ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.10.2021Справа № 910/12088/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Бєлівцова Артема Васильовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісснаб"
про стягнення 1 165 144,13 грн,
Представники сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Бєлівцова Артема Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісснаб" про стягнення 1 165 144,13 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 02-20/20П від 20.02.2020
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 № 910/12088/21 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
11.08.2021 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Дослідивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що позивачем було усунуто недоліки, визначені в ухвалі суду від 02.08.2021, у встановлений строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.09.2021, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов. Станом на час проведення підготовчого засіданні відзив від відповідача на адресу суду не надходив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/12088/21 до судового розгляду по суті на 18.10.2021.
11.10.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про проведення судового розгляду за відсутності представника позивача.
18.10.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення.
В судове засідання 18.10.2021 представники сторін не з'явилися.
Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зважаючи на те, що сторін було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, а їх неявка не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, своїм правом на подання відзиву у встановлений строк відповідач не скористався, враховуючи заяву позивача про проведення судового розгляду за відсутності його представника, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представників сторін.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 18.10.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
20.02.2020 між Фізичною особою-підприємцем Бєлівцовим Артемом Васильовичем (Постачальник, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісснаб" (Покупець) укладено договір поставки № 02-20/20П (надалі також - Договір), згідно з п. якого Продавець зобов'язується передати у встановлений строк Товар, вказаний у п. 1.2. цього Договору, у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах визначених даним Договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору, предметом Договору є наступний Товар: піщано-щебенева суміш та гранітний щебінь, відсів,
Товар постачається у кількості та по цінах згідно з накладними, які є невід'ємною частиною даного Договору. (п. 1.3 Договору).
Як встановлено у п. 1.4 Договору, загальна кількість Товару, що поставляється, його характеристика, номенклатура погоджуються Сторонами у Специфікаціях, які можуть складатися на кожну партію поставки Товару.
Згідно з п. 2.4 Договору, приймання Товару, що поставляється Покупцеві провадиться: по якості - згідно сертифіката якості або паспорту, виданого заводом-виробником; по кількості - згідно видаткових накладних Товар, прийнятий по якості та кількості, переходить у власність Покупця.
За приписами пунктів 2.7-2.9 Договору, при виявленні невідповідності Товару вимогам даного Договору складається двосторонній акт, що містить дані про характер виявленої невідповідності. У акті вказується кількість поставленого товару, дані про виявлені невідповідності, пошкодження з переліком дефектів. Акт складається у двох примірниках, підписується представником Покупця та представником Продавця (або перевізника). У видатковій накладній робиться відмітка про складання акту.
У випадку виявлення невідповідності якості Товару вимогам цього Договору, Продавець здійснює заміну неякісного Товару, у строк, що не перевищує 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання акту, що містить дані про характер виявленої невідповідності.
Якщо таких невідповідностей не виявлено Покупець підписує накладну. Протягом 2-х робочих днів після підписання накладної Покупець може апелювати до Продавця стосовно кількості та якості переданого Товару. Після чого втрачає право апелювати до Продавця стосовно кількості та якості переданого Товару.
Поставка Товару здійснюється окремими партіями, на умовах та в терміни визначенні Сторонами в Заявці, після її складання та узгодження. (п. 3.3 Договору).
У п. 3.8 Договору визначено, що у випадку поставки Товару на умовах РСА та ЕХW, згідно Міжнародних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року, які застосовуються з врахуванням внутрішньодержавного характеру даного Договору, датою поставки буде вважатися дати підписання видаткової накладної.
Відповідно до пунктів 4.1-4.3 Договору, ціна договору складається з вартості партій товарів, поставлених протягом строку дії даного Договору.
Сторони домовились, що ціни на Товари, поставка яких передбачається даним Договором, є попередніми і можуть змінюватися Продавцем протягом строку дії даного Договору.
Ціна кожної партії товару остаточно вказується Сторонами у видатковій накладній (іншому товаророзпорядчому документі) на поставку товару.
Згідно з пунктами 5.1-5.3 Договору, Покупець здійснює оплату Товару шляхом прямих банківських переказів на розрахунковий рахунок Продавця протягом наступного банківського дня з моменту узгодження Сторонами Заявки.
Поставка Товару здійснюється на умовах попередньої оплати у розмірі 35 % від вартості партії Товару. Покупцю може бути надана відстрочка в оплаті поставленого Товару. Строк такої відстрочки зазначається Сторонами в накладній на отримання Товару та/або специфікації на поставку окремої партії Товару.
Після проведення приймання за кількістю і якістю замовленої партії Товару Покупець зобов'язаний, при необхідності, провести доплату за фактично отриману партію Товару. Сума доплати визначається як різниця між сумою фактично отриманої партії Товару та сумою попередньої оплати за цю партію Товару. Доплата проводиться згідно виставленого рахунку-фактури від Продавця шляхом безготівкового перерахування коштів на його поточний рахунок.
У п. 6.2 Договору сторони погодили, що у разі порушення термінів оплати за поставлений Товар, передбачених цим Договором, Покупець виплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін та діє до 31 грудня 2020 року. (п. 9.1 Договору).
