18 жовтня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/505/21
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.
за участі секретаря судового засідання Ранецької Л.А.
розглянув справу
за позовом Приватного підприємства "Дербі - Капітал", 04107, м. Київ, вул. Соляна, буд. 70, офіс 11 (фактична адреса та адреса для листування: 46011, м. Тернопіль, вул. Поліська, 14)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат Тернопіль", поштова адреса: 08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 5 (фактична адреса та адреса для листування: 46011, м. Тернопіль, вул. Поліська, 14)
до відповідача Приватного підприємства "Афіша",46001, м. Тернопіль, бульвар Т.Шевченка, 23
про визнання недійсним рішення ПП "Афіша" від 06.08.2018 про зменшення статутного капіталу та перерахунку у зв'язку із цим на банківський рахунок ОСОБА_1 5 999 450,00 грн
за участі представників від:
позивача: адвокат Магдич О.О., ордер серія ВО № 1020247 від 06.07.2021;
відповідача: не прибув;
третьої особи: керівник Миронов В.А., витяг з ЄДР.
В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.
Встановив: Приватне підприємство "Дербі - Капітал" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до відповідача Приватного підприємства "Афіша" про визнання недійсним рішення ПП "Афіша" від 06.08.2018 про зменшення статутного капіталу та перерахунку у зв'язку із цим на банківський рахунок ОСОБА_1 5 999 450,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилаються на те, що спірне рішення ПП "Афіша" від 06.08.2018 про зменшення статутного капіталу та перерахунку у зв'язку із цим на банківський рахунок ОСОБА_1 5 999 450,00 грн порушує майнові інтереси позивача, як кредитора, прийняте із порушенням пунктів 4.5, 4.6 та 4.7 Статуту ПП "Афіша" та є фраудаторним правочином, тобто таким, що було вчинено на шкоду кредитору - ПП "Дербі - Капітал".
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02 вересня 2021 року.
30.08.2021 відповідачем через канцелярію Господарського суду Тернопільської області подано відзив від 28.08.2021 (вх. № 7033 від 30.08.2021) відповідно до якого ПП "Афіша" позову не визнає та вважає, що рішення ПП "Афіша" від 06.08.2018 про зменшення статутного капіталу прийнято у повній відповідності із вимогами законодавства. Окрім того, відповідач зазначає, що ПП "Дербі - Капітал" не доведено, яким чином прийняття ПП "Афіша" рішення від 06.08.2018 порушує права позивача, чи зачіпає його законні інтереси, оскільки, як вказує сам позивач, кошти ним були перераховані на виконання умов попереднього договору, який станом на 06.08.2018 діяв та створював для його сторін правові наслідки.
В підготовчому засіданні 02 вересня 2021 року, для надання можливості учасникам справи надати суду заяви по суті справи, що визначені ст. 161 ГПК України, суд оголосив перерву без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про оголошення перерви у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, до 27 вересня 2021 року о 10:00 год., про що присутні представники позивача та третьої особи повідомлені під розписку, а відповідача повідомлено ухвалою у відповідності до ст. 120, 121 ГПК України.
07 вересня 2021 року через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 6/09/21 від 06.09.2021 (вх. № 7318) разом із доказами надіслання копії відповіді на відзив учасникам справи. У даній відповіді на відзив позивач спростовує аргументи відповідача наведені у відзиві на позов, зокрема, зазначає, що оскільки відповідач перевів на картковий рахунок свого власника кошти, власником яких був не він, а позивача, відповідно ПП "Дербі - Капітал" позбавлено можливості реалізувати своє право власності на них.
Також, 07 вересня 2021 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача подала через канцелярію суду пояснення за № 6/09/21 від 06.09.2021 (вх. № 7319) із доказами їх надіслання сторонам у справі. У даному поясненні Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат Тернопіль", вказує, зокрема про те, що на його думку позивач довів, що кошти, які ПП "Афіша" перерахувало на картковий рахунок свого кінцевого бенефіціарного власника, належали не відповідачу, а виключно позивачу, і тому до статутного капіталу ПП "Афіша" не входили.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.09.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.10.2021 року, а також продовжено ПП "Дербі - Капітал" до 15.10.2021 строк для подання додаткових доказів.
