №161219/1 від 16.12.2019 про надання поворотної фінансової допомоги (позики), відповідно до п. 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передає позичальнику грошові кошти у розмірі, передбаченому в п.2.1. цього договору (поворотна фінансова допомога), а позичальник зобов'язується повернути поворотну фінансову допомогу в порядку та на умовах, визначених цим договором.
За цим договором позичальнику надається поворотна фінансова допомога в значені, передбаченому п. 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України (п.1.2. договору).
Поворотна фінансова допомога надається на безоплатній (безпроцентній) основі (п. 1.3. договору).
Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у розмірі 70800,00 грн. Поворотна фінансова допомога надається позикодавцем у повному розмірі або частинами. Позичальник зобов'язується повернути позикодавцю поворотну фінансову допомогу до 30.11.2020 включно (п.п. 2.1.-2.3. договору).
Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню на вимогу позикодавця, але не пізніше строку, визначеного в п.2.3. цього договору. У випадку якщо позикодавець бажає достроково повернути грошові кошти, що були перераховані позичальнику за цим договором, він зобов'язаний не пізніше ніж за 10 календарних днів до бажаної дати повернення коштів надіслати позичальнику вимогу про повернення суми поворотної фінансової допомоги. Позичальник зобов'язаний протягом 10 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги від позикодавця повернути грошові кошти у порядку, передбаченому цим договором ( п.п. 3.1.-3.3. договору).
Позичальник зобов'язаний повернути поворотну фінансову допомогу до закінчення строку визначеного в п. 2.3. цього договору або після отримання письмової вимоги позикодавця про дострокове повернення (п. 4.2. договору).
Згідно з п. 5.1. договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором, відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до п. 5.2. договору при порушені позичальником строку повернення поворотної фінансової допомоги передбаченого п.2.3 та п. 3.3 цього договору, позичальник сплачує на вимогу позикодавця пеню у розмірі 0,1% від розміру неповернутої суми поворотної фінансової допомоги, за кожний день прострочки до моменту повернення поворотної фінансової допомоги.
Пунктом 5.3. договору передбачено, що сторони несуть повну відповідальність за правильність указаних ними у договорі реквізитів та зобов'язуються повідомити іншу сторону про зміни протягом 5 робочих днів, а в разі не повідомлення несе ризики настання пов'язаних із цим несприятливих наслідків.
Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, яке відбулося під час дії цього договору (п. 5.4. договору).
Розділ 7 договору передбачено форс-мажор.
Так, відповідно до п. 7.1. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань по цьому договору, якщо повне або часткове невиконання своїх зобов'язань являється наслідком обставин непоборної сили (землетрусу, пожежі, повені, епідемії), а також некласичних видів форс-мажорних обставин, які можуть мати місце на території України, таких як: непередбачені політичні дії, екологічні катастрофи, воєнні дії, у тому числі бойові (учбові), страйки, національні та еміграційні хвилювання, рішення органів влади, зміни національного законодавства, злочинні дії третіх осіб по відношенню до сторін, що виникли після укладення цього договору.
Пунктом 7.2. договору встановлено, що у випадку виникнення обставин непереборної сили, сторона, що зазнала їх впливу, повинна негайно за допомогою будь-яких доступних засобів повідомити про такі обставини іншу сторону у максимально стислий строк (але не пізніше трьох календарних днів), направивши письмове повідомлення про настання таких обставин, а після їх припинення негайно, але в будь-якому випадку не пізніше трьох годин з моменту, коли сторона дізналась або повинна була дізнатися про припинення, письмово повідомити протилежну сторону про їх припинення.
Наявність та строк дії обставин форс-мажору (непереборної сили) має бути належно підтверджено уповноваженим компетентним органом держави (п. 7.3. договору).
У випадку, якщо сторона, що зазнала дії обставин форс-мажору, не направить або несвоєчасно направить повідомлення про форс-мажор, така сторона втрачає право посилатися на обставини форс-мажору, як на підставу для звільнення від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором (п. 7.4. договору).
Згідно з п. 7.5. договору у випадку настання обставин форс-мажору, строк виконання зобов'язань сторонами за цим договором продовжується відповідно часу, протягом якого діють такі обставини.
У випадках, коли обставини форс-мажору діють більше двох місяців, або коли при виникненні таких обставин стає очевидним, що такі обставини будуть діяти більше такого строку, будь-яка сторона має право розірвати цей договір в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного повідомлення про розірвання не пізніше ніж за десять календарних днів до дати дострокового розірвання (п. 7.6. договору).
Цей Договір набуває чинності з моменту надання позикодавцем суми поворотної фінансової допомоги (її частини) позичальнику та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 8.1. договору).
Всі зміни та доповнення до цього договору укладаються в письмовій формі та підписуються обома сторонами у вигляді додаткової угоди до цього договору, яка є його невід'ємною частиною. (п. 8.3. договору).
На виконання умов договору позивач перерахував на поточний рахунок відповідача 70800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9342 від 16.12.2019.
