21.10.2021м. СумиСправа № 920/888/21
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянувши матеріали справи №920/888/21
за позовом Державного підприємства "Роменське лісове господарство" (42004, Сумська область, м. Ромни, вул. Сумська, 108, код ЄДРПОУ 00992958),
до відповідача фізичної особи-підприємця Ємченко Наталії Олександрівни ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ),
про стягнення 63906,35 грн.
без виклику сторін
11.08.2021 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 63906,35 грн заборгованості за поставлену лісопродукцію та 2270,00 грн судового збору.
Ухвалою від 28.09.2021 задоволено заяву представника позивача (вх № 3381від 14.09.2021) про залишення позовної заяви без розгляду; залишено без розгляду позовну заяву (вх №3057 від 11.08.2020) за позовом Державного підприємства "Роменське лісове господарство" до відповідача фізичної особи-підприємця Ємченка Наталії Олександрівни, про стягнення 63906,35 грн.
30.09.2021 представником відповідача - фізичної особи-підприємця Ємченко Наталії Олександрівни, подана заява про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій представник відповідача просить суд стягнути з позивача понесені витрати на правничу допомогу в сумі 15000 грн, ухваливши додаткове рішення.
Ухвалою суду від 01.10.2021 зазначену заяву було призначено до розгляду в судове засідання на 11.10.2021 без виклику сторін.
07.10.2021 від позивача надійшла заява (вх № 8570/21), відповідно до якої позивач просить суд відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 920/888/21.
11.10.2021 від представника заявника надійшли додаткові пояснення у справі (вх № 8644/21) та пояснення щодо витрат на правову допомогу (вх№8635/21), відповідно до яких він повністю підтримує заяву про стягнення витрат на правничу допомогу та просить задовольнити відповідну заяву в повному обсязі.
Разом з тим, 11.10.2021 суддя Котельницька В.Л. перебувала у відпустці, а тому розгляд зазначеної заяви 11.10.2021 не відбувся.
Ухвалою від 12.10.2021 заяву представника відповідача - Фізичної особи-підприємця Ємченко Наталії Олександрівни, про стягнення витрат на правничу допомогу (вх№3588 від 30.09.2021) у справі №920/888/21 було призначено до розгляду у судове засідання на 21.10.2021 без виклику сторін.
19.10.2021 представником позивача подана заява (вх№8778/21), відповідно до якої зазначений представник просить суд відмовити в задоволенні заяви представника відповідача.
Розглянувши подану заяву представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, надані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується зазначена заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення зазначеної заяви, господарський суд встановив:
30.09.2021 представник відповідача подав заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій ним зазначено, що ухвалою від 28.09.2021 у справі №920/888/21 позов залишено без розгляду, разом з тим, у відзиві на позовну заяву представником відповідача було звернуто увагу, що докази, які підтверджують розмір витрат, що відповідач сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, у зв'язку з чим, керуючись ч. 5 ст. 130 ГПК України надав докази понесених відповідачем витрат на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн, які просив стягнути з позивача. Серед зазначених доказів представником відповідача подано: договір про надання правової допомоги від 03.09.2021 №21/17; акт від 30.09.2021 прийому-передачі наданих юридичних послуг згідно з договору №21/17 про надання правової допомоги від 03.09.2021 на суму 15000,00 грн; квитанцію до прибуткового ордеру від 30.09.2021 №1 в сумі 15000,00 грн.
У поясненнях та додаткових поясненнях представника відповідача останній зазначив, що в даній справі позивач діяв недобросовісно, пред'явивши необґрунтований позов, метою якого було безпідставне покладення на відповідача заборгованості іншої особи.
Представником позивача подані заяви, відповідно до яких представник позивача просив суд відмовити в задоволенні заяви представника відповідача, оскільки заявником, всупереч процесуальному обов'язку доказування, не було доведено, які саме необґрунтовані дії були вчинені позивачем. Відповідно до норм ГПК України, залишення позову без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення справи без ухвалення рішення. Подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду - це його диспозитивне право, передбачене нормами ГПК України, яке не містить обмежень у його реалізації. При цьому суд не зобов'язаний перевіряти підстави подання такої заяви. Крім того, звернення до суду з позовом не вважається необґрунтованими діями, оскільки це суб'єктивне право позивача, передбачене нормами господарського процесуального законодавства та гарантоване статтями 55, 124 Конституції України та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із частинами 1, 2 статті 126 зазначеного Кодексу витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частинами 5, 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами 3 - 5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини 8 статті 129 цього Кодексу.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Аналіз статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду, суд зобов'язаний виходити з положень частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною.
У постанові від 18.06.2019 у справі №922/3787/17 Верховний Суд дійшов висновку, що сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини 5 статті 130 зазначеного Кодексу, оскільки вказана норма є спеціальною. У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду.
У постанові від 09.07.2019 у справі №922/592/17 Верховний Суд зазначив, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо (пункт 4.2.3 постанови).
Висновок про те, що, виходячи з положень частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача, також викладено у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі N 922/3422/18.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позивач, звернувшись до суду з позовом у справі №920/888/21, реалізував своє як процесуальне, так і конституційне право щодо доступу до правосуддя, а також скориставшись, своїми процесуальними правами, гарантованими ст.ст. 42 та 44 ГПК України, до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Звернення позивача до суду з позовом та подання ним заяви про залишення позову без розгляду не є діями, що можна кваліфікувати як необґрунтовані. В той час, як оцінку обґрунтованості позову суд надає лише під час розгляду справи по суті.
Водночас, факти, викладені заявником у поданій ним заяві, що на його думку, є підставою щодо необґрунтованих дій позивача, не приймаються судом до уваги, оскільки б мали бути дослідженні судом при розгляді справи по суті, який фактично не відбувся, у зв'язку із залишенням позову без розгляду.
Отже, представником відповідача не доведено належними та допустимими доказами його права заявляти вимоги про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи №920/888/21, внаслідок саме необґрунтованих дій позивача, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні заяви представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки відсутні підстави розподілу таких судових витрат відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 130, 232, 233, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Відмовити в задоволенні заяви представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу (вх№3588 від 30.09.2021) у справі №920/888/21.
2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменті її підписання у відповідності до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі «Інтернет» за вебадресою: https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.
Господарський суд Сумської області, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, наголошує на необхідності дотримання учасниками процесу, які прибувають до суду, заходів карантинного режиму, у тому числі й щодо використання засобів індивідуального захисту.
Повний текст ухвали складено та підписано 25.10.2021.
Суддя В.Л. Котельницька