79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.10.2021 справа № 914/2543/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів,
до відповідача: Приватного підприємства «РОМОКС», с. Велика Сушниця,
про стягнення 68715,19 грн. збитків.
Розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику представників учасників справи.
Суть спору: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, м. Львів, звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Ромокс», м. Львів, 68715,19 грн. заборгованості з неустойки за період з квітня 2021 р. по 14.05.2021 р.
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач посилається на те, що дія укладеного між ним та відповідачем Договору оренди № 31/2011/КЕВ 17.12.2020 р. закінчилась 19.10.2020 р. Відповідач повернув позивачу орендоване майно лише 14.05.2021 р., що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі нерухомого військового майна.
Позивач повідомляв відповідача листом № 5439 від 18.11.2020 р. про припинення договору оренди та необхідність повернути предмет договору оренди орендодавцю. Відповідачем повернуто майно орендодавцю з порушенням строків, встановлених п. 10.9. Договору оренди.
На підставі п. 10.11. Договору та ст. 785 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 68715,19 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період із квітня 2021 р. по 14.05.2021 р., нарахованої в зв'язку із невиконанням позивачем взятого на себе обов'язку із своєчасного повернення майна орендодавцю.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідач визнає факт укладення між ним та позивачем Договору оренди № 31/2011/КЕВ від 18.10.2011 р., а також факт продовження строку дії цього договору на підставі додаткових угод до нього до 19.10.2020 р. Проте відповідач вважає, що вказаний договір автоматично продовжено на строк до 19.10.2023 р., оскільки він продовжив користуватися нерухомим майном, позивач не вимагав повернути це майно, відповідач сплачував щомісячну орендну плату.
Сторони у справі 14.05.2021 р. підписали додаткову угоду про припинення договору оренди № 31/2011/КЕВ від 28.10.2011 р. (із змінами) та акт приймання-передачі нерухомого військового майна від 14.05.2021 р.
Відповідач вважає, що надіслання позивачем на його адресу 18.11.2020 р. листа з повідомленням про припинення договору оренди та необхідність повернути майно, суперечить вимогам ч. 4 ст. 284 ГК України та ст. 764 ЦК України.
Претензія від 10.09.2020 р. направлена позивачем до закінчення дії договору оренди. Лист від 18.11.2020 р. направлено позивачем відповідачу 24.11.2020 р., тобто більше, ніж через місяць після закінчення дії договору.
Відповідь позивача на відзив станом на день вирішення справи судом на адресу суду не надходила.
Мотивувальна частина рішення.
Враховуючи зміст позовної заяви, характер спірних правовідносин між сторонами, до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування існування обставин, які надають право позивачу на стягнення з відповідача 68715,19 грн. неустойки на підставі п. 10.11. Договору та ст. 785 ЦК України або ж спростування наявності цих обставин учасником справи, який має протилежний процесуальний інтерес.
Вичерпний перелік доказів, якими сторони та третя особа підтверджують або спростовують наявність обставин, які є предметом доказування у справі, зазначено ними в додатках до позовної заяви, відзиву на позовну заяву та інших заявах у справі.
З огляду на характер спірних правовідносин, вірогідність наявних у матеріалах справи доказів суд застосовує викладені нижче норми права та визнає встановленими такі обставини.
На підставі Договору оренди № 31/2011/КЕВ від 28 жовтня 2011 р. нерухомого військового майна, розташованого в Львівському гарнізоні за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Героїв Крут, 27, військове містечко № 228, буд. № 5, з урахуванням додаткових договорів до цього Договору (а.с. 5-33), між сторонами у справі виникли орендні правовідносини щодо оренди державного нерухомого майна, яке було предметом Договору.
Відповідно до укладених між сторонами у справі додаткових угод (а.с. 27-28) до Договору оренди № 31/2011/КЕВ ними погоджено строк його дії з 26 жовтня 2017 р. по 19 жовтня 2020 р. включно та зменшено площу предмета оренди до 323,1 кв. м (а.с. 16-17). Додатковою угодою від третього лютого 2015 р. (а.с. 21-22) сторони змінили п.п. 1.1. розділу 1 «предмет Договору».
