25 жовтня 2021 року ЛуцькСправа № 140/8133/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо обмеження пенсії за вислугу років максимальним розміром пенсії, що визначено частиною сьомою статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ та зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії за вислугу років максимальним розміром пенсії з урахуванням виплачених сум з 01 квітня 2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є військовим пенсіонером Збройних Сил України, пенсія йому призначена за вислугу років відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Вказує, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 у справі № 140/4171/21, яке набрало законної сили 01 липня 2021 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Волинського обласного військового комісаріату від 30 листопада 2020 року в розмірі 90 процентів грошового забезпечення, встановленого для нарахування пенсії за вислугу років.
Зазначає, що з квітня 2021 року ГУ ПФУ у Волинській області почало виплачувати йому перераховану пенсію із розрахунку основного розміру пенсії 90% відповідних сум грошового забезпечення (з урахуванням раніше виплачених сум) обмеживши її розміром 17 690,00 грн, а з 01 серпня 2021 року - 18 540,00 грн.
Позивач вважає протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо обмеження розміру його пенсії та фактичну її виплату лише в розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а не у повному обсязі, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою було встановлено обмеження пенсій максимальним розміром. На його звернення про виплату пенсії без застосування такого обмеження, відповідач повідомив про відсутність підстав для вчинення дій, про які вказано у зверненні.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У відзиві на позов відповідач заперечив проти позовних вимог та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що частина сьома статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» була відсутня з 20 грудня 2016 року у зв'язку з втратою чинності на підставі рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016. Однак відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2017 року, статтю 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» знову доповнено частиною сьомою, за якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Вважає, що підстав для проведення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі № 140/4171/21 починаючи з 01 квітня 2019 року немає.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01 листопада 2007 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 (а. с. 9). Згідно посвідчення від 16 листопада 2018 року серії НОМЕР_2 позивач є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а. с. 10).
На підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року у справі № 140/257/20 ІНФОРМАЦІЯ_1 підготував та направив до ГУ ПФУ у Волинській області нову довідку від 30 листопада 2020 року про розмір грошового забезпечення позивача, за нормами чинними на 05 березня 2019 року, за посадою, відповідною (аналогічною) його останній штатній посаді помічник начальника інженерно-авіаційної служби полку (а. с. 11).
Вищевказаною довідкою визначено розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за посадою, яку позивач займав на день звільнення, станом на 05 березня 2019 року, який становить 21 700,05 грн, в тому числі: посадовий оклад - 6 060,00 грн, оклад за військове звання - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років (50%) - 3 735,00 грн, надбавка за виконання ОВЗ (65,00%) - 7 283,25 грн, надбавка за таємність (15%) - 909,00 грн, надбавка за класну кваліфікацію (3%) - 181,80 грн, премія (35,00%) - 2 121,00 грн.
Судом також встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі № 140/4171/21, яке набрало законної сили 01 липня 2021 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Волинського обласного військового комісаріату від 30 листопада 2020 року в розмірі 90 процентів грошового забезпечення, встановленого для нарахування пенсії за вислугу років.
На виконання вказаного рішення суду ГУ ПФУ у Волинській області здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі довідки Волинського обласного військового комісаріату від 30 листопада 2020 року, її розмір із урахуванням 90% грошового забезпечення склав 19 530,05 грн, однак, з урахуванням максимального розміру пенсії 17 690,00 грн, така пенсія з 01 січня 2021 року виплачується у вказаному розмірі - 17 690,00 грн. З 01 серпня 2021 року - 18 540,00 грн, що підтверджується розрахунком пенсії позивача по пенсійній справі від 08 липня 2021 року (а. с. 17).
05 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести з 01 квітня 2019 року перерахунок розміру пенсії та здійснювати її виплату у повному обсязі без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність (а. с. 12-15).
Листом від 27 липня 2021 року № 7179-6727/М-02/8-0300/21 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача про те, що на момент виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі № 140/4171/21 діє норма статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» визначено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01 липня 2021 року на рівні 1 854,00 грн. Таким чином, перерахований розмір пенсії з обмеженням з серпня 2021 року складає 18 540,00 грн (а. с. 16).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спеціальним Законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). Зазначеним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону №2262-XII, а саме статтю 43 доповнено новою частиною (частина п'ята), згідно з якою максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зміну визнано неконституційною рішенням Конституційного Суду від 22 травня 2008 рку №10-рп/2008.
Відповідно до частини п'ятої статті 43 Закону № 2262-XII (в редакції Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину п'яту статті 43 Закону № 2262-XII доповнено реченням такого змісту «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень».
Згідно зі змінами, внесеними Законом України від 12 квітня 2016 року №1080-VІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей» частина п'ята статті 43 Закону № 2262-ХІІ стала вважатись частиною сьомою.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740,00 грн.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Свої висновки Конституційний Суд України обґрунтував тим, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року у справі № 7-рп/2016, є втрата чинності із 20 грудня 2016 року частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII.
Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII) передбачено, що у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року» (пункт 10 вказаного Закону). Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 1774-VIII, встановлено, що цей Закон набирає чинності з 01 січня 2017 року.
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, на яку покликається відповідач, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Це означає, що стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2020 року у справі №522/16881/17, від 09 листопада 2020 року у справі №813/678/18, від 31 березня 2021 року у справі №815/3000/17 та інших, а тому суд, у відповідності до вимог частини п'ятої статті 242 КАС України, враховує такий при вирішенні даної справи.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
Аргументи відповідача про існування законних підстав для обмеження пенсії ОСОБА_1 не узгоджуються із нормативним регулюванням спірних правовідносин та правовими висновками Верховного Суду щодо застосування норм права.
На думку суду, відповідач не довів, що обмежуючи розмір пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, діяв відповідно до закону, відтак, враховуючи те, що частина сьома статті 43 Закону №2262, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року за №7-рп/2016, суд вважає, що дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо обмеження з 01 квітня 2019 року пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром є протиправними.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження призначеної позивачу пенсії за вислугу років максимальним розміром підлягає задоволенню.
Зважаючи на протиправність дій відповідача, що полягали у застосуванні обмеження максимальним розміром його пенсії при виплаті, підлягає задоволенню й похідна вимога щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії за вислугу років без обмеження її максимальним розміром, що матиме наслідком виплату різниці між перерахованою та виплаченою пенсією, починаючи з 01 квітня 2019 року.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про задоволення позову та вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є прийняття рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позивачу на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі №140/4171/21 перерахунку та виплати пенсії із застосуванням обмеження максимального її розміру та зобов'язання відповідача здійснити позивачу з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії за вислугу років без обмеження її максимальним розміром.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення ним інших судових витрат матеріали справи не містять, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262, 293,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з 01 квітня 2019 року із застосуванням обмеження максимальним розміром пенсії, що визначено статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за вислугу років без обмеження її максимальним розміром з 01 квітня 2019 року, з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826).
Суддя Ф.А. Волдінер