"13" жовтня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1557/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" (вул. Чорноморського козацтва, 23, Одеса, 65003) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ ЮГ" (вул. Марсельська, 33, с. Крижанівка,Лиманський район, Одеська область,67801) за участтю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ "БУДМАРИН" (67801, Одеська область, м.Одеса, вул. Віри Інбер, б. 5, прим. 304Н) про стягнення 643709,43 грн.;
за участю представників:
від позивача: Кулинич К.С.- по довіреності.
від відповідача : Доронін О.Д. - по довіреності.
від 3-ої особи: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ ЮГ", в якому просить господарський суд: про стягнення 643709,43 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору на постачання природного газу від 18.10.2019р. № 009205(2019)..
Ухвалою суду від 07.06.2021року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
13.07.2021р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву відповідно якого просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.
Ухвалою суду від 21.07.2021р. продовжено строк підготовчого засідання по справ.
30.07.2021р. позивач надав відповідь на відзив відповідно якої не погоджується з доводами що викладені у відзиві та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 06.09.2021р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ ЮГ", залучено до участі у справі №916/1557/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ "БУДМАРИН" та оголошено перерву у засіданні до "13" вересня 2021 р.
07.09.2021р. відповідач надав заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 13.09.2021р. закрито підготовче провадження у справі № 916/1557/21 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "15" вересня 2021 р.
14.09.2021р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про застосування заходів процесуального примусу у виді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом та штрафу до представника позивача, зобов'язати представника позивача до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання права та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Суд розглянувши клопотання відповідача, залишив вищевказане клопотання без розгляду так як воно подано з порушенням строку .
Представники сторін в судове засідання призначене на 13.10.2021р. не з'явився, про місце, дату та час судового засідання повідомлялись судом належним чином.
У судовому засіданні 13.10.2021р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.
18.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАГАЗ-
ПОСТАЧАННЯ» (далі - ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ», Позивач. Постачальник) та
Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ ЮГ» (далі - Відповідач.
Споживач) укладено Договір № 009205(2019) на постачання природного газу для
споживачів, що не є побутовими (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) (далі-Договір від 18.10.2019 р.. Договір).
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що Постачальник зобов'язується поставити Споживачу до 31.12.2019 року (включно) природний газ (далі - газ), належної якості та кількості у порядку, передбаченому Договором, а також надання послуги із замовлення (бронювання) розподілу потужності (послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи), а Споживач зобов'язується оплачувати вартість газу у розмірах, строках та в порядку, що визначений умовами Договору.
Пунктом 2.3 Договору зазначені адреси точок комерційного вузла обліку споживача, по яких здійснюється постачання природного газу постачальником: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Крижанівка, вул. Марсельська. 33.
Відповідно до п. 3.7 Договору, приймання передача природного газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання щомісячних актів приймання-передачі природного газу, які оформлюються на підставі кожного комерційного вузла обліку та є підставою для остаточних розрахунків, між Сторонами.
Відповідно до пп. 3.8.4 п. 3.8 Договору, у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ.
Відповідно до п. 4.1 Договору, Сторони домовились, що постачання природного газу здійснюється за ціною, що встановлюється Постачальником та оприлюднюється ним на своєму сайті. Вартість природного газу розрахована з урахуванням тарифу на послуги із замовлення (бронювання) розподілу потужності (тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи) відповідно до Постанови НКРЕКП № 2001 від 21.12.2018 р.
Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 Договору, ціна на природний газ може змінюватися і є обов'язковою для Сторін з дати вступу її в дію і оприлюднення Постачальником на власному сайті та в офіційних друкованих виданнях.
Відповідно до п. 4.3 Договору, датою оплати (здійснення розрахунку) визначається дата, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок Постачальника.
Відповідно до п. 4.5 Договору, розрахунковий період за Договором становить один місяць - з 10-00 години першого дня місяця до 10-00 години першого дня наступного місяця включно.
Відповідно до пп. 4.7.1 п. 4.7 Договору, оплата за постачання природного газу здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100 % вартості газу, який запланований для поставки у наступному місяці, не пізніше ніж за 7(сім) банківських днів до початку місяця поставки газу.
Відповідно до пп. 4.7.2 п. 4.7 Договору, у випадку недоплати вартості спожитого у розрахунковому періоді природного газу. Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі рахунка-фактури та/або акту приймання передачі природного газу.
