Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" червня 2010 р. Справа № 60/129-10 (н.р. 53/151-09)
вх. номер 3338/1-60
Суддя Господарського суду Харківської області
При секретарі судового засідання: Холодна Д.С.
За участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2, довіреність №31 від 12.01.2010р.
відповідача - Петрової О.В., довіреність №2 від 15.01.2010р.
1-ї третьої особи - не з'явилась
2-ї третьої особи - не з'явилась
розглянувши матеріали справи за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Харків
до Підприємства Харківської облспоживспілки "Центральний ринок", м. Харків
3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Харківська міська рада, м. Харків
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради, м. Харків
про заборону чинити дії, що порушують права та зобов'язання вчинити певні дії.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Підприємства Харківської облспоживспілки "Центральний ринок" про заборону чинити перешкоди позивачу у реалізації права на оренду земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Енгельса, 33 для експлуатації й обслуговування нежитлового приміщення літ. Д/2-1 загальною площею 57,4 кв.м. та зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме надати до міського управління земельних відносин Харківської міської ради державний Акт реєстраційний №884 від 27.03.2001р. на право постійного користування землею для внесення змін.
Рішенням господарського суду Харківської області від 02 липня 2009 року позовні вимоги задоволено, заборонено Підприємству Харківської облспоживспілки "Центральний ринок" чинити перешкоди позивачу у реалізації права на оренду земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Харків вул. Енгельса, 33 для експлуатації й обслуговування нежитлового приміщення літ Д/2-1 загальною площею 57, 4 м. кв., зобов'язано Підприємство Харківської облспоживспілки "Центральний ринок" вчинити певні дії, а саме: надати до міського управління земельних відносин Харківської міської ради державний акт реєстраційний № 884 від 27.03.2001 року на право постійного користування землею для внесення змін, стягнуто з Підприємства Харківської облспоживспілки "Центральний ринок" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 170,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05 листопада 2009 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2009р. по справі №53/151-09 - без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 19 січня 2010 року касаційну скаргу задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2009р. та рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2009р. у справі №53/151-09 скасовано, справу передано на новий розгляд господарському суду Харківської області.
Підставою скасування вищезазначеного рішення стало невідповідність нормам матеріального права висновку суду про наявність підстав для захисту права позивача. Крім того Вищим господарським судом України було надано вказівки звернути увагу суду на те, яке право користування і розпорядження майном позивача порушено, встановити обставини, що підтверджують наявність права користування майном відповідно до вищенаведених вимог норм Земельного кодексу України, якими саме конкретними діями відповідач чинить перешкоди та в чому це виявляється, в чому суть незаконності цих дій, які дії позивач вимагає вчинити відповідача з метою усунення перешкод у реалізації права, яким чином вимоги даного позову призводять до поновлення порушеного права та кореспондуються зі способами захисту права позивача, зокрема, на земельну ділянку, наявності передбаченого законодавством обов'язку відповідача, що кореспондує право позивача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 квітня 2010 року призначено справу № 60/129-10 (н.р. № 53/151-09) до розгляду у судовому засіданні на 17 травня 2010 року о 11:00 год.
Позивач у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві та додатково поданих письмових поясненнях стосовно обставин, викладених Вищим господарським судом України у постанові від 19 січня 2010 року по справі №53/151-09, зокрема вказує, що для оформлення за позивачем права користування земельною ділянкою необхідно внести зміни до вищезазначеного державного акту на право постійного користування землею.
Відповідач проти позову заперечує, просить суд відмовити в його задоволенні на підставах, викладених у письмових поясненнях стосовно обставин, викладених Вищим господарським судом України у постанові від 19 січня 2010 року по справі №53/151-09, зокрема посилається на безпідставність позовних вимог та вважає їх такими, що не відповідають нормам матеріального права, порушують права постійного землекористувача яке є безстроковим і може бути припиненим в порядку визначеному законом, а також зазначає, що позивач не є власником або титульним володільцем спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим не може бути позивачем негаторного позову, відповідачем жодним чином не порушуються права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки право позивача на користування земельною ділянкою за договором оренди не оформлено, обраний спосіб захисту не відповідає фактичним обставинам справи.
Треті особи у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, витребувані судом документи не надали.
Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
22 грудня 2002 р. між Спільним підприємством “Центральний ринок” (продавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення Д/2-1, розташованого за адресою : м. Харків вул. Енгельса, 33.
