25 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 914/1446/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Міщенко І. С., Могил С. К.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць
на рішення Господарського суду Львівської області від 11.11.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 у справі
за позовом 1) Львівської обласної організації Національної спілки художників України,
2) Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць
до 1) Виконавчого комітету Львівської міської ради,
2) Львівської міської ради,
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку нерухомості",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів:
1) Кабінет Міністрів України,
2) Виконавчий комітет Львівської обласної ради,
3) Міністерство культури та інформаційної політики,
4) Львівська обласна державна адміністрація,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів-1, 2 - Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради,
про визнання незаконними (недійсними) та скасування рішень, ухвали і державного акта на право власності,
05.10.2021 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць на рішення Господарського суду Львівської області від 11.11.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № 914/1446/19.
Подана касаційна скарга Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з огляду на таке.
За приписами частини першої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Оскаржувана постанова Західного апеляційного господарського суду ухвалена 18.02.2021, повний текст постанови складено та підписано 26.02.2021, отже з цього моменту почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Таким чином, останнім днем для подання касаційної скарги на вищевказану постанову було 18.03.2021, після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений.
Касаційна скарга Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць надіслана поштою 28.09.2021, що підтверджується поштовим конвертом, тобто з порушенням встановлено строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини другої статті 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.
Частиною першою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У поданій касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду ухвалена 18.02.2021 у цій справі, в обґрунтування якого скаржник зазначає, що оскаржуване судове рішення Український національний комітет Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць не отримував, а про існування повного тексту постанови дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень 17.09.2021.
Суд вважає за необхідне зазначити, що як передбачено положеннями статей 42, 43 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою контакт-центру суду та/або за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.
Оскаржувана постанова Західного апеляційного господарського суду ухвалена 18.02.2021 у справі № 914/1446/19 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 01.03.2021.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов'язок з доведення яких покладено на скаржника.
Касаційну скаргу скаржник надіслав до суду касаційної інстанції лише 28.09.2021, тобто зі значним порушенням встановленого Законом строку на касаційне оскарження без належного обґрунтування причини пропуску процесуального строку.
Скаржником в обґрунтовання причини звернення з касаційною скаргою після спливу строку на оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду зазначено про неотримання оскаржуваного рішення, проте доказів в підтвердження поважності викладених підстав не додано, тому сам лише факт неотримання оскаржуваної постанови не може вважатися поважною причиною пропуску цього строку.
При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Оскільки представник Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць Яцишин Андрій Володимирович був присутній в судовому засіданні під час оголошення результату розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції та одночасно був представником співпозивача (Львівської обласної організації Національної спілки художників України), який був заявником апеляційної скарги, тому скаржник знав про ухвалення оскаржуваного рішення та не був позбавлений можливості відстежувати про хід розгляду справи № 914/1446/19.
Крім того, Суд зазначає, що враховуючи те, що касаційну скаргу подано безпосередньо до Касаційного господарського суду, у колегії суддів відсутня можливість перевірити наявність або відсутність доказів надсилання копії оскаржуваної постанови скаржникові.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом ( частина третя статті 13 ГПК України).
Суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.
Оскільки скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку касаційного оскарження зазначено, що він не отримував судового рішення, та в підтвердження поважності вказаних причин не додано відповідних доказів, вказана у скарзі підстава визнається судом неповажною.
Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").
При цьому якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").
Скаржником не надано жодних переконливих доказів на підтвердження наявності особливих і непереборних обставин, що перешкоджали йому починаючи з 26.02.2021 (дати складання понвого тексту постанови) або з 01.03.2021 (дати оприлюднення оскаржуваної постанови) протягом передбаченого двадцятиденного строку звернутися до суду із касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду ухвалена 18.02.2021 у цій справі.
Слід зауважити, що можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов'язується із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Отже, колегія суддів не вважає обставини наведені в обґрунтування заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, поважними і такими, що дають підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, оскільки вони мають суб'єктивний характер, адже можливість вчасного подання касаційної скарги без порушень норм чинного законодавства залежала виключно від волевиявлення самого скаржника.
Наведені скаржником підстави для поновлення процесуального строку на подання касаційної скарги у справі № 914/1446/19 не можуть вважатися підставами, які б виправдовували втручання касаційного суду у принцип правової визначеності судового рішення (постанови апеляційного суду від 18.02.2021) зі спливом більше шести місяців з моменту набрання ним законної сили.
Відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 292 ГПК України колегія суддів суду касаційної інстанції розглянула заяву скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та не вважає викладені обставини такими, які б об'єктивно перешкоджали скаржникові реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого строку, тому підстави наведені у клопотанні про його поновлення визнаються судом неповажними та такими, що не підтверджуються доказами.
Відповідно до частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до положень частини третьої вищезазначеної статті касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Оскільки касаційну скаргу подано після закінчення строку встановленого для її подання та скаржником не подано доказів в підтвердження поважності пропуску строку касаційного оскарження, вказані ним підстави поновлення строку визнані судом неповажними, тому така касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини третьої статті 292 ГПК України.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, касаційна скарга Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць на рішення Господарського суду Львівської області від 11.11.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № 914/1446/19 підлягає залишенню без руху на підставі частини третьої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання суду відповідної заяви з наведенням інших підстав для поновлення строку касаційного оскарження та наданням відповідних доказів на підтвердження цих підстав.
Керуючись статтями 174, 234, 287-290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу скарга Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць на рішення Господарського суду Львівської області від 11.11.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № 914/1446/19 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржникові.
2. Роз'яснити Українському національному комітету Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено на підставі положень пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.
3. Копію цієї ухвали надіслати скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді І. С. Міщенко
С. К. Могил