Відповідно до п. 11.1 Договору, він набирає чинності з дня його підписання та укладається у частині постачання природного газу на термін до 31 грудня 2019 року, а у частині оплати за надані послуги - до їх повного здійснення.
Сторони домовилися, що Договір розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01.10.2019 року, згідно п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.
Сторони домовились, що Договір вважається продовженим до 31 грудня кожного наступного року, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Постачальник, на виконання умов Договору від 18.10.2019р., поставив до точок комерційного вузла обліку Споживача, по яких здійснюється постачання природного газу постачальником, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу: у грудні 2020 р. - на загальну суму 163 078.36 грн. у обсязі 20 513 м3 (з них: 44 545.94 грн. оплачено п/д №72 від 11.11.2020 р. та №95 від 30.12.2020 р.; 118 532,42 грн. - непогашена заборгованість); у січні 2021 р. - на загальну суму 293 070.90 грн. у обсязі 31 513 м3 (непогашена заборгованість); у лютому 2021р. - на загальну суму 190 171.80 грн. у обсязі 20 124 м3 (непогашена заборгованість).
Позивач вказує що у відповідача перед позивачем заборгованість за спожитий у грудні 2020 р. - лютому 2021 р. природний газ в сумі 601775,12грн.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем Відповідачу нараховано 3% річних у сумі 5305,07 грн., інфляційне збільшення у сумі 12472,58грн. та 24156,66рн. пені.
Отже, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) № 009205(2019) від 18.09.2019р., щодо своєчасного розрахунку за спожитий природній газ, Товариство з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-постачання" звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України „Про ринок природного газу" від 9 квітня 2015 року 329-VIII (з наступними змінами і доповненнями) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Судом встановлено, що 009205(2019) від 18.09.2019р між ТОВ ,,Одесагаз-Постачання" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ ЮГ" (Споживач) укладено договір № 009205(2019) (Договір), згідно якого Постачальник постачає Споживачеві природний газ, належної якості та кількості у порядку, передбаченому Договором, а також надання послуги із замовлення (бронювання) розподілу потужності (послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи), а Споживач зобов'язується оплачувати вартість газу у розмірах, строках та в порядку, що визначений умовами Договору.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивачем прийняті на себе за договором зобов'язання щодо постачання відповідачу природного газу були виконанні у повному обсязі. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплата вартості спожитого природного газу у грудні 2020- лютому 2021 у повному обсязі здійснена не була, в результаті чого, станом на момент вирішення даного спору за відповідачем рахується прострочена заборгованість перед позивачем в розмірі 601775,12 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача, що має наслідком задоволення позовних вимог ТОВ „Одесагаз-постачання" у названій частині.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості природного газу, поставленого на виконання умов договору, позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано на суму основної заборгованості 3% річних у сумі 5305,07 грн. та інфляційне збільшення у сумі 12472,58грн..
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних та індекс інфляції, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, позовні вимоги ТОВ „Одесагаз-постачання" про стягнення із відповідача 3% річних у сумі 5305,07 грн. та інфляційне збільшення у сумі 12472,58грн. підлягають задоволенню.
З посиланням на умови пп. 7.2.1. п. 7.2 договору, позивачем було нараховано відповідачеві пеню у розмірі 24156,66 грн. за порушення строків внесення платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пп. 7.2.1. п. 7.2 Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд зазначає про його правильність, у зв'язку з чим, позовні вимоги ТОВ „Одесагаз-постачання" в частині стягнення пені у загальному розмірі 24156,66 грн. підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив судом до уваги не приймаються з наступних підстав.
Відповідач зазначає, що ціна позову складає 643 709,43 грн., що взагалі не відповідає дійсності. тому як у відповідності до листа ЛТ «ОДЕСАГАЗ» у відповідності до повідомлення 64 від 12.03.2021 року суми заборгованості складала 24 294,19 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.
Відповідно до пп. 1-2 прохальної частини позовної заяви від 02.06.2021 № 06-21/05 Позивач просить стягнути з Відповідача 601 775,12 грн. - заборгованість за спожитий природний газ, 5 305,07 грн. - 3 % річних, 12 472,58 грн. - інфляційне збільшення суми боргу, 24 156,66 грн. - пеня, а всього 643 709,43 грн., що і є ціною позову.
