Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" травня 2010 р. Справа № 49/03-10
вх. № 3222/3-49
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Волкова С.О., дор. № 01-62юр/2567 від 23.03.2009 року
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків
до Управління служби безпеки України в Харківській області, м. Харків
про стягнення 11225,46 грн.
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який прохає суд стягнути з відповідача на свою заборгованість за отриману електричну енергію, яка утворилась відповідно до умов договору про постачання електричної енергії № 06-0312 від 27.02.2009 року. Відповідно умов позовної заяви, заявлена до стягнення сума становить 11225,46 грн., з яких 3882,60 грн. - пеня, 4363,53 грн. - інфляційні витрати, 872,70 грн. - ПДВ на індекс інфляції, 806,13 грн. - 3% річних, 161,20 грн. - ПДВ на 3% річних, 1139,30 грн. - плата з компенсації перетікання реактивної енергії (з яких 949,42 грн. - тарифна складова та 189,88 грн. - ПДВ на КРЕ). Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує заборгованість у добровільному порядку.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, через канцелярію суду надав двосторонні акти звірки розрахунків, які були залучені судом до матеріалів справи..
Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою суду та відзиву на позов не надав, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
В ухвалі суду від 21.04.2010 року сторони попереджені про те, що у разі неявки сторони в судове засідання суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.
27 лютого 2009 року між сторонами був укладений договір про постачання електричної енергії № 06-0312.
Відповідно до умов договору позивач (Постачальник електричної енергії) зобов'язався постачати відповідачеві (Споживачу) електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору, з урахуванням умов розділів 6, 7 Договору, відповідно до додатку № 1, та додатку № 2. Відповідач, в свою чергу, зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 договору, щомісяця у встановлений договором строк надавати постачальнику звіт про обсяги спожитої електричної енергії за розрахунковий період за встановленою формою, своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 “Порядок розрахунків”.
Відповідно п. 2.3.4 договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею позивача та електроустановками відповідача згідно з додатком № 4а "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії".
Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, відмовився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами договору, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, внаслідок чого, згідно Методики розрахунків за перетоки реактивної енергії між енергопостачальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства енергетики України від 17.01.2002р. №19, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України за № 93/6381 від 01.02.2002 року. позивачем була нарахована заборгованість по КРЕ (реактивній енергії) за січень 2009 року яка становить 949,42 грн. та заборгованість по податку на додану вартість (ПДВ на КРЕ) у розмірі 189,88 грн.
За таких обставин, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованість по КРЕ (реактивній енергії) у розмір 949,42 грн. та заборгованість по податку на додану вартість (ПДВ на КРЕ) у розмірі 189,88 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, судом встановлено, що в період з лютого 2008 року по січень 2010 року відповідач несвоєчасно здійснював оплату за використану електричну енергію.
Оскільки у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 4363,53 грн. за період з 01.03.2008 року по 31.12.2009 року та 3% річних в сумі 806,13 грн. за період з 01.02.2008 року по 31.12.2009 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п.6 Додатку № 2 до Договору, у разі несвоєчасної оплати споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день. Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та відповідно якого належна до сплати сума заборгованості становить 3882,60 грн. За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення 3882,60 грн. пені обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.
Щодо решти вимог позивача про стягнення з відповідача 161,20 грн. ПДВ на 3% річних та 872,70 грн. ПДВ на індексу інфляції суд вважає необхідним в позові відмовити з наступних підстав.
Відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Продажем товарів, згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
Відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.
Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.
Інфляційні та 3% річних, нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України, не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на виконання кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Суд вважає необхідним зазначити, що передбачені вищевказаною статтею 3% річних та інфляційні є самостійним засобом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, оскільки за своєю правовою природою передбачені законом забезпечення не відносяться до неустойки ( штрафу, пені), не є штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання, а є певною компенсацією знецінення грошових коштів внаслідок прострочення оплати боргу.
Інфляційні та 3% річних не є мірою відповідальності, тому не можуть бути розцінені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для збільшення бази для оподаткування ПДВ.
Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що нарахування індексу інфляції за весь період прострочення виконання боржником грошових зобов'язань та 3% річних від простроченої суми заборгованості проводиться позивачем виходячи від суми боргу за відпущену електричну енергію з податком на додану вартість, в той час як відповідно до положень пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону: “податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додасться до ціни товарів (робіт, послуг)”.
З урахуванням вищевикладеного інфляційні та 3% річних, передбачені ст.625 ЦК України, пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів, а тому не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів, та не є оплатою продажу будь-якої послуги, тобто не пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг), у розумінні Закону суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 161,20 грн. ПДВ на 3% річних та 872,70 грн. ПДВ на індекс інфляції не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 101,92 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 214,26 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Управління служби безпеки України в Харківській області (адреса: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 2, п/р 35214002000095 УГК в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 20001711) на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго” (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149 (п/р 260053011272 в Першій Харківській філії АКБ „Базіс”, МФО 351599, код ЄДРПОУ 00131954) - 949,42 грн. тарифної складової плати з компенсації перетікання реактивної енергії (КРЕ), 189,88 грн. ПДВ на КРЕ, пеню в розмірі 3882,60 грн., заборгованість з індексу інфляції в розмірі 4363,53 грн., 3 % річних в розмірі 806,13 грн., 101,92 грн. витрат по сплаті державного мита та 214,26 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Суддя
Повний текст рішення підписаний 31.05.2010 року.