Постанова
Іменем України
20 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 137/329/18
провадження № 61-16846св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Літинська селищна рада Літинського району Вінницької області,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Зубанем Олександром Олександровичем, на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 10 серпня 2020 року в складі судді Желіховського В. М. та на постанову Вінницького апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року в складі колегії суддів Оніщука В. В., Якименко М. М., Копаничук С. Г.,
Короткий зміст обставин справи
В лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Літинської селищної ради Літинського району Вінницької області, третя особа ОСОБА_2 , про скасування його місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить відмітка про місце реєстрації в його паспорті. За час його проживання за вказаною адресою місце його реєстрації у встановленому законом порядку не змінювалось.
Домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 належало батькові позивача - ОСОБА_3 , з яким проживала сім'я позивача.
Рішенням правління колгоспу ім. 22-го з'їзду КПРС с. Малинівка від 02 січня 1989 року (протокол № 1) позивачу виділено земельну ділянку площею 0,07 га для забудови з частки землі його батька.
У 1989 році Селищенська сільська рада Літинського району Вінницької області (попередня назва) зробила запис в погосподарській книзі, присвоївши виділеній земельній ділянці номер - 17а, та здійснила реєстрацію позивача та його сім'ї за цією адресою. Проте, будинок на той час на вказаній земельній ділянці не був збудований тому реєстрація позивача за вказаною адресою є незаконною.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому майно, в тому числі і на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 вважає незаконним рішення Селищенської сільської ради Літинського району Вінницької області від 19 січня 1989 року про присвоєння земельній ділянці площею 0,07 га номеру 17а та перереєстрацію позивача за цією адресою, оскільки ці дії здійснено без його заяви. Реєстрація позивача за адресою АДРЕСА_1 порушує право позивача на спадкування домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 після смерті батька та права на частину майна колгоспного двору, в якому він був зареєстрований.
З наведених підстав позивач просив ухвалити рішення, яким визнати незаконним факт реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 10 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суди виходили з того, що дії Селищенської сільської ради Літинського району Вінницької області під час здійснення у 1986 році перереєстрації позивача є правомірними та відповідають вимогам Інструкції, яка діяла на той час.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2020 року представник ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Літинського районного суду Вінницької області від 10 серпня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди:
- невірно застосували норми матеріального права та зробили безпідставний висновок про відмову в задоволенні позову;
- безпідставно застосували Інструкцію по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджену наказом Міністерства статистики України від 22 лютого 1995 року № 48 до правовідносин, які виникли в 1989 році;
- не звернули увагу на те, що в його паспорті стоїть відмітка про реєстрацію місця проживання на адресою АДРЕСА_1 , яка зроблена 24 листопада 1980 року, інших відміток про перереєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_1 а паспорт не містить, що свідчить про неправомірність дій відповідача.
23 березня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначила, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Уважала правильним висновки судів про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суди дослідили оригінали погосподарських книг за періоди з 1983-1985 роки та за 1986-1990 роки, зокрема особові рахунки № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та зробили правильний висновок про відповідність цих записів діючим на той час Положенням та Інструкціям.
Зазначає, що погосподарський номер НОМЕР_3 відкрито на підставі рішення виконкому від 19 січня 1989 року в зв'язку з наданням ОСОБА_1 рішенням правління колгоспу ім. 22 з'їзду КПРС с. Малинівка від 02 січня 1989 року № 1 земельної ділянки 0,07 га для забудови та рішення Літинської районної ради народних депутатів від 14 квітня 1989 року № 61 ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку. Позивачу було відомо про вказані рішення, оскільки вони прийняті на підстави заяви забудовника - ОСОБА_1 . Зазначає, що позивач невірно обрав спосіб захисту своїх прав, оскільки реєстрація позивача за адресою АДРЕСА_1 здійснена у зв'язку з відкриттям нового погосподарського номера, де головою господарства є позивач, проте такі дії селищної ради він не оскаржує.
