ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.10.2021Справа № 911/2874/21
За заявоюУкраїнської міської ради
прозабезпечення позову
у справі№911/2874/21
за позовомУкраїнської міської ради
доМіністерства юстиції України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
позивачаДержавного реєстратора виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області Коваль Альбіну Володимирівну
провизнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
не викликалися.
Українська міська рада звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Міністерства юстиції України про:
- визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України №2769/5 від 05.08.2021 про задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Самара-Капітал»;
- поновлення запису про право власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою міста Українка в особі Української міської ради нежитлової будівлі (будинок побуту), що розташована за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Юності, 6М на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2016 та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 у справі №911/2685/13;
- розблокування доступу державному реєстратору виконавчому комітету Української міської ради Обухівського району Київської області Коваль Альбіні Володимирівні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майна.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.10.2021 позовну заяву Української міської ради до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Разом з позовом Українською міською радою подана заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Департаменту нотаріату та державної реєстрації, державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії до набрання рішенням законної сили щодо майна, а саме: громадського об'єкту з торгівельними та побутовими приміщеннями, адреса: Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Юності, будинок 6М.
Вказана заява мотивована тим, що існує реальна загроза перепродажу спірного майна або передачу його в іпотеку, що в подальшому ускладнить або унеможливить виконання рішення суду про поновлення запису про право власності.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на таке.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд зазначає, що позов у справі може забезпечуватися заходами, у випадку якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (в межах заявлених позовних вимог).
Відповідно до ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд повинен встановити: 1) предмет позовних вимог (спосіб захисту порушених/невизнаних прав, з яким звернувся/має намір звернутись позивач); 2) підстави позовних вимог (обставини, якими обґрунтовується відповідне порушення/невизнання прав); 3) обставини щодо характеру рішення суду (підлягає виконанню чи ні, зокрема рішення за своєю природою може передбачати стадію виконання - рішення про присудження або може бути рішенням про визнання, яке стадії виконання не передбачає); 4) наявність (доведену належними доказами) обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист/поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; 5) співрозмірність заходів забезпечення позову позовним вимогам, зокрема забезпечення дотримання балансу інтересів (справедливої рівноваги) заявника та особи, права, якої обмежуються у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення; 6) збалансованість інтересів не лише сторін спору, а й інших осіб, які не беруть участі у справі; необхідність запобігти порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу; 7) можливість таких заходів реально запобігти можливим негативним наслідкам (у формі обставин, які істотно можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення або ефективний захист прав) в контексті заявленого способу захисту, тобто такі заходи повинні бути ефективними та достатніми.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Проте, за висновками суду, обставини, покладені заявником в обґрунтування поданої заяви не вказують на наявність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
В той же час, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, з якими приписи ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.
Зокрема, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження факту здійснення будь-яких дій з метою продажу спірного майна або передачу його в іпотеку. При цьому, саме лише припущення про загрозу продажу або передачу спірного майна в іпотеку без належних доказів на підтвердження викладених обставин позбавляють суд можливості встановити обґрунтованість доводів заявника.
Дослідивши матеріали справи, суд відмовляє в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136, 137, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні заяви Української міської ради про забезпечення позову відмовити повністю.
2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена.
Суддя В.П. Босий