18.10.2021 Справа №607/18197/21 Провадження №1-кс/607/5977/2021 м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника особи, у володінні якої перебувають документи - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №42020211180000082 від 27.07.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.364 КК України про тимчасовий доступ до речей та документів,
08.10.2021 до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей та документів у кримінальному провадженні №42020211180000082 від 27.07.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.364 КК України, звернувся прокурор Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
Клопотання мотивоване тим, що Тернопільською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42020211180000082 від 27.07.2020, за ознаками злочинів, передбачених ч.1, 2 ст. 364 КК України, за фактами зловживання службовим становищем службовими особами науково-дослідних установ Тернополя, в тому числі ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які належать вказаним науково-дослідним установам.
З'ясовано, що у постійному користуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходяться земельні ділянки з кадастровими номерами: 6110100000:18:001:0007, 6110100000:15:010:0052, 6110100000:15:011:0005, 6110100000:14:002:0011, 6110100000:14:001:0004, 6110100000:15:008:0006, 6110100000:18:002:0001, 6110100000:14:004:0001, 6110100000:16:001:0085, 6110100000:15:002:0097, 6110100000:16:002:0002, 6110100000:15:009:0017, 6110100000:14:003:0001, 6110100000:15:001:0004, 6110100000:15:001:0005 (надалі Земельні ділянки), загальною площею 1294,9991 га.
Вказані земельні ділянки надані у постійне користуванні навчально-дослідному виробничому господарству « ІНФОРМАЦІЯ_2 » як структурному підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_3 , а надалі - ІНФОРМАЦІЯ_1 , для ведення дослідних навчальних цілей, пропаганди передового досвіду та для ведення сільського господарства, на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 21.02.2000 серії ІІ-ТР №002340.
Керуючись Генеральним планом м. Тернополя, затвердженим рішенням міської ради від 10.08.2010 №5/37/11, статтями 12, 117, 122 Земельного кодексу України, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р, статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», приймаючи до уваги клопотання ТНЕУ від 27.03.2019 та від 18.11.2019, рішення конференції трудового колективу університету в період 2016-2020 років щодо позитивного вирішення питання передачі земельних ділянок ІНФОРМАЦІЯ_4 , враховуючи висновки постійних комісій ІНФОРМАЦІЯ_5 вирішила погодити прийняття в комунальну власність земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, будівель і споруд, які знаходяться на даних землях, розміщених на території ІНФОРМАЦІЯ_6 , та перебувають в постійному користуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 загальною площею 1294,9225 га. Другим пунктом вказаного рішення визначено Виконавчому комітету підготувати необхідні документи щодо земель, зазначених в пункті 1 даного рішення, та здійснити підписання відповідного акту прийому-передачі.
Відповідно до ч.1 ст.117 Земельного кодексу, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.
Однак, у вищевказаному рішенні сесії ІНФОРМАЦІЯ_7 від 05.03.2021 №8/4/227 не зазначено про наявність рішення (наказ) органу виконавчої влади, уповноваженого відповідно до законодавства здійснювати передачу земель сільськогосподарського призначення у комунальну власність, а саме ІНФОРМАЦІЯ_8 чи ІНФОРМАЦІЯ_9 про делегування повноважень щодо погодження передачі земельних ділянок державної власності в комунальну органу місцевого самоврядування. Натомість, таке рішення органу місцевого самоврядування та підписаний акт прийому-передачі може стати підставою для вибуття із державної в комунальну власність масиву земельних ділянок, що надані вищому навчальному закладу в постійне користування в освітніх цілях.
Також, у тексті рішення органу місцевого самоврядування не згадано жодного кадастрового номера земельної ділянки, місце розташування, площу, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні, а вказано тільки загальну площу 1294,9225 га, без наведення переліку ділянок.
Крім цього, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.70 Закону України «Про вищу освіту», матеріально-технічна база закладів вищої освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності.