Позивач направив відповідачу 14.09.2020 р. претензію № 4292 (а.с. 37), у якій повідомив його про донарахування індексації за 2016 рік за період з 01.01.2016 р. по 25.10.2017 р., в сумі 21682,19 грн., у тому числі ПДВ, та просив сплатити цю суму, а також 10423,63 грн. заборгованості з компенсації земельного податку (за 7 місяців). Позивач повідомив відповідача, що у випадку не погашення боргу протягом 5-ти днів з дня отримання претензії, дія договору буде припинена по його закінченню.
Після цього, а саме: 24.11.2020 р., тобто більше, ніж за місяць після припинення строку дії договору, позивач направив відповідачу на адресу: с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, листа за № 5439 від 18 листопада 2020 р. У цьому листі позивач повідомив, що 19.10.2020 р. закінчився термін дії договору оренди № 31/2011/КЕВ від 28.10.2011 р., а тому припиняється чинність цього Договору внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. Вказане підтверджується наявними у матеріалах копіями листа № 5439 (а.с. 38), накладної ПАТ «Укрпошта» та опису вкладення у лист (а.с. 39).
Відповідач у листі від 18.12.2020 р. (а.с. 40) просив позивача продовжити строк дії Договору оренди № 31/2011/КЕВ від 28.10.2011 р.
Позивач листом за № 6189 від 24 грудня 2020 р. (а.с. 41-42) повідомив, що у зв'язку із не досягнутими домовленостями щодо істотних умов договору, ним прийнято рішення не продовжувати згаданий договір оренди та просив повернути орендоване майно.
Однак уже 14.05.2021 р. між сторонами у справі укладено Додаткову угоду про припинення Договору оренди № 31/2011/КЕВ від 28.10.2011 р. (із змінами). У цій Додатковій угоді сторони домовились, що з 14 травня 2021 р. дія договору оренди № 31/2011/КЕВ від 28.1.2011 р. (зі змінами) нерухомого військового майна, припинено (п. 1.). Сторони погодили у пунктах 3 та 4 Додаткової угоди, що: з моменту повернення майна та підписання акту приймання-передачі майна, дія Договору припинена; Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору.
Того ж дня, 14.05.2021 р., сторони підписали Акт приймання-передачі нерухомого військового майна, що перебувало в оренді у відповідача на підставі Договору оренди № 31/2011/КЕВ від 28.10.2011 р. (зі змінами). Відповідно до цього Акту приймання-передачі відповідач передав, а комісія, створена позивачем, прийняла повернене з оренди нерухоме майно у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, 14.05.2021 р.
На підставі згаданих вище Додаткової угоди від 14.05.2021 р. та Акту приймання-передачі від 14.05.2021 р. суд дійшов висновку, що сторони у справі за взаємною згодою визначили момент припинення дії Договору оренди № 31/2011/КЕВ від 28.1.2011 р. (зі змінами) нерухомого військового майна, шляхом укладення таких додаткової угоди та Акту. Сторони домовились, що з 14.05.2021 р. дія згаданого договору оренди припинилась, врегулювавши у такий спосіб правовідносини щодо користування нерухомими військовим майном, які виникли між ними до 14.05.2021 р. Вказана домовленість сторін не суперечить вимогам ч. 3 ст. 631 ЦК України. Станом на день вирішення справи судом у матеріалах справи немає доказів, які б спростовували встановлену статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності цього правочину сторін у справі.
Відповідно до приписів статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами. За таких обставин, у суду відсутні підстави для висновків про невиконання відповідачем взятого на себе обов'язку із своєчасного повернення орендованої речі та наявність у позивача встановленого приписами п. 10.11. Договору та статті 785 ЦК України права вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час такого прострочення.
Вирішуючи спір у справі, суд також виходив з того, що відповідно до фактичних обставин справи та характеру спірних правовідносин, між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу оренди нерухомого майна на підставі Договору оренди, в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 785 та частини першої статті 759 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Тотожні норми права закріплені у частині першій статті 283 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою статті 193 Господарського кодексу України.
В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з статтями 530, 631 та 785 Цивільного кодексу України та частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи наведене, підстави для задоволення позову відсутні.
Судовий збір у справі на підставі вимог статті 129 ГПК України покладається на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2, Код ЄДРПОУ 07638027) до Приватного підприємства «РОМОКС» (82064, с. Велика Сушниця Старосамбірського району Львівськї області, код ЄДРПОУ 32562329) відмовити повністю.
Судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції покласти на Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова (79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2, Код ЄДРПОУ 07638027).
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.Ю. Бортник