На виконання умов Договору позивач у квітні - травні 2020 року поставив та передав у власність відповідачу товар на загальну суму 1 239 625,69 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000015 від 17.04.2020 на суму 187 860,91 грн, № РН-0000016 від 30.04.2020 на суму 373 172,99 грн, № РН-0000019 від 01.05.2020 на суму 443 409,91 грн, № РН-0000020 від 04.05.2020 на суму 235 181,88 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач розрахувався за вказаний товар частково на суму 365 847,37 грн, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача залишок несплаченого боргу у розмірі 873 778,32 грн, а також3% річних у розмірі 35 772,33 грн, інфляційні у розмірі 95 374,99 грн та пеню у розмірі 160 218,49 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання своїх зобов'язань за Договором позивач долучив до позову видаткові накладні № РН-0000015 від 17.04.2020 на суму 187 860,91 грн, № РН-0000016 від 30.04.2020 на суму 373 172,99 грн, № РН-0000019 від 01.05.2020 на суму 443 409,91 грн, № РН-0000020 від 04.05.2020 на суму 235 181,88 грн, а загалом на суму 1 239 625,69 грн, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.
Також, позивач долучив до позову рахунки-фактури № СФ-0000159 від 03.04.2020, № СФ-0000160 від 10.04.2020, № СФ-0000212 від 01.05.2020, № СФ-0000213 від 04.05.2020.
07.10.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості в сумі 1 173 778,32 грн, у відповідь на яку відповідач надав гарантійний лист № 161020-1 від 16.10.2020 про виконання договірних зобов'язань в найкоротший термін.
На підтвердження здійснення часткової оплати поставленого товару позивачем подано платіжні доручення № 338 від 14.09.2020 на суму 100 000,00 грн, № 349 від 18.09.2020 на суму 50 000,00 грн, № 115 від 27.11.2020 на суму 200 000,00 грн, № 211 від 16.12.2020 на суму 100 000,00 грн. При цьому, за змістом позовних матеріалів та згідно з поясненнями позивача, частина сплачених за платіжним дорученням № 338 від 14.09.2020 коштів, а саме, в сумі 84 152,63 грн, була зарахована позивачем за попередніми поставками за Договором, не заявленими у цьому позові, а решта суми за вказаним платіжним документом у розмірі 15 847,37 грн була зарахована в рахунок оплати за накладною № РН-0000015 від 17.04.2020.
Отже, зважаючи на викладене, відповідач наразі не розрахувався з позивачем за Договором на суму 873 778,32 грн.
Належних та достатніх доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем заборгованості перед позивачем у розмірі 873 778,32 грн до матеріалів справи не подано.
За наведених обставин суд зазначає, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором, не здійснив оплату товару у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 873 778,32 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.
Отже, за наведених обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 873 778,32 грн підлягають задоволенню.
Крім того, позивач також заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 35 772,32 грн та інфляційні у розмірі 95 374,99 грн за загальний період прострочки 05.04.2020 по 20.07.2021.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013)
Перевіривши розрахунки 3% річних, суд зазначає, що дійшов висновку про їх часткове задоволення на суму 28 529,66 грн, оскільки позивачем допущено помилку при розрахунку 3% річних за період з 18.09.2020 по 27.11.2020 за накладною № РН-0000015 від 17.04.2020, який становить 710,08 грн, а не 720,08 грн як вказує позивач, а також надмірно здійснено нарахування 3% річних у розмірі 14 319,96 грн замість правильних 7087,29 грн за визначений позивачем період прострочення за накладною № РН-0000019 від 01.05.2019 з 03.05.2020 по 13.11.2020.
Перевіривши розрахунок інфляційних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та необхідність задоволення у заявленому позивачем обсязі, а саме, 95 374,99 грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 160 218,49 грн за загальний період прострочки з 05.04.2020 по 20.07.2021.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
У п. 6.2 Договору сторони погодили, що у разі порушення термінів оплати за поставлений Товар, передбачених цим Договором, Покупець виплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.
Перевіривши розрахунок пені, суд зазначає, що позивачем допущено помилки при здійсненні цих розрахунків, а також неправомірно нараховано пеню поза обмеженим законом 6-місячним строком для її нарахування за накладними № РН-0000016 від 30.04.2020, № РН-0000019 від 01.05.2020, № РН-0000020 від 04.05.2020
Отже, за перерахунком суду, з відповідача на користь позивача слід стягнути пеню у розмірі 97 391,02 грн, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.
Відповідач викладених у позові обставин свого прострочення перед позивачем за договором не заперечив та не спростував.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісснаб" (вул. Космічна, 8/2, м. Київ, 02192, ідентифікаційний код 42439818) на користь Фізичної особи-підприємця Бєлівцова Артема Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) борг у розмірі 873 778,32 грн, 3% річних у розмірі 28 529,66 грн, інфляційні у розмірі 95 374,99 грн, пеню у розмірі 97 391,02 грн та судовий збір у розмірі 16 426,11 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 25.10.2021
Суддя Т. Ю. Трофименко