36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
14.09.2021 р. Справа № 917/1738/20
м. Полтава
за позовною заявою Полтавської міської ради, вул.Соборності, 36, м. Полтава, 36000
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЄВ", вул, Шведська, 2, м. Полтава, 36029
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36000
про стягнення 967 777,63 грн.
Суддя Солодюк О.В.
Секретар судового засідання Олійник Н. І.
Учасники справи згідно протоколу судового засідання
Розглядається позовна заява про стягнення 967 777,63 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій розміщено нерухоме майно.
Ухвалою суду від 06.11.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 03.12.2020р. на 14-30 год.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у період з 21.07.2017 р. (включно) по 21.07.2020р. (включно) відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка площею 10 866,12 кв.м. використовувалась для експлуатації нежитлової будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Комарова, 2б, що призвело до неотримання Полтавською міською радою доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
Позивач у позові також посилається на ст. 4, ст. 12, ст. 15, ст. 80, ч.1, ч.2 ст. 83, ст.ст. 120, 122-124, 125, 206 ЗК України, глави 82, 83, ст. 1212 ЦК України, ст.14, ст. 14.1.72, 14.1.136, 14.1.147, 269, 270, 271, 274, 288 Податкового кодексу України та вважає, що Полтавська міська рада не отримала дохід у вигляді несплаченої відповідачем за період з 21.07.2017р. (включно) по 21.07.2020р. (включно) орендної плати у розмірі 967 777,63 грн., яку позивач міг би отримати у разі укладення між ним і відповідачем договору оренди земельної ділянки.
Ухвалою суду від 11.12.2020р. призначено розгляд справи на 21.01.2021р. на 11-20 год., оскільки судове засідання, призначене на 03.12.2020р. на 14-30 год., не відбулося у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.
Ухвалою суду від 21.01.2021р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, відкладено розгляд справи на 04.03.2021р. на 11-30 год.
Від позивача до суду надійшли клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вх.№2432 від 04.03.21 р. та №2433 від 04.03.21 р.).
Ухвалою суду від 04.03.2021р. відмовлено в задоволенні вищезазначених клопотань позивача про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору та відкладено розгляд справи на 31.03.2021р. на 10-15 год.
Ухвалою суду від 31.03.2021р. за клопотанням представника відповідача відкладено розгляд справи на 26.04.2021р. на 10-10 год.
Ухвалою суду від 26.04.2021р. закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 29.06.2021р. на 11-30 год.
Відповідач у письмових поясненнях (вх. № 6972 від 25.06.2021р.) зазначає, що Полтавська міська рада стверджує про сформованість земельної ділянки. Проте, у довідках про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.07.2020р., які застосовувалися для розрахунку плати за землю, починаючи з 21.07.2017р. по 21.07.2020 р., взагалі не зазначено кадастровий номер земельної ділянки та в рішенні Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 22.07.2020 №216 про затвердження акта, складеного на засіданні комісії 21.07.2020р., позивач вказує на земельну ділянку з площею 10 866,12 кв. м. по вул.Комарова, 2б у м. Полтава.
Позивач в поданих документах не посилається на наявність кадастрового номеру земельної ділянки, площа, яку зазначає позивач для розрахунку завданих збитків є орієнтовною, не підтвердженою належними доказами по справі, відсутні також посилання на кадастровий номер земельної ділянки.
Матеріали судової справи не містять витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, як вказує відповідач.
Посилаючись на ст. 5, абз. 3 ч.1 ст. 13, ч.2 ст. 20 та ч.3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", п. 288.5.1 ст. 288, п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, відповідач зазначає, що із наведених норм законодавства не вбачається можливості зазначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Вказаний висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, як стверджує відповідач, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збереженого майна (коштів) у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно - шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі, а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (посилається на постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 16.11.2019 у справі № 922/3607/18, постанови ВП Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (п.71)).
Відповідач також зазначає, що додані до позовної заяви Довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.07.2020р. за номером 01-04-03-02/б/н взагалі не містить посилання на кадастровий номер земельної ділянки, у зв'язку з чим, на думку відповідача, не може бути належним доказом на підтвердження даних про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки. Зазначені обставини виключають можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю.
З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що розрахунок суми орендної плати, здійснений позивачем, ґрунтується на припущеннях та приблизних показниках, які не відповідають дійсним характеристикам спірної земельної ділянки, тому є недоведеним належними та допустимими доказами (посилається на аналогічні висновки Великої палати Верховного суду у постанові по справі №922/1610/18, Касаційного господарського суду, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №922/2811/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 29.08.2019 у справі №922/3443/18, від 27.08.2019 у справі №922/2762/18, від 12.08.2019 у справі №922/2927/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 06.08.2019 у справі №922/3560/18, від 29.05.2019 у справі №922/955/18, від 16.04.2019 у справі №922/744/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18, від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі № 922/3639/17, від 06.02.2018 у справі № 923/921/17).
Ухвалою суду від 29.06.2021р. за клопотанням представника позивача відкладено розгляд справи на 29.07.2021р. на 15-00 год.
Позивач у поясненнях (вх. № 8399 від 29.07.2021р.) зазначає, що відповідно до довідки Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області №20-25/1-16-з від 21.07.2021р. нездійснення належних заходів щодо відшкодування встановлених збитків з боку виконавчого органу міської ради та її структурних підрозділів, на які покладено контроль за справлянням надходжень до міського бюджету, не сприяє наповненню бюджету необхідними ресурсами на максимально можливому рівні та призвело до втрати громадою міста 11 828 119,71 грн.