12.10.2021 позивачем через канцелярію Господарського суду Тернопільської області подано заяву № 8/10/21 від 08.10.2021 (вх. № 8395), разом із доказами її надіслання іншим учасникам справи, про приєднання доказів, а саме: копії рішення Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/152/21, копії наказу від 20.09.2021 у справі № 921/152/21, копії постанови Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/4875/18, копії постанови Західного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 921/236/20.
В судове засідання 18.10.2021 прибули представники позивача та третьої особи.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 18.10.2021 не забезпечив, причини неявки суд не повідомив, хоча про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку.
У судовому засіданні 18.10.2021 справу розглянуто по суті та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників спору, судом встановлено наступне.
17.07.2018 між ПП "Дербі-Капітал" (позивач у справі, Покупець) та ПП "Афіша" (відповідач у справі, Продавець) був укладений Попередній договір, за умовами якого Сторони зобов'язуються укласти, в майбутньому договір купівлі-продажу (Основний договір) належного Продавцю об'єкта нерухомого майна - будівель, що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Поліська, 14 загальною площею 6681,6 кв.м, які складаються із: літ.А - адмінбудинок з котельнею -1025,5 кв.м, літ.Б - прохідна - 450 кв.м, літ.В - склад - 419,4 кв.м, літ.Г - склад - 1051,1 кв.м, літ.К - склад - 495,8 кв.м, літ.Л - склад - 637,7 кв.м, літ.М - склад - 1663,5 кв.м, літ.Н - 579,7 кв.м, літ.О - склад - 484,0 кв.м, Літ.П - майстерня - склад - 315,9 кв.м (далі Об'єкт нерухомості).
Сторони домовились, що ціна Об'єкта нерухомості в Основному договорі складатиме 457 435,18 доларів США, але не менше як 12 000 000,00 грн (п.2 Попереднього договору).
Згідно п.3 Попереднього договору Сторони зобов'язуються укласти Основний договір протягом 5-ти днів з моменту зняття зареєстрованих обтяжень щодо Об'єкта нерухомості але не пізніше як через 60 (шістдесят) днів від дати укладення Попереднього договору.
Пунктом 4 Попереднього договору визначено обов'язки Покупця, за якими Покупець зобов'язаний в день підписання Попереднього договору сплатити продавцю суму коштів в розмірі 500 000,00 грн (п.4.1 Попереднього договору). Не пізніше 18 липня 2018 року сплатити Продавцю суму коштів в розмірі 2 500 000,00 грн (п.4.2 Попереднього договору). Не пізніше як 02 серпня 2018 року сплати Продавцю суму коштів в розмірі 5 000 000,00 грн (п.4.3 Попереднього договору). В день укладення основного договору сплатити Продавцю суму коштів, яка становитиме різницю між ціною Об'єкта нерухомості, зазначену в п.2 Попереднього договору та сумою грошових коштів, сплачених на виконання пп. пп. 4.1, 4.2, 4.3 Попереднього договору (п.4.4 Попереднього договору).
Кошти сплачені покупцем на виконання пп.пп. 4.1, 4.2, 4.3 Попереднього договору вважаються авансовими платежами за купівлю Об'єкта нерухомості та зараховуються Продавцем в рахунок сплати вартості Об'єкта нерухомості згідно офіційного курсу гривні до долара США, встановленого НБУ на дату здійснення платежу (п.4.5 Попереднього договору).
Реєстрація права власності за Покупцем на Об'єкт нерухомості здійснюється не раніше, як з моменту підписання Акту приймання-передачі нежитлових приміщень. Акт приймання передачі Об'єкта нерухомості сторони зобов'язані підписати в день укладення Основного договору. Основний договір може бути укладено виключно після надходження на поточний рахунок Продавця суми грошових коштів в розмірі та порядку, визначеному п.2, пп.4.1-4.4 Попереднього договору та зняття зареєстрованих обтяжень щодо Об'єкта нерухомості (п.п. 5, 6, 7 Попереднього договору).
