Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" червня 2010 р. Справа № 56/101-09
вх. № 3800/4-56
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Антонюк В.М., за довіреністю № 251 від 10.11.2009р.;
відповідача - Яценко А.О., за довіреністю № 508 від 07.05.2010р.; 3-ї особи - не з"явився
розглянувши справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків
до Виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром", м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Приватне підприємство "Тайгєта", м.Харків
про стягнення 53222,56 грн.
В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа №56/101-09 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром" (м.Харків) про повернення орендної плати в розмірі 53222,56 грн., яка була безпідставно перерахована за Договором № 3220-Н від 29.03.2007р. до Державного бюджету України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі щодо зобов'язання відповідача повернути орендну плату в розмірі 53222,56 грн., через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву про зміну підстави позову (вх.13341), в якій в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 1212 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що орендна плата була набута за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави.
У відповідності до положень ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, суд приймає заяву позивача про зміну підстави позову.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти вимог заявленого позову в повному обсязі, через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав суду письмову інформацію (вх. 13066), в якій зазначив, що Приватне підприємство "Тайгєта" належним чином виконав вимоги договору оренди № 3220-Н від 29.03.2007р. щодо перерахування відповідачу орендної плати, станом на 30.04.2010р. заборгованості перед ВЕП "Держпром" не має, що підтверджується зазначеними банківськими виписками та прибутковими касовими ордерами.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПП "Тайгєта", правом на участь представника у судовому засіданні не скористалася, витребуваних судом документів не надала, причину неявки не повідомила. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлена належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про відкладення розгляду справи від 31.05.2010р. та наявні в матеріалах справи поштові повідомлення.
Ухвалою суду від 31.05.2010 року суд зобов'язував учасників судового процесу забезпечити в судове засідання явку своїх повноважних представників. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
29 грудня 2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (позивач по справі) та Приватним підприємством "Тайгєта" (3-я особа по справі) був укладений договір оренди нерухомого майна № П3220-Н, згідно до умов якого позивач передав, а 3-я особа прийняла в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення третього поверху №№ 124, 126, 127, 128, 129, пам'ятка архітектури (інв. № 80431, літ. "А-5"), загальною площею 93,0 м.кв., розміщені за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 39, що знаходяться на балансі Виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром" (відповідач по справі), вартість якого не увійшла до Статутного фонду ЗАТ "Трест-86" при приватизації. У відповідності до п. 1.2. зазначеного договору сторони зобов'язуються після затвердження нової незалежної оцінки та при наявності усіх необхідних документів, протягом 10 днів укласти основний договір на умовах встановлених цим договором. Пунктом 3.3. попереднього договору було передбачено, що орендна плата перераховується орендорем щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої методики, у наступному порядку: безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 100%.
29 березня 2007 року між позивачем та третьою особою був укладений договір оренди нерухомого майна № 3220-Н, згідно до умов якого позивач передав, а 3-я особа прийняла в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення третього поверху №№ 124, 126, 127, 128, 129, пам'ятка архітектури (інв. № 80431, літ. "А-5"), загальною площею 93,0 м.кв., розміщені за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 39, що знаходяться на балансі Виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром" (відповідач по справі), вартість якого не увійшла до Статутного фонду ЗАТ "Трест-86" при приватизації. Факт передачі орендованих приміщень 3-ій особі підтверджується актом приймання-передачі від 29.03.2007р.
У відповідності до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786, зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - лютий 2007р. - 7840,97 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2007р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень 2007р. Згідно до п. 3.3. договору орендна плата перераховується орендарем щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої методики, у наступному порядку: безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 70 %; на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 30 %.
У відповідності до п. 10.1. договору його було укладено строком на 2 роки 11 місяців до 28 лютого 2010р.
05 грудня 2008 року за згодою сторін угодою договір оренди № 3220-Н від 29.03.2007р. було розірвано.
Приватне підприємство "Тайгєта" в повному обсязі виконало вимоги договору оренди №3220-Н від 29.03.2007р., що підтверджується наявними матеріалами справи та не заперечується позивачем та відповідачем.
Втім, позивач у позовній заяві та заяві про зміну підстави позову зазначає, що Відповідно до п. 17 "Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. №786, орендна плата за оренду державного майна, що не увійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного в процесі приватизації. підлягає спрямуванню до Державного бюджету України у повному обсязі, тобто у розмірі 100%.
Позивач вважає, що всупереч положенням вказаної Методики, на відміну від попереднього договору оренди, в договорі оренди № 3220-Н від 29.03.2007р. в п. 3.3. була допущена технічна помилка щодо спрямування належного відсотка орендної плати до Державного бюджету та визначено його у розмірі 70%. При цьому, спрямування решти орендної плати у розмірі 30% було передбачене на рахунок, визначений Виробничо-експлуатаційним підприємством "Держпром" (на рахунок відповідача), в результаті чого відповідач без достатньої правової підстави за період чинності договору набув 30% орендної плати, що становить 53222,56 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
Згідно ст.1212 ЦК України, на котру, як на підставу позову посилається позивач, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.
За змістом ст. 32 ГПК України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, встановлюється господарським судом на підставі доказів - фактичних даних, що встановлюються певними засобами доказування.
Втім, підстави для застосування даної норми наразі відсутні. З матеріалів справи вбачається, що кошти котрі одержані позивачем, одержані ним не безпідставно, а на підставі договору оренди №3220-Н від 29.03.2007р. Останній протягом періоду за які сплачені кошти не був ні змінений, ні розірваний ні визнаний судом недійсним.
Такі обставини унеможливлюють висновок про безпідставне одержання коштів, а відтак і унеможливлюють задоволення позовних вимог про їх стягнення.
Крім того, відмовляючи в позові суд враховує наступне. За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення дивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до положень ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановленого договором або законом. Статтею 188 ГК України також передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором.
Позивач самостійно п. 3.3. договору № 3220-Н від 23.09.2007р. зобов'язав третю особу, посилаючись на акти діючого законодавства частину орендної плати (30%) перераховувати балансоутримувачу (ВЕП “Держпром”). Договір був узгоджений та підписаний всіма сторонами.
З урахуванням викладеного суд відхиляє посилання позивача на невідповідність умов договору оренди №3220-Н від 29.03.2007р. положенням п. 17 "Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. №786. Така невідповідність умов договору умовам постанови КМУ може становити підстави для зміни чи розірвання договору, а не до невиконання його його умов. Втім, позивач своїм правом на ініціювання цього процесу в досудовому порядку не сористався. До суду із вимогами про зміну чи розірвання договору оренди №3220-Н від 29.03.2007р. чи визння його недійсним позивач також не звертався.
Належним чином оформленого клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог матеріали справи не містять. Зміна предмету позову судом та розгляд позовних вимог, які не були заявлені позивачем у справі є порушенням приписів ст. 83 ГПК України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не відповідають вимогам чинного законодавства України і є необґрунтованими.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Втім враховуючи звільнення позивача від сплати державного мита пунктом 35.ч.1 ст.4 Декрету КМУ “Про державне мито” державне мито в даному разі не стягується.
На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 11, 525, 626, 628, 629, 651, 653, 1212 Цивільного кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити повінстю.
Суддя
/Повний текст рішення підписано 17.06.2010р.
Справа № 56/101-09/