Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" травня 2010 р. Справа № 11/33-10
вх. № 1673/4-11
Суддя господарського суду Черленяк М.І.
при секретарі судового засідання Кисильовій К.В.
за участю представників сторін:
прокурора - Анголенко П. О.,
позивача - Пащенко О. М.,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши матеріали справи за позовом Прокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків до Суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення 58785,12 гривень
Прокурор Дзержинського району м. Харкова звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради з позовом до суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 58785,12 гривень.
Прокурор та позивач в судовому засіданні 18 травня 2010 року підтримали позов та просили суд його задовольнити. Відповідач проти позову заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, відповідач зазначає, що не приступив до використання об'єкту оренди через обставини, які від нього не залежать. Також відповідач у відзиві на позов звернувся до суду із заявою про звільнення його від сплати орендної плати на підставі частини 6 статті 762 ЦК України.
Суд, вислухавши прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи встановив наступне.
Між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 (орендарем) було укладено договір оренди № 2988. Відповідно до розділу першого вказаного договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення в підвальній частині, загальною площею 139,7 м. кв., яке розташоване за адресою: вул. Данилевського, 34, літера «А-6». Умови внесення орендної плати встановлені розділом 3 договору. Сторонами було підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення, а також до вказаного договору сторонами було укладено додаткові угоди.
Разом з тим матеріали справи та пояснення учасників судового процесу свідчать про те, що фактично орендоване приміщення не було передано від орендодавця орендарю. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що в зазначеному приміщенні, як встановлено судом та не заперечується позивачем, розташовані кладові жильців другого під'їзду будинку, в якому розташоване орендоване приміщення. Так, листування жильців будинку з органами місцевої влади підтверджують факт знаходження у користуванні жильців будинку вказаних кладових. При чому вказані кладові не вибували з користування жильців будинку.
Судом також береться до уваги акт приймання-передачі орендованого приміщення, зміст якого свідчить про те, що приміщення фактично передано орендарю не було, акт складено було без виїзду на місцезнаходження приміщення. Зокрема, акт приймання-передачі окрім посилання на необхідність проведення ремонтних робіт не містить даних відносно самого стану орендованого приміщення та його опису. В акті не зафіксовано, що приміщення є вільним та не займається іншими особами. Таким чином суд приходить до переконливого висновку про те, що акт приймання-передачі приміщення формально було підписано сторонами, проте фактичної передачі приміщень від орендодавця орендарю не відбулось.
При цьому судом відхиляються заперечення прокурора та позивача відносно того, що відповідачем не надано доказів письмового звернення до орендодавця щодо неможливості використання приміщенням. Відповідні звернення в рамках даної справи не мають доказового змісту відносно предмету спору, оскільки судом встановлено, що фактично приміщення орендарю передано не було, а отже й відповідні звернення орендаря до орендодавця не мають правового впливу на факт не передачі орендодавцем орендованого майна орендарю.
Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Таким чином, обов'язковою умовою для договорів оренди є фактична передача майна від орендодавця орендарю.
Частиною першою статті 762 вказаного кодексу визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. При цьому частиною шостою зазначеної статті передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використано ним через обставини, за які він не відповідає.
Як свідчать матеріали справи, після укладення договору оренди, відповідач не приступив до використання приміщення в зв'язку з тим, що надане в оренду приміщення було зайнято жильцями будинку під кладові. Після проведення переговорів з жильцями будинку, приміщення останніми звільнені не були. За результатом усного звернення орендаря до орендодавця з приводу звільнення жильцями будинку приміщення, Управлінням комунального майна та приватизації було здійснено виїзну перевірку. Проте приміщення жильцями в подальшому звільнено не було, в зв'язку з чим орендар припинив вносити орендодавцеві платежі в рахунок орендної плати.
Таким чином суд вбачає, що орендодавець фактично свої обов'язки щодо передачі орендованого майна орендарю не виконав, в зв'язку з чим суд дійшов висновку, що непередання орендованого майна орендарю мало місце за обставин, за які відповідає саме орендодавець. Наведені обставини справи дають підстави стверджувати, що суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 не приступив до використання орендованого майна через обставини, за які він не відповідає, що є в силу частини шостої статті 762 ЦК України правовою підставою для звільнення орендаря від орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використано ним.
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність правових підстав для звільнення відповідача від обов'язку сплати орендної плати за укладеним з позивачем договором оренди, оскільки орендованим майном останній не міг користуватися через обставини, за якій він не відповідає. Враховуючи наведене підстави для стягнення суми орендної плати відсутні, як і відсутні в зв'язку з цим підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 509, 759, 762 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, - суд
В задоволенні позову відмовити.
Суддя Черленяк М. І.
Повний текст судового рішення підписаний 18 травня 2010 року.