Договір у встановленому порядку посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Пікаловою С.Ш. (реєстраційний № 2926) та зареєстрований в Харківському МіськБТІ 25 грудня 2002 року № 2220.
Земельна ділянка, на якій розташована придбане позивачем нежитлове приміщення Д/2-1, на праві постійного користування на підставі державного акту за № 884 від 27.03.2001 р. знаходиться у відповідача.
10.08.2003 р. листом № 235 директор ПХО “Центральний ринок” Аргунова Е.Н. звернулась до міського голови м. Харкова з проханням припинити землекористування земельною ділянкою за адресою: вул. Енгельса, 33, загальною площею 0,0111 га, в зв'язку з переходом права власності на нежитлове приміщення Д/2-1 ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.12.2002 р.
Рішенням XVI сесії XXIV скликання Харківської міської ради від 24.09.2003 року позивачу надана в оренду земельна ділянка загальною площею 0,0111 га за рахунок земель Центрального ринку для експлуатації й обслуговування нежитлового приміщення літ Д/2-1., розташованого за адресою: м. Харків вул. Енгельса, 33 строком до 2028 р.
25.02.2004 р. рішенням XIX сесії XXI скликання Харківської міської ради № 23/04 внесені доповнення до рішення XVI сесії XXIV скликання Харківської міської ради від 24.09.2003 року.
Відповідно до п. 9.8 вказаного рішення Харківською міською радою зобов'язано відповідача у місячний термін з дня прийняття цього рішення звернутися в Харківське міське управління земельних ресурсів для внесення змін у Держакт на право постійного користування землею, реєстраційний № 884 від 27.03.01 року.
Рішенням 14 сесії 5 скликання Харківської міської ради № 136/07 від 04.10.2007 року внесено зміни до п. 3.48 до рішення ХVI сесії Харківської міської ради ІV скликання “Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам“ від 24.09.2003 р. № 187/03.
Відповідно до вказаних змін позивачу надано в оренду строком до 01.07.2017 р. земельну ділянку площею 0,010342 га по вул. Енгельса, 33 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.
Для укладання договору оренди земельної ділянки позивачу з Харківською міською радою, необхідно внести зміни в Державний акт відповідача на право постійного користування землею, реєстраційний № 884 від 27.03.2001 про що було зазначено у рішенні XIX сесії XXI скликання Харківської міської ради № 23/04 від 25.02.2004 р.
Судом встановлено, що відповідачем рішення XIX сесії XXI скликання Харківської міської ради № 23/04 від 25.02.2004 р. виконане не було, державний акт на право постійного користування землею до Харківського міського управління земельних ресурсів не надано.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2008 року позивач звернувся до відповідача з заявою про надання в Харківське міське управління земельних ресурсів Державного акту реєстраційний № 884 від 27.03.2001 року на право постійного користування землею для внесення змін.
Проте, позивачу було відмовлено в наданні даного акту в міське управління земельних ресурсів, що підтверджується листом вих. № 96 від 17.06.2008 року.
23.04.2008р. позивач звернувся до голови правління Харківської облспоживспілки з проханням надати до Харківського міського управління земельних ресурсів вказаний Державний акт.
29.04.2008р. підприємство “Обласне об'єднання ринків“ Харківської облспоживспілки листом № 5-2/35 повідомило позивача, що у відповідно з діючим законодавством ринок провів всі погодження по плану меж земельної ділянки, як суміжник по землекористуванню.
Згідно листа Управління земельних відносин № 4448 від 10.06.2008 р. друга третя особа повідомила позивача про направлення управлінням земельних відносин листа до керівництва відповідача з вимогою надати для внесення змін державний акт на право постійного користування по вул. Енгельса, 33 до Харківського міського управління земельних ресурсів. Крім цього, у разі не виконання відповідачем зазначених вимог, пропонували позивачу для вирішення питання звернутися до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним у позовній заяві обставинам, суд зазначає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з вказівок, зазначених у постанові Вищого господарського суду України від 19 січня 2010 року по справі №53/151-09 суду належить встановити обставини, яке право користування і розпорядження майном позивача порушено, встановити обставини, що підтверджують наявність права користування майном відповідно до вищенаведених вимог норм Земельного кодексу України, якими саме конкретними діями відповідач чинить перешкоди та в чому це виявляється, в чому суть незаконності цих дій, які дії позивач вимагає вчинити відповідача з метою усунення перешкод у реалізації права, яким чином вимоги даного позову призводять до поновлення порушеного права та кореспондуються зі способами захисту права позивача, зокрема, на земельну ділянку, наявності передбаченого законодавством обов'язку відповідача, що кореспондує право позивача.
