вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"23" жовтня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2122/21
Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ВАТТ» (69063, м. Запоріжжя, просп., Соборний, буд. 17, код ЄДРПОУ:41773104)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛТ ЛОГІСТІК» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Чорновола В'ячеслава, буд. 15, прим. 131, код ЄДРПОУ:43480186)
про стягнення 29 565,00 грн.
без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ВАТТ» (позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛТ ЛОГІСТІК» (відповідач) про стягнення 29 565,00 грн. збитків за неналежне виконання Договору про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №28042020-1 від 28.04.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та умов договору не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим відбулось пошкодження вантажу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
20.08.2021 на адресу Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛТ ЛОГІСТІК» надійшла зустрічна позовна заява з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ВАТТ» про стягнення 5797,81 грн. заборгованості. Зазначена заява була передана судді Лилаку Т.Д. 02.09.2021 після виходу з відпустки.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.09.2021 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛТ ЛОГІСТІК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ВАТТ» про стягнення 5797,81 грн. заборгованості та додані до неї матеріали повернути заявнику.
Також, 20.08.2021 на адресу Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛТ ЛОГІСТІК» надійшов відзив на позов.
02.09.2021 адресу Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ВАТТ» надійшла відповідь на відзив.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Положення ч.1 ст.248 ГПК України визначають, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
28.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Ватт» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛТ ЛОГІСТІК» (Виконавець) було укладено Договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №28042020-1 відповідно до п. 1.2. якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок Замовника здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних, транзитних, збірних та інших вантажів залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту по території У країни, країн СНД та інших держав (далі за текстом договору «послуги»).
Відповідно до пункту 2.2. Договору для здійснення кожного перевезення Замовник оформлює та передає Виконавцю факсимільним чи електронним зв'язком транспортне замовлення (заявку).
Згідно з п. 2.3. Договору за допомогою факсимільного чи електронного зв'язку, Виконавець повинен інформувати Замовника про реєстраційні номери транспортного засобу, що буде здійснювати перевезення, і тим самим, підтвердити прийняття замовлення до виконання.
Згідно з п. 3.2.4. Виконавець зобов'язується контролювати завантаження транспортних засобів з урахуванням обмежень щодо загальної ваги вантажів та навантаження на вісь автомобіля.
Відповідно до п. 3.2.6. Договору у разі відсутності пломбування транспортного засобу Виконавець зобов'язаний контролювати процес завантаження/розвантаження транспортного засобу, включаючи перевірку зовнішнього стану упакування, поштучне перерахування вантажних місць і їх маркування на предмет відповідності заявці і TTH/CMR. При відсутності можливості перерахування місць, а також, якщо є розбіжність фактичних даних із зазначеними в супровідних документах, чи, якщо при навантаженні виявлені інші недоліки, що можуть привести до нанесення збитку вантажу в процесі транспортування, Виконавець зобов'язаний сповістити про це Замовника, і зробити необхідні обґрунтовані відмітки у всіх екземплярах TTH/CMR.
Пунктом 3.2.5. Договору передбачено, що Виконавець зобов'язується забезпечити доставку вантажу в узгоджений Сторонами пункт призначення та передати його уповноваженій особі одержувача вантажу в цілісності за TTH/CMR.
Пунктом 3.2.11 Договору передбачено, що Виконавець зобов'язується забезпечити збереження вантажу по кількості, якості, цілісності з моменту його прийняття до перевезення та до моменту видачі вантажу в пункті призначення.
Згідно з п. 3.2.12 Виконавець зобов'язується приймати участь у складанні актів розбіжностей у випадках виявлення невідповідностей по кількості, цілісності, якості вантажу та інших випадках передбачених чинним законодавством.
Відповідно до п.4.2.1. Договору Виконавець несе відповідальність за збитки що виникли внаслідок пошкодження, нестачі, втрати вантажу або через невиконання чи неналежне виконання Виконавцем перевезення або експедиційних дій за угодою.
На виконання умов Договору про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №28042020-1 від 28 квітня 2020 р., відповідно ТОВ «АЛТ ЛОГІСТІК» в особі водія Лютого Ю.В. відповідно до товарно-транспортної накладної №ТД-60 від 16.07.2020 було прийнято до перевезення за адресою Запорізька область, Вільнянський район, село Матвіївка, вул. Центральна 75 Л: КТП(С)-25- 160кВА/10(6)/0,4 у кількості 3 шт. та КТП(М)-100-400кВА/10(6)/0,4 у кількості 7 шт., загальною вартістю 603300 грн з ПДВ.
Розвантаження відбувалася 17.07.20 г. за адресою м Дніпро, вулиця Запорізьке шосе 22, вантажоодержувач: AT «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ». При розвантажені було виявлено, що при транспортуванні було пошкоджено 2 шт. КТП(М)-100-400кВА/10(6)/0,4 (видаткова накладна № ТД-59 від 16.07.2020 р.), а саме: лакофарбове покриття, була зірвана високовольтна надбудова вежі КТПМ внаслідок якої були пошкоджені заземлюючі проводи (фото підтвердження надається) і ригель двері секції РУ-0,4 який привів до заклинювання дверей (відео підтвердження надається), у зв'язку з чим одержувач вантажу відмовився від отримання обладнання, оскільки його з такими ушкодженнями заборонено використовувати для прийому і розподілу електричної енергії.
