36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
10.09.2021 Справа № 917/2022/20
м. Полтава
За позовною заявою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001
до Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго", вул. Полтавська, 19 а, м. Гадяч, Полтавської області, 37300
про стягнення 21 020 830,55 грн.
Суддя Солодюк О.В.
Секретар судового засідання Олійник Н.І.
Учасники справи згідно протоколу судового засідання.
Розглядається позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" заборгованості за договором постачання природного газу № 5298/18/18-ТЕ-23 від 05.10.2018 у розмірі 21 020 830,55 грн., в тому числі 17 765 951,35 грн. основного боргу, 1 528 555, 09 грн. пені, 929 448,44 грн. 3% річних і 796 875,67 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач не виконує належним чином зобов'язання по договору з оплати поставленого йому природного газу.
Ухвалою від 04.01.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду судом, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 04.02.2021 на 11:00 год.
28.01.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника відповідача (вх. № 1064).
Відповідач у відзиві (вх. № 1065 від 28.01.2021; т. 3, а.с. 88-90) проти позову частково заперечує, посилаючись на те, що на момент відкриття господарським судом Полтавської області провадження у цій справі, відповідачем сплачено частину боргу в сумі 3 208 482,53 грн. Станом на 26.01.2021 розмір основного боргу складає 16 672 238,67 грн.
Крім цього відповідач надав суду клопотання про зменшення стягуваної суми пені на 50% та клопотання про розстрочення виконання рішення по цій справі на 24 місяці рівними щомісячними платежами, посилаючись на свій скрутний фінансовий стан та на часткове погашення суми боргу.
Ухвалою від 04.02.2021 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів і відклав розгляд справи на 23.03.2021 на 12:05 год.
Позивач у відповіді на відзив (вх. № 1451 від 08.02.2021; т. 4, а.с. 7-15) заперечує проти зменшення судом стягуваної суми пені та проти розстрочення виконання рішення, посилаючись на відсутність у відповідача виняткових обставин.
Відповідач у відповіді на відзив (вх. № 2711 від 11.03.2021; т. 4, а.с. 23-25) просить суд задовольнити клопотання про зменшення стягуваної суми пені та про розстрочення виконання рішення по справі.
Ухвалою від 23.03.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.05.2021 на 14:00 год.
У листі від 06.05.2021 вих. № 01-05/119 (т. 4, а.с. 80-81) відповідач повідомив суду, що станом на 05.05.2021 сума заборгованості КПТГ "Гадячтеплоенерго" перед АТ "НАК "Нафтогаз України" по договору № 5298/18/18-ТЕ-23 від 05.10.2018 становить 14 007 734,96 грн.
Судове засідання, призначене на 12.05.2021, не відбулося у зв'язку із перебуванням судді у відпустці. У зв'язку з цим ухвалою від 14.05.2021 суд призначив розгляд справи на 13.07.2021 на 11:00 год.
У заяві про долучення документів (вх. № 7546 від 09.07.2021; т. 4, а.с. 133) відповідач повідомив суду, що сума основної заборгованості по договору станом на 13.07.2021 становить 13 678 241,06 грн.
У клопотанні від 12.07.2021 (вх. № 7621 від 13.07.2021; т. 4, а.с. 140) позивач підтвердив, що станом на 12.07.2021 основний борг відповідача становить 13 678 241,06 грн.
Ухвалою від 13.07.2021 суд відклав розгляд справи на 10.09.2021 на 10:00 год.
07.09.2021 до суду надійшло клопотання позивача про проведення засідання без участі його уповноваженого представника (вх. № 10009). У вказаному клопотанні позивач зазначив, що підтримує позовні вимоги повністю.
Також 07.09.2021 до суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника (вх. № 10010). У цьому клопотанні відповідач просить суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами із врахуванням відзиву на позов та інших доказів, наданих відповідачем.