Враховуючи умови п. 2.3. договору, відповідач зобов'язаний повернути поворотну фінансову допомогу до 30.11.2020 включно, однак відповідач не виконав свого зобов'язання.
11.03.2021 позивач направив відповідачу претензію, в якій вимагав перерахувати на свій поточний рахунок основний борг за діючими договорами між підприємствами, а у разі невиконання вимог даної претензії або залишення її без відповіді, позивач повідомив відповідача про намір звернення до господарського суду та стягнення в примусовому порядку основного боргу та штрафних санкцій.
Посилаючись на невиконання відповідачем свого обов'язку, передбаченого договором ГРУ №161219/1 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 16.12.2019, в частині повернення поворотної фінансової допомоги у строк до 30.11.2020 включно, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕОН РІВЕР" звернулось з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВР ЛТД" основного боргу в сумі 70800,00 грн., пені за період 01.12.2020-07.04.2021 в сумі 9062,40 грн., 3% річних за загальний період 01.12.2020-07.04.2021 в сумі 744,36 грн. та інфляційних втрат за період грудень 2020 року-лютий 2021 року в сумі 2289,54 грн.
За наслідками розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Геон Рівер" господарським судом прийнято оскаржуване рішення.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції
Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги відповідач оскаржує рішення в частині стягнення суми пені, 3% річних, інфляційних втрат та витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 70800,00 грн. відповідачем не оскаржене, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не здійснює перегляд оскаржуваного рішення щодо його законності та обґрунтованості в цій частині.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
За приписами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вже зазначалось, станом на день звернення позивача з позовом до суду у даній справі, у відповідача існувала заборгованість в межах договору ГРУ №161219/1 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 16.12.2019 в сумі 70800 грн., у зв'язку з чим, позивач, посилаючись на порушенням відповідачем строків повернення поворотної фінансової допомоги, враховуючи положення п. 5.2. договору, просив суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення 01.12.2020-07.04.2021 в сумі 9062,40 грн.
За визначенням, наданим у пункті 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Поворотна фінансова допомога в Цивільному кодексі України відповідає договору позики, особливості укладення та виконання якого повинні відповідати умовам статей 1046 - 1053 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Частиною другою статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом положень частин четвертої та шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вже зазначалось, при укладенні договору сторонами було узгоджено (п. 5.2. договору) застосування штрафних санкцій у вигляді нарахування пені за несвоєчасне повернення поворотної фінансової допомоги за кожний день прострочки до моменту повернення поворотної фінансової допомоги.
Водночас, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума пені не узгоджується з вимогами законодавства щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та перевищує розмір, який дозволений Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Так, відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У цьому зв'язку, господарським судом, у відповідності до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" проведено перерахунок розрахунку пені, за результатами якого суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 3045,400 грн. та відмовив у стягненні 6017,00 грн. як надмірно нарахованої суми пені.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з перерахунком, здійсненим місцевим судом, відповідно до якого пеня, за період прострочення з 01.12.2020-07.04.2021 становить 3045,40 грн. та підлягає задоволенню в цій сумі.
Щодо клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не спростовано доводів позивача та не доведено наявності обставин, які б слугували підставою для його звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання щодо своєчасного повернення поворотної фінансової допомоги, доводи відповідача про його скрутне фінансове становище є недостатніми для зменшення розміру заявленої неустойки в даному випадку, оскільки господарська діяльність суб'єктом господарювання ведеться на свій страх і ризик, скрутне фінансове становище не є виключною обставиною, а є звичайними ризиками фінансово-господарської діяльності підприємства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції необхідно мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
У кредитора згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України виникає право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, дійшла висновку, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п. 43 постанови), а поєднання цих вимог у одній справі не є обов'язковим.
З огляду на те, що факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення фінансової допомоги є доведеним, а визначена позивачем і заявлена до стягнення сума є правильною, оскільки аргументів на спростування цього факту скаржник не навів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання, що є підставою для нарахування та стягнення суми, на яку збільшився борг, з урахуванням індексу інфляції у розмірі 2289,54 грн. та 3% річних від суми заборгованості у розмірі 744,36 грн.
Відповідно, є обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період 01.12.2020-07.04.2021 в сумі 744,36 грн. та інфляційних втрат за період грудень 2020 року-лютий 2021 року в сумі 2289,54 грн.
Колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на порушення приписів статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної відповідальності за одне й теж саме порушення умов договору, оскільки передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Щодо доводів скаржника про те, що в період дії спірного договору ГРУ №161219/1 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 16.12.2019 на території України діяв загальнодержавний карантин, що свідчить про необхідність звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором з підстав наявності форс-мажорних обставин, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Зміст наведеної норми свідчить про те, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того факту, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Частиною другою статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до частини першої статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
При цьому, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким доповнено частину 2 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" положенням про віднесення до форс-мажорних обставин карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, не передбачає будь-яких законодавчих змін (виключень/особливостей) щодо підтвердження існування такої обставини.
Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 01.06.2021 у справі №910/9258/20.