Водій ТОВ «АЛТ Логістик» ОСОБА_1 відмовився від складання та підписання Акту про виявлені розбіжності та залишив місце розвантаження. У зв'язку з відмовою водія Лютого Ю.В. був складений Акт від 17.07.2020 р. одноособово представником Замовника. Факт відмови від підпису цього Акту був підписаний представником Замовника і представниками Вантажоодержувача (AT «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»). Вказаним актом було встановлено, що вантаж був пошкоджений внаслідок неналежного транспортування, що спричинило його пошкодження.
Враховуючи вищезазначені пошкодження комплектне обладнання було визнане не придатним до експлуатації та таким, що потребує ремонту та часткової заміни обладнання у зв'язку з чим виникла необхідність повернення частини вантажу позивачеві для подальшого ремонту і заміни обладнання.
За фактом отримання продукції позивачем була сформована комісія для проведення огляду пошкодженого обладнання і складання акту вхідного контролю №1 від 21.07.20. Виходячи з висновків, зазначених в акті, був сформований кошторис, в якому враховані всі витрати на відновлення пошкодженого під час перевезення устаткування. Загальна вартість усунення пошкоджень склала 15 180,00 грн. з ПДВ.
Крім того, як зазначив позивач, з метою повернення пошкодженого товару було залучено іншого перевізника ФОП Лобонов О.Г. (код НОМЕР_1 ) та понесено витрати в розмірі вартості послуг зворотної доставки вантажу до ТОВ «Торговий Дім Ватт» для проведення ремонту та до AT «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» після проведення такого ремонту на суму 5000 грн, на підтвердження чого позивачем надані Акти надання послуг №32 від 21.07.2020 р., №33 від 24.07.2020 р., рахунки № 32 від 21.07.2020 р. та № 33 від 24.07.2020 р та виписки з рахунку.
На виконання зазначеного вище Договору про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом ТОВ «АЛТ ЛОГІСТІК» в особі водія Лютого Ю.В. відповідно до товарно-транспортної накладної №ТД-84 від 31.07.2020 було прийнято до перевезення за адресою Запорізька область, Вільнянський район, село Матвіївка, вул. Центральна 75 Л: панель низьковольтна ЩО ТП-26 ДДРЕМ, збірка панелі низьковольтної ЩО ТП-93 КАМРЕМ, панель низьковольтна ЩО ТП-98 ДДРЕМ, панель низьковольтна ЩО ТП-114 ДДРЕМ, панель низьковольтна ЩО ТП-125 ДДРЕМ, панель низьковольтна ЩО ТП-130 ДДРЕМ, збірка панелі низьковольтної ЩО ТП-5 НІКРЕМ, збірка панелі низьковольтної ЩОЗТП-161 КАМРЕМ, збірка панелі низьковольтної ЩО ТП-28 КМЕМ, загальною вартістю 1 047 153,44 грн з ПДВ.
Розвантаження відбувалася за адресою м Дніпро, вулиця Запорізьке шосе 22, вантажоодержувач: АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ». При розвантажені було виявлено, що при транспортуванні було пошкоджено збірка панелі низьковольтної ЩО ТП-28 КМЕМ, збірка панелі низьковольтної ЩО ТП-93 КАМРЕМ (видаткові накладні № ТД-78 від 31.07.2020 р., ТД-84 від 31.07.2020 р.), а саме: лакофарбові покриття на кожній зі збірок, пошкоджені амперметри, встановлені на корпусі панелей ЩО, а також важіль оперування автоматичним вимикачем. За фактом пошкодження товару в ТТН були зроблені відповідні позначки.
Водій ТОВ «АЛТ Логістик» ОСОБА_1 відмовився від складання та підписання Акту про виявлені розбіжності та залишив місце розвантаження.
У зв'язку з відмовою водія ОСОБА_1 був складений Акт від 03.08.2020 р. одноособово представником Замовника. Факт відмови від підпису цього Акту був підписаний представником Замовника і представниками Вантажоодержувача (AT «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»). Вказаним актом було встановлено, що вантаж був пошкоджений внаслідок неналежного транспортування, що спричинило його пошкодження.
Враховуючи зазначене, Вантажоотримувач відмовився від отримання обладнання. Пошкодження комплектне обладнання було визнане не придатним до експлуатації та таким, що потребує ремонту та часткової заміни обладнання у зв'язку з чим виникла необхідність повернення частини вантажу нашому товариству для подальшого ремонту і заміни обладнання.
За фактом отримання продукції позивачем була сформована комісія для проведення огляду пошкодженого обладнання і складання акту вхідного контролю №2 від 04.08.20. Виходячи з висновків, зазначених в акті, був сформований кошторис, в якому враховані всі витрати на відновлення пошкодженого під час перевезення устаткування. Загальна вартість усунення пошкоджень склала 14 385,00 грн. з ПДВ.
