22.10.2021 Справа №607/14488/21
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді - Сливка Л.М.
за участі секретаря судового засідання - Хамелко О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивачка ОСОБА_1 пред'явила до суду позов до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 05 грудня 2002 року у Відділі реєстрації актів громадянського стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у зв'язку із постійною відсутністю чоловіка вдома, між ними припинилися шлюбні відносини, вони спільно не проживають та не ведуть спільного господарства. За вказаних обставин просить шлюб розірвати, проти примирення заперечує, оскільки подальше перебування у шлюбі суперечить її інтересам, що мають істотне значення.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 серпня 2021 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
Відзиву на позов відповідач ОСОБА_2 до суду не подавав.
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності, згідно якої позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити, не заперечила проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, повторно в судове засідання не з'явився, не повідомивши про причини неявки, заяв про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи до суду не подавав.
За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач був належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, повторно не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, не подавав відзиву, а позивачка не заперечила проти заочного розгляду справи.
Судом установлено:
Позивачка ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 вступили у зареєстрований шлюб 05 грудня 2002 року, про що складено актовий запис №1839 Відділу реєстрації актів громадянського стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України, яким 05 грудня 2002 року видане свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 .
Згідно викладених у позові обставин, якими позивачка обґрунтовує свої позовні вимоги, спільне життя сторін не склалося, що призвело до того, що між ними припинились подружні відносини, вони проживають окремо та не ведуть спільного господарства.
Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, приходить до переконання,що позов підлягає до задоволення виходячи із наступних підстав:
Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно із частиною першою статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами третьою, четвертою статті 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частинами другою, третьою статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
У Постанові від 25 вересня 2019 року прийнятій у справі №755/14148/18 (провадження № 61-11325св19) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Статтею 112 Сімейного кодексу України визначено, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що між сторонами втрачено почуття любові та поваги, сім'я сторін фактично розпалася і шлюб носить формальний характер.
Таким чином, судом установлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є таким, що суперечить інтересам позивача, що мають істотне значення, тому відповідно до вимог ст.112 Сімейного кодексу України, шлюб підлягає до розірвання, а позов ОСОБА_1 - до