На виконання умов Попереднього договору позивач, Покупець ПП "Дербі - Капітал" згідно платіжних доручень № 3 від 17.07.2018 на суму 500 000,00 грн, № 4 від 18.07.2018 на суму 2 500 00,00 грн, № 20 від 02.08.2018 на суму 5 000 000,00 грн перерахувало відповідачу, Продавцю ПП "Афіша" кошти в загальній сумі 8 000 000,00 грн.
Порушивши умови Попереднього договору відповідач своїх зобов'язань за Попереднім договором не виконав, Основного договору купівлі-продажу укладено не було.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2018 відбулися загальні збори Учасника ПП "Афіша" та прийнято рішення з наступних питань:
1. Зменшити статутний капітал Приватного підприємства "Афіша" до 550,00 грн.
2. Розподілити статутний капітал між учасниками Підприємства пропорційно їх часткам, відповідно: ОСОБА_1 - 550,00 гривень, що відповідає 100% від загального розміру статутного капіталу Підприємства.
3. Затвердити та підписати статут підприємства у новій редакції.
4. Провести державну реєстрацію нової редакції статуту Підприємства у відповідному органі державної реєстрації.
5. Перерахувати на рахунок ОСОБА_1 5 999 450,00 грн (суму на яку зменшено розмір статутного капіталу).
На підставі вказаного рішення учасника від 06.08.2018 на банківський рахунок ОСОБА_1 платіжними дорученнями №104 від 16.08.2018 на суму 4 000 000,00 грн та №109 від 18.09.2018 на суму 1 140 000,00 грн перераховано кошти, із призначенням платежу: виплата коштів у зв'язку із зменшенням розміру статутного капіталу згідно рішення №1 від 06.08.2018, без ПДВ.
Відповідно до п. 4.7 Статуту ПП "Афіша", рішення про зменшення його статутного капіталу набирає чинності не раніше як через 3 місяці після державної реєстрації і оприлюднення у встановленому порядку.
При цьому, за п. 4.6 Статуту ПП "Афіша" зменшення статутного капіталу підприємства допускається виключно після повідомлення усіх його кредиторів, які мають право вимагати як дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань, так і відшкодування завданих таким скороченням збитків.
Пунктом 4.5 Статуту ПП "Афіша" визначено, що рішення про зменшення статутного капіталу ПП "Афіша" надсилається всім кредиторам поштою в триденний строк з дня його прийняття.
Позивач вважає, що перерахувавши на підставі рішення учасника ПП "Афіша" від 06.08.2018, належні виключно позивачу 5 140 000,00 грн, які надійшли від ПП "Дербі-Капітал" на банківський рахунок ПП "Афіша" авансом, за купівлю розташованих по вул. Поліська, 14 у м.Тернополі будівель, до виконання взятих на себе попереднім договором від 17.07.2018 зобов'язань, тобто до продажу, так і не проданого майна, із очевидним порушенням пунктів 4.5, 4.6 та 4.7 Статуту, відповідач позбавив позивача, як кредитора можливості повернення внесеного в період із 07.07.2018 по 02.08.2018 авансу, у зв'язку з чим вважає, що оспорюваний правочин, а саме: рішення ПП "Афіша" від 06.08.2018 про зменшення статутного капіталу ПП "Афіша" з 6 000 000,00 грн до 550,00 грн, із перерахуванням на рахунок ОСОБА_1 5 999 450, 00 грн є фраудаторним правочином, тобто таким що вчинено на шкоду кредитору ПП "Дербі - Капітал", тому просить суд визнати його недійсним.
З'ясувавши фактичні обставини, заслухавши пояснення учасників судового процесу, оцінивши докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (частина перша статті 20 ГПК України).
Відповідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Як установлено в частинах першій, третій статті 167 Господарського кодексу України, корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб'єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.
Відповідно до частини першої статті 62 ГК України підприємством є самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці, а також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи (частина перша статті 113 цього ж Кодексу).
Частиною першою статті 63 ГК України передбачена класифікація підприємств за ознакою форми власності. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.06.2019 у справі № 917/1338/18 (провадження № 12-23гс19) погодилась із висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 917/1887/17, що характеристика юридичної особи як приватного підприємства - це характеристика того, на підставі якої власності його створено.
Отже, приватне підприємство - це не окрема організаційно-правова форма юридичної особи, а класифікуюча ознака юридичних осіб залежно від форми власності.
Разом із цим за ознакою наявності чи відсутності учасників юридичні особи поділяються на товариства та установи, у зв'язку із чим приватне підприємство є товариством, оскільки воно має хоча б одного учасника.
Відповідно до частини першої статті 84 ЦК України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об'єднання, що діють з метою одержання прибутку. Отже, якщо приватне підприємство створене для ведення підприємницької діяльності й розподілу прибутку між учасниками (засновниками), то таке приватне підприємство є підприємницьким товариством.
Встановлення виду підприємницького товариства, до якого належить приватне підприємство, а саме, що приватне підприємство є господарським товариством (зокрема, товариством з обмеженою або додатковою відповідальністю) або кооперативом (зокрема, сільськогосподарським кооперативом, сільськогосподарським кооперативним об'єднанням), у кожному конкретному випадку зумовлюватиме застосування до спірних правовідносин відповідного законодавства, зокрема Законів України "Про господарські товариства", "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", "Про кооперацію", "Про сільськогосподарську кооперацію".
Для визначення виду підприємницького товариства, до якого належить ПП у цій справі, слід виходити з такого.
Судом встановлено, що ПП "Афіша" створено з метою отримання прибутку, задоволення суспільних потреб в його продукції, роботах, послугах та реалізація на підставі одержаного прибутку (доходу) соціальних та економічних інтересів власників і трудового колективу підприємства; ПП має статутний капітал, поділений на частки, та не встановлено наявності в його статуті положень, які передбачають, що один учасник підприємства має один голос у вищому органі, зокрема, з можливістю мати додаткову кількість голосів, а також що його учасники несуть відповідальність за зобов'язаннями приватного підприємства.
ПП не випускає акції, а тому воно не може бути акціонерним товариством. Згідно із частиною третьою статті 96 ЦК України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Отже, за загальним правилом учасники (засновники) не несуть відповідальності за зобов'язаннями приватного підприємства (якщо інше не встановлено статутом). У такому випадку ПП не є повним або командитним товариством чи товариством з додатковою відповідальністю, а відповідно до статті 84 ЦК України в чинній редакції, яка встановлює вичерпний перелік підприємницьких товариств, таке підприємство може бути лише товариством з обмеженою відповідальністю або виробничим кооперативом (сільськогосподарським кооперативом, сільськогосподарським кооперативним об'єднанням).
Визначальною ознакою кооперативу є те, що один член кооперативу має лише один голос у вищому органі (абзац четвертий статті 4 Закону України "Про кооперацію", абзац перший частини третьої статті 4 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"), з можливістю мати у певних випадках додаткову кількість голосів (абзац другий частини третьої статті 4 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"). Отже, оскільки статутом ПП не встановлено, що один член (засновник, учасник) має один голос у вищому органі, зокрема з можливістю мати додаткову кількість голосів, то ПП не є кооперативом.
У зв'язку із цим суд дійшов висновку, що ПП "Афіша" у цій справі є товариством з обмеженою відповідальністю.
Відповідно до частини першої статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Застосування закону за аналогією закону допускається, якщо: відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують цивільно-правового регулювання; ці відносини не регулюються будь-якими конкретними нормами права; вирішити спір, що виник, неможливо, ґрунтуючись на засадах і змісті законодавства; є закон, який регулює подібні відносини і який може бути застосований за аналогією закону. Такі висновки наведені в пунктах 43-45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 909/337/19.
