Рішення від 19.10.2021 по справі 904/6735/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2021м. ДніпроСправа № 904/6735/20 (624/37/20)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мартинюка С.В.

за участю секретаря судового засідання Ільєнко В.Ю.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Якименко О.В., дов. від 08.12.2020, адвокат;

Від третьої особи: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження господарську справу за позовом ОСОБА_1 , с. Олександрівське до Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ", м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанське-Агро", смт.Слобожанське

про розірвання договору оренди землі

в межах справи 904/6735/20

за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", м.Дніпро

до боржника Приватного акціонерного товариства "Насінневе", м. Дніпро

про визнання банкрутом

ПРОЦЕДУРА

У провадженні Кегичівського районного суду знаходилась справа №624/37/20 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Насінневе», третя особа, що не заявляє самостійних вимог ТОВ «Слобожанське-Агро» про розірвання договору оренди.

Ухвалою Кегичівського районного суду від 01.07.2021 постановлено матеріали цивільної справи №624/37/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Насінневе», третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Слобожанське-Агро», про розірвання договору оренди землі, передати у порядку ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства до Господарського суду Дніпропетровської області в провадженні якого перебуває справа №904/6735/20 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Насінневе».

22.07.2021 справа №624/37/20 надійшла до господарського суду Дніпропетровської області.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №904/6735/20 (624/37/20) передано для розгляду судді Мартинюку С.В.

Ухвалою господарського суду від 26.07.2021 справу № 624/37/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Насінневе», третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Слобожанське-Агро» про розірвання договору оренди землі прийнято до свого провадження для розгляду в межах справи №904/6735/20. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 31.08.2021.

Ухвалою господарського суду від 31.08.2021 відкладено підготовче засідання на 21.09.2021.

Ухвалою господарського суду від 21.09.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 19.10.2021.

У судових засіданнях здійснювалось повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19.10.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що після смерті батька ОСОБА_1 , внаслідок оформлення спадщини позивачу стало відомо про те, що 24.07.2017 року державним реєстратором комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Жбадинським Олегом Михайловичем зареєстровану додаткову угоду від 27.10.2014 до договору оренди земкельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,6654 га. від 27.06.2008, на підставі якої строк дії договору 16 років (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 36352177 від 27.07.2017 року.). Позивач зазначає, що не має наміру підтримувати орендні відносини з ПрАТ «Насіннєве», та бажає використовувати, належну на праві приватної власності, земельну ділянку самостійно.

В той же час, 24.04.2019 року державним реєстратором комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради» Харківської області Яненко Наталією Павлівною зареєстровано договір суборенди між ПрАТ «Насіннєве» та ТОВ «Слобожанське-Агро» №NSN-SLA-2018-0194 від 01.01.2018 з строком дії до 25.05.2025, але в будь-якому разі по день припинення строку дії первинного договору (включно). Проте, згода на передання об'єкту оренди в суброренду позивачем не надавалась.

Позиція відповідача

28.08.2021 до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позов, в задоволенні позовних вимог просить відмовити, з посиланням на те, що позивачем не надано доказів невиконання договірних обов'язків відповідачем, а відтак відсутні підстави для розірвання договору. Також відповідач зазначив, що укладений договір суборенди не погіршує умов договору, не суперечить вимогам спірного договору та законодавства.

20.09.2021 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ "Слобожанське-Агро" письмових пояснень по суті позовних вимог не надала.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі

Предметом доказування по даній справі є зміст умов та дії сторін щодо виконання умов договору оренди земельної ділянки від 27.06.2008.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

27.06.2008 року між ОСОБА_2 (Орендодавець) та ВАТ «Насіннєве» (без проведення реорганізації перейменоване у ПрАТ «Насіннєве») укладено договір оренди землі № 371, об'єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 4,67га кадастровий номер 6323155600:06:001:0176.

Договір оренди землі зареєстрований у Харківській регіональній філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.05.2009 року за № 040969600430.

22.10.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Насіннєве» (без проведення реорганізації перейменоване у ПрАТ «Насіннєве») укладено додаткову угоду до договору оренди землі № 371 від 27.06.2008 року.

10.03.2018 року земельна ділянка перейшла у власність до Позивача - ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Зачепилівської державної нотаріальної контори Терещенко Л.О., номер в реєстрі 200. Право зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.03.2018, номер 25183352.

Умовами договору передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Чапаєвської селищної ради Кигичівського району Харківської області.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,67 га. (п.2 договору).

Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору, договір вважається пролонгованим на той же термін, якщо орендодавець не виявив бажання поновлення його на новий строк. (п. 8 договору).

Факт передачі об'єкту оренди підтверджується актом передачі-прийому земельних ділянок від 27.06.2008.

Відповідно до умов п. 4 додаткової угоди до договору, пункт 8 договору оренди землі від 27.06.2008 викладено в наступній редакції: "Договір укладено на 16 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк".

Позивач з посиланням на п.19 та п.40 договору, відповідно до умов яких земельна ділянка не може передаватись в заставу чи суборенду без згоди на те орендодавця та перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря, є підставою для зміни або розірвання договору, просить розірвати спірний договір, що і є причиною спору.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Як вбачається зі статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частинами 1, 2 статті 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства (ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Отже, майнові відносини, що виникають із договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються також актами земельного законодавства Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі визначається як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Зі змісту статті 13 вказаного Закону вбачається, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Тож при укладанні договору оренди землі до орендаря переходить право володіти і користуватися об'єктом власності, а право розпоряджатися зберігається за власником. Тому власник може на власний розсуд розпорядитись об'єктом і передати право власності на нього іншій особі.

Відповідно до ст. 148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

За змістом статей 30 та 31 Закону України "Про оренду землі" зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір оренди землі припиняється з підстав, наведених у частині першій статті 31 Закону України "Про оренду землі", а також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24, 25 вказаного Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України "Про оренду землі", перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Однак, перехід права власності на орендовану земельну ділянку для орендодавця цієї земельної ділянки не є сам по собі безумовним правоприпиняючим юридичним фактом, а вказує на відповідну зміну обставин у договірних правовідносинах у зв'язку з таким переходом, порівняно з тими обставинами, за яких укладався договір оренди. Також зміна власника орендованої земельної ділянки сама по собі не свідчить про те, що цим порушується, не визнається чи оспорюється суб'єктивне цивільне право та/або законний інтерес орендодавця як сторони договору оренди.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, не спричиняє автоматичного припинення спірних договірних правовідносин, а лише створює правову ситуацію, у якій виникає право вимагати судового захисту шляхом розірвання договору у сторони договору, для якої настали відповідні підстави через зміну фактичних обставин.

Тож після зміни власника земельної ділянки договір не припинив свою дію, натомість сільрада в силу вимог закону набула статусу орендодавця у триваючих правовідносинах оренди разом із належними орендодавцю за договором правами та обов'язками.

Право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/418/19 від 08.09.2020.

Згідно з положеннями ст. 31 Закону України "Про оренду землі", розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Пункт 39 Договору передбачає, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Згідно умов визначених у п.38 Договору оренди землі, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором; внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Тобто, пункт 38 Договору вказує на те, що розірвання договору оренди землі допускається судовому порядку тільки в разі невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Отже, смерть фізичної особи - орендодавця не є підставою для припинення договору, оскільки разом із правом власності на земельну ділянку до його спадкоємців переходять права і обов'язки за договором оренди, то зміна умов договору або його розірвання повинне здійснюватись урахуванням всіх норм законодавства щодо порядку розірвання таких договорів.

Позивачем не надано доказів невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо користування земельною ділянкою, сплати орендної плати, тощо

Щодо посилань позивача на п. 30 договору, відповідно до умов якого, орендар має право передавати земельну ділянку в суборенду без письмової згоди орендодавця, якщо це не порушує і не суперечить умовам договору та ЗУ "Про оренду землі", який за твердженням останнього, суперечить п. 19 договору, слід зазначити наступне.

24.04.2019 року в Державному реєстрі прав було зареєстровано право суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 6323155600:06:001:0176 на підставі Договору суборенди землі, укладеного між ПрАТ «Насіннєве» та ТОВ «Слобожанське-Агро», номер запису про інше речове право 31382058.

За приписами ч.1 ст. 8 ЗУ «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або і частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Згідно п. 19 Договору оренди землі земельна ділянка не може передаватися в заставу чи суборенду без згоди на це орендодавця.

При цьому, в п. 30 Договору оренди землі сторони погодили, що одним з прав орендаря є право передавати земельну ділянку в суборенду без письмової згоди орендодавця, якщо це не погіршує і ні суперечить умовам даного Договору та Закону України «Про оренду землі».

Твердження Позивача про те, що пункт 30 Договору не надає права Орендарю здавати земельну ділянку в суборенду без дозволу орендодавця, оскільки суперечить пункту 19 Договору є помилковим, адже умова закріплена в пункті 30 Договору є спеціальною по відношенню до пункту 19, тобто передбачає виключення із загального правила, за якого згода Орендодавця на передачу земельної ділянки в суборенду не потрібна та стосується випадків, коли передача земельної ділянки в суборенду не погіршує та не суперечить умовам Договору та ЗУ «Про оренду землі».

Позивачем не доведено, що передача земельної ділянки в суборенду суперечила умовам Договору та ЗУ «Про оренду землі», а оскільки як ЗУ «Про оренду землі», так і Договір оренди землі в цілому не містять такої заборони (не забороняють передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення в суборенду), тому передача земельної ділянки в суборенду без згоди орендодавця відповідає (не погіршує) умовам Договору оренди землі та не суперечить ЗУ «Про оренду землі».

Таким чином, ПрАТ «Насіннєве» без порушення вимог чинного законодавства та умов Договору оренди землі передало земельну ділянку в суборенду ТОВ «Слобожанське-Агро», оскільки договір суборенди не погіршує умов оспорюваного Договору та не суперечить вимогам ЗУ «Про оренду землі».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що дії позивача направлені на розірвання договору оренди землі, за відсутності доказів порушення умов такого договору відповідачем є такими, що суперечать принципам справедливості, добросовісності, приписам Закону України "Про оренду землі". Відповідач не має нести негативних наслідків у вигляді розірвання договору на вимогу іншої сторони лише у зв'язку з передачею цієї земельної ділянки у суборенду та продовження строку дії договору. Доказів понесення негативних наслідків для позивача, у вигляді погіршення стану об'єкту оренди, порушення відповідачем умов договору в частині сплати орендної плати, позивачем не надано.

З урахуванням зазначеного, оскільки в матеріалах справи відсутні докази порушення, не визнання чи оспорення суб'єктивного цивільного право та/або законного інтересу позивача як орендодавця, суд відмовляє у задоволенні позову.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Насінневе», третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Слобожанське-Агро» про розірвання договору оренди землі - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України

Повне рішення складено 25.10.2021

Суддя С.В. Мартинюк