В судове засідання 10.09.2021 сторони чи їх представники не з'явилися.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Сторони належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового розгляду справи по суті. Таким чином, неявка в судове засідання сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 10.09.2021 судом ухвалено рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством теплового господарства "Гадячтеплоенерго" (відповідачем) укладено договір постачання природного газу № 5298/18/18-ТЕ-23 від 05.10.2018 (далі - Договір; т. 1, а.с. 20-30).
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" перейменовано на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"(позивач).
Відповідно до п. 1.1 Договору позивач, як постачальник, зобов'язався поставити споживачеві (відповідачу) у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Згідно п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Відповідно до п. 3.8 Договору в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018 приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Згідно п. 3.11 Договору в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018 споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.
Відповідно до п. 6.1 Договору (з урахуванням п. 5.1 додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Сторони погодили, що з урахуванням пункту 10.3 цього Договору підписання будь-яких договорів (або інших документів) про організацію взаєморозрахунків з різниці в тарифах відповідно до механізму, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України (до 01.01.2019 - відповідно то постанови КМУ від 14.02.18 № 110), а також підписання Споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим Договором.
Відповідно до п. 11.1 Договору в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018 Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Позивач у позові посилається на те, що за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року він поставив відповідачу природний газ на загальну суму 20 416 359,65 грн. На підтвердження вказаного позивачем надано копії актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2018 на суму 684 427,46 грн., від 30.11.2018 на суму 3 603 902,80 грн., від 31.12.2018р. на суму 4 110 677,66 грн., від 31.01.2019 на суму 4 993 042,24 грн., від 28.02.2019 на суму 3 495 023,30 грн., від 31.03.2019 на суму 2 885 474,77 грн., від 30.04.2019 на суму 643 811,42 грн. (т. 1, а.с. 46-52).
Ці акти підписані позивачем та відповідачем без зауважень і посвідчені печатками обох сторін.
Позивач у позові зазначив, що відповідач за отриманий по Договору газ розрахувався частково, і розмір основного боргу відповідача по Договору становить 17 765 951,35 грн.
В підтвердження проведених відповідачем оплат позивачем надано відповідні виписки банку з рахунку позивача за період з 20.11.2018 по 30.09.2020 (т. 1 а.с. 66-269; т. 2 а.с. 1-266; т. 3 а.с. 1-79). З вказаних виписок вбачається, що за період з 20.11.2018 до 30.09.2020 відповідачем сплачено позивачу 2650408,30 грн.
Відповідач у відзиві на позов зазначив, що станом на 26.01.2021 розмір його боргу перед позивачем по договору становить 16 672 238,67 грн. На підтвердження здійснених ним оплат по Договору відповідач надав копії виписок банку із рахунку відповідача за період з 01.10.2020 до 25.01.2021 (т. 3 а.с. 171-247), а також оборотно-сальдову відомість по рахунку за 01.10.2018-26.01.2021 (т. 3 а.с. 167-170).
У листі від 06.05.2021 вих. № 01-05/119 (т. 4, а.с. 80-81) відповідач повідомив суду, що станом на 05.05.2021 сума заборгованості КПТГ "Гадячтеплоенерго" перед АТ "НАК "Нафтогаз України" по договору становить 14 007 734,96 грн.
У заяві про долучення документів (вх. № 7546 від 09.07.2021; т. 4, а.с. 133) відповідач повідомив суду, що сума основної заборгованості по договору станом на 13.07.2021 становить 13 678 241,06 грн.
У клопотанні від 12.07.2021 (вх. № 7621 від 13.07.2021; т. 4, а.с. 140) позивач підтвердив, що станом на 12.07.2021 основний борг відповідача становить 13 678 241,06 грн. Також позивач зазначив, що часткове погашення заборгованості за договором здійснено відповідачем після пред'явлення позивачем позову до суду і сума сплаченого позивачем судового збору в частині сплаченого відповідачем основного боргу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На вказане твердження позивача суд зазначає таке.