Крім того, як зазначив позивач, з метою повернення пошкодженого товару було залучено іншого перевізника ФОП Лобонов О.Г. (код НОМЕР_1 ) та понесено витрати в розмірі вартості послуг зворотної доставки вантажу до ТОВ «Торговий Дім Ватт» для проведення ремонту та до AT «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» після проведення такого ремонту на суму 5000 грн, на підтвердження чого позивачем надано до суду Акти надання послуг №35 від 04.08.2020 р., №37 від 07.08.2020 р., рахунки № 35 від 04.08.2020 р. та № 37 від 07.08.2020 р. та виписки з рахунку.
З метою досудового врегулювання спору, 09.11.2020 позивачем було направлено відповідачеві претензію з вимогою відшкодувати завдані збитки згідно умов Договору про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №28042020-1 від 28 квітня 2020 р.
У відповіді на претензію від 25.11.2020 відповідач відмовив в її задоволенні.
З огляду на те, що відповідачем у добровільному порядку збитки відшкодовані не були, позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування 29 565,00 грн. збитків, що складають загальну вартість усунення пошкоджень вантажу.
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що саме позивач був відповідальним за пакування та кріплення вантажу та самостійно ніс ризики пошкодження вантажу під час перевезення у разі неналежного його кріплення чи пакування. Відповідач не допускав порушень, які могли призвести до пошкодження вантажу і не несе відповідальності за пошкодження, завдані вантажу у зв'язку із його неналежним кріпленням та пакуванням.
Також відповідач вказує на те, що складання актів про пошкодження вантажу було здійснено без дотримання норм законодавства.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
У ч. ч. 1-3 ст. 314 Господарського кодексу України зазначено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України)
Для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Таким чином, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В підтвердження своїх вимог позивач посилається на ТТН №ТД-60 від 16.07.2020 та №ТД-84 від 31.07.2020, Акти від 17.07.2020 та від 03.08.2020 з актами про відмову від підпису, платіжні доручення № 125 від 31.07.2020, № 250 від 25.09.2020, №279 від 02.10.2020, кошториси до актів вхідного контролю від 21.07.2020 та від 04.08.2020, акти надання послуг № 170/1 від 24.07.2020, № 173/01 від 07.08.2020, № 37 від 07.08.2020, № 35 від 04.08.2020, № 33 від 24.07.2020, №32 від 21.07.2020.
Втім, з доданих позивачем до позовної заяви документів на підтвердження понесення витрат на усунення пошкодження вантажу, не можливо встановити, що вони стосуються усунення пошкоджень саме вантажів, які перевозились за ТТН № ТД-60 або ТТН № ТД-84. Окрім того, позивач не надав документальних підтверджень, що фактично поніс відповідні витрати.
Встановлення позивачем розміру збитків на підставі сформованого ним кошторису та наявність первинних документів, оплата яких не підтверджується належними банківськими документами, не є безумовним підтвердженням збитків позивача, про відшкодування яких він заявив позов.
Таким чином, позивачем не доведено та не надано належних доказів підтвердження розміру завданих збитків, тобто наявності усього складу цивільного правопорушення у даній справі, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За результатом розгляду спору, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.
Щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Разом з тим, відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
12.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛТ ЛОГІСТІК» (Клієнт) та адвокатом Кокольським Сергієм Івановичем укладено Договір про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 1.2. Договору, адвокат надає Клієнту правову допомогу у складання процесуальних документів (відзив на позов, зустрічний позов) у справі №911/2122/21, що розглядається Господарським судом Київської області, з правом підпису зазначених процесуальних документів та подання їх до суду.
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що загальна сума гонорару адвоката за надання правової допомоги, передбаченої п. 1.2. Договору становить 10 000,00 грн., яка складається із плати за складання відзиву на позов у розмірі 5000,00 грн. та плати за складання зустрічного позову у розмірі 5000,00 грн.
Тобто, у даному випадку розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у вигляді фіксованої суми і не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Тому розмір гонорару є визначеним (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Судом від 28.12.2020 у справі №640/18402/19).
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda (договори повинні виконуватися) та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Наведена правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Матеріали справи містять акт прийому-передачі наданих послуг від 16.08.2021, відповідно до якого, сторони підтвердили, що адвокатом належним чином та у повному обсязі надані послуги за Договором про надання правової допомоги загальною вартістю 10 000,00 грн.
Судом враховано правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 р. у справі №910/23210/17, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатом правової позиції правовим висновкам суду, відображеним у рішенні, суд дійшов до висновку, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, доведеним та співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами.
З огляду на вищенаведене, витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ВАТТ» (69063, м. Запоріжжя, просп., Соборний, буд. 17, код ЄДРПОУ:41773104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛТ ЛОГІСТІК» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Чорновола В'ячеслава, буд. 15, прим. 131, код ЄДРПОУ:43480186) 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.
3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 23.10.2021.
Суддя Т.Д. Лилак