Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" травня 2010 р. Справа № 37/61-10
вх. № 2940/5-37
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Колонтирська М.Д. за довіреністю № 5 від 14.04.2010 р.
відповідача - Гуростович Д.Б. за довіреністю № б/н від 13.05.2010 р.
розглянувши справу за позовом ТОВ "ІНСЕКО ФАРМ", м. Рівне
до Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича, с. Геніївка
про стягнення 357779,68 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНСЕКО ФАРМ" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 306658,31 грн. основного боргу, 18776,03 грн. пені, 18776,03 грн. процентів та 13569,31 грн. інфляційних витрат, всього 357779,68 грн.
В обґрунтування позову позивач вказує на те, що відповідачем не належним чином були виконані свої зобов'язання за договором поставки насіння цукрових буряків № СВ-18 від 02.04.2009 р. в зв'язку з чим станом на 25 березня 2010 року заборгованість за насіння по основному боргу згідно договору поставки насіння цукрових буряків № СВ-18 від 02.04.2009 р., з врахуванням зміни курсу валют, становить 306658,31 грн. та відповідачу були нараховані штрафна санкції.
Сторони до початку судового засідання призначеного на 13.05.2010 року, через канцелярію господарського суду 13.05.2010 р. за вх. № Д508, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.
У судовому засіданні призначеному на 13.05.2010 року було оголошено перерву до 25.05.2010 року о 15:45 год.
Сторони до початку судового засідання призначеного на 25.05.2010 року, через канцелярію господарського суду 25.05.2010 р. за вх. № Д563, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Позивач, через канцелярію господарського суду 25.05.2010 р. за вх. № 9958, надав письмові пояснення щодо якості поставленого насіння в яких вказував про те, що відсутні будь-які підстави для заяв про поставку неякісного насіння, а відповідачу було поставлено якісний товар, оплата за який була здійснена не в повному розмірі. Дані пояснення господарським судом залучаються до матеріалів справи.
Відповідач, через канцелярію господарського суду 25.05.2010 р. за вх. № 11567, надав відзив на позовну заяву, який господарським судом залучається до матеріалів справи. У наданому відзиві відповідач вказував на те, що він з позовними вимогами позивача не згоден, вважає їх необґрунтованими в зв'язку з чим просить суд у позові відмовити в повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
02.04.2009 року між сторонами було укладено договір № СВ-18 поставки насіння цукрових буряків (надалі - договір), згідно умов якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити відповідачу насіння цукрових буряків, а відповідач - прийняти і оплатити його. Асортимент, кількість та ціна насіння були визначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно із п. 3.4. договору сторони встановили ціну та загальну вартість товару у гривнях, а також визначили їх еквівалент в Євро. Загальна вартість товару, який позивач повинен був поставити відповідачу, склала 581400,00 грн., що на момент укладення договору та підписання специфікації, сторони погодили в еквіваленті 57000,00 Євро.
Відповідно до п. 3.2. договору відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити товар наступним чином:
1) здійснити передоплату у розмірі 50% загальної вартості товару, що становить 290700,00 грн. - у строк до 15.04.2009р.;
2) решту вартості товару у сумі 290700,00 грн., сплатити у строк до 01.12.2009р.
Згідно із пунктом 3.4. договору сторони встановили ціну та загальну вартість товару у гривнях, а також визначили їх еквівалент в Євро. Сторони визначили, що при збільшенні офіційного курсу Євро до гривні на 1 і більше %, сума в гривнях, яку відповідач повинен був сплатити нашому товариству як оплату вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в ЄВРО на офіційний курс гривні щодо ЄВРО на день фактичної оплати + 1,5%.
Пунктом 6.2. договору було передбачено, що за просрочку оплати товару відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а також проценти згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8.1. договору було передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Судом встановлено, що на виконання укладеного договору, відповідачу згідно видаткової накладної № ІФ-0000087 від 03.04.2009 р. і по довіреності № 204 від 05.04.2009 р. позивачем було поставлено насіння у асортименті, кількості та на загальну суму 581400,00 грн. Прийняття насіння відповідачем підтверджується також товарно-транспортною накладною від 03.04.2009 р.
Разом з цим, суд зазначає, що пунктом 5.1. договору було передбачено, що якість насіння повинна відповідати ДСТУ 3226-95 (ГОСТ 10882-98) та поставка товару супроводжується сертифікатом.
Пунктом 5.2. договору було передбачено, що позивач гарантує відповідність сортових і посівних якостей кондиційного товару вимогам діючих стандартів та обробку насіння захисно - стимулюючими речовинами згідно рекомендацій ІЦБ УААН.
Крім того, п.5.5. договору було передбачено, що претензії покупця щодо кількості та якості товару розглядаються постачальником та можуть бути визнані обґрунтованими тільки при умовах, зокрема, виклику представника постачальника для складання акту про невідповідність якісному складу товару.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст.15 Закону України «Про насіння та садивний матеріал», виробники насіння і садивного матеріалу зобов'язані гарантувати відповідність насіння і садивного матеріалу, що підлягає реалізації, сортовій чистоті і посівним якостям, зазначеним у сертифікаті на насіння. У відповідності до вимог ст. 21 Закону України «Про насіння та садивний матеріал» усі партії насіння і садивного матеріалу, призначені для реалізації, повинні мати сертифікати, що засвідчують їх сортові та посівні якості. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про насіння та садивний матеріал», проби насіння і садивного матеріалу від партій, що підлягають реалізації, відбираються працівниками державних насіннєвих інспекцій відповідно до їх компетенції, а для власних потреб виробника - самим виробником або особами, уповноваженими на те відповідними державними насіннєвими інспекціями. При цьому, насіння і садивний матеріал, що експортуються, обов'язково супроводжуються міжнародним і фітосанітарним сертифікатами. А насіння і садивний матеріал, які вводяться в обіг, обов'язково маркуються і затарюються відповідно до вимог, встановлених законодавством, та нормативних документів (ст. 27 Закону України «Про насіння та садивний матеріал»).
Але, як свідчить Експертний висновок про стан посівів цукрових буряків, висіяних насінням, закупленим у ТОВ "ІНСЕКО ФАРМ", головного наукового співробітника Інституту рослинництва ім. В.Я.Юр'єва УААН від 18.05.2009 року, основною причиною низької польової схожості цукрових буряків гібридів Бакара та Каньон ТОВ «ІНСЕКО ФАРМ», поставлених ФГ Строгого О.Ф., є неякісне насіння (на обстежених полях 38-53% рослин цукрових буряків були уражені коренеїдом). Також, експерт у висновку підкреслював те, що у сертифікаті не вказана енергія проростання і лабораторна схожість насіння тих партій (№, дата, результати аналізу), які були продані ФГ Строгого О.Ф.
Судом встановлено, що за участю представників компанії - виробника засобів захисту, декількох агрономів цукрових заводів, представника позивача (Широкотяги В.А.), представників відповідача та Головного спеціалісту з агрономічних питань управління агропромислового розвитку у Змиївському районі було складено акт від 12.05.2009 року про обстеження посівів з висновками про неякісну обробку вказаного насіння. Даний акт представником позивача не був підписаний, а відповідач зазначав про те, що представник позивача від підпису відмовився, своїх зауважень ні в якому вигляді не надав. Крім того, даною комісією був складений акт від 25.06.2009 року в якому було зазначено про те, що господарством відповідача були понесені збитки у сумі витрат для пересіву площ у розмірі 548818,58 грн. Даний акт, також, не був підписаний представником позивача.
Також, суд зазначає, що відповідач неодноразово звертався до позивача з вимогою заміни товару, компенсації понесених витрат, а також з вимогою прибуття для відбору зразків на факт підтвердження неякісного товару (вих. № 40 від 11.05.2009 р., вих. № 42 від 13.05.2009 р., вих. № 46 від 16.05.2009 р., вих. № 47 від 16.05.2009 р. та вих. № 52 від 04.06.2009 р.).
Щодо звіту Інституту цукрових буряків, наданого позивачем суд вказує на те, що він є не належним доказом по справі, оскільки, як пояснив відповідач він не використовував незадовго до посіву безводного аміаку і йому незрозуміло, виходячи з чого це стверджують фахівці Інституту цукрових буряків, якими саме дослідженнями це було встановлено. На відміну від цього дослідження, в дослідженні, яке надав відповідач, логіка аналізу очевидна: розглянуті і відкинуті всі фактори, які можуть привести до несходження насіння (погодні умови, обробка ґрунту технікою і т.д.)
Щодо звіту представника "Сесвандерхаве Інтернешнл Б.В." суд вказує на те, що він є теж не належним доказом по справі, оскільки він у своєму звиті посилається на представників сторонніх організацій при обстеженні, але їх підписи у ньому відсутні. В актах обстежень, наданих відповідачем, представники тих саме організації стверджують інше, ніж те, що стверджує фахівець Сесвандерхаве. Крім того цей звіт складений зацікавленою особою - представником організації, що є селекціонером спірного насіння.
З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що позивачем відповідачу за договором було поставлене неякісне насіння.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про те, що згідно ст. 34 Закону України «Про насіння та садивний матеріал» насіння цукрових буряків, що мають особливу схему вирощування гібридного насіння за участю селекційних установ, елітних господарств і переробних підприємств, призначене безпосередньо для висіву, реалізується тільки після відповідної його обробки на сертифікованих насіннєвих підприємствах у спеціальних цехах і на обладнанні за умови обов'язкової відповідності нормативним документам.
Однак, доказів відповідної обробки насіння, яке було поставлено відповідачу за договором, на сертифікованих насіннєвих підприємствах у спеціальних цехах і на обладнанні за умови обов'язкової відповідності нормативним документам, позивачем до суду не було надано.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч.2 ст. 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, або вимагати заміни товару.
Враховуючи вищевикладене та, те, що позивачем відповідачу за договором було поставлене неякісне насіння, та те, що позивачем не було надано до суду доказів відповідної обробки насіння, яке було поставлено відповідачу за договором, на підтвердження можливості його реалізації, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими в зв'язку з чим в їх задоволенні необхідно відмовити.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у разі відмови в позові підлягають покладенню на позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 15, 21, 22, 27, 34 Закону України «Про насіння та садивний матеріал», ст.ст. 526, 530, 628, 629, 678, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволені позову відмовити повністю.
Суддя
Рішення підписано 31.05.2010 р.