Землекористування та реалізація прав власника земельних ділянок, у тому числі набуття відповідних прав на землю, здійснюються закладами вищої освіти відповідно до Земельного кодексу України.
Повноваження засновника (засновників) закладу вищої освіти щодо розпорядження державним майном у системі вищої освіти здійснюються відповідно до законодавства.
Майно закріплюється за державним або комунальним закладом вищої освіти на праві господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновників закладу вищої освіти та вищого колегіального органу самоврядування закладу вищої освіти, крім випадків, передбачених законодавством.
Однак, при прийнятті рішення сесії ІНФОРМАЦІЯ_7 від 05.03.2021 № 8/44/277 як підставу його прийняття не вказано наказ чи інший управлінський акт ІНФОРМАЦІЯ_10 , яким надано згоду засновника закладу вищої освіти - ІНФОРМАЦІЯ_1 на передачу розміщених на земельних ділянках будівель і споруд державної власності у комунальну власність.
Статтею 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають заклади освіти незалежно від форми власності.
Разом з тим, частинами 1 та 2 статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ст.84 ЗК України).
Згідно приписів п.24 Перехідних положень чинного на даний час Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом, тобто з 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, серед іншого, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування, під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності.
Відповідно до пункту «з» частини 4 статті 84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать земельні ділянки, закріплені за державними закладами вищої освіти.
Відповідно до ч.2 ст.117 Земельного кодексу, до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у комунальну власність.
Згідно інформації Західноукраїнського національного університету НДВГ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ЗУНУ самостійно здійснює господарську діяльність та вищевказані земельні ділянки використовуються господарством для навчально-дослідної, навчальної діяльності та забезпечення дуальної освіти, однак під час досудового розслідування з'ясовано, що всупереч вимог земельного законодавства, вище перелічені земельні ділянки використовуються комерційними структурами без оформлення будь-яких дозвільних документів з метою отримання прибутку.
Відомості по даному факту внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021211040000438 від 02.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1, 2 ст.364 КК України.
Ініціатор клопотання зазначила, що на адресу ІНФОРМАЦІЯ_7 30.08.2021 за №8297ВИХ-21 скеровано лист про надання належним чином завірені копії вказаного рішення ІНФОРМАЦІЯ_7 від 05.03.2021 № 8/4/227 «Про прийняття в комунальну власність земель сільськогосподарського призначення ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщених на території ІНФОРМАЦІЯ_6 », а також усіх документів, які стали підставою для його прийняття та визначено дату до якої надати такі документи. Однак, на вказаний запит на даний час не надійшло жодної інформації, що перешкоджає здійсненню досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні та забезпечення дотримання розумних строків під час вчинення слідчих та процесуальних дій.
З огляду на викладене та з метою повного з'ясування обставин, що мають значення для встановлення об'єктивної істини в даному кримінальному провадженні, прокурор вказала на необхідність у тимчасовому доступі до оригіналів документів, а саме до рішення ІНФОРМАЦІЯ_7 від 05.03.2021 № 8/4/227 «Про прийняття в комунальну власність земель сільськогосподарського призначення ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщених на території ІНФОРМАЦІЯ_6 », а також усіх документів, які стали підставою для його прийняття.
З урахуванням того, що інформація, наявна у вказаних документах, має суттєве значення у вказаному кримінальному провадженні, а іншим способом довести або спростувати факт вчинення вказаного злочину не вбачається за можливе, прокурор просить клопотання задовольнити.
У клопотанні також ставиться питання про його розгляд без участі представника особи, у володінні якої знаходяться документи..
Слідчий суддя вважає недоведеним, що існує реальна загроза зміни або знищення документів, тимчасовий доступ до яких планується отримати, тому наявні підстави для виклику у судове засідання представника особи, у володінні якої вони знаходяться.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала та просила задовольнити.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_7 - ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання прокурора, посилаючись на його необгрунтованість. Зазначив, що в ІНФОРМАЦІЯ_11 не надходив запит ІНФОРМАЦІЯ_12 про надання копії рішення ІНФОРМАЦІЯ_7 від 05.03.2021 № 8/4/227, про який йдеться у клопотанні прокурора.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Слідчим суддею встановлено, що Тернопільською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020211180000082 від 27.07.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.364 КК України.
