Справа № 640/19318/19 Головуючий у І інстанції - Шейко Т.І.
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
20 жовтня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,
за участю секретаря Кондраток А.В.,
представників відповідача Клекоцюк Р.Р., Горжий А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про стягнення сум пенсії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на його користь суму заборгованості з невиплаченої пенсії за період з 01.05.2014 по 31.08.2017 у сумі 187 956, 00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року встановлено судовий контроль за виконанням рішення у цій справі та зобов'язано відповідача подати звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк.
04.06.2021 позивач звернувся до суду із клопотанням про накладення на керівника ГУ ПФУ в м.Києві штрафу за неподання звіту про виконання рішення суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року клопотання позивача задоволено частково, внаслідок чого повторно встановлено судовий контроль за виконанням рішення та встановлено новий строк для подання звіту про виконання рішення, звернуто увагу, що у разі невиконання рішення суду може бути накладено штраф у розмірі від 45 400, 00 грн до 90 800, 00 грн.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволені заяви позивача про накладання штрафу за неподання звіту. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що заборгованість з невиплаченої пенсії підлягає стягненню відповідно до Порядку №845 та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VІ, тобто на думку апелянта рішення суду ним виконано у повному обсязі.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
В судовому засіданні представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали, наполягали на її задоволенні.
Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду представник позивача до суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у цій справі 29.04.2020 видано виконавчі листи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2021 року заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2020 - залишено без задоволення.
Проте, цю ухвалу скасовано постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2021 та встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду у цій справі шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до Окружного адміністративного суду м. Києва у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2020.
22.06.2021 відповідачем подано звіт про виконання рішення суду, в якому пенсійний орган зазначає, що таке судове рішення підлягає виконанню органами держказначейства.
Розглянувши заяву позивача про накладання штрафу на керівника пенсійного органу за неподання звіту про виконання рішення, суд першої інстанції зазначив, що рішення суду не виконано у повному обсязі, отже є підстави для встановлення нового строку для подання звіту про його виконання.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з оглядну на наступне.
Статтею 1291 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Так, ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Так, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах регулюється статтею382 КАС України, якою передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави для висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 235/7638/16-а.
Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Так, з поданого відповідачем звіту про виконання рішення суду вбачається, що відповідач посилається на положення п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, наголошуючи на тому, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2020 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь позивача суму заборгованості з невиплаченої пенсії за період з 01 травня 2014 року по 31 серпня 2017 року у сумі 187 956, 00 грн, а не зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити недоплачену суму пенсії, а тому таке рішення підлягає виконанню через відповідний орган державної казначейської служби шляхом безспірного списання коштів.
Разом з тим, в матеріалах справи наявний лист Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві, наданий на звернення позивача стосовно виконання судового рішення, яким його повідомлено про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві не знаходиться на обслуговувані та не має відкритих рахунків в Головному управлінні Казначейства м.Києва, а тому виконавчий лист був повернутий позивачу.
При цьому, в судовому засіданні представники апелянта не змогли надати відповідь на запитання суду, де, саме ГУ ПФУ в м.Києві має відкриті рахунки, щоб стягувач мав змогу звернутися туди з метою виконання рішення.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2020 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 суму заборгованості з невиплаченої пенсії за період з 01.05.2014 по 31.08.2017 у сумі 187 956, 00 грн, а не за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, як вказує апелянт, при цьому будь-яких дій, направлених на виконання судового рішення, відповідачем не здійснено.
Колегія суддів погоджується з необхідністю надання ще одного строку для виконання судового рішення в порядку судового контролю, протягом якого відповідач зобов'язаний вчинити активні дії щодо виконання рішення, про що звітувати суду.
Верховний Суд у постанові від 31.10.2018 у справі №704/1547/17 сформулював правову позицію про те, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для встановлення нового строку відповідачу для подання звіту про виконання судового рішення у цій справі.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи переконливих доводів, які б були безпідставно залишені поза увагою суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Постанова в повному обсязі складена року 25.10.2021.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Епель
О.В. Карпушова