Статтями 13, т14 Цивільного кодексу України встановлено, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї; виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог цієї норми, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) коди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономно Республіки Крим або органу місцевою самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Способи захисту прав на земельні ділянки передбачені ст. 152 Земельного кодексу України.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом, способів.
В силу вимог ст.ст. 386, 387,391 Цивільного кодексу України власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності, як шляхом витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, згідно статті 387 Цивільного кодексу України, так і вимагаючи усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, згідно статті 391 Цивільного кодексу України (негаторний позов).
Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування та розпорядження річчю. Для подання негаторного позову необхідно, щоб дії (бездіяльність) об'єктивно порушували права власника і були протиправними.
Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання ЇЇ власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право на оренду виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Позивачем не доведено порушення його права на оренду земельної ділянки відповідачем, оскільки це право не оформлено відповідно до вимог чинного законодавства.
Отже позивач не є користувачем та не має право розпорядження спірною земельною ділянкою для того щоб заявляти вимоги у позовній заяві про перешкоджання йому у здійсненні його законного права користування та розпорядження земельною ділянкою, які кореспондуються з негаторним позовом.
Судом встановлено, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає фактичним обставинам справи, відповідачем не вчиняються дії, які направлені на порушення прав користування та розпорядження вищезазначеною земельною ділянкою.
Позивачем недоведено, що між ним та відповідачем існують зобов'язальні правовідносини, а чинним законодавством не передбачено здійснення обов'язку відповідачем, який вимагає здійснити позивач у примусовому порядку.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ч.3 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 ЦК України.
Згідно державного акту на право постійного користування землею №884 від 27.03.2001 року відповідачу на підставі рішення виконкому Харківської міської ради від 26.07.2000 року №1056 надано у постійне користування 1,2414 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування.
Враховуючи, що у теперішній час за законодавством не передбачено порядку внесення змін до держактів на право постійного користування землею, а право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством, права та обов'язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені).
Судом встановлено, що видачу державних актів на право постійного користування землею здійснюють, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року №449 (зі змінами та доповненнями внесеними постановою КМУ від 12.11.2008 року №1019), і Інструкцією, затвердженою наказом Держкомзему від 09.05.1999 р. №43 (зі змінами та доповненнями). Даним порядком внесення змін до держактів не передбачено, тому в даному випадку необхідно одержувати нові державні акти на право постійного користування землею.
Вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме надати до міського управління земельних відносин Харківської міської ради державний акт реєстраційний №884 від 27.03.2001 року на право постійного користування землею для внесення змін, не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до положення рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 року по справі №1-17/2005 року та постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2008 року №1019 про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року №449, у яких зазначено, що раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.
Крім того, суд зазначає, що позивач, якому належить право вільного обрання підстав та предмету позову не скористався своїм процесуальним правом та не уточнив позовні вимоги в частині зазначення того, які саме перешкоди чинить відповідач позивачу у реалізації права на оренду спірної земельної ділянки.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вказані обставини, а також те, що позивачем не доведено порушення відповідачем його прав та охоронюваних законом інтересів, позов не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 та враховує роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відповідно до п. 6.4. який у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку або перегляд його за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що сплачене відповідачем згідно платіжного доручення № 318 від 14 липня 2009 року державне мито в сумі 85 грн. за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 02 липня 2009 року та згідно платіжного доручення № 192 від 10 листопада 2009 року державне мито в сумі 85 грн. за подання касаційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 02 липня 2009 року та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 05 листопада 2009 року, всього 170 грн. державного мита слід покласти на позивача.
Судові витрати, сплачені позивачем у вигляді державного мита в сумі 170 грн. та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 гривень за подання позовної заяви при відмові в задоволенні позову не підлягають покладенню на відповідача, та в повному обсязі покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 14, 15, 16, 386, 387, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 116, 124, 125, 152 Земельного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (61015, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Підприємства Харківської облспоживспілки "Центральний ринок" (61012, м. Харків, вул. Енгельса, буд.33, ідентифікаційний код 01563372) 170,00 грн. державного мита.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення по справі № 60/129-10 (н.р. № 53/151-09) підписано 07 червня 2010 року.