Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" травня 2010 р. Справа № 55/03-10
вх. № 026/5-55
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився
відповідача- Шульги К.Г.
3-ої особи- не з"явився
розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Укрхімрезерв", м. Львів
до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Харків
3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Товариство з обмеженою відповідальністю "Студія Форма", м. Харків
про стягнення 18119,40 грн.
Приватне підприємство "Укрхімрезерв", м. Львів, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Харків, 18 119, 40 грн. заборгованості та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору купівлі- продажу № 21/03-08 від 21.03.08 р. не виконав свої зобов"язання щодо оплати товару.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 січня 2010 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 01 лютого 2010 р.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначив, що задовольняючи претензію відповідача від 04.04.08 р., позивач фактично погодився з відсутністю вини відповідача в пошкодженні машини, поставленої йому 24.03.08 р., а тому й не передбачив в акті прийняття-передачі обладнання від 21.06.08 р. та будь-яких інших документах зобов"язань відповідача щодо оплати другої поставленої машини.
01 лютого 2010 року позивач звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд напрвляти кореспонденцію на фактичну адресу представника позивача: 61057, м. Харків, вул. Сумська,11, офіс 4.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 лютого 2010 р. було відкладено розгляд справи на 22 лютого 2010 р.
08 лютого 2010 р. відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому просив суд зупинити провадження у справі № 55/03-10 до остаточного вирішення, пов"язаної з нею господарської справи № 49/233 в Вищому господарському суді України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 лютого 2010 р. було відкладено розгляд справи на 02 березня 2010 р.
02 березня 2010 р. сторони звернулись до суду з заявою про продовження строку розгляду справи за межі, передбачені ч. 1 ст 69 ГПК України, у зв"язку з необхідністю надання додаткових документів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 березня 2010 р. було відкладено розгляд справи на 22 березня 2010 р.
22 березня 2010 р. позивач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи на інший день, у зв"язку з хворобою.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 березня 2010 р. було відкладено розгляд справи на 13 квітня 2010 р.
Ухвалою заступника голови господарського суду від 13 квітня 2010 р., у зв"язку з відпусткою судді Гребенюк Н.В., справу № 55/03-10 було передано для подальшого розгляду судді Інте Т.В.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 квітня 2010 р. було відкладено розгляд справи на 17 травня 2010 р.
Ухвалою заступника голови господарського суду від 13 квітня 2010 р., у зв"язку з навантаженістю судді Інте Т.В., справу № 55/03-10 було передано для подальшого розгляду судді Гребенюк Н.В.
17 травня 2010 р. позивач надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв"язку з неможливістю представника прибути у судове засідання.
Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача проти позову заперечував.
Представник 3-ої особи у призначене судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Представник відповідача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.
У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника відповідача, судом встановлено наступне.
21 березня 2008 р. між Приватним підприємством "Укрхімрезерв", м. Львів (далі позивач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, м. Харків (далі відповідач) було укладено договір № 21/03-08, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався передати у власність відповідача машину для гарячого тиснення Н-200В, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити її. Пунктом 1.2 договору передбачена ціна товару, яка становить 18119,4 грн. Пунктом 2.1.1 договору передбачено, що позивач зобов"язаний після отримання платежу у розмірі 100% від суми, вказаної у п. 1.2 договору в термін, не пізніше ніж 5 днів передати відповідачеві названий у п. 1.1 договору товар. Пунктом 2.1.3 договору передбачено, що позивач зобов"язаний доставити товар в місце, вказане покупцем. Пунктами 9.2 та 9.3 договорпередбачений строк його дії, а саме договір вступає в силу з моменту його підписання, та термін його дії складає 12 місяців від дати підписання накладної.
Позивач у позовній заяві вказує на те, що звернувся із заявкою на перевезення до ТОВ "Рабен Україна", з яким 21.03.08 р. було укладено договір про перевезення вантажу автотранспортом, відповідно до якого вантажем є обладнання Н-200В, яке необхідно відвантажити за адресою: м. Харків, вул. Проскури, 1 та отримувачем вантажу є ПП "Студія форма", м. Харків.
Як вбачається з товарно-транспортної накладної № 0192278, одержувач товару- ТОВ "Студія форма" одержав товар 24.03.08 р., шо підтверджується печаткою цього підприємства на накладній.
Крім того, отримання товару з боку відповідача підтверджується видатковою накладною № РН-0000155 від 21.03.08 р., яка підписана сторонами та скріплена печатками.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було складено акт отримання та огляду обладнання від 26.03.08 р., відповідно до якого комісією було встановлено, що при розпаковці вантажу було виявлено значні пошкодження товару, внаслідок яких вантаж- машина гарячого тиснення є повністю знищеною і не підлягає відновленню
04 квітня 2008 р. відповідач надіслав на адресу позивача претензію, згідно з якою просить повернути 18119,40 грн., тобто суму, яка була оплачена ним за товар- машину гарячого тиснення.
Позивач вказує на те, що для забезпечення можливості покупця працювати на придбаному обладнанні до виявлення всіх обставин пошкодження обладнання і для підтримки цим самим ділової репутації надійного постачальника, позивачем було передано відповідачеві інший прес Н 200В, що підтверджується актом прийняття передачі товару від 21.06.08 р., який підписаний обома сторонами та скріплений печатками.
Таким чином, позивач вказує на те, що на даний час у відповідача знаходяться машини для гарячого тиснення в кількості 2-х штук, проте на сьогоднішній час відповідач не виконав належним чином своїх обов"язків щодо оплати за поставлений товар- машину гарячого тиснення Н 200В, яка була отримана згідно з актом прийняття- передачі товару від 21.06.08 р., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 18119,40 грн., що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.
Як вже було зазначено предметом договору №21/03-08 купівлі-продажу від 21.03.2008 р. була передбачено поставка машини для гарячого тиснення Н-200 В, ціна товару була визначена у сумі 18119,4 грн., факт передачі товару повинен підтверджуватись підписанням відповідної накладної. На виконання умов вказаного договору було поставлено відповідний товар, що підтверджується видатковою накладною від 21 березня 2008 року № РН-0000155, відповідачем було перераховано в якості попередньої передплати грошові кошти.
Вподальшому друга машина гарячого тиснення була передана покупцю в якості заміни раніше переданої йому машини до виявлення всіх обставин пошкодження обладнення, про що зазначено у акті прийняття передачі товару від 21.06.08 р., який підписаний обома сторонами та скріплений печатками. Пошкоджена машина залишилася у покупця.
Відповідач під час судових засідань стверджував те, що позивач жодного разу не звертався з вимогою про повернення.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з положеннями ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; якщо він підписаний сторонами.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов"язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов"язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обгрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред"явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обгрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав у позивача вимагати стягнення з відповідача заявленої у позові грошової суми, оскільки вимоги позивача являються безпідставними та необгрунтованими.
Суд, розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про відмову в його задоволенні.
Згідно ст.44,49 ГПК України, у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 124,129 Конституції України, ст.ст. 202, 205, 526, 530 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 54 ст.ст.82-85 ГПК України, суд -
Відмовити позивачу в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
В позові відмовити.
Суддя
Повний текст рішення підписано 21 травня 2010 року.