Справа № 296/3885/21
2-о/296/67/21
"19" жовтня 2021 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Маслак В.П.,
присяжних: Максименко В.І.,
Огородніка В.А.,
при секретарі Рабчинській Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнаня фізичної особи недієздатною та призначення опікуна, -
Заявник звернулась до суду із заявою, в якій просить постановити рішення, яким визнати її матір ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатною та призначити її опікуном. Зазначає, що вона є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка вже тривалий час страждає на важкий стійкий хронічний психічний розлад.
У зв'язку з особливістю наявного у матері психічного захворювання, остання обмежена у здатності до спілкування та контролю своєї поведінки, а тому потребує постійного стороннього догляду.
Заявниця в судове засідання не з'явилася, однак надала до суду заяву від 05.07.2021р. про слухання справи у її відсутність. Заявлені вимоги просила задовольнити у повному обсязі.
Представник зацікавленої особи - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради Любар О.В. в заяві від 05.07.2021р. не заперечувала проти задоволення заяви ОСОБА_1 та просила розгляд справи здійснювати у її відсутність.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню за наступних підстав.
Згідно зі ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (ч.2 п.1ст.293 ЦПК України).
Главою 2 Розділу ІV ЦПК України врегульовано саме порядок розгляду судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
Відповідно до ст. 30 ЦК України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цивільним кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Законодавство України встановлює презумпцію психічного здоров'я людини, якщо інше не буде встановлено в законному порядку. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» (надалі по тексту - Закон) кожна особа вважається такою, що не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах і в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Стаття 1 зазначеного Закону визначає психічний розлад як розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати навколишню дійсність, свій психічний стан і поведінку. При цьому діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов'язаних зі станом її психічного здоров'я (ч. 1 ст. 7 Закону).
Під час розгляду справи про визнання фізичної особи недієздатною суд, встановивши, що існують достатні дані, які свідчать про психічний розлад, призначив судово-психіатричну експертизу для встановлення психічного стану особи (ч. 1ст. 239 ЦПК України).
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №386-2018 ОСОБА_2 страждає на виражену деменцію внаслідок хвороби Альцгеймера, з пізнім початком. За своїм психічним станом ОСОБА_2 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує опіки (а.с. 26-27).
Стаття 299 ЦПК України визначено, що справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування.
Суд переконався, що ОСОБА_2 , 1935 р.н., дійсно є важко хворою особою.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання ОСОБА_2 , недієздатною, оскільки належними доказами по справі підтверджено, що в силу свого захворювання вона нездатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Згідно ч. 1ст. 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Стаття 63 ч.4 ЦК України визначає, що опікун або піклувальник призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Таким чином, призначення опікуна у разі визнання особи недієздатною є обов'язком суду, оскільки в такому випадку у повному обсязі досягається мета цивільного судочинства захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в даному конкретному випадку - забезпечення повноцінного здійснення своїх прав недієздатною особою.
Аналізуючи при цьому як норми ЦК України так і ЦПК України у даному питанні, слід дійти висновку, що законодавець, захищаючи недієздатну особу покладає на суд обов'язок відразу у рішенні про визнання особи недієздатною вирішити питання захисту прав цієї особи шляхом призначення їй опікуна. При цьому із змісту норм ЦК та ЦПК також вбачається вагома роль органу опіки та піклування, який зобов'язаний надати ґрунтовне подання суду щодо призначення опікуна, при цьому саме на вказаний орган покладається обов'язок знайти особу, яка за своїми якостями (стан здоров'я, родинні зв'язки тощо) найбільш ефективно для особи, визнаної недієздатною, може виконувати обов'язки опікуна.
Отже, призначення опікуна недієздатній особі на думку суду переслідує перш за все найважливішу ціль не залишити безправною особу, яка за своїм статусом позбавлена самостійно здійснювати свої права у суспільстві.
Згідно рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №394 від 21.04.2021р. затверджено подання органу опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо можливості призначення опікуном ОСОБА_1 над ОСОБА_2 у разі визнання останньої судом недієздатної (а.с.20).
Заявниця просить призначити її опікуном над матір'ю, про що вказує у заяві. Обмежень, передбачених ст. 64 ЦК України щодо призначення заявника опікуном - судом не встановлено.
За таких обставин в інтересах ОСОБА_2 , суд вважає необхідним визнати її недієздатною, встановити над нею опіку та вважає доцільним призначити заявницю ОСОБА_1 опікуном її рідної матері ОСОБА_2 .
Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.
Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п'ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті.
Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи.
Згідно з ч. 1 ст. 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
Керуючись ст.ст.15,16,36,39,41,60,64 ЦК України,ст.ст.2,10,78-80,89,263,299-300 ЦПК України суд, -
ухвалив :
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 - недієздатною.
Призначити опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Головуючий суддя В. П. Маслак
Присяжні: В.І. Максименко
В.А. Огороднік