У своєму клопотанні прокурор зазначає, що інформація, що міститься у вище перелічених документах, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою АДРЕСА_1 , або ж ІНФОРМАЦІЯ_7 , за адресою АДРЕСА_2 , необхідна для з'ясування обставин кримінального провадження №42020211180000082 від 27.07.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.364 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачений такий вид заходів забезпечення кримінального провадження як тимчасовий доступ до речей і документів.
За змістом ст.ст. 2, 131, 159 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів, як захід забезпечення кримінального провадження, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, в тому числі, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, та полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).
Згідно із загальними правилами застосування заходів забезпечення кримінального провадження, встановлених ч. 3,5 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч.5 ст.163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи:
1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи;
2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні;
3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
Отже, умовою задоволення клопотання є сукупність певних обставин, що передбачені вищевказаними нормами.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
За частинами 2 і 6 статті 22 КПК України, яка визначає зміст однієї з засад кримінального провадження - змагальності сторін - сторони кримінального провадження, користуючись засобами, передбаченими статтею 93 КПК України, мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК. При цьому суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
В порушення зазначених вище приписів кримінального процесуального закону, прокурором у клопотанні та в судовому засіданні при його розгляді не доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, натомість клопотання обґрунтовано лише формально, з долученням до нього на підтвердження вчинення кримінальних правопорушень, що розслідуються в рамках кримінального провадження №42020211180000082 від 27.07.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.364 КК України, тільки витягу з ЄРДР. Будь-яких інших доказів на підтвердження наведених у клопотанні прокурором доводів, слідчому судді надано не було.
Не містять долучені до клопотання прокурора документи й підтверджуючих даних про дійсне направлення ІНФОРМАЦІЯ_13 запиту ІНФОРМАЦІЯ_12 про надіслання запитуваних документів. За наведених обставин, доводи представника особи, у володінні якої перебувають документи про ненадходження до ІНФОРМАЦІЯ_7 запиту ІНФОРМАЦІЯ_12 про надання документів, не позбавлені підстав.
При розгляді клопотання слідчий суддя також враховує, що тимчасовий доступ до речей та документів є заходом забезпечення кримінального провадження та його застосування можливо виключно з метою забезпечення інтересів існуючого кримінального провадження. Тимчасовий доступ до речей та документів не є інструментом збору доказів у кримінальному провадженні, тому його застосування можливо виключно за умови, коли сторона кримінального провадження зіткнулась з труднощами у зборі доказів, які зокрема можуть вбачатись у існуванні певних заборон для розголошення даних або власники речей та документів відмовляються добровільно надати стороні кримінального провадження необхідні докази.
Крім того, відповідно до ч.4 ст. 132 КПК України, для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя враховує можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Поряд з цим, викладені прокурором у клопотанні посилання на неможливість отримати документи, які знаходяться у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_7 у добровільному порядку, слідчий суддя вважає необґрунтованим.
Отже, відсутні підстави вважати, що прокурор вичерпав можливість без застосування тимчасового доступу отримати документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні. Зважаючи на викладене, з огляду на правове обґрунтування клопотання так, як воно викладено прокурором, слідчий суддя вважає, що клопотання заявлено передчасно.
За таких обставин, подане прокурором клопотання не містить достатньо даних, які підтверджують наявність передбачених законом підстав надання тимчасового доступу до запитуваних ним документів, а тому слідчий суддя приходить до висновку про необґрунтованість поданого клопотання та відсутність підстав для його задоволення.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 160-163, 164, 309 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання прокурора Тернопільській окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42020211180000082 від 27.07.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.364 КК України, про тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_7 - відмовити.
Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1