Що ж до суми заборгованості у розмірі 24 294,19 грн., яка зазначена у повідомленні про припинення газопостачання від 12.03.2021 р. № 64, суд звертає увагу відповідача на те, що дане повідомлення складене Оператором ГРМ - АТ «ОДЕСАГАЗ» (код ЄДРПОУ 03351208), а не газопостачальною компанією ТОВ «ОДЕСАГАЗ- ПОСТАЧАННЯ» (код СДРПОУ 39525257) - Позивачем по даній справі та на те, що сума 24 294,19 грн. - це заборгованість за послуги з розподілу природного газу, а 601 775,12 грн. - це заборгованість за спожитий природний газ та послуги із замовлення (бронювання) розподілу потужності (послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (відповідно до п. 2.1. Договору від 18.10.2019 р.).
Також, відповідач зазначає, що відповідно до п. 3.7 договору №009205 від 18.10.2019р. приймання передача природного газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання щомісячних актів приймання-передачі природного газу, які оформлюються на підставі кожного комерційного вузла обліку та є підставою для остаточних розрахунків, між Сторонами. Цього взагалі не відбуваюся, жодного акту директором Шульгою О.Ю. не підписано.
Судом встановлено, що договір між Сторонами укладався під № 009205(2019), а не № 009205, та відповідно до пп. 3.8.4 п. 3.8 Договору, у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутися до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу, що зроблено не було. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника.
Крім того, відповідач вказує, що відповідно до п. 11.1 договору № 009205 від 18.10.2019, договір набирає чинності з дня його підписання та укладається у частині постачання природного газу на термін до 31 грудня 2019 року, а у частині оплати за надані послуги - до їх повного здійснення. Додаткових угод з підприємством-позивачем не укладаюсь, у відповідності до п. 11.3 договору були неодноразово адресовані листи щодо розірвання договору, а у 2021 році лист-вимога про припинення постачання газу.
Як вбачається з п. 11.3 договору, Сторони домовились, що Договір вважається продовженим до 31 грудня кожного наступного року, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Кожна сторона має право припинити дію Договору достроково, якщо вона виконала перед іншою Стороною свої зобов'язання за договором та при умові отримання іншою Стороною письмового повідомлення про припинення дії Договору за 30 календарних днів до початку місяця поставки природного газу.
Як вбачається із детального розрахунку суми основного боргу, у Відповідача наявна заборгованість за природний газ, спожитий у грудні 2020 р. - лютому 2021 р. (тобто, зобов'язання в частині здійснення розрахунків за договором - не виконано).
ІЦо ж стосується доданих до відзиву листів від 30.01.2021 р. на ім'я Заступника голови АТ «ОДЕСАГАЗ», від 02.03.2021р. №5 на ім'я Заступника голови АТ «ОДЕСАГАЗ» та від 02.03.2021 р. № 6 на ім'я керівника АТ «ОДЕСАГАЗ» то вони адресовані не Стороні договору від 18.10.2019р. - ТОВ «ОДЕСАГАЗ- ПОСТАЧАННЯ» (код СДРПОУ 39525257), а посадовим особам Оператора ГРМ - АТ «ОДЕСАГАЗ» (код СДРПОУ 03351208).
Що ж до листа №5 від 30.01.2021р. доданого до заперечень на відповідь на відзив на ім'я керівника ТОВ «Одесагаз-постачання» про розторгнення договору на транспортування природного газу згідно договору №009205 від 18.10.2019р., суд зазначає, що як було вказано вище, договір між Сторонами укладався під № 009205(2019), а не № 009205.
Крім того, до листа №5 від 30.01.2021р. в якості доказу направлення додано фіскальний чек від 17.08.2021р., який судом в якості доказу не приймається так як не підтверджує, що саме лист № 5 від 30.01.2021р. був направлений до ТОВ «ОЛЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ».
Отже, суд приходить до висновку, що Жодного листа (письмового повідомлення) про намір припинити дію Договору на адресу ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» від ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЮГ» не надходило.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ про припинення (обмеження) газопостачання від 11.06.2021 р. № ОД.Д.06.2, Позивачем складено у відповідності до п. 8.2. Договору (проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором) та п. 13 Розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 (зі змінами та доповненнями) та містить інформацію про заборгованість Відповідача станом на червень 2021 р. за спожитий природний газ у розмірі - 601 775,12 грн..
