вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"31" серпня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2090/21
Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобан Трейлерз Україна", Хмельницька обл., м. Хмельницький
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс ЛТД", Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе
про стягнення 53084,13 грн.
За участю секретаря судового засідання: Самусь В.С.
За участю представників:
від позивача: Скоморохов К.В. (керівник);
від відповідача: Ніколаєва Л.В. (орд. серії КВ № 728189 від 16.08.2021 р.)
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автобан Трейлерз Україна" (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс ЛТД" (відповідач) про стягнення 39503,00 грн. боргу, 7958,92 грн. пені, 1847,41 грн. 3% річних та 3774,80 грн. інфляційних нарахувань, всього 53084,13 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем в порушення п. 5.4. Договору несвоєчасно виконано зобов'язання щодо оплати товару за Договором поставки від 22.04.2020 р. № 46/04-20, укладеним між позивачем та відповідачем, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути 39503,00 грн. заборгованості, 3774,80 грн. інфляційних нарахувань та 1847,41 грн. 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, а також 7958,92 грн. пені відповідно до п. 7.3 Договору.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.07.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи; судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 17.08.2021 р.; встановлено відповідачу строк для надання до суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням його висновків.
У судовому засіданні 31.08.2021 р. позивачем подано заяву, в якій він просить приєднати до матеріалів справи лист директора ТОВ "Аверс ЛТД" щодо сплати суми боргу, штрафу, пені та судового збору підприємством ТОВ "Аверс АВК".
Представник позивача у судових засіданнях 17.08.2021 р. та 31.08.2021 р. позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судове засідання 17.08.2021 р. не з'явився, а у судовому засіданні 31.08.2021 р., заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що договір поставки від 22.04.2020 р. № 46/04-20 не було укладено, тому підстави для нарахування пені відповідно до п. 7.3 договору відсутні.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 165 ГПК України, та відзив до суду не надіслав.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд
Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Позивачем виставлено відповідачу рахунок № 39 від 29.04.2020 р. на суму 189006,00 грн. на оплату товару - сендвіч-панелей, в якому містися посилання на договір від 22.04.2020 р. № 46/04-20.
Відповідачем 04.05.2020 р. було сплачено позивачу 94503,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 170 від 04.05.2020 р. з призначенням платежу «Часткова оплата за сендвіч-панелі згідно рахунку № 39 від 29.04.2020 р.».
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автобан Трейлерз Україна" поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Аверс ЛТД" прийняло товар (сендвіч-панелі) на суму 189006,00 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 38 від 18.05.2020 р. на суму 189006,00 грн.
У вказаній видатковій накладній міститься посилання на договір від 22.04.2020 р. № 46/04-20.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 22.04.2020 р. № 46/04-20.
До матеріалів справи додано договір поставки від 22.04.2020 р. № 46/04-20, який підписано лише зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобан Трейлерз Україна".
Представник позивача у судовому засіданні 31.08.2021 р. пояснив, що підписаний зі сторони ТОВ "Автобан Трейлерз Україна" примірник договору поставки № 46/04-20 від 22.04.2020 р. було надіслано відповідачу засобами електронного зв'язку, проте примірник договору, підписаний зі сторони ТОВ "Аверс ЛТД", позивачу повернуто не було.
Таким чином, з огляду на спрямовані на виконання договору поставки дії сторін, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки, але не за умовами договору № 46/04-20 від 22.04.2020 р., а у спрощеній формі, відповідно до якого позивач зобов'язувався поставити товар, а відповідач оплатити поставлений товар.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як вже зазначалось, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 189006,00 грн., який відповідачем 04.05.2020 р. було оплачено у сумі 94503,00 грн.
Також відповідачем 04.08.2020 р. було сплачено позивачу 30000,00 грн., 26.08.2020 р. - 15000,00 грн., 30.12.2020 р. - 10000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 170 від 04.08.2020 р., № 182 від 26.08.2020 р. та № 425 від 30.12.2020 р. з призначенням платежу «Часткова оплата за сандвіч-панелі згідно рахунку № 39 від 29.04.2020 р.».
Отже, відповідачем загалом сплачено 149503,00 грн. за поставлений позивачем товар.
Решта поставленого позивачем товару на суму 39503,00 грн. залишилась не оплаченою відповідачем.
Таким чином, за отриманий за видатковою накладною № 38 від 18.05.2020 р. товар на суму 189006,00 грн. відповідач розрахувався лише частково на суму 149503,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у сумі 39503,00 грн.
Поданий позивачем у судовому засіданні 31.08.2021 р. лист директора ТОВ "Аверс ЛТД" щодо сплати суми боргу, штрафу, пені та судового збору підприємством ТОВ "Аверс АВК" не береться судом до уваги, оскільки договору про заміну боржника у зобов'язанні іншою особою (переведення боргу) відповідно до ст. 520 ЦК України відповідачем з цією особою не укладалось, на що позивачем відповідно згоди не надавалось.
Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 39503,00 грн. за поставлений позивачем товар станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то вимога про стягнення з відповідача 39503,00 грн. заборгованості підлягає задоволенню.
Також, позивач просить стягнути 3774,80 грн. інфляційних втрат та 1847,41 грн. 3% річних.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1847,41 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за видатковою накладною № 38 від 18.05.2020 р. з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат за період з 19.05.2020 р. по 03.08.2020 р. на суму 94503,00 грн., за період з 04.08.2020 р. по 25.08.2020 р. на суму 64503,00 грн., за період з 26.08.2020 р. по 29.12.2020 р. на суму 49503,00 грн., за період з 30.12.2020 р. по 09.07.2021 р. на суму 39503,00 грн.
Оскільки наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним, то позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 1847,41 грн. 3% річних підлягає задоволенню.
Позивач просить стягнути з відповідача 3774,80 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за видатковою накладною № 38 від 18.05.2020 р. з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат за загальний період з червня 2020 року по травень 2021 року.
Оскільки наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, то позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 3774,80 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 7958,92 грн. пені.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», ст. 36 Закону України «Про телекомунікації», ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань», а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що між сторонами не укладався договір поставки в формі єдиного документу, в якому погоджено розмір пені, та не укладався у письмовій формі правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання та обов'язок сплати пені в даному випадку не передбачений законодавством, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 7958,92 грн. пені є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобан Трейлерз Україна" підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс ЛТД" (08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Чорновола, 51-А, код 22946858) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобан Трейлерз Україна" (29025, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Курчатова, 120 А, код 37098443) 39503,00 грн. (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот три грн. 00 коп.) боргу, 3774,80 грн. (три тисячі сімсот сімдесят чотири грн. 80 коп.) інфляційних втрат, 1847,41 грн. (одну тисячу вісімсот сорок сім грн. 41 коп.) 3% річних та 1929,66 грн. (одну тисячу дев'ятсот двадцять дев'ять грн. 66 коп.) судового збору.
2. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
У той же час згідно з пунктом 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено 25.10.2021 р.
Суддя О.О. Рябцева