13.10.2021м. СумиСправа № 920/750/21
Господарський суд Сумської області у складі:
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Бублик Т.Д.,
розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до відповідача Комунального підприємства «Теплогарант»
про стягнення 996 066 грн 67 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув
від відповідача: Лазаренко О.О.
Стислий виклад позицій сторін по справі, заяви та клопотання сторін. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Позивач 07.07.2021 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 292 412 грн 05 коп пені, 269 350 грн 01 коп. - 3% річних, 434 304 грн 61 коп. інфляційних збитків, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами 24.09.2019 договору № 4087/1920-БО-29.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним відповідачу було поставлено газ по Договору, відповідачем газ було прийнято, однак за нього не сплачено вчасно та в повному обсязі, що є порушенням п. 5.1. Договору. Тому, зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних, інфляційних збитків та пені.
Ухвалою суду від 09.07.2021 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 09.08.2021.
05.08.2021 від відповідача до суду надійшов відзив №498 від 02.08.2021 (вх. №2988), в якому він зазначив, що основна заборгованість за природний газ погашена до 1 червня 2021 року, а нараховані позивачем пеня, 3 % річних та інфляційні втрати не підлягають стягненню з відповідача в силу імперативних приписів частини третьої 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 № 1730-VIII (далі - Закон №1730) в редакції зі змінами, внесеними Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14.07.2021 №1639-ІХ (далі - Закон №1639).
Відповідно до ухвали суду від 09.08.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 12.10.2021, підготовче засідання відкладене на 13.09.2021.
03.09.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
09.09.2021 від відповідача надійшло до суду доповнення до відзиву на позовну заяву, в яком він підтримав свої заперечення та просив суд відмовити в задоволенні позову, оскільки Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14.07.2021 №1639-ІХ, яким внесено зміни до ст. 7 Закону №1730, набрав чинності з 29.08.2021.
Ухвалою суду від 13.09.2021 закрите підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 13.10.2021.
В дане судове засідання позивач не прибув, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Надіслав на адресу суду заяву (вх. №8705 від 13.10.2021) про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимог підтримав у повному обсязі.
В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
24.09.2019 між сторонами було укладено договір постачання природного газу №4087/1920-БО-29 (далі за текстом - «Договір») (а.с.19-27). До Договору вносились зміни шляхом укладання низки Додаткових угод (а.с.28-37).
Відповідно до п. 1.1 Договору позивач (постачальник) зобов'язався поставити відповідачу (споживачеві) природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах Договору.
Згідно з п. 1.2 Договору газ, що постачається за цим Договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Позивач обов'язок по Договору виконав - поставив у період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року відповідачу природний газ на суму 11883211 грн 18 коп. Вищезазначений факт підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками актами приймання-передачі природного газу (а.с.38-44).
Згідно з п. 5.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Позивач зазначає, що відповідач з ним розрахувався, однак з порушенням строків, які встановлені Договором, а саме п.5.1. Позивачем надано розрахунок пені, 3% річних інфляційних втрат, а також документи на підтвердження операцій по Договору між сторонами (а.с.11-18, 46).
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Оскільки вказані обставини визнаються сторонами, то вони є такими, що встановлені судом.
Так як позивач кошти сплатив з порушенням строків, чим порушив умови Договору, то позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, на підставі п. 7.2 Договору та ст. 625 ЦК України.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Судом встановлено, що сторони уклали Договір, яким передбачено обов'язок позивача поставити природний газ, а відповідача прийняти газ та сплатити за нього. Позивачем обов'язок з поставки газу був виконаний, а відповідачем газ був прийнятий. Відповідач зустрічне зобов'язання по оплаті послуг виконав, однак з порушенням строків, які встановлені Договором. Відповідачем повний розрахунок з позивачем проведений 01.03.2021.
В той же час, 29.08.2021 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14.07.2021 №1639-ІХ, яким внесено зміни, зокрема, до ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Згідно зі статтею 2 Закону №1730 його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Водночас частиною першою статті 7 Закону №1730 (зі змінами, внесеними Законом №1639) врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення та передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб: підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що положення статті 7 Закону №1730 (зі змінами, внесеними Законом №1639) є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до 1 червня 2021 року. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (про що повідомило і Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України у межах своєї компетенції).
Вищезазначена правова позиція про застосування зазначених норм права викладена також в Постанові Веховоного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, яка відповідно до ст. 236 ГПК України повинна бути врахована при виборі і застосуванні судом першої інстанції норми права до спірних правовідносин.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки заборгованість відповідачем була сплачена позивачу до 01 червня 2021 року (а саме 01.03.2021), а ст. 7 Закону №1730 (зі змінами, внесеними Законом №1639) врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, яка погашена до 01.06.2021.
Крім того, зазначена стаття Закону не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, витрати із сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. У позові Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» Комунального підприємства «Теплогарант» про стягнення 996 066 грн 67 коп. штрафних санкцій - відмовити повністю.
2. Витрати зі сплати судового збору в розмірі 14941 грн 00 коп. покласти на позивача - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23.10.2021.
Суддя О.Ю. Резніченко