про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
23 жовтня 2021 р. Справа № 120/13316/21-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Богоніс М.Б., перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмільник Девелопмент» до Виконавчого комітету Хмільницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмільник Девелопмент» до Виконавчого комітету Хмільницької міської ради.
У позовній заяві Товариство просить визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету від 19.08.2021 № 422 «Про затвердження акту комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», відповідно до якого позивачу визначено до сплати суму збитків у розмірі 40642,63 грн. за використання земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів.
На переконання позивача, спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню у зв'язку із порушенням відповідачем при його прийнятті постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 «Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У випадку коли позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі (п.1 ч.1 ст.170 КАС України).
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись цей спір, суд виходить із таких мотивів.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (абз. 2 п.2 ч.1 ст.4 КАС України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суд виходить із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Разом з цим, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.
Як убачається з позовної заяви, позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що рішення відповідача від 19.08.2021 № 422 «Про затвердження акту комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», Товариству визначено до сплати суму збитків у розмірі 40642,63 грн. за використання земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 157 Земельного кодексу України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Таким чином, з аналізу вищевикладеного слідує, що Виконком, вважаючи, що Товариство завдало власнику земельної ділянки (територіальній громаді) збитки, має право та повноваження скласти акт з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також затвердити його відповідним рішенням.
Тобто, повноваження виконкому у цьому випадку обмежуються лише обчисленням розміру збитків у встановленому порядку, а стосовно відшкодування виявлених збитків, то вони не можуть бути примусово відшкодовані на підставі рішення відповідача, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом про їх стягнення.
Таким чином, рішення відповідача не створює жодних правових наслідків для Товариства, а тому не може порушувати його права чи інтереси, що на підставі наведених вище положень ч. 1 ст. 5 КАС України унеможливлює розгляд таких вимог у порядку адміністративного судочинства.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 501/463/15-а, від 23.01.2019 у справі № 822/3345/17 та від 03.07.2019 у справі № 823/2491/18.
При цьому суд зазначає, що у разі незгоди позивача з рішенням та невиконання його в добровільному порядку Виконком має право звернутися до господарського суду з позовом до Товариства про відшкодування збитків. Саме в такому провадженні при вирішенні позову органу місцевого самоврядування буде перевірена в судовому порядку правомірність визначення цим органом збитків власнику землі.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 по справі № 802/2474/17-а, від 11.09.2019 по справі № 826/1773/18 та постанові Верховного Суду від 04.05.2020 по справі № 200/13857/13-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відтак у відкритті провадження слід відмовити, оскільки цей спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Водночас суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 у справі № 802/2474/17-а зазначила, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" (у справі про оскарження рішення Виконкому про відшкодування збитків) слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
З огляду на це, суд роз'яснює, що позовні вимоги про скасування рішення від 19.08.2021 № 422 не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.
Керуючись ст. 2, 4, 19, 170, 171, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмільник Девелопмент» до Виконавчого комітету Хмільницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.
2. Роз'яснити позивачу, що згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження не допускається.
3. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання (ст. 295 КАС України).
Суддя Богоніс Михайло Богданович