Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" червня 2010 р. Справа № 45/53-10
вх. № 1357/5-45
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Мозгова О.А., доручення від 29.01.2010 року
відповідача - Нєфєд'єва М.О., довіреність від 01.04.2010 року
розглянувши справу за позовом МПП ВТФ "Поступ", м. Харків
до ТОВ фірма "Веаск ЛТД", м. Харків
про стягнення 103580,60 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 99342,20 грн. основного боргу з врахуванням індексу інфляції та 4238,40 грн. відсотків мотивуючи тим, що в лютому 2008 року позивач за шістьма накладними поставив відповідачеві товар загальною вартістю 75207,61 грн., проте відповідач після одержання товару оплату його вартості не здійснив. Також позивач просить суд стягнути із відповідача понесені позивачем судові витрати.
Ухвалою суду про порушення провадження у справі № 45/53-10 від 24 лютого 2010 року розгляд справи призначено на 22 березня 2010 року.
В засіданні суду 22 березня 2010 рок позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в призначене засідання суду 22 березня 2010 року не з'явився, про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення із відміткою відповідача про одержання - 02 березня 2010 року.
Приймаючи до уваги нез'явлення відповідача в засідання суду та ненадання сторонами витребуваних судом доказів, ухвалою суду від 22 березня 2010 року розгляд справи було відкладено на 21 квітня 2010 року о 10:50 год.
В судове засідання 21 квітня 2010 року позивач з'явився, свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, надав суду письмові пояснення по справі та додаткові докази в обґрунтування своїх позовних вимог.
Відповідач в засідання суду 21 квітня 2010 року з'явився, просить суд відкласти розгляд справи, посилаючись на неотримання від позивача копі позовної заяви.
Разом з тим, в засіданні суду 21 квітня 2010 року сторонами було подане узгоджене клопотання про вирішення спору в більш тривалий строк, відповідно до ч. 4 ст. 69 ГПК України. Суд, розглянувши заявлене сторонами клопотання, з огляду на необхідністю надання сторонами додаткових доказів по справі, визнав його таким, що підлягає задоволенню, а строк розгляду спору - продовженню на підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України.
У зв'язку з вищевикладеним, враховуючи заявлене відповідачем клопотання, в судовому засіданні 21 квітня 2010 року, відповідно до ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 28 квітня 2010 року до 11:15 год.
28 квітня 2010 року після перерви судове засідання було продовжено.
В призначене судове засідання позивач з'явився, свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач в призначеному судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов (вх. № 8810 від 28.04.2010 року).
Ухвалою суду від 28 квітня 2010 року розгляд справи відкладався на 12 травня 2010 року та на 07 червня 2010 року.
В судовому засіданні 07 червня 2010 року відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 16 червня 2010 року.
16 червня 2010 року після перерви розгляд справи було продовжено.
Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідач, суд визнав позовні вимоги позивача не підлягаючими задоволенню з наступних підстав:
згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Позивачем пред'явлено позов на загальну суму 75207,61 грн. основного боргу на підставі видаткових накладних за 12 люте 2008 р., 19 люте 2008 р., 21 люте 2008 р., 25 люте 2008 р., 28 люте 2008 р. та 29 люте 2008 р. з яких не вбачається, що позивачем конкретно переданий товар відповідачеві, так як про одержання товару за вищезгаданими накладними не вказано прізвища осіб, що його отримали, довіреності або інших доказів того, що вказані особи уповноважені на одержання товару до суду не надано. Отже, як вбачається із матеріалів справи позивачем не доведений факт отримання відповідачем товару за накладними, якими обґрунтовано позов.
Відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (П-6), приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб.
Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачей (покупців). Порядок використання доручень регулюється Наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.96 р. Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей (зареєст. у Мінюсті України 12.06.96 р. № 293/1318).
Доручення на отримання цінностей є первинним документом, у якому зафіксовано рішення керівника підприємства про уповноваження конкретну особу отримати для підприємства по переліку та у відповідній кількості товарно-матеріальні цінності. Без доручення не може бути виписаний або підписаний інший первинний документ - накладна, яка є дозволом для здійснення господарської операції по видачі цінностей і яка відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Відповідно до вимог вказаної Інструкції № 99 забороняється відпускати товар у разі пред'явлення доручення, яке видано з порушенням встановленого порядку заповнення, тим більше, зовсім без доручень.
Як вбачається з матеріалів справи, в накладних, які надані позивачем в обґрунтування своїх вимог, не вказані прізвища осіб, що отримували товар, довіреності, або інших доказів того, що вказані особи уповноважені на його одержання до місцевого господарського суду не надано.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 ЦК України зобов'язання по оплаті товару виникає у покупця після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи вищевказане, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про отримання відповідачем товарів від позивача та про порушення відповідачем прав позивача, оскільки з наданих суду накладних не вбачається, що позивачем конкретно переданий товар відповідачеві.
Суд не приймає до уваги посилання позивача про наявність на спірних накладних підписів осіб, оскільки дані накладні не засвідчені належним чином підписами уповноважених осіб відповідача, а позивачем не було доведено суду, яким чином був поставлений або відпущений товар, а також ким він був отриманий.
Також суд критично ставить до посилань позивача на рішення господарського суду Харківської області по справі № 35/313-08, оскільки згідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги МПП ВТФ "Поступ" як до суми основного боргу, так й до сум інфляційних та відсотків є безпідставними та необґрунтованими, суперечать приписам діючого законодавства, а тому відсутні підстав для їх задоволення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати залишаються на позивачеві.
За таких обставин, керуючись ст.ст.1, 4,12, 33, 35, 43, 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя
Рішення по справі № 45/53-10 підписано 17 червня 2010 року.