23.10.2021 Справа №607/18510/21
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сливка Л.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномістбуд Холдинг» про визнання інформації недостовірною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до суду позов до відповідача ТОВ «Техномістбуд Холдинг» у якому просить: визнати, що чоботи гумові 44 ПВХ не відносяться до засобів індивідуального захисту і не призначені для роботи електрогазозварника; встановити факт застосування обману ТОВ «Техномістбуд Холдинг»; спростувати, визнати протиправним поширення ОСОБА_2 інформації про віднесення чобіт гумових 44 ПВХ до індивідуальних засобів захисту для роботи електрогазозварник; зобов'язати ТОВ «Техномістбуд Холдинг» відкликати документи із недостовірною інформацією; визнати недостовірною інформацією, встановити офіційно факти підробки документів, фальсифікації звітності (внесенням недостовірної інформації тощо) про проведення господарської операції щодо передачі в експлуатацію чобіт гумових 44 ПВХ; зобов'язати відповідача відкликати документи.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку, що даний позов підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Всупереч вказаних вимог закону у вказаній позовній заяві не зазначено: номери засобів зв'язку позивача та адреси електронної пошти сторін.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Вказаним вимогам закону подана позовна заява не відповідає.
Виклад обставин на обґрунтування позовних вимог та зміст позовних вимог є незрозумілим.
У пункті першому прохальної частини позовної заяви позивач просить: визнати, що чоботи гумові 44 ПВХ не відносяться до засобів індивідуального захисту і не призначені для роботи електрогазозварника; встановити факт застосування обману ТОВ «Техномістбуд Холдинг».
Проте, позовна заява не містить жодного викладу обставин на обґрунтування вказаних позовних вимог. Зокрема, у яких правовідносинах перебувають між собою позивач та відповідач; яким чином виниклі між ними правовідносини стосуються чобіт гумових; у чому полягає застосування обману відповідачем.
Також, у позовній заяві не викладено обставин на обґрунтування позовних вимог, які зазначені позивачем у пункті другому прохальної частини позову, зокрема про спростування та визнання протиправним поширення ОСОБА_2 інформації про віднесення чобіт гумових 44 ПВХ до індивідуальних засобів захисту для роботи електрогазозварник. Так, позивачем не зазначено, у який спосіб відповідачем поширена вказана інформація, не викладено обставин та не зазначено доказів на підтвердження її протиправності.
У пункту третьому прохальної частини позову, позивач просить зобов'язати ТОВ «Техномістбуд Холдинг» відкликати документи із недостовірною інформацією. Однак, позовна заява не містить викладу обставин щодо того, у яких документах міститься вказана інформація, та звідки її необхідно відкликати.
Крім цього, позовна заява не містить викладу обставин на обґрунтування позовних вимог, заявлених позивачем у пункті четвертому прохальної частини позову, зокрема про визнання недостовірною інформацією, встановлення фактів підробки документів, фальсифікації звітності (внесенням недостовірної інформації тощо) про проведення господарської операції щодо передачі в експлуатацію чобіт гумових 44 ПВХ; зобов'язання відповідача відкликати документи.
Із змісту вказаної прохальної частини позовної заяви не зрозуміло, яку інформацію позивач просить визнати недостовірною та які документи необхідно відкликати.
Окрім цього, За приписами частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Однак, звертаючись із позовною заявою, поданою в порядку цивільного судочинства, позивач просить встановити факти підроблення документів, фальсифікації звітності (внесенням недостовірної інформації тощо) про проведення господарської операції щодо передачі в експлуатацію чобіт гумових 44 ПВХ.
Порядок встановлення фактів вчинення протиправних діянь, зокрема підроблення документів здійснюється органом досудового розслідування відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу України та кримінального кодексу України.
Крім цього, слід наголосити, що зміст позовної заяви є нечітким та не послідовним. Текст складається із набору окремих речень між якими неможливо встановити логічний зв'язок.
Також, позовна заява не містить жодного норм матеріального та процесуального права, на підставі яких позивачем пред'явлено позовні вимоги.
У порушення вимог пунктів 6-7 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява не містить зазначень стосовно того, чи вживалися відомості досудового врегулювання спору та відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви.