Згідно дати на відбитку штампу поштового відділення на описі вкладення у цінний лист на ім'я господарського суду Полтавської області, позивач звернувся до суду із позовною заявою 22.12.2020 (т. 3, а.с.80).
До позовної заяви позивач в підтвердження проведених відповідачем оплат надав відповідні виписки банку з рахунку позивача за період з 20.11.2018 по 30.09.2020 (т. 1 а.с. 66-269; т. 2 а.с. 1-266; т. 3 а.с. 1-79).
Вивчивши надані відповідачем докази, а саме, копії виписок банку із рахунку відповідача за період з 01.10.2020 до 25.01.2021 (т. 3, а.с. 171-247), а також оборотно-сальдову відомість по рахунку за 01.10.2018 - 26.01.2021 (т. 3, а.с. 167-170), суд встановив, що за період з 01.10.2018 до 22.12.2020 відповідач сплатив позивачу суму основного боргу у розмірі 596 471,76 грн.
Таким чином, на день подання позивачем позову до суду (22.12.2020), борг відповідача за поставлений йому по Договору газ становив не 17 765 951,35 грн., як вказано позивачем у позові, а 17 169 479,59 грн.
Позивач надані відповідачем докази оплати за період з 01.10.2018 до 22.12.2020 не спростував, заяви про зменшення суми позовних вимог суду не надав, натомість підтримує позовні вимоги в сумі 17 765 951,35 грн.
Отже, вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 596 471,76 грн. є безпідставними і задоволенню судом не підлягають, оскільки на час подання позову до суду (22.12.2020) вказана сума боргу була сплачена відповідачем.
Відповідач у заяві про долучення документів до матеріалів справи (вх.№7546 від 09.07.21) вказує, що станом на 13.07.2021 його борг перед позивачем по Договору становить 13 678 241,06 грн.
Позивач у клопотанні про проведення засідання без участі уповноваженого представника позивача (вх.№7621 від 13.07.21 р.) підтвердив, що станом на 12.07.2021 борг відповідача по Договору становить 13 678 241,06 грн.
На підтвердження здійснених оплат після звернення позивачем з позовом до суду відповідачем надано копії виписок банку з рахунку відповідача за період з 23.12.2020 по 25.01.21 (т.3, а.с.228-247), за період з 26.01.2021 до 05.03.2021 (т. 4, а.с. 30-57) та за період з 10.03.2021 до 05.05.2021 (т. 4, а.с. 88-125).
Таким чином, після пред'явлення позивачем позову до суду відповідачем було сплачено заборгованість по Договору у розмірі 3 491 238,53 грн.
З огляду на викладене, спір між сторонами в частині стягнення 3 491 238,53 грн. основного боргу відсутній у зв'язку із його оплатою відповідачем. Отже, в цій частині провадження у справі необхідно закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
При вирішенні спору в іншій частині стягнення суми основного боргу суд керується таким.
Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст. 193 ГК України.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений по Договору газ у розмірі 13 678 241,06 грн. підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
При цьому враховуючи специфіку проведення щоденних платежів за договором та технічну неможливість подати суду докази сплати боргу у день прийняття рішення, відповідач та позивач мають право подати до суду заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню згідно зі ст. 328 ГПК України щодо сплачених сум, про які не було повідомлено суду на дату прийняття рішення та які з цих причин не були враховані судом.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.
Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума і або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 8.2 Договору з урахуванням пункту 7.2 Договору у редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018 сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Судом здійснено перевірку, наданого позивачем розрахунку стягуваної суми пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" та встановлено його правильність.
Розрахунок пені здійснено позивачем у відповідності до вимог ст. 232 ГК України, та з наступного дня, від дня прострочення основного зобов'язання.
З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором, розмір пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору складає 1 528 555,09 грн.
При вирішенні спору в частині стягнення з відповідача 1 528 555, 09 грн. пені суд зазначає наступне.
Відповідач у відзиві та у клопотаннях просить суд зменшити стягувану суму пені на 50%.
В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені відповідач посилається на таке.