25 березня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив Літинської селищної ради Літинського району Вінницької області на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просила залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є законними та обґрунтованими.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В ухвалі Верховного Суду від 18 лютого 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 24 листопада 1980 року за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою у паспорті серії НОМЕР_4 , виданого Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області від 13 лютого 1998 року.
Відповідно до виписки з погосподарської книги № 8 за 1983-1985 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 , за адресою домогосподарства АДРЕСА_1 зазначено членів домогосподарства: ОСОБА_3 - голова, ОСОБА_4 - дружина, ОСОБА_1 - син, ОСОБА_5 - дочка, ОСОБА_6 - дочка, ОСОБА_7 - невістка та ОСОБА_8 - онук.
Відповідно до виписки з погосподарської книги № 8 за 1986-1990 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 , адреса домогосподарства АДРЕСА_1 зазначено членів домогосподарства: ОСОБА_3 - голова, ОСОБА_4 - дружина, ОСОБА_1 - син, ОСОБА_6 - дочка, ОСОБА_7 - невістка, ОСОБА_8 - онук, ОСОБА_9 - онук. Напроти запису ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 стоїть відмітка «виб. в госп. НОМЕР_3 19 січня1989року».
Із копії виписки з погосподарської книги № 8 за 1991-1995 роки, особовий рахунок № НОМЕР_5 , адреса домогосподарства АДРЕСА_1 зазначено членів домогосподарства: ОСОБА_3 - голова, ОСОБА_4 - дружина.
У виписці з погосподарської книги № 8 за 1986-1990 роки, особовий рахунок № НОМЕР_3 , адреса домогосподарства АДРЕСА_1 зазначено членів домогосподарства: ОСОБА_1 - голова, ОСОБА_7 , - дружина, ОСОБА_8 - син, ОСОБА_9 - син.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.
Згідно довідки Селищенської сільської ради Літинського району Вінницької області від 15 червня 2017 року, виготовленої на підставі земельно-облікових документів від 01 червня 1992 року, за ОСОБА_1 рахується земельна ділянка площею 0,07 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель в АДРЕСА_1 . Відповідно до копії рішення Літинської районної ради народних депутатів від 14 липня 1989 року ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 700 м2.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
При зверненні з позовом ОСОБА_1 вказував, що здійснена селищною радою у 1986 році перереєстрація його місця проживання порушує право позивача на частку в майні колгоспного двору та право на спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , зокрема, на домоволодіння АДРЕСА_1 .
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі 203/2/19 (провадження № 61-6983св20) міститься висновок про те, що визначений позивачем у позові склад сторін у справі (позивач та відповідач) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі
№ 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що «належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача».
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи з урахуванням установлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо наявності інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 та членів колгоспного двору, а також пред'явлення позивачем вимог, які стосуються домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , яке є предметом спадкування, що вплине на розмір часток інших спадкоємців у спадщині, свідчить, що про наявність спору між позивачем та іншими спадкоємцями ОСОБА_3 щодо обсягу спадкового майна та розміру їх часток у спадщині після смерті батька, зокрема в частині права на вказаний будинок.
При цьому ОСОБА_2 як спадкоємець за законом майна ОСОБА_3 , залучена до участі в справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Клопотання про залучення ОСОБА_2 та будь-яких інших спадкоємців до участі в справі в якості співвідповідачів позивач не заявляв.
Отже, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Літинської сільської ради про скасування запису про реєстрацію слід було відмовити саме внаслідок неналежного складу співвідповідачів.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, на зазначені обставини уваги не звернув та, дійшовши обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, помилився щодо мотивів такої відмови.
За таких обставин рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 10 серпня 2020 року та постанова Вінницького апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року підлягають зміні з викладенням їх мотивувальних частин у редакції цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові 20 січня 2021 року в справі 203/2/19 (провадження № 61-6983св20), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржені судові рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови. Оскільки оскаржені судові рішення підлягають зміні тільки в мотивувальній частині, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Зубанем Олександром Олександровичем задовольнити частково.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 10 серпня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук