Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" червня 2010 р. Справа № 47/130-10
вх. № 3572/5-47
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Марків Н.В. довіреність №1 від 12.01.10 р.;
відповідача - не з"явився;
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збутова мережа П'ятий елемент", м. Харків
про стягнення 28791,36 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка" (позивач) звернулося з позовом щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Збутова мережа П'ятий елемент" основної заборгованості у розмірі 26 033,91 грн. та пені у розмірі 2 757,45 грн., які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманого товару на підставі договору поставки №155 від 31.03.2009 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 287,92 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час був повідомлений належним чином, але відзив на позов та витребувані судом документи не надав.
Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін господарським судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №155 від 31 березня 2009 року.
Відповідно до умов договору позивач зобов"язався поставити відповідачу товар в асортименті та кількості вказаній в накладній, а відповідач зобов"язався оплатити його на протязі 30 календарних днів з моменту отримання продукції.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивач свої зобов"язання за договором виконав в повному обсязі, згідно видаткових накладних: №1485 від 02.04.09 р., №14584 від 02.04.09 р., №14447 від 02.04.09 р., №14448 від 02.04.09 р., №14463 від 02.04.09 р., №14464 від 02.04.09 р., №14478 від 02.04.09 р., №14532 від 02.04.09 р., №14477 від 02.04.09 р., №14476 від 02.04.09 р., №14534 від 02.04.09 р., №14533 від 02.04.09 р., №14531 від 02.04.09 р., №14479 від 02.04.09 р., №14535 від 02.04.09 р., №14650 від03.04.09 р., №14651 від 03.04.09 р., №14652 від 03.04.09 р., №14857 від 04.04.09 р., №14855 від 04.04.09 р., №15049 від 06.04.09 р., №15050 від 06.04.09 р., №15051 від 06.04.09 р., №15052 від 06.04.09 р., №15058 від 06.04.09 р., №15059 від 06.04.09 р., №15056 від 06.04.09 р., №15057 від 06.04.09 р., №15060 від 06.04.09 р., №15061 від 06.04.09 р., №15062 від 06.04.09 р., №15063 від 06.04.09 р., №14987 від 06.04.09 р., №14988 від 06.04.09 р., №14989 від 06.04.09 р., №14990 від 06.04.09 р., №14980 від 06.04.09 р., №14981 від 06.04.09 р., №14982 від 06.04.09 р., №15274 від 07.04.09 р., №15275 від 07.04.09 р., №15276 від 07.04.09 р., №15277 від 07.04.09 р., №15411 від 07.04.09 р., №15263 від 07.04.09 р., 15264 від 07.04.09 р., №15265 від 07.04.09 р., №15278 від 07.04.09 р., №15280 від 07.04.09 р., №15380 від 07.04.09 р., №15379 від 07.04.09 р., №15361 від 07.04.09 р., №15360 від 07.04.09 р., №15359 від 07.04.09 р., №15357 від 07.04.09 р., №153 56 від 07.04.09 р., №15358 від 07.04.09 р., №15380 від 07.04.09 р., №15378 від 07.04.09 р., №15650 від 08.04.09 р., №15567 від 08.04.09 р., №15568 від 08.04.09 р., №15512 від 08.04.09 р., №15592 від 08.04.09 р., №15593 від 08.04.09 р., №15522 від 08.04.09 р., №15523 від 08.04.09 р., №15524 від 08.04.09 р., №15511 від 08.04.09 р., №15649 від 08.04.09 р., №15892 від 09.04.09 р., №15893 від 09.04.09 р., №15894 від 09.04.09 р., №16037 від 10.04.09 р., №16036 від 10.04.09 р., №16038 від 10.04.09 р., №16282 від 11.04.09 р., №16283 від 11.04.09 р., №16284 від 11.04.09 р., №17307 від 16.04.09 р., №17281 від 16.04.2009 р., №17280 від 16.04.2009 р., №17771 від 21.04.2009 р., №17772 від 21.04.2009 р., №18367 від 23.04.2009 р., №18222 від 23.04.2009 р., №18223 від 23.04.2009 р., №18224 від 23.04.2009 р., №18225 від 23.04.2009 р., №18246 від 23.04.2009 р., №18245 від 23.04.2009 р., №18244 від 23.04.2009 р., №18243 від 23.04.2009 р., №18247 від 23.04.2009 р., №18248 від 23.04.2009 р., №18251 від 23.04.2009 р., №18252 від 23.04.2009 р., №18262 від 23.04.2009 р., №18308 від 23.04.2009 р., №18309 від 23.04.2009 р., №18310 від 23.04.2009 р., №18366 від 23.04.2009 р., №18263 від 23.04.2009 р., №18448 від 24.04.2009 р., №18687 від 25.04.2009 р., №18688 від 25.04.2009 р., №18689 від 25.04.2009 р., №18856 від 27.04.2009 р., №18857 від 27.04.2009 р., №18858 від 27.04.2009 р., №19078 від 28.04.2009 р., №19079 від 28.04.2009 р., №19080 від 28.04.2009 р., №19166 від 28.04.2009 р., №19167 від 28.04.2009 р., №19255 від 28.04.2009 р., №19165 від 28.04.2009 р., №19517 від 29.04.2009 р., №19755 від 30.04.2009 р., №19754 від 30.04.2009 р., №19738 від 30.04.2009 р., №19737 від 30.04.2009 р., №19684 від 30.04.2009 р., №19948 від 04.05.2009 р., №19949 від 04.05.2009 р., №19950 від 04.05.2009 р., №19935 від 04.05.2009 р., №20445 від 06.05.2009 р., №20444 від 06.05.2009 р., 20684 від 07.05.2009 р.№20685 від 07.05.2009 р., №20679 від 07.05.2009 р., №20593 від 07.05.2009 р., №20594 від 07.05.2009 р., №21247 від 11.05.2009 р., №21248 від 11.05.2009 р., №21249 від 11.05.2009 р., №21250 від 11.05.2009 р., №21251 від 11.05.2009 р., №21727 від 13.05.2009 р., №21728 від 13.05.2009 р., №21729 від 13.05.2009 р., поставив відповідачу товар.
Відповідач отримав товар, про що свідчать підписи повноважних представників відповідача за довіреностями на вищевказаних видаткових накладних, але його вартість в установлений договором строк оплатив лише частково.
10 березня 2009 року між Сторонами підписаний Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2009 року по 09.03.2009 року станом на 10.03.2009 року за даними обліку Відповідача сума заборгованості становила 60 135,21 грн.
22 червня 2009 року між Сторонами підписаний другий акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.05.2009 року по 31.05.2009 року станом на 01.06.2009 року сума заборгованості Відповідача склала 120 108,09 гривень., після підписання якого відповідачем у період з 01.04.2009 року була здійснена часткова оплата за поставлений товар у сумі 94 074,18, таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складає 26 033,91 грн.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 26 033,91 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню у розмірі 2 757,45 грн.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 10.2.1. Договору встановлює, що за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 6.1 даного договору, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши нарахування пені суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 287,92 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Збутова мережа П'ятий елемент" (Юридична адреса: 61002, м. Харків, вул. Сумська, 88, Поштова адреса: 61068, м. Харків, пр. Московський, 199, код ЄДРПОУ 33068228, п/р 26004137050401 в АЮБ "УкрСиббанк", МФО 351005, ІПН 330682220313, Свідоцтво платника ПДВ № 28758592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка" (місцезнаходження: 61166, м. Харків, пр. Леніна, 9, код ЄДРПОУ 30883688, п/р 26003805483960 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО351016, ІПН 308836820303, свідоцтво платника ПДВ № 28289424) 26 033,91 грн. основного боргу, 2 757,45 грн. пені, держмито у розмірі 287,92 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Справа №47/130-10
Повний текст рішення підписано 02 червня 2010 року.