Враховуючи те, що КПТГ "Гадячтеплоенерго" є суб'єктом природних монополій з постачання теплової енергії у місті Гадячі, то відповідно до Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" тарифи на теплову енергію є регульованими та затверджуються органами місцевого самоврядування. Тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Згідно з чинним законодавством уповноважений орган має встановлювати тарифи на економічно обґрунтованому рівні, з урахуванням планового прибутку на здійснення інвестицій. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається. Однак, діючі тарифи є збитковими (внаслідок невідповідності обсягів виробництва теплової енергії в затверджених тарифах фактичному виробництву, яке викликне підвищеними температурами зовнішнього повітря, економією з боку споживача), що і стало основною причиною незадовільного фінансового стану та виникнення різниці в тарифах на теплову енергію, яка на сьогодні є непогашеною та призводить до накопичення кредиторської заборгованості перед основним постачальником енергоресурсів (НАК "Нафтогаз України"). Розрахунковий обсяг заборгованості з різниці у тарифах на теплову енергію станом на 30.09.2020 становив 30010,571 тис.грн., в тому числі надану населенню - 28 578,578 тис.грн., надану бюджетним установам та іншим споживачам - 1431,993 тис.грн. (розрахунки обсягу заборгованості з різниці в тарифах - т. 3, а.с. 116-117).
Відсутність правового механізму відшкодування різниці у тарифах на теплову енергію на державному рівні, як зазначає відповідач, призводить до тяжкого матеріального становища підприємства.
На підтвердження матеріального становища КПТГ "Гадячтеплоенерго" відповідачем надано копії балансів (звітів про фінансовий стан) на 31.12.2018, на 31.12.2019, на 30.09.2020, а також копії звітів про фінансові результати (звіти про сукупний дохід) за 2018 рік, за 2019 рік і за 9 місяців 2020 року (т. 3, а.с. 98-109).
З наданих звітів та балансів, як зазначає відповідач, видно, що для КПТГ "Гадячтепленерго" кожен звітний період закінчується з чистим фінансовим результатом у вигляді збитків.
Також відповідач вказує, що на економічний стан підприємства впливає і нездійснення споживачами платежів за послуги теплопостачання. Дебіторська заборгованість за послуги теплопостачання станом на 31.12.2019 становить 7862,3 тис.грн., на 01.01.2020 - 9416,3 тис.грн.; на 30.09.2020 - 7 147,3 тис.грн., тоді як кредиторська заборгованість за спожиті енергоносії за відповідні періоди значно перевищує дебіторську заборгованість і становить станом на 01.01.2019 року - 21 722,6 тис.грн;. на 01.01.2020 року - 31155,5 тис.грн.; на 30.09.2020 року - 36572,2 тис.грн. (копії звітів про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від наданих послуг теплопостачання за 2018-2019 роки та 9 місяців 2020 року - т. 3, а.с. 110-115).
Відповідач зазначає, що ним ведуться роботи зі стягнення дебіторської заборгованості із споживачів теплової енергії, послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, але коштів підприємства без відшкодування різниці у тарифах на теплову енергію недостатньо для забезпечення своєчасних та повних розрахунків за отримані енергоносії.
Також відповідач звертає увагу суду на те, що зобов'язання за Договором ним виконуються щоденно у відповідності до вимог Постанови КМУ № 217 від 18.06.2014 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу".
Враховуючи те, що оплата поставленого позивачем природного газу на підставі укладеного між сторонами договору здійснювалась переважно в порядку та на умовах визначених Постановою КМУ від 18.06.2014 № 217, КПТГ «Гадячтеплоенерго» позбавлене можливості визначати порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використанням, та не може самостійно визначити порядок погашення заборгованостей, оскільки державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами, а ті кошти, які залишаються у розпорядженні відповідача є незначними і їх недостатньо для забезпечення господарської діяльності підприємства.