Пунктами 9 частини 3 статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем у вказаній позовній заяві не зазначено попереднього (орієнтовного) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем не сплачено суму судового збору за подання вказаного позову до суду, однак у позовній заяві позивач зазначає про наявність у нього підстав для звільнення від сплати судового збору, відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», оскільки позов стосується захисту прав споживача та трудових прав.
Згідно із ч. 1 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Таким чином, для відстрочення сплати судового збору, зменшення або звільнення від його сплати має бути в наявності дві умови у сукупності: наявність майнового стану, який не дозволяв би позивачу сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі, а також одна із підстав, визначених пунктами 1-3 частини 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
До матеріалів заяви, позивачем долучено Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків відповідь на запит у електронному вигляді, з яких убачається, що загальна сума доходу ОСОБА_1 за період із першого кварталу 2020 року по четвертий квартал 2020 року становить 4138,72 гривень.
Окрім Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків позивачем не надано жодних інших доказів на підтвердження того, що його майновий стан не дозволяє сплатити суму судового збору у визначеному законом розмірі, зокрема, доказів про відсутність у нього нерухомого майна, транспортних засобів, тощо. Оскільки відсутність офіційного доходу не свідчить про наявність важкого майнового становища позивача.
Відповідно до ч.1 ст.136 ЦПК України, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, або звільнення від сплати судового збору є правом, а не імперативним обов'язком суду. Такий висновок випливає безпосередньо із змісту наведеної норми, яка, крім того, не містить чіткого переліку обставин майнового стану, який тягне за собою в якості наслідків відстрочення, розстрочення сплати судового збору, або звільнення від їх оплати. Такий висновок випливає безпосередньо із змісту наведеної норми, яка, крім того, не містить чіткого переліку обставин майнового стану, який тягне за собою в якості наслідків відстрочення, розстрочення сплати судового збору, або звільнення від їх оплати.
Як вказував Європейський суд з прав людини у рішенні «Креуз проти Польщі» за заявою № 28249/95 від 19.06.2001 «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.
Щодо доводів позивача про те, що предметом вказаного позову є захист прав споживачів, то відповідно до пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними до положень статті 5 Закону № 3674-VI, оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб'єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об'єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій. У цьому Законі не йдеться про звільнення споживачів від оплати судового збору загалом за подання до суду будь-якої інстанції будь-якого з об'єктів справляння судового збору.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно із ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Отже, позивачі, вважаючи себе споживачами, при зверненні до суду для дотримання вимог ст.175 ЦПК України, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими вони обґрунтовують вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено ( ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»), тим самим навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Пунктом 23 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Однак, в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог.
У статті 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
З огляду на зазначене, суддя приходить до висновку, що заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною собою, сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб (908 грн.).
Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
У вказаному позові позивачем заявлено шість вимог немайнового характеру, зокрема: 1) визнати, що чоботи гумові 44 ПВХ не відносяться до засобів індивідуального захисту і не призначені для роботи електрогазозварника; 2) встановити факт застосування обману ТОВ «Техномістбуд Холдинг»; 3) спростувати, визнати протиправним поширення ОСОБА_2 інформації про віднесення чобіт гумових 44 ПВХ до індивідуальних засобів захисту для роботи електрогазозварник; 4) зобов'язати ТОВ «Техномістбуд Холдинг» відкликати документи із недостовірною інформацією; 5) визнати недостовірною інформацію; 6) зобов'язати відповідача відкликати документи.
За вказаних обставин позивачу слід сплатити суму судового збору у розмірі 5448 гривень.
У відповідності до частини 1ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За вказаних обставин, суддя приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення вищевказаних недоліків.
Зазначені в ухвалі недоліки слід усунути шляхом надання суду викладеної у новій редакції, з урахуванням вимог, зазначених у даній ухвалі, позовної заяви та її копії у кількості відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб, а також дорученням квитанції про сплату судового збору.
Судовий збір сплатити за реквізитами рахунку, розміщеними на офіційному веб-сайті Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області: отримувач коштів ГУК у Терн.обл./тг м.Терноп./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37977599, банк отримувача - казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - UA968999980313101206000019751, код класифікації доходів бюджету - 22030101, призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області (назва суду, де розглядається справа) та оригінал квитанції про оплату подати до суду у вищевказаний строк.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномістбуд Холдинг» про визнання інформації недостовірною та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У випадку невиконання вказаних вимог у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Головуючий суддяЛ. М. Сливка