Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" травня 2010 р. Справа № 37/55-10
вх. № 2893/5-37
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Волошин С.В. за довіреністю № б/н від 10.03.2010 р.
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом ТОВ "Укрбудкомплект Центр-Сітка", м. Київ
до ТОВ "Караван Будівельний Харків", м. Харків
про стягнення 65072,22 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудкомплект Центр-Сітка" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван Будівельний Харків" (відповідач) про стягнення з відповідача 25243,39 грн. основного боргу за договором № РХ-158/07 Р від 16.03.2007 р. на поставку непродовольчої продукції, 19998,68 грн. пені, 16640,19 грн. інфляційних та 3189,96 грн. 3% річних за користування чужими коштами, всього 65072,22 грн.
Відповідачу господарським судом була направлена ухвала про відкладення розгляду справи на 17.05.2010 року о 10:45. Однак, відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Крім того, відповідача було попереджено про те, що неявка його представника у призначене судове засідання не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановив наступне.
16.03.2007 року між сторонами було укладено договір № РХ-158/07 Р на поставку непродовольчої продукції згідно накладних (надалі - договір).
Відповідно до п.1.1. договору постачальник (позивач) зобов'язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки непродовольчу продукцію (товар) у власність покупця, а покупець (відповідач) зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.
Пунктом 7.4. договору було передбачено, що загальна вартість договору становить загальну вартість товару, поставленого протягом дії договору. Також п. 7.7. договору був встановлений строк оплати товару - протягом 7 (семи) календарних днів з моменту продажу.
Згідно умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 283972,56 грн., а відповідач частково сплатив його вартість у розмірі 258729,17 грн.
Судом встановлено, що поставка позивачем товару відповідачу підтверджуються відповідними видатковими товарними накладними, копії яких містяться в матеріалів справи. Крім того, судом встановлено, що товар, на зазначену вище суму, був прийнятий відповідачем, що підтверджується довіреностями з відбитком печатки та підписом відповідальної особи відповідача, копії яких надані до матеріалів справи.
У п 10.1. договору вказувалося про те, що закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від зобов'язань, що виникли протягом його дії.
Пунктом 8.2. договору було передбачено те, що у випадку несвоєчасної оплати реалізованого товару покупець на вимогу постачальника сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Станом на 08.12.2009 року між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків в якому було зафіксовано, що заборгованість відповідача за договором перед позивачем становить 25243,39 грн.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума основного боргу у розмірі 25243,39 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Стосовно стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних суд зазначає наступне.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних та 3% річних судом було встановлено, що він є обґрунтованим тільки в п. 64 - 81 розрахунку, оскільки наявність заборгованості, яка вказана в цих пунктах, та у відповідності з котрою нараховуються позивачем штрафні санкції відповідачу, підтверджується наданим актом звірки взаєморозрахунків станом на 08.12.2009 року, укладеним між сторонами. В інший частині розрахунок позивача є не обґрунтованим, оскільки наявність заборгованості, яка вказана в цих пунктах (в п. 82 розрахунку вона взагалі не вказана), та у відповідності з котрою нараховуються позивачем штрафні санкції відповідачу, не підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин суд визнає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 6577,94 грн., інфляційних в сумі 3254,32 грн. та 3% річних в сумі 871,73 грн.
За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 25243,39 грн., пені в сумі 6577,94 грн., інфляційних в сумі 3254,32 грн. та 3% річних в сумі 871,73 грн., всього - 35947,38 грн.
Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 359,47 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 129,80 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван Будівельний Харків" (61168, м. Харків, вул. Героїв Праці, 7, код ЄДРПОУ 34859030, п/р 26006065159900 в ПАТ "УкрСиббанк" м. Харків, відділення № 815, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудкомплект Центр-Сітка" (юридична адреса: 04208, м. Київ, пр-т Радянської України, 6, кв. 60; фактична адреса: 03048, м. Київ, вул. Медова, 3а, код ЄДРПОУ 32209610, р/р 26006010626861 в КМФ АКБ „Укрсоцбанк" м. Київ, МФО 322012) суму основного боргу у розмірі 25243,39 грн., пеню в сумі 6577,94 грн., інфляційні в сумі 3254,32 грн. та 3% річних в сумі 871,73 грн., всього - 35947,38 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван Будівельний Харків" (61168, м. Харків, вул. Героїв Праці, 7, код ЄДРПОУ 34859030, п/р 26006065159900 в ПАТ "УкрСиббанк" м. Харків, відділення № 815, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудкомплект Центр-Сітка" (юридична адреса: 04208, м. Київ, пр-т Радянської України, 6, кв. 60; фактична адреса: 03048, м. Київ, вул. Медова, 3а, код ЄДРПОУ 32209610, р/р 26006010626861 в КМФ АКБ „Укрсоцбанк" м. Київ, МФО 322012) 359,47 грн. державного мита та 129,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Рішення підписано 25.05.2010 р.