Відтак, подання Полтавською міською радою позову про стягнення з ТОВ "СЄВ" 967 777, 63 грн. спрямоване на відновлення втрат, які були завдані міському бюджету внаслідок безпідставного збереження відповідачем коштів, що мали бути ним сплачені за користування земельною ділянкою площею 10 866,12 кв.м. по вул. Комарова, 2б у м. Полтава за період з 21.07.2017р. по 21.07.2020р.
Ухвалою суду від 29.07.2021 р. за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено на 14.09.2021 р. на 14:30 год.
В судовому засіданні 14.09.2021 р. ухвалено рішення згідно ст. 240 ГПК України без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 208827600 від 13.05.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СЄВ» (код ЄДРПОУ 37386838) з 30.07.2013 року на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 722, виданого 30.07.2013 року є власником нерухомого майна (нежитлових будівель) за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Комарова, 2б (а.с. 17-19).
Нерухоме майно за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Комарова, 2б, а саме, нежитлова будівля, складається з частин об'єктів нерухомого майна: адміністративна будівля з гаражем А-1-2 загальною площею 1808,5 кв.м.; теплогенераторна Д-1 загальною площею 37,7 кв.м.; торгівельно-офісна будівля Ж-1-3 загальною площею 4482,9 кв.м.; приміщення ЦО,Л загальною площею 106,1 кв.м.; вбиральня М-1 загальною площею 1,8 кв.м.; огорожа,1,4,6; ворота, 2,5,7; пожежний резервуар, 3.
Згідно листа Управління у м. Полтаві Головного управління ДПС у Полтавській області від 31.01.2020 року № 3512/10/16-31-50-04-21 (а.с. 16) підприємство відповідача перебуває на податковому обліку, є власником нерухомого майна за адресою: м. Полтава, вул. Комарова, 2б та користується земельною ділянкою за цією адресою безоплатно.
Як стверджує позивач, право користування земельною ділянкою під зазначеним об'єктом нерухомості ТОВ «СЄВ» не оформлено, тобто, підприємство користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, за рахунок позивача (власника земельної ділянки) зберіг у себе кошти, які б мав заплатити позивачу за користування землею, а тому вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню глава 83 Цивільного кодексу України і просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати в сумі 967 777, 63 грн. за період з 21.07.2017р. по 21.07.2020р.
При прийнятті рішення суд виходить з наступного.
В даному випадку між сторонами виник спір стосовно безпідставного збереження коштів орендної плати у розмірі 967 777,63 грн. на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою площею 10 866,12 кв.м. за адресою: м. Полтава, вул. Комарова, 2б.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, об'єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.
Згідно ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до приписів статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до приписів частини 1, 3, 4 та 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі" інформація про об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) є істотною умовою договору.
Позивач стверджує про сформованість земельної ділянки. У позовній заяві, у довідках про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.07.2020р., які застосовувались для розрахунку плати за землю, починаючи з 21.07.2017р. (включно) по 21.07.2020р. (включно) та в рішенні Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 22.07.2020 № 216 про затвердження акту, складеного на засіданні комісії 21.07.2020р. (а.с.35-38,39), позивач вказує на земельну ділянку площею 10 866,12 кв.м. по вул. вул. Комарова, 2б в м. Полтава.
Додані позивачем до позовної заяви докази не підтверджують факту формування спірної земельної ділянки площею 10 866,12 кв.м. по вул. вул. Комарова, 2б в м. Полтава та присвоєння їй кадастрового номеру. В матеріалах справи відсутній витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Отже спірна земельна ділянка не сформована. Їй не присвоєно кадастровий номер.
Матеріали судової справи не містять витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки.
Згідно статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.
За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України та частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України «Про оцінку земель»).
Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статі 288 Податкового кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Із наведених норм законодавства не вбачається можливості зазначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Вказаний висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збереженого майна (коштів) у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно - шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі, а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 16.11.2019 у справі № 922/3607/18).
Додані до позовної заяви Довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.07.2020р. за номером 01-04-03-02/б/н (а.с.35-38) взагалі не містять посилання на кадастровий номер земельної ділянки, у зв'язку з чим, не можуть бути доказом на підтвердження даних про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки.
Зазначені обставини виключають можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.03.2021 р. по справі № 922/3463/19 та зазначив наступне: «Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об'єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог».
«Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
З наведених норм законодавства не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу, а також доводи про необов'язковість витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для розрахунку розміру орендної плати.
Вказаний висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 у справі №922/3607/18).
Враховуючи фактичні обставини справи та виходячи з аналізу вищенаведених правових норм, місцевий суд дійшов вірного висновку, що наданий Прокурором розрахунок не є належним доказом, який підтверджує розмір безпідставно збережених коштів, оскільки такий здійснений не на підставі даних про нормативну грошову оцінку, що є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а відтак і про відсутність правових підстав для задоволення позову».
«У свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначені правові позиції Верховного Суду не врахував та дійшов помилкового висновку щодо обґрунтованості позову, прийнявши до уваги докази (лист управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області №1658/116-19 від 05.07.2019, акт обстеження земельної ділянки від 04.10.2019), оскільки, як вже зазначалось вище, чинне законодавство не передбачає можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж на підставі даних, які містяться у витязі з відповідної технічної документації».
Враховуючи вищезазначену правову позицію Верховного Суду та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем до матеріалів справи не надано належних доказів в підтвердження формування спірної земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного в позові, а також не надано належних доказів про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки), що виключає можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю.
Таким чином, позовні вимоги необгрунтовані і задоволенню судом не підлягають.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
В позові відмовити.
Згідно ч.1,ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Солодюк О.В.