Наявність заборгованості відповідача перед позивачем, як зазначає відповідач, пояснюється не виключно незадовільним фінансовим станом відповідача та неналежним плануванням своєї господарської діяльності, а об'єктивними причинами, незалежними, зокрема від відповідача, а саме: невідповідністю тарифів на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води їх собівартості у період постачання природного газу по
даному Договору, які є регульованими; довготривалістю процедури зміни тарифів у зв'язку із збільшенням вартості енергоносіїв; відсутності правового механізму щодо надання субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості з різниці у тарифах, а також несвоєчасною оплатою населенням заборгованості за теплопостачання.
Відповідач вказує, що застосування до нього штрафних санкцій може призвести до погіршення і так тяжкого фінансового стану комунального підприємства, що поставить під загрозу забезпечення необхідними послугами населення та соціальну сферу в місті Гадяч, що вплине на інтереси споживачів міста. Джерел для покриття штрафних санкцій у підприємства немає.
Позивачем також не було надано доказів понесення ним збитків в результаті порушення відповідачем строків розрахунків за вказаним Договором. Стягнення пені та передбачених статтею 625 Цивільного Кодексу України нарахувань не є основним доходом НАК «Нафтогаз України» і не може впливати на його господарську діяльність.
Крім того, до відповідача уже застосовані позивачем такі компенсатори втрати, як інфляційні втрати та 3% річних, розмір яких є також завеликим для відповідача і коштів для покриття яких КПТГ «Гадячтеплоенерго» немає, адже, обсяги кредиторської заборгованості в рази перевищують дебіторську, і таким чином, погашати вказані нарахування підприємство змушене буде за рахунок поточних платежів, що призведе в черговий раз до накопичення заборгованості за поточне споживання природного газу.
Позивач у відповіді на відзив заперечує проти зменшення судом суми пені, посилаючись на те, що уклавши договір постачання природного газу сторони досягли усіх істотних умов договору та відповідно взяли на себе зобов'язання, визначені умовами договору. Таким чином, відповідач підписавши Договір із позивачем погодився з тим, що за неналежне виконання умов Договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору.
Посилаючись на ч.2 ст. 218 , ч. 1 ст. 229 ГК України, позивач зазначає, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин. Виконання умов Договору не ставиться залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема споживачів, Держави.
Також позивач вказує, що відповідно до консолідованої фінансової звітності за 2019 рік, довгострокові зобов'язання НАК «Нафтогаз України» складають 79 285 млн. грн. (в порівнянні за 2018 рік - 69 007 млн. грн.); короткострокові зобов'язання складають 108 721 млн. грн. (в порівнянні за 2018 рік -120 847 млн. грн.), з яких 10 471 млн. грн. - заборгованість з податку на прибуток (в порівнянні за 2018 рік - 6 306 млн. грн.).
Відповідно до скороченого консолідованого проміжного звіту про сукупні доходи за 9 місяців, що закінчилися 30.09.2020, чистий збиток НАК "Нафтогаз України" становив 17034 млн.грн., сукупний збиток - 17 293 млн.грн. Станом на 30.06.2020 чистий збиток становив 11514 млн.грн., сукупний збиток - 12 610 млн.грн.
Фінансова звітність НАК "Нафтогаз України", як зазначає позивач, є загальнодоступним документом, який публікується на веб-сторінці позивача відповідно до ст. 14 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Крім цього, НАК "Нафтогаз України" забезпечує природним газом галузі національної економіки та населення і є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватися за природний газ, а як наслідок, відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу, спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.
Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує його фінансове становище і впливає на якість і своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
При вирішенні питання щодо можливості зменшення стягуваної суми пені суд керується таким.
Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру пені таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків) тощо. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд виходить із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Судом встановлено, що згідно звітів про фінансові результати, збитки підприємства відповідача за 2018 рік становлять 6 783,0 тис.грн., за 2019 рік - 6111,0 тис. грн., за 9 місяців 2020 року - 7835,0 тис.грн. (т. 3, а.с.104 -109).
