Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" травня 2010 р. Справа № 37/18-10
вх. № 432/5-37
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом ТОВ "БК Добробуд", м. Світловодськ
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків
про стягнення 95835,52 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Добробуд" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 94135,52 грн. заборгованості та 1700,00 грн. моральної (нематеріальної) шкоди.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що рішенням господарського суду Харківської області по справі № 54/104-09 від 01.07.2009 р., що набрало законної сили, яким з відповідача присудженні періодичні платежі, змінились обставини, що впливають на визначення розміру платежу; відповідач своїми діями порушив вимоги ст. 625 ЦК України та принизив ділову репутацію позивача.
Позивач, через канцелярію суду 13.05.2010 р. за вх. № 10518, надав пояснення до позовних вимог, які судом залучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні призначеному на 13.05.2010 року було оголошено перерву до 25.05.2010 року о 16:00 год.
Представники сторін в призначене судове засідання не з'явилися.
Відповідач відзив до суду не надав.
Позивач, факсом, через канцелярію господарського суду 25.05.2010 р. за вх. № 256, надав заяву про розгляд справи без участі представника позивача, яка господарським судом задовольняється та залучається до матеріалів справи.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Рішенням господарського суду Харківської області від 01.07.2009 р. по справі № 54/104-09 було стягнуто з Приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Добробуд" 40080,00 грн. основного боргу, 424,96 грн. - 3% річних, 405,05 грн. витрат по сплаті державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Даним рішенням було встановлено, що 09.12.2008 року між ТОВ "БК Добробуд" та ПП ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, у відповідності до якого позивач (продавець) передав у власність відповідачу (покупцю) цукор (товар), в кількості 15,650 тон по ціні 3200,00 грн. за одну тону, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.
Відповідно до п. 4.1 договору оплата товару по договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, також передбачена попередня оплата у розмірі 10000,00 грн.
У відповідності з умовами договору позивач здійснив поставку товару відповідачу згідно накладної № 78 від 11.12.2008 р., передав відповідачеві товар на загальну суму 50080,00 грн., а відповідач товар отримав, що підтверджується довіреністю ЯМТ № 686798 від 10.12.2008 року.
Крім того, між сторонами було підписано акт купівлі-продажу на підтвердження факту отримання відповідачем цукру-піску у кількості 15,650 тон на загальну суму 50080,00 грн., які залучені до матеріалів справи.
Пунктом 4.2. спірного договору сторони передбачили, що відповідач повинен сплатити суму заборгованості до 22.12.2008 року. Однак, відповідач, всупереч вимогам спірного договору, лише частково оплатив отриману продукцію. Так, відповідачем на рахунок позивача було перераховано лише 10000,00 грн., про що свідчить квитанція № 10 від 17 грудня 2008 року.
Таким чином, станом на момент прийняття рішення по справі № 54/104-09 вартість цукру за договором становила 3200,00 грн. за одну тону, а заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за договором купівлі-продажу від 09.12.2008 року становила 40080,00 грн.
Позивач у позові посилається на те, що з набранням законної сили судового рішення від 01.07.2009 р., яким з відповідача присуджені періодичні платежі /вартість цукру/ за договором купівлі - продажу від 09.12.2008 р., змінились по ряду обставин, що не залежить від позивача та відповідача, збільшилась сума вартості цукру з суми 3,20 грн. до 7,26 грн. за 1 кг, у зв'язку з чим просить суд змінити розмір присудженого платежу за рішенням суду від 01.07.2009 р.
Судом встановлено, що на виконання рішення господарського суду Харківської області по справі № 54/104-09 було видано наказ, який відповідачем був частково виконаний в примусовому порядку у розмірі 27272,73 грн. Доказів стягнення або не стягнення решти суми з відповідача за наказом в матеріалах справи не міститься.
Разом з цим, господарський суд вважає, що дані позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що умовами договору була передбачена вартість цукру у розмірі 3200,00 грн. за одну тону, а сума заборгованості за рішенням суду була стягнута з відповідача. Також, господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а ч.3 ст. 632 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Щодо стягнення з відповідача відповідних грошових коштів на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що дані позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем у позові та у розрахунку до позову чітко не вказується сума заборгованості та відповідні періоди нарахування інфляційних на суму заборгованості, у зв'язку з чим не можливо перевірити правильність нарахування позивачем вказаних сум. Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що позивач у позові та у розрахунку до позову посилається на ст. 223 ЦПК України, що є не можливим під час розгляду справи за правилами Господарсько процесуального кодексу України.
Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 1700,00 грн. господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній осіб незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під моральною шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив до її діяльності. При цьому, суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається доказів приниження ділової репутації відповідача, у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1700,00 грн. моральної шкоди є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 628, 629, 632, 655, 691 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Задовольнити заяву позивача про розгляд справи без участі представника позивача.
В задоволені позову відмовити повністю.
Суддя