Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3322/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Смірнової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіо Пікс" (61178, м. Харків, вул. Корчагінців, 15, кв. 18, ідентифікаційний код 30357863)
про стягнення 23 436,64 грн.
без виклику учасників справи
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіо Пікс" про стягнення суми заборгованості за невиконання по оплаті спожитої теплової енергії відповідачем за договором про постачання теплової енергії №4662 від 01.03.2002 року, що утворилася на 01.08.2021 з жовтня 2017 по квітень 2021 загальна сума складає: 23 436,64 грн., з яких: основний борг у сумі 20 030,41 грн., пеня в сумі 43,63 грн, 3% річних у сумі 959,26 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 403,34 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 2270,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з моменту отримання копії даної ухвали. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту його отримання відповідно до положень статті 251 ГПК України.
Відповідно до ч. 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою суду від 25.08.2021, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 ГПК України. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.08.2021, була направлена на адресу відповідача - 61178, м. Харків, вул. Корчагінців, 15, кв. 18, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду 15.09.2021 з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно із ч. 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Так, процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі) направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно із ч. 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіо Пікс" (відповідач) на підставі договору оренди жилого приміщення б/н від 01.02.2000 року укладеного між ОСОБА_1 (орендодавець) та відповідачем орендує приміщення квартиру (частину квартири) АДРЕСА_1 , житловою площею 17,4 кв.м. загальною площею 29,8 кв.м.
01.03.2002 між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіо Пікс" (споживач) укладено Договір № 4662 про постачання теплової енергії, відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячої воді в потрібних йому обсягах а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" на підставі розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2017-2018, 2018-2019 років, 2019-2020 років, 2020-2021 років та Договору № 4662 від 01.03.2002, здійснює постачання теплової енергії до житлового будинку № 7 (частину квартири) № 3 відповідача, що знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Героїв Сталінграда, 7, житловою площею 17,4 кв.м. загальною площею 29,8 кв.м.
Відповідно п. 6.1. Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.
Згідно з п. 6.2. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 3-х примірниках) на відпуск - підключення теплової енергії.
Споживач за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду (п. 6.3. Договору).
У відповідності до п. 6.4. Договору, якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку:
- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця;
- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.
Позивач вказує, що відповідачу у період з жовтня 2017 року по квітень 2021 року направлялись рахунки за спожиту теплову енергію, зокрема: за жовтень 2017 на суму 306,58 грн.; за листопад 2017 на суму 908,41 грн.; за грудень 2017 року на суму 885,61 грн.; за січень 2018 року 1296,48 грн.; за лютий 2018 на суму 1896,18 грн.; за березень 2018 на суму 1225,96 грн.; за квітень 2018 на суму 51,98 грн.; за жовтень 2018 на суму 85,98 грн.; за листопад 2018 на суму 1159,02 грн.; за грудень 2018 на суму 1360,75 грн.; за січень 2019 на суму 1120,99 грн.; за лютий 2019 на суму 833,30 грн.; за березень 2019 на суму 560,29 грн.; за квітень 2019 року на суму 40,02 грн.; за жовтень 2020 на суму 103,70 грн.; за листопад 2020 на суму 648,61 грн.; за грудень 2020 на суму 1149,13 грн.; за січень 2021 на суму 1099,43 грн.; за лютий 2021 на суму 1127,14 грн.; за березень 2021 на суму 899,06 грн.; за квітень 2021 на суму 211,04 грн.
Проте відповідачем вищевказані рахунки оплачені не були, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість по оплаті спожитої теплової енергії за вищевказаний період у розмірі 20030,41 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Відповідач правом на висловлення свої позиції у справі не скористався, відзив на позов не надав.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.
В силу статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності дост.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем, у встановленому законом порядку, позовні вимоги позивача не спростовано.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов договору № 4662 про постачання теплової енергії від 01.03.2002 в частині оплати вартості теплової енергії своєчасно та у повному обсязі, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов'язання за вказаним договором щодо оплати вартості теплової енергії в сумі 20 030,41 грн, а також, те, що відповідач позовні вимоги не спростував та доказів оплати теплової енергії до суду не надав, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 43,63 грн., інфляційні втрати у розмірі 2403,34 грн та 3% річних у розмірі 959,26 грн.
За змістом ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) за яким передбачено правові наслідки, зокрема сплата неустойки.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.2.3. договору, сторони визначили, що в разі несвоєчасної оплати за спожиту енергію нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України належної до сплати суми за кожен день прострочення.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не встановлено законом або договором.
Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов'язання, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 43,63 грн. підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, згідно з ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".).
Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2403,34 грн та 3% річних у розмірі 959,26 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі статей 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 611, 612, 623-629 Цивільного кодексу України; та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіо Пікс" (61178, м. Харків, вул. Корчагінців, 15, кв. 18, ідентифікаційний код 30357863) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119) суму заборгованості за невиконання по оплаті спожитої теплової енергії відповідачем за договором про постачання теплової енергії №4662 від 01.03.2002 року, що утворилася на 01.08.2021 з жовтня 2017 по квітень 2021: 23 436,64 грн., з яких: основний борг у сумі 20 030,41 грн., пеня в сумі 43,63 грн, 3% річних у сумі 959,26 грн., інфляційні втрати в сумі 2 403,34 грн. та судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Позивач: Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіо Пікс" (61178, м. Харків, вул. Корчагінців, 15, кв. 18, ідентифікаційний код 30357863).
Повне рішення складено "25" жовтня 2021 р.
Суддя О.В. Смірнова