Станом на 01.01.2019 року дебіторська заборгованість складає 6574,0 тис.грн.; кредиторіська заборгованість - 21722,6 тис. грн.; станом на 01.01.2020 року дебіторська заборгованість - 9416,3 тис.грн.; кредиторська заборгованість - 31155,5 тис.грн.; станом на 30.09.2020 року дебіторська заборгованість - 7147,3 тис.грн.; кредиторська заборгованість - 36572,2 тис.грн. (т. 3, а.с.110-115).
Різниця в тарифах на теплопостачання станом на 30.09.2020 року складає 30 010,571 тис.грн., надані населенню - 28 578,578 тис.грн., надані бюджетним установам - 1 431,993 тис.грн. (т. 3, а.с.116-117).
Разом з цим, судом встановлено, що підприємство позивача також є збитковим. Згідно інформації, що розміщена на офіційному сайті позивача - http://www.naftogaz.eom/wvvw/3/nakweb.nsf/0/A2AAC31DBEFlA880C2257F7F005473E67Qpeii Document&Expand=5&) станом на 07.09.2021 р. сумарна прострочена заборгованість підприємств ТКЕ та ТЕЦ перед НАК «Нафтогаз України» складає близько 69,7 млрд.грн. Заборгованість регіональних газозбутових підприємств складає близько 23,6 млрд. грн. Заборгованість промислових підприємств складає близько 3,4 млрд. грн.
Таким чином, несвоєчасність оплати контрагентів (кредиторська заборгованість) прямо neрешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, виливає на якість та своєчасність надання позивачем послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, закачування природного газу у підземні сховища для забезпечення опалювальних періодів.
Враховуючи те, що НАК «Нафтогаз України» забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом і як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави, суд дійшов висновку, що відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ і як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу, спричиняє значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.
Частина 2 статті 218 ГК України зазначає, що єдиною підставою звільнення від господарсько-правової відповідальності є дія непереборної сили, тобто надзвичайні та невідворотні обставини, що унеможливили належне виконання зобов'язання. Не є підставами звільнення від відповідальності, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до встановлених цим Кодексом та іншими законами (частина 1 статті 229 ГК України).
Тобто, виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, або відсутність у боржника прибутку, відсутність коштів на рахунках.
Судом встановлено, що відповідачем порушувались зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу ще з 2018 року. Враховуючи те, що позивачем згідно Договору поставлено відповідачу за період з жовтня 2018 р. по квітень 2019 р. природний газ на загальну суму 20416359,65 грн., а оплачено відповідачем природний газ в сумі 6738118,59 грн. лише станом на 13.07.2021 р., суд дійшов висновку, що ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання за договором є незначною.
Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги баланс інтересів обох сторін, а саме, те, що не тільки відповідач, а і позивач є збитковими підприємствами, ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання (значна частина боргу, який виник ще у 2018 -19 рр., залишається непогашеною відповідачем), з урахуванням інфляційних процесів в Державі, а також те, що сума пені - 1528555,09 грн. є незначною порівняно з сумою основного боргу та сумою, на яку позивачем відповідачу був поставлений природний газ по Договору, враховуючи тривалість невиконання в повному обсязі відповідачем взятих зобов'язань по Договору, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені, а тому відхиляє клопотання відповідача про зменшення розміру пені.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 1528555,09 грн.
Позивач у позові просить суд стягнути з відповідача 929 448,44 грн. 3% річних і 796 875,67 грн. інфляційних втрат за загальний період з 27.11.2018 до 30.09.2020.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом здійснено перевірку, наданого позивачем розрахунку стягуваних сум річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" та встановлено його правильність.
Таким чином, позов у частині стягнення з відповідача 929 448,44 грн. 3% річних і 796 875,67 грн. інфляційних втрат є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідачем заявлено клопотання про розстрочення виконання рішення на 24 місяці рівними щомісячними платежами.
В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на відсутність у нього коштів для проведення розрахунків за спожитий природний газ негайно.
Також відповідач посилається на збиткові тарифи на теплову енергію та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, що призвело до незадовільного фінансового стану підприємства.
Крім цього, відповідач зазначає, що станом на 01.01.2021 дебіторська заборгованість за послуги теплопостачання становить 12 676,4 тис. грн., в тому числі населення - 12 258,4 тис. грн., інші споживачі - 418,0 тис. грн. (копії довідки та звіту про оплату населенням житлово-комунальних послуг за грудень 2020 року - т. 3, а.с. 163-166).
Також відповідач звертає увагу суду на те, що у нього відсутні можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що виключає вину відповідача у виникненні заборгованості за спожитий природний газ.
Відповідач наголошує на тому, що підприємство, прохаючи розстрочити виконання рішення суду не має на меті уникнути оплати боргу, а обставини, які змусили його подати клопотання про розстрочення виконання рішення суду є соціально значимими та винятковими. Примусове виконання рішення суду призведе до накладення арешту на поточні рахунки відповідача і, як наслідок, зупинить виробничу діяльність підприємства та призведе до реальної загрози його банкрутства. Розстрочення виконання рішення в свою чергу дасть відповідачу можливість поступового виконання рішення суду та погашення заборгованості.
Позивач у відповіді на відзив заперечує проти розстрочення виконання рішення, посилаючись на те, що наведений відповідачем у заяві про розстрочку виконання рішення перелік обставин, а саме: складне фінансове становище, недостатність тарифів, неможливість здійснення господарської діяльності у повному, належному обсязі, значну заборгованість контрагентів та населення не є тими обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідач, як юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик, враховуючи принципи, закріплені в ст. 6 Цивільного кодексу України, взяв на себе відповідні зобов'язання (прийняти природний газ та здійснити своєчасний/повний розрахунок з постачальником), і об'єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності та виконання зобов'язань за договором.
Позивач зазначає, що економічна ситуація в країні в рівній мірі впливає на фінансове становище обох сторін, внаслідок чого з урахування дотримання балансу інтересів сторін розстрочка виконання рішення суду є наданням переваги певній стороні, а також звертає увагу суду на те, що відповідач безпідставно просить відстрочити виконання рішення суду на 24 місяці, оскільки чинним ГПК України строк надання розстрочення виконання рішення обмежено строком в один рік.
Також позивач зазначає, що відповідач не вказує жодної підстави, яку можна оцінити як виняткову обставину неможливості виконання рішення і яка була б підставою для надання розстрочки виконання рішення та зазначає, що довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
При вирішенні клопотання про розстрочення виконання рішення суд приймає до уваги наступне.
Згідно ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ч. 1,3,4,5 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до пункту 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (далі - Постанова) підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, за змістом статті 331 ГПК України, підставою для розстрочки виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Законодавець пов'язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Водночас, відповідачем не надано доказів наявності тих виключних обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду згідно з пунктом 7.2 Постанови, а саме: відсутності коштів на рахунках; відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення; наявності реальної загрози банкрутства.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарській суд України у справі № 910/17008/14 (постанова від 25.02.15).
В обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на своє фінансове становище, яке виникло внаслідок несвоєчасності розрахунків споживачів за отримані послуги, а також відсутність затвердженого економічно обґрунтованого тарифу на розподіл природного газу.
Тобто, фактично відповідач посилається на відсутність у нього достатньої суми грошових коштів.
Проте, посилання на незадовільний фінансовий стан, який виник з наведених обставин, за змістом статті 331 ГПК України, не може вважатися обставиною, що може слугувати підставою для розстрочення виконання рішення. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в аналогічних справах: № 41/207 (постанова від 22.07.2014) та № 09/11/1925 (постанова від 17.03.2014).
У відповідності до положень ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Частина 2 ст. 218 ГК України, ч. 1 ст. 625 ЦК України прямо передбачають, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, тобто відсутність у боржника грошових коштів не є обставиною, яка може служити підставою для невиконання зобов'язання по оплаті.
