Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"31" травня 2010 р. Справа № 45/96-10
вх. № 2981/5-45
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Сапі В.Л., довіреність від 03.03.2010 року
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом ТОВ "СП Капрі", м. Київ
до ТОВ "Спец-Пром", м. Харків
про стягнення 15451,91 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 14896,52 грн. та три відсотки річних за весь час прострочення у розмірі 555,39 грн. мотивуючи неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару за видатковими накладними № 6329 від 12.08.2008 року та № 8303 від 22.10.2008 року. Також до стягнення заявлено державне мито в розмірі 154,52 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 6000,00 грн.
Ухвало суду від 01 квітня 2010 року про порушення провадження у справі № 45/96-10 розгляд справи було призначено на 26 квітня 2010 року о 12:45 год.
В судове засідання 26 квітня 2010 року позивач з'явився, свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, однак витребуваних судом доказів по справі не надав.
Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом докази по справі не надав, про причини неявки суду не повідомив.
Ухвалою суду від 26 квітня 2010 року розгляд справи відкладався на 31 травня 2010 року.
В засідання суду 31 травня 2010 року з'явився позивача, надав додаткові, витребувані судом докази, які залучено до матеріалів справи.
Відповідач в засідання суду 31 травня 2010 рок не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, про місце, час та дату судового засідання був повідомлений своєчасно та належними чином.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, що ухвалою суду від 26 квітня 2010 р. сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд визнав позовні вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими частковому задоволенню з наступних підстав:
за рахунками-фактури № 0006429 від 07.08.2008 р., № 0008319 від 21.10.2008 р. та на підставі видаткових накладних № 6329 від 12.08.2008 року на суму 4342,32 грн. та № 8303 від 22.10.2008 року на суму 13034,40 грн. позивачем на адресу відповідача було поставлено товарів на загальну суму 17376,72 грн. Рахунки-фактури містять термін проведення розрахунку - до 14.08.2008 р., до 28.10.2008 р.
Товар одержано відповідачем за дорученнями серія ЯПВ № 471163 від 12.08.2008 р., серія ЯОК № 693816 від 22.10.2008 р.
Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч. 1 ст. 642 ЦК України.
Підтвердженням укладання договору між позивачем та відповідачем є видаткові накладні та рахунки-фактури, виписані позивачем, що містять найменування товару, його кількість і ціну, а також реквізити позивача (оферта), та довіреності, що були виписані відповідачем своїм представникам на отримання саме того товару і в тій кількості, що були визначені позивачем в видаткових накладних, а також містять реквізити відповідача (акцепт).
Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару, перерахувавши на поточний рахунок позивача всього 5376,72 грн. (17048,52 + 1034,40 = 18082,92 грн. всього сплачено - 12706,20 грн. повернено).
За таких обставин, відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 12000,00 грн., що підтверджено матеріалами справи.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена, відповідач не надав на вимогу суду докази виконання своїх зобов'язань, та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги щодо суми заборгованості в розмірі 12000 грн. обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.
З посиланням на ст. 625 ЦК України позивачем також пред'явлено до стягнення 2896,52 грн. інфляційних та 555,39 грн. річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, суд визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення 2364,03 грн. інфляційних та 481,18 грн. річних обґрунтованими та підлягаючими задоволенню. В решті інфляційних та річних суд відмовляє позивачу у зв'язку із безпідставним пред'явленням до стягнення.
При вирішені питання про розподіл судових витрат суд вважає оплату послуг адвоката (діє на підставі договору № 01/10 від 01.01.2010 р., свідоцтво № 2568 від 15.05.2006 р.) в сумі 6000 грн. такою, що проведена в розмірі, не відповідаючому критеріям розумності, та, керуючись принципами законності та справедливості, покладає ці витрати на відповідача в сумі 600,00 грн. Решта витрат на послуги адвоката в сумі 5400 грн. підлягає віднесенню на позивача.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 148,45 гривень, та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ "Спец-Пром, 61035, м. Харків, вул. Каштанова, 29, літ. Л-3 (в тому числі з р/р 26008036003801 в АКІБ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005, код ЗКПО 33676067) на користь ТОВ "СП Капрі", 03194, м. Київ, вул. Зодчих, 32А (код ЗКПО 16395905) 12000 грн. основного боргу, 2364,03 грн. інфляційних, 481,18 грн. річних, 600,00 грн. адвокатських послуг, 148,45 грн. державного мита та 236,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Суддя
Рішення по справі № 45/96-10 підписано 01 червня 2010 року.