79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.10.2021 Справа № 914/1513/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача Комунального підприємства Сокальської міської ради "Сокальтеплокомуненерго"
про стягнення 1433772,33 грн.
за участю представників:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача Комунального підприємства Сокальської міської ради "Сокальтеплокомуненерго" про стягнення 1433772,33 грн., з яких 1286844,42 грн. - основний борг, 6203,26 грн. - пеня, 103508,28 грн. - інфляційні втрати та 37216,37 грн. - 3% річних.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
Сторони явку представників в судове засідання 21.10.2021р. не забезпечили, проте явка представників сторін в судове засідання 21.10.2021р. не визнавалась судом обов'язковою.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.
25.09.2019р. між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством Сокальської міської ради "Сокальтеплокомуненерго" (споживач) укладено договір № 4117/1920-БО-21 постачання природного газу.
Крім того, між сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 22.10.2019р., додаткову угоду №2 від 12.11.2019р., додаткову угоду №3 від 09.12.2019р., додаткову угоду №4 від 19.12.2019р., додаткову угоду №2 від 28.01.2020р., додаткову угоду №6 від 24.02.2020р., додаткову угоду №7 від 23.03.2020р. та додаткову угоду №8 від 30.04.2020р., якими частково вносилися зміни та доповнення до договору №4117/1920-БО-21 постачання природного газу від 25.09.2019р.
Відповідно до умов договору, постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п.1.1. договору).
Відповідно до пункту 1.2 договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Обсяг природного газу, що передається споживачу, передбачено пунктом 2.1. договору.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природній газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до пункту 3.8. договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі.
Пунктом 3.11. договору передбачено, що споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов?язань в частині постачання природного газу за зим договором у відповідному місяці.
Згідно із пунктом 5.1. договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Пунктом 7.2. договору в редакції додаткової угоди №2 від 28.01.2020р., у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 14,2% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Як стверджує позивач, на виконання умов договору ним було передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 3520599,66 грн., однак відповідач порушив умови договору щодо здійснення оплати за переданий йому природний газ, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 1286844,42 грн.
З огляду на викладене, позивач на підставі пункту 7.2. договору нарахував відповідачу 6203,26 грн. пені.
Крім того на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 103508,28 грн. - інфляційних втрат та 37216,37 грн. - 3% річних.
Таким чином, враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 1433772,33 грн., з яких 1286844,42 грн. - основний борг, 6203,26 грн. - пеня, 103508,28 грн. - інфляційні втрати та 37216,37 грн. - 3% річних.
Відповідач проти позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з огляду на таке.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, 25.09.2019р. між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством Сокальської міської ради "Сокальтеплокомуненерго" (споживач) укладено договір №4117/1920-БО-21 постачання природного газу.
Крім того, як встановлено судом, між сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 22.10.2019р., додаткову угоду №2 від 12.11.2019р., додаткову угоду №3 від 09.12.2019р., додаткову угоду №4 від 19.12.2019р., додаткову угоду №2 від 28.01.2020р., додаткову угоду №6 від 24.02.2020р., додаткову угоду №7 від 23.03.2020р. та додаткову угоду №8 від 30.04.2020р., якими частково вносилися зміни та доповнення до договору №4117/1920-БО-21 постачання природного газу від 25.09.2019р.
Факт поставки позивачем відповідачу природного газу підтверджується такими актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2019р. на суму 72025,00 грн., від 30.11.2019р. на суму 690304,03 грн., від 31.12.2019р. на суму 706297,15 грн., від 31.01.2020р. на суму 765129,06 грн., від 29.02.2020р. на суму 663509,77 грн., від 31.03.2020р. на суму 537342,48 грн., від 30.04.2020р. на суму 76669,13 грн. та від 30.09.2020р. на суму 9323,04 грн.
Як вбачається із розрахунку позовних вимог та як підтверджується матеріалами справи, сума основного боргу відповідача за поставлений йому позивачем природній газ становить 1286844,42 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1286844,42 грн. - основного боргу, 6203,26 грн. - пені, 103508,28 грн. - інфляційних втрат та 37216,37 грн. - 3% річних є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, у зв'язку з чим ці вимоги підлягають задоволенню.
При зверненні до суду із позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 21506,58 грн., що підтверджується платіжним дорученням №0000018005 від 17.05.2021р. на суму 21506,58 грн.
Таким чином, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 21506,58 грн. судового збору, оскільки позов у даній справі слід задовольнити повністю.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства Сокальської міської ради "Сокальтеплокомуненерго" (80000, Львівська область, Сокальський район, місто Сокаль, вулиця Героїв УПА, будинок 21, ідентифікаційний код 22422842) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) 1286844,42 грн. - основного боргу, 6203,26 грн. - пені, 37216,37 грн. - 3% річних, 103508,28 грн. - інфляційних втрат та 21506,58 грн. - судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, у відповідності до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 25.10.2021р.
Суддя М.М. Петрашко