Відповідач є самостійним господарюючим суб'єктом, який вільний у виборі контрагентів, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, тому грошові зобов'язання виникли внаслідок його власної господарської діяльності.
Ризик несприятливих наслідків ведення господарської діяльності відповідача не може бути перекладений на позивача (стягувача), яким був поставлений природний газ відповідачу.
Отже, невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем негативно відображується на підприємстві позивача, а надання розстрочки виконання рішення суду суттєво зачіпає інтереси позивача і завдає йому матеріальної шкоди.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає безпідставним посилання відповідача на існування значної кредиторської заборгованості, зокрема, боргів населення перед відповідачем, оскільки при цьому фактично на НАК «Нафтогаз України» покладається відповідальність шляхом суттєвого збільшення терміну виконання зобов'язання за протиправні дії третіх осіб.
Більш того, переглядаючи рішення попередніх судів Верховний Суд України у справі № 911/1173/16 зазначив наступне: «непереборна сила (форс-мажорні обставини) повинна мamu ознаки надзвичайності і невідворотності, однак встановлені Торгово-промисловою палатою у Сертифікаті від 17 лютого 2016 року № 5850 обставини, а саме, дії/бездіяльність третіх осіб, які призвели до унеможливлення виконання ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» зобов'язання, визначеного пунктом 6.1 Договору по оплаті придбаного протягом 2014-2015 років природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат, які не були враховані при встановленні тарифів на розподіл природного газу, не мають ознак надзвичайності і невідворотності» (постанова від 11.10.2017 р.)
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається відповідач в своєму клопотанні не є тими виключними обставинами (в розумінні ст. 331 ГПК України та Постанови) для надання розстрочки виконання судового рішення.
Верховний Суд України у п. 10 постанови "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 № 14 вказує, що суду у вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, керуючись особливим характером обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 за № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Суд звертає увагу, що у рішенні Європейського суду (п. 37 рішення у справі Деркач та Палек проти України (заяви №№ 34297/02 та 39574/02) від 21.12.2004.) наголошується, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося не виконаним на шкоду однієї зі сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України, зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконання рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
За ч. 3 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
В зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все, у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка (розстрочка) виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, дотримуючись балансу інтересів сторін, суд не вбачає підстав для розстрочення виконання рішення.
Позивач у позові просить покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у даній справі.
При подачі даного позову позивачем сплачено 315 312,46 грн. судового збору за платіжним дорученням № 0000012738 від 11.12.2020 (т. 1, а.с. 11). Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 14.12.2020 (т. 3, а.с. 82).
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи те, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 3 491 238,53 грн. закрито у зв'язку із відсутністю предмету спору, судовий збір в сумі 52 368,58 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.
В іншій частині відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" (вул. Полтавська, 19 а, м. Гадяч, Полтавської області, 37300; ідентифікаційний код 380535421517) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 20077720) 13678241 грн. 06 коп. основного боргу, 1528555 грн. 09 коп. пені, 929448 грн. 44 коп. 3% річних, 796875 грн. 67 коп. інфляційних втрат, 253996 грн. 80 коп. витрат на сплату судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 3491238 грн. 53 коп. основного боргу.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Повернути Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 20077720) з державного бюджету України (ККДБ 22030101 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", символ звітності 206, відомча ознака 83, номер рахунку - UA578999980313131206083016712, код за ЄДРПОУ 37959255, отримувач - ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.) судовий збір у сумі 52368 грн. 58 коп., який сплачено платіжним дорученням № 0000012738 від 11.12.2020 (оригінал платіжного доручення № 0000012738 від 11.12.2020 на суму 315312,46 грн. знаходиться в матеріалах справи № 917/2022/20).
6. В задоволенні клопотань відповідача про зменшення розміру пені та про розстрочення виконання рішення суду - відмовити.
Згідно ч.1,ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Солодюк О.В.