Водночас у пунктах 56-58 постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила стосовно можливості врегулювання положеннями статутів як нормативними актами порядку прийняття рішень за відсутності відповідного законодавчого регулювання, а також зауважила, що статут є актом, у якому закріплені локальні норми матеріального права, що врегульовують відносини, зокрема, стосовно управління юридичною особою. При цьому Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на приписи частини першої статті 8 ЦК України.
Отже, питання застосування інституту аналогії закону для регулювання спірних відносин можливе лише у випадку, якщо їх не врегульовано нормами права, які безпосередньо регулюють ці відносини, зокрема, актами законодавства або договором чи статутом, зазначений інститут при вирішенні цієї справи не застосовується, оскільки відносини з управління та діяльності ПП як підприємницького товариства безпосередньо врегульовані Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" .
Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників визначає Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який набрав чинності 17.06.18 (далі - Закон).
Відповідно до ч.1, 3 ст. 5 Закону учасники товариства мають право:1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; 2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; 3) брати участь у розподілі прибутку товариства; 4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість. Учасники товариства можуть мати інші права, передбачені законом та статутом товариства.
Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства, аналогічні положення містяться і в розділі 7. п.7.1 Статуту ПП "Афіша".
Особливості проведення загальних зборів учасників товариством, що має одного учасника визначені статтею 37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.
До компетенції загальних зборів учасників, згідно із ч.2 ст.30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", зокрема належать: внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту; зміна розміру статутного капіталу товариства; перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом.
Як уже зазначалося вище 06.08.2018 відбулися збори учасника підприємства, на яких зокрема прийнято рішення щодо зменшення статутного капіталу, розподілу статутного капіталу між учасниками, перерахунку на рахунок учасника суми на яку зменшено розмір статутного капіталу.
Відповідно до п.4.5 Статуту підприємства внесення змін у Статутному капіталі здійснюється за рішенням загальних зборів Засновників (Власників) Товариства, з врахуванням обмежень, встановлених Законом та цим Статутом. Рішення про зменшення статутного капіталу підприємства надсилається поштовим відправленням всім кредиторам Підприємства не пізніше триденного строку з дня його прийняття.
Зменшення статутного капіталу допускається після повідомлення в порядку, встановленому законом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків. Рішення підприємства про зменшення його статутного капіталу набирає чинності не раніш як через 3 місяці після державної реєстрації і оприлюднення у встановленому порядку (п. п. 4.6, 4.7 Статуту).
Згідно із положеннями статті 98 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
Зважаючи на положення статті 167 Господарського кодексу України та статей 5, 30, 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.
В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що позивач у справі ПП "Дербі - Капітал", станом на момент прийняття оспорюваних рішень учасника підприємства, був наділений статусом учасника юридичної особа Приватного підприємства "Афіша", натомість матеріалами справи підтверджується, що він набув статусу кредитора, згідно зобов'язань за Попереднім договором від 17.07.2018.
Поряд з цим суд відзначає, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 Цивільного кодексу України.
Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 грудня 2018 року по справі №910/21845/16 (ЄДРСРУ № 78325636).
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Отже, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову (постанова Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 927/699/17).
Відтак, суд відзначає, що оскільки позивач не є учасником юридичної особи, рішення зборів якої оскаржується, вказаний спір не є корпоративним та розглядається в порядку господарського судочинства з огляду на суб'єктний склад учасників спору.
Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", до корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб'єктного складу сторін спори про визнання недійсними рішень органів управління юридичної особи за позовом особи, яка не є учасником (акціонером, членом, засновником), у тому числі таким, що вибув, у разі оспорювання рішень органів управління юридичної особи, прийнятих після його вибуття.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство має право зменшити свій статутний капітал. У разі зменшення номінальної вартості часток усіх учасників товариства співвідношення номінальної вартості їхніх часток повинно зберігатися незмінним. Після прийняття рішення про зменшення статутного капіталу товариства його виконавчий орган протягом 10 днів має письмово повідомити кожного кредитора, вимоги якого до товариства не забезпечені заставою, гарантією чи порукою, про таке рішення. Кредитори протягом 30 днів після отримання повідомлення, зазначеного в частині третій цієї статті, можуть звернутися до товариства з письмовою вимогою про здійснення протягом 30 днів одного з таких заходів за вибором товариства: 1) забезпечення виконання зобов'язань шляхом укладення договору забезпечення; 2) дострокове припинення або виконання зобов'язань перед кредитором; 3) укладення іншого договору з кредитором.
У разі невиконання товариством зазначеної вимоги у встановлений строк кредитори мають право вимагати в судовому порядку дострокового припинення або виконання зобов'язань товариством.
Якщо кредитор не звернувся до товариства з письмовою вимогою у строк, передбачений частиною четвертою цієї статті, вважається, що він не вимагає від товариства вчинення додаткових дій щодо виконання зобов'язань перед ним.
З наведених норм вбачається, що виконання обов'язку відповідача щодо повідомлення позивача - кредитора про рішення про зменшення розміру статутного капіталу товариства виникає після прийняття такого рішення загальними зборами учасників товариства. Тобто, порушення на які покликається позивач в обґрунтування позовних вимог, мали місце після прийняття оспорюваного рішення товариства. У свою чергу, відповідач, у встановленому законом порядку, не заперечив, а в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача - кредитора ПП "Дербі - Капітал" про прийняте рішення про зменшення розміру статутного капіталу, однак це порушення не впливає на дійсність оспорюваного рішення зборів учасників, так як в часі лежить поза межами моменту прийняття оспорюваного рішення і не порушує права останнього.
Слід звернути увагу, що неповідомлення позивача - кредитора про рішення щодо зменшення статутного капіталу товариства, є порушенням, проте законодавець не забезпечив правом оскарження кредитором рішення загальних зборів товариства про зменшення статутного капіталу у зв'язку з неповідомленням його, в порядку до ч. 3 ст. 19 "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Також, враховуючи, що оспорюване рішення учасника не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України, а тому судом не беруться до уваги посилання позивача на положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину.
Таким чином, право позивача, як кредитора, не може бути захищене в обраний ним спосіб шляхом оскарження рішення загальних зборів товариства, учасником якого він не є.
Як вбачається з матеріалів справи ПП "Дербі - Капітал" звернулося до суду з позовом до ПП "Афіша" з метою захисту свого права власності на майно у формі грошових коштів, які, як стверджує позивач належні виключно позивачу та були внесені ним на рахунок ПП "Афіша" в якості авансу.
Відповідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Глава 29 ЦК України встановлює, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч. 2 ст. 386 ЦК України). Такими способами захисту права власності можуть бути, зокрема: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст.387); право власника на витребування майна від добросовісного набувача (ст.388); власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391); визнання права власності (ст. 392); визнання незаконним правового акта, що порушує право власності (ст. 393).
Аналіз вищевказаних норм права дає підстави зробити висновок про те, що чинним законодавством не передбачено такого способу захисту права власності, як визнання недійсними рішення загальних зборів товариства про зменшення статутного капіталу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
У рішенні Конституційного суду України № 18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Згідно з ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За таких обставин, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи в позові слід відмовити, оскільки позивач просить застосувати неналежний спосіб захисту.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Усі інші доводи, міркування та докази позивача взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Судові витрати, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
За таких обставин, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
2. Копію рішення направити рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:
- Приватному підприємству "Дербі - Капітал", 04107, 46011, м. Тернопіль, вул. Поліська, 14;
- Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат Тернопіль", 46011, м. Тернопіль, вул. Поліська, 14;
- Приватному підприємству "Афіша", 46001, м. Тернопіль, бульвар Т.Шевченка, 23.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне рішення складено 25.10.2021.
Суддя Н.В. Охотницька