Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" травня 2010 р. Справа № 37/189-09
вх. № 5968/5-37
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Шумакова Р.В. за довіреністю
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Альба Україна", м. Бориспіль
до ТОВ фірма "Озон - Інвест", м. Харків
про стягнення 257625,25 грн.
Приватне акціонерне товариство "Альба Україна" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Озон - Інвест" (відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 268652,25 грн., з них: 256271,64 грн. основного боргу; 1437,25 грн. 3% річних; 10943,36 грн. пені.
В обґрунтування позову позивач вказував на те, що в порушення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України та п. 5.2. договору купівлі - продажу № 341ХФ/Н-09 від 01.01.2009 року відповідач не сплатив йому за товар, який отримав відповідно до видаткових накладних за даним договором.
В процесі розгляду справи позивачем були зменшені позовні вимоги до суми 257625,25 грн. з них: 245271,64 грн. основного боргу, 1437,25 грн. 3% річних та 10943,36 грн. пені., в зв'язку з частковою оплатою суми основного боргу відповідачем.
Відповідачу господарським судом була направлена ухвала про відкладення розгляду справи на 18.05.2010 року о 10:30 та передана телефонограма про час та місце слухання зазначеної справи. Однак, відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Крім того, відповідача було попереджено про те, що неявка його представника у призначене судове засідання не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Господарський суд, розглянувши клопотання позивача про об'єднання в одне провадження справи № 37/189-09 та справи № 37/341-09, керуючись ст. 58 ГПК України, вважав за необхідне в його задоволенні відмовити у зв'язку з тим, що позивачем не було надано до суду доказів того, що вказані у клопотанні справи є однорідними.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановив наступне.
01.01.2009 р. між сторони був укладений договір купівлі-продажу № 341ХФ/Н-09 від 01.01.2009 року (надалі -договір), за яким продавець (позивач) зобов'язувався передавати (поставляти) лікарські засоби та вироби медичного призначення (надалі - товар) у власність покупця, а покупець (відповідач) зобов'язувався приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.
Згідно п. 1.2 договору товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни відпускної, що будуть описані в кожному випадку у видаткових накладних.
Відповідно до п. 2.1 договору постачання товару здійснюється товарними партіями. Термін поставки кожної партії визначається сторонами шляхом узгодження замовлення покупця.
Згідно п. 2.5 вказаного договору сума даного договору складає загальну суму товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складання сум товарних партій визначених у видаткових накладних.
Відповідно до п. 5.2 договору оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на таких альтернативних умовах: попередня оплата, або відстрочка платежу. Конкретні умови оплати вказуються в видатковій накладній на поставку товарної партії.
Позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором, поставивши відповідачу товар в період з 24.03.2009 р. по 29.05.2009 р. на загальну суму 256271,64 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних (а.с.10-170 т.1). Однак відповідач в порушення п. 5.2. не сплатив позивачу за товар.
Як свідчить акт звірки розрахунків за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, складений між сторонами, заборгованість відповідача перед позивачем складає 168196,18 грн. Разом з цим, суд зазначає, що у акті знаходять своє відображення відповідні платежі відповідача, які підтверджують часткову сплату ним заборгованості за вказаним договором після подачі позивачем відповідного позову до суду, зокрема перерахування відповідних сум за наступними платіжними дорученнями: № 0000001447 від 14.09.2009 р.; № 0000001458 від 14.09.2009 р.; № 0000001296 від 02.09.2009 р.; № 0000001 від 13.10.2009 р. та № 5 від 18.12.2009 р., які були надані відповідачем до суду в підтвердження того, що ним була частково сплачена заборгованість за договором. При цьому господарський суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 77075,46 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1. ч.1. ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи положення викладені у договорі господарський суд приходить до висновку, що сума основного боргу у розмірі 168196,18 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства, положення викладені у пункті 7.2. договору, перевіривши нарахування позивачем пені, господарський суд визнає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 10943,36 грн. такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з викладеним, перевіривши нарахування позивачем 3% річних, господарський суд визнає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1437,25 грн. такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що з вини відповідача спір було доведено до суду, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 2686,53 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 315,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 58, 75, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні клопотання позивача про об'єднання справ відмовити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Озон - Інвест" (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, 7-А, код ЄДРПОУ 14107925, р/р 26001016814689 у відділенні «Укрексімбанку» м. Харкова, МФО 351618) на користь Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" (08300, м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100, код ЄДРПОУ 22946976, р/р № 26000012825849 в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ, МФО 322313) 168196,18 грн. основного боргу, 1437,25 грн. 3% річних та 10943,36 грн. пені., всього - 180576,79 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 77075,46 грн. припинити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Озон - Інвест" (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, 7-А, код ЄДРПОУ 14107925, р/р 26001016814689 у відділенні «Укрексімбанку» м. Харкова, МФО 351618) на користь Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" (08300, м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100, код ЄДРПОУ 22946976, р/р № 26000012825849 в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ, МФО 322313) державне мито в сумі 2686,53 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Рішення підписано 25.05.2010 р.