Відповідач також вказує, що ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» було поставлено нібито ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЮГ» у січні та лютому 2021р. природний газ, загальна вартість якого складає 483 242,70 грн., актів виконаних робіт не підписано, у грудні 2020 року нібито надано послуг на загальну суму 163 0 78,36 гри., з них сплачено 44 545,94 грн. а від кого невідомо, непогашена заборгованість складає 118 532,42 грн. Загальна сума сплачених грошей складає 753 088,96 гри. з урахуванням сплати за дії приватного виконавця Качурки В'ячеслава Вікторовича. Сума за надані послуги складає 698 687,52 гри., по отриманню природного газу, суми за нарахування пені складає 54 401,44 гри. В позові зазначено, що з аналогічним позовом не звертались, хоча це є суперечності, тоді яким чином приватний виконавець на користь підприсмства-позивача спрямувало грошові кошти з рахунку підприємства-відповідача»..
Як вже зазначалося судом вище, відповідно до пп. 3.8.4 п. 3.8 Договору, обсяг постачання (споживання) газу було встановлено Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ та підтверджується підписаними Оператором ГРМ - АТ «ОДЕСАГАЗ» та ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЮГ» актами приймання-передачі природного газу та даними, що розміщені на Інформаційній платформі Оператора ГТС.
Позивачем вартість спожитого природного газу у грудні 2020р. лютому 2021р., у відповідності до п. 4.1.- 4.4., 4.6 Договору, була встановлена як добуток ціни газу на загальну кількість поставленого газу, визначену згідно з розділом III Договору.
Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 Договору, ціна на природний газ може змінюватися і є обов'язковою для Сторін з дати вступу її в дію і оприлюднення Постачальником на власному сайті. Дана інформація розміщена в рубриці «Ціни та тарифи на природний газ» - «Для непобутових споживачів» - «Для промислових споживачів» - «Архів цін» на сайті ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ»: https://www.gazpostach.od.ua/arhiv-czin-dlya-promyslovyh-spozhyvachiv/.
Щодо оплати у розмірі 44 545,94 грн. за природний газ. спожитий у грудні 2020 р.. то вона складається, як зазначено в колонці «Сума та дата фактичної оплати за спожитий природний газ» Детального розрахунку суми основного боргу, з сум: 4 545,94 грн. (частина оплати відповідно до п/д №72 від 11. 11.2020 р., копію якого Відповідачем долучено до матеріалів справи); 40 000.00 грн. (відповідно до п/д №95 від 30.12.2020 р., копію якого Відповідачем долучено до матеріалів справи).
Таким чином, вартість спожитого у грудні 2020 р. природного газу становить: 20 513 куб.м*7,95 грн. за 1 куб.м = 163 078,36 грн., а заборгованість Відповідача за спожитий у грудні 2020 р. природний газ: 163 078,36 грн. - (4 545,94 грн. + 40 000,00 грн.) = 118 532,42 грн.
Щодо стягнення грошових коштів приватним виконавцем Качурко В.В. суд зазначає, що 20.07.2020 ТОВ «ОДЕСАТАЗ-ПОСТАЧАННЯ» звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу від 14.07.2020 р. № 07-20/04, в якій просило стягнути з ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЮГ» заборгованість за спожитий у березні-квітні 2020р. природний газ у розмірі 46 453,35 гри., 3% річних - 324,48 грн., інфляційне збільшення суми боргу - 98,55 грн., пеня - 1614,73 грн., 210,20 грн. - судового збору та 300,00 грн. - витрат на правову допомогу, всього до стягнення: 49 001,31 грн.
27.07.2020р. ГСОО було видано судовий наказ по справі №916/2095/20, набрав законної сили 03.09.2020 р., яким заяву ГОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» було задоволено та вирішено стягнути з ГОВ «ЕНЕРГІЯ ЮГ» грошові кошти у розмірі 49 001,31 грн. (з яких: 46 453,35 грн. - заборгованість за спожитий у березні- квітні 2020 р. природний газ).
Згідно інформації про виконавче провадження № 63098530 з Автоматизованої системи виконавчого провадження, після набрання судовим наказом по справі №916/2095/20 від 27.07.2020 р. законної сили, ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» звернулося із заявою до приватного виконавця Качурко В.В. за його примусовим виконанням.
