Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" травня 2010 р. Справа № 27/136-10
вх. № 4072/2-27
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Ілья шенко В.В., довір. № 16 від 12.05.2010 року
відповідача - Літвінова А.С., довір. № 248-8/2010 від 11.01.2010 року
розглянувши справу за позовом Первинної профспілкової організації ДПЗ "Електроважмаш", м. Харків
до ДП завод "Електроважмаш" м. Харків
про припинення дій
Позивач - Первинна профспілкова організація Державного підприємства завод “Електроважмаш” м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Відповідача - Державного підприємства завод “Електроважмаш”, в якій просить суд визнати неправомірними діяння Відповідача та зобов'язати Державне підприємство завод “Електроважмаш” вчинити певні дії, а саме: зобов'язати здійснити фінансування будівництва житлового будинку за адресою м. Харків, вул. Косіора, 1-Д.
Відповідачем до матеріалів справи наданий відзив на позовну заяву, в якому Відповідач, заперечуючи проти позову, просить в задоволенні позовної заяви про припинення діянь, що порушують право, відмовити.
В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримує і наполягає на його задоволенні.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та наданих поясненнях.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а норма п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, в судовому засіданні при розгляді справи № 27/136-10 створені належні умови для надання сторонами доказів. З цих підстав суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи №27/136-10 доказів та можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами і документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2006 р. на конференції трудового колективу ДП завод “Електроважмаш” було схвалено Колективний договір на 2006-2008 роки, укладений між адміністрацією ДП “Завод Електроважмаш” в особі директора заводу та трудовим колективом заводу в особі профспілкового комітету. Відповідно до п. 6.7.1. вказаного Колективного договору, адміністрація та профком Державного підприємства “Завод Електроважмаш” дійшли згоди підготувати проект та розпочати будівництво житлового будинку по пр. Косіора для працівників заводу.
З метою виконання покладених на Відповідача зобов'язань були проведені підготовчі роботи, необхідні для початку проектування та будівництва будинку по пр. Косіора 1-Д.
З цією метою за рішенням виконавчого комітету Харківської міської Ради народних депутатів № 156-16 від 28.05.86 р. “Про будівництво житлових будинків по проспекту Косіора” та рішенням виконавчого комітету Харківської міської Ради народних депутатів № 13-19 від 14.10.87 р. “Про часткову зміну рішення міствиконкома № 156-16 від 28.05.86 р.” Державному підприємству завод “Електроважмаш” було відведено земельну ділянку загальною площею 3,4 га для проектування та будівництва групи житлових будинків по пр. Косіора в Орджонікідзевському районі м. Харкова.
Рішенням Харківської міської ради Харківської області № 117/06 від 27.09.2006 р. “Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів” Відповідачеві надано в оренду земельну ділянку по пр. Косіора, 1-Д заг. площею 0,3572 га для завершення будівництва багатоповерхового житлового будинку.
На виконання вказаного рішення та на замовлення ДП завод “Електроважмаш” Харківським міським управлінням земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах Харківської міської ради 15.01.2007 р. складено Акт про встановлення меж земельної ділянки на місцевості.
Технічний висновок про стан будівельних конструкцій підземної частини багатоповерхового житлового будинку № 1-Д по вулиці Косіора у м. Харкові був наданий ТОВ “Інститут Харківпроект” ще у січні 2006 р.
12.09.2006 р. відділом координування та узгодження проектів Управління містобудування та архітектури були погоджені передпроектні опрацювання завершення будівництва багатоповерхового житлового будинку по пр. Косіора.
Усі наступні дії з метою виконання взятих на себе зобов'язань Відповідачем не були виконані. Як зазначає останній у відзиві на позовну заяву, це обумовлено особливістю господарської діяльності державних комерційних підприємств, передбаченою ст. 75 Господарського кодексу України. Зокрема дотриманням фінансового річного плану та необхідністю застосування для закупівель товарів, робіт чи послуг тендерного законодавства, що унеможливлює співпрацювання з тим самим підрядником.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог та спростування позиції Відповідача посилається на ч. 2 ст. 74 Господарського кодексу України. Цією нормою передбачено, що майно державного комерційного підприємства (в тому числі кошти) закріплюється за ним на праві господарського відання, право обмеження якого може передбачатись лише Господарським кодексом України чи іншими законами.
Виходячи з позовних вимог, Постанова Кабінету Міністрів України № 921 від 17.10.2008 р., яка затверджує Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, як підзаконний нормативно-правовий акт не може обмежувати Відповідача у розпорядженні закріпленим за ним майном.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Ст. 75 Господарського кодексу України передбачено, що державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік. При цьому фінансовий план підлягає виконанню підприємством в обов'язковому порядку.
При здійсненні закупівель товарів, робіт чи послуг державне комерційне підприємство застосовує процедури закупівель, визначені Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 921 від 17.10.2008 р.
Положення застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість виконуваних робіт становить не менше ніж 300 тис. гривень.
Міністерство економіки України, як спеціально уповноважений центральний орган з координації закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, затверджує річний план закупівель, що подається ДП завод “Електроважмаш” на початку кожного року.
Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що на протязі 2006-2009 років Відповідачем дотримувались вимоги діючого законодавства про тендерні закупівлі. З метою укладання господарських договорів розроблялась та затверджувалась тендерна документація з дотриманням норм діючого законодавства. Замовником акцептувались тендерні пропозиції, що визнані найбільш економічно вигідними за результатами оцінки, які проводились у відповідності до затвердженої тендерної документації. При здійсненні контролю за дотриманням законодавства у сфері закупівель контролюючими та перевіряючими органами не було виявлено суттєвих порушень. Господарські договори, що укладалися підприємством на закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти ґрунтувалися на річних планах держзакупівель, які щорічно розроблялися підприємством та затверджувались в установленому законодавством порядку Міністерством економіки України в межах витрат, затверджених фінансовим річним планом, тобто з урахуванням фактичного фінансового стану підприємства.
Відповідач стверджує, що фінансовий стан його підприємства на час виконання зобов'язань по Колективному договору не дозволяв здійснювати фінансування будівництва, оскільки вся виручка ДП завод “Електроважмаш”, отримана від проведення господарської діяльності, спрямовувалась на виплату заробітної плати та виробничі потреби підприємства.
Таким чином, судом встановлено, що Відповідач повністю дотримувався вимог тендерного законодавства України під час здійснення своєї господарської діяльності. Враховуючи, що судом не встановлено порушень зазначених вище норм, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати в даній справі покладаються на Позивача у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 74, 75 Господарського кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя
Повний текст рішення підписано 20.05.2010 р.