Таким чином, виходячи з вищенаведених норм законодавства та умов договору ГРУ №161219/1 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 16.12.2019 (пункти 7.1-7.3 договору), колегія суддів зазначає, що єдиним достатнім підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України або уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат.
Між тим, в матеріалах справи відсутній та відповідачем до суду першої інстанції не надано сертифікат Торгово-промислової палати України або уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат на підтвердження визнання загальнодержавного карантину, встановленого з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, форс-мажорною обставиною, яка б зумовила неможливість виконання ТОВ "ДВР ЛТД" прийнятих на себе зобов'язань за договором ГРУ №161219/1 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 16.12.2019.
Також матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин та неможливості виконання у зв'язку з цим своїх зобов'язань.
Отже, колегія суддів доходить висновку про те, що відповідачем не доведено наявності безумовних підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з ТОВ "ДВР ЛТД" на користь ТОВ "ГЕОН РІВЕР" пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2021 між ТОВ "ГЕОН РІВЕР" (замовник) та Адвокатським об'єднанням "Північна Фортеця" (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до п. 1 якого виконавець надає замовнику юридичну (правову) допомогу (послуги), пов'язану з питаннями представництва інтересів замовника в Господарському суді у справах про стягнення заборгованості з його контрагентами.
Пунктом 3 договору передбачено право виконавця, зокрема, на підписання від імені замовника заяв, скарг, клопотань та інших документів правового характеру.
Відповідно до матеріалів справи позовна заява та відповідь на відзив від імені ТОВ "ГЕОН РІВЕР" підписані адвокатом Бородою А.В.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії ордера серії СВ №1012534 від 01.04.2021, останній видано Адвокатським об'єднанням "Північна фортеця" на надання правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "ГЕОН РІВЕР" адвокату Бороді Андрію Вікторовичу в Господарському суді Дніпропетровської області на підставі договору про надання правової допомоги без номера від 01.03.2021.
Враховуючи зазначене, у адвоката Бороди А.В. наявні в матеріалах справи підтверджені повноваження на надання правової допомоги ТОВ "ГЕОН РІВЕР" у Господарському суді Дніпропетровської області та повноваження щодо підписання, зокрема, позовної заяви та відповіді на відзив на позов від імені позивача - ТОВ "ГЕОН РІВЕР".
Згідно з п. 5 договору вартість юридичних послуг складає 4000,00 грн. без ПДВ, за кожну окрему відкриту справу в Господарському суді (що включає в тому числі, але не виключно підготовка та подання позовної заяви, інших процесуальних документів, супроводження справи) в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. В інших випадках Замовник додатково сплачує послуги на підставі окремого виставленого рахунку (як то, але не виключно за участь адвоката в судовому засіданні, підготовка та подання адвокатських запитів, "гонорару успіху").
Отже, у договорі сторони погодили фіксований розмір вартості юридичних послуг, за кожну окрему відкриту справу в Господарському суді.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Положеннями частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
За змістом наведених законодавчих положень необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів на підтвердження фактичного здійснення таких витрат учасником справи.
Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку. Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
У відповідності до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, передбаченому цим Законом.
Визначення договору про надання правової допомоги також міститься в ст.1 вказаного Закону, відповідно до якої договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (стаття 903 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 632 Цивільного кодексу України врегульовано поняття ціни договору, зокрема, визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
За змістом статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Позивач на обґрунтування своїх витрат на професійну правничу допомогу разом з позовною заявою подав до суду першої інстанції;
- ордер адвоката серія СВ № 1012534 від 01.04.2021;
- договір від 01.03.2021 про надання правової допомоги;
- рахунок-фактуру №19/04/21-1Р від 19.04.2021 за надання правової допомоги по справі №904/4007/21, на суму 4 000,00 грн., який виставлено Адвокатським об'єднанням "Північна фортеця" Товариству з обмеженою відповідальністю "ГЕОН РІВЕР";
- платіжне доручення № 9727 від 11.05.2021, відповідно до якого ТОВ "ГЕОН РІВЕР" сплачено Адвокатському об'єднанню "Північна фортеця" 4000,00 грн., в призначенні платежу значиться: "Оплата за надання правової допомоги по справі №904/4007/21 (зг. рах. №19/04/21-1Р від 19.04.2021 р. без ПДВ".
Отже, з поданих позивачем доказів на підтвердження вимог про стягнення з відповідача адвокатських витрат в узгодженій договором сумі 4000,00 грн., позивачем доведено, що послуги, надані адвокатом згідно договору про надання правової допомоги, надавалися саме по даній справі, оскільки вказані документи містять посилання на номер справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014р. у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26.02.2015р. у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню з відповідача в розмірі 3709,66 грн.
Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об'єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують викладених вище висновків суду.
Тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в сумі 3405,00грн на оплату судового збору, понесені відповідачем у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника (апелянта) у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВР ЛТД" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2021 у справі №904/4007/21 - залишити без змін.
Судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВР ЛТД".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 26.10.2021.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя О.В. Чус
Суддя Е.В. Орєшкіна