Кошти у розмірі 49 001,31 грн., згідно судового наказу по справі №916/2095/20 були перераховані приватним виконавцем на рахунок стягувана п/д № 1090 від 08.10.2020р. на суму 1 611,10 грн. та п/д № 1146 від 20.10.2020 р. на суму 47 390,21 грн..
Таким чином, суд вважає, що ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» не подавало іншого позову (позовів) до цього самого Відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Також, відповідач наголошує, що ТОВ «БУДМАРІН» та ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЮГ» був укладений договір за №10 від 30 вересня 2019 року предметом договору за п. 1.3 на виконання умов договору замовник передає виконавцю обладнання та котельні, яке приймає на баланс з відображенням у бухгалтерському обліку за адресою м. Одеса. вул. Марсельська, буд. 33/4. про що складені листи були. Зазначена угода була розірвана від 19 лютого 2021 тому як не витримувалися норми стосовно пожежної безпеки та припинили сплату за поставку газу та тепла. Про це повідомлено належним чином ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТА ЧАННЯ»».
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач не має договірних відносин з ТОВ «БУДМАРІН» (код СДРПОУ 33656758), а предметом даної справи є стягнення грошових коштів за неналежне виконання своїх зобов'язань за договором саме ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЮГ» та як було наголошено вище Відповідач жодного листа {письмового повідомлення) про намір припинити дію Договору, відповідно до п. 11.3 договору від 18.10.2019р., від ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЮГ» не отримав .
Щодо посилань відповідача про те, що заявлена сума не підтверджується в дійсності банківськими виписками суд зазначає, що Позивачем, на підтвердження своєї правової позиції, до відповіді на відзив додано детальний розрахунок суми основного боргу, акти приймання-передачі природного газу, укладені між Оператором ГPM - AT «ОДЕСАГАЗ» та Відповідачем, а також оригінали реєстрів документів з кореспондентом (банківська виписка), що засвідчені печаткою ПАТ «МТБ БАНК».
Також. Відповідач зазначає, що Позивачем, не доведено реальність понесених збитків, тобто тієї обставини, що збитки позивача не є абстрактними, а також не доведено те, що компенсація Позивачу за договором передбачена у грошовій сумі, а не у кількісному вираженні (поверненні природного газу). Таким чином не доведено завданих збитків Відповідачем».
Суд звертає увагу відповідача. Позивач в п. 2 прохальної частини позову просить стягнути заборгованість, за спожитий природний газ, а в п, 3 - 3% річних та інфляційне збільшення суми боргу (відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України) та пеню (відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2. Договору, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Звергаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав.
Пеня є видом господарські санкції у вигляді грошової суми. яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Залежно від джерела встановлення неустойка поділяється на законну, тобто встановлену в нормативному порядку - в законі або іншому правовому акті, та договірну, яка встановлюється безпосередньо в нормах договору, укладеного між сторонами.
Положення про штрафні санкції врегульовано Главою 26 ГК України, в той час. як збитки регулюються Главою 25 ГК України.
Таким чином, в розумінні чинного господарського законодавства збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Але суд звертає увагу відповідача, що позивачем позовні вимоги про стягнення збитків до відповідача не були заявлені.
Отже, суд приходить до висновку що, відзив на позовну заяву грунтується на припущеннях та жодним чином не спростовує вимоги, що викладені у позовній заяві.
Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями ч. 1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду договір про надання правової (правничої допомоги) від 01.04.2019р. № 131 (2019), додаток № 4 до договору від 01.04.2019р. № 131 (2019), платіжне доручення №3239 від 02.06.2021.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч.ч. 4, 5, 8 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу на загальну суму 6000 грн., підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ ЮГ" (вул. Марсельська, 33,с. Крижанівка,Лиманський район, Одеська область, 67801, код ЄДРПОУ 33490795) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" (вул. Одарія, 1, Одеса, 65003, код 39525257) заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 601775,12 грн., 3% річних у розмірі 5305,07грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 12472,58грн., пеню у розмірі 24156,66грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 9655,64 грн. та витрати на професійну правову допомогу в сумі 6 000 грн.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повний текст складено 23 жовтня 2021 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов