ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.10.2021Справа № 910/16396/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали заяви
за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18; ідентифікаційний код 21560766) в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (01033, м. Київ, вул. Антоновича, 40; ідентифікаційний код 01189910)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Хотел Груп" (04107, м. Київ, вул. Нагірна, буд. 25-27; ідентифікаційний код 40862690)
про стягнення 1 662 540, 00 грн
Представники сторін: не викликалися
До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Хотел Груп", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі 1 662 540, 00 грн за час прострочення повернення майна з оренди, яке було передано відповідачу за договором оренди комерційної нерухомості № 80D913-1438-КМФ/18 від 18.12.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 10.11.2021.
21.10.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" про забезпечення позову шляхом накладення арешту в сумі 1 662 540 грн. (один мільйон шістсот шістдесят дві тисячі п'ятсот сорок гривень) на кошти на рахунку IBAN - НОМЕР_1 ПАТ "КБ "ПриватБанк", МФО 320649, а також на кошти на рахунках у банках, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Ай.Хотел Груп", які відкриті в будь-якому банку України або будуть відкриті пізніше в будь-якому банку.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник вказує, що оскільки з 23.09.2021 в Україні запровадили обмеження "жовтої" зони карантину, щоб зупинити розповсюдження коронавірусу, показник захворюваності на коронавірус кожного дня зростає, що невідкладно може призвести до посилення обмежувальних заходів, а основним видом доходу ТОВ "Ай.Хотел Груп" є дохід пов'язаний з роботою хостелів, діяльність яких тимчасово заборонена, у зв'язку з чим, за твердженнями заявника Товариство буде неплатоспроможним, що в свою чергу призведе до складнощів з виконанням рішення суду про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за час прострочення відповідачем повернення майна з оренди, або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
Також, заявник відзначає, що у разі задоволення позову у справі № 640/11951/21 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до ТОВ "Ай.Хотел Груп" з вимогами про застосування заходів реагування, відповідач втратить можливість отримувати прибуток від передачі в оренду місць у хостелі внаслідок припинення електропостачання будівлі.
У свою чергу, у відповідача відсутнє майно у кількості та вартістю, достатньому для виплати позивачу суми неустойки у разі постановлення рішення на користь позивача - про задоволення позову.
Крім того, заявник вказує, що існують інші ризики умисного ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі постановлення його на користь позивача, зокрема шляхом виведення відповідачем наявних грошових коштів з власних рахунків з метою ухилення від виконання рішення суду; відповідач неодноразово та систематично умисно ухилявся від належного та вчасного, згідно положень договору, виконання грошових зобов'язань перед позивачем; відповідачем не вчинялось жодних дій, спрямованих на позасудове врегулювання спору в добровільному порядку - а саме не повернуте позивачу майно та не сплачена сума неустойки, наявне неодноразове ухилення від переговорів з представниками позивача.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд вказує наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Так, суд зазначає, що Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Хотел Груп" про стягнення неустойки в розмірі 1 662 540, 00 грн за час прострочення повернення майна з оренди, яке було передано відповідачу за договором оренди комерційної нерухомості № 80D913-1438-КМФ/18 від 18.12.2018.
Обставини з якими обумовлюється можливість забезпечення позову, а саме, накладення арешту на кошти в сумі 1 662 540, 00 грн є :
- неплатоспроможність відповідача, що може виникнути у зв'язку з посиленням обмежувальних заходів спричинених зростанням захворюваності на коронавірус;
- втрата можливості отримання прибутку у разі задоволення позову у справі № 640/11951/21 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до ТОВ "Ай.Хотел Груп" про застосування заходів реагування, зокрема, припинення електропостачання будівлі;
- відсутність майні у кількості та вартості, достатньому для виплати позивачу суми неустойки у разі постановлення рішення на користь позивача - про задоволення позову.
Так, суд вказує, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (боржника) та забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову за своєю суттю є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника), або пов'язаних із ним інших осіб, в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя та задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справу про банкрутство.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 911/3871/17.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
З урахуванням загальних вимог, передбачених ст.73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду 25.03.2019 у справі № 920/622/18.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у ст. 14 ГПК України та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, враховуючи загальні вимоги, передбачені статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову та їх оцінка судом з належним відображенням у судовому рішенні висновків здійсненої оцінки.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 73, 74, 76-79 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Суд звертає увагу на те, що, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Суд відзначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог. До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення.
Надавши оцінку доводам заявника стосовно розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що подана заявником заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення ТОВ "Ай.Хотел Груп" від виконання рішення у разі задоволення позову.
У свою чергу, суд вказує, що самі лише припущення заявника не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати та довести необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Однак, заявником не доведено будь якими належними та допустимими доказами наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки, поведінка відповідача (неодноразове ухилення від належного та вчасного виконання грошових зобов'язань за договором, не вчинення дій спрямованих на позасудове врегулювання спору в добровільному порядку) не може підтверджувати наявність обставин, з яким пов'язується виконання судового рішення.
Відсутність, як про це вказує заявник у достатній кількості та вартості майна для виплати позивачу неустойки, у разі постановлення на його користь рішення, не є визначальною обставиною для вирішення питання про забезпечення позову, оскільки, не свідчить про реальні ризики утруднення виконання рішення суду, більш того, за відсутності беззаперечних доказів щоб свідчили про недостатню кількість та вартість майна.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зауважити, що твердження позивача про наявність заборгованості ТОВ "Ай.Хотел Груп" перед АТ "Укртелеком" в особі Київської міської філії АТ "Укртелеком" за договором оренди комерційної нерухомості № 80D913-1438-КМФ/18 від 18.12.2018 у вигляду неустойки в сумі 1 662 540, 00 грн є необґрунтованими з огляду на те, що дані твердження носять передчасний характер, оскільки, стосуються вирішення справи по суті, тоді як застосування заходів забезпечення позову носить суто процесуальний характер.
Отже, з огляду на викладене вище, за переконанням суду, у поданій заяві міститься лише посилання на потенційне порушення прав позивача, при цьому, у заяві відсутнє достатнє обґрунтування з посиланням на беззаперечні докази, які підтверджують доцільність та необхідність термінового забезпечення позову.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заявником не було надано належних доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову порушить права позивача та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Згідно ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
За таких обставин, суд визнає подану першим заступником керівника Київської міської прокуратури заяву про забезпечення позову, безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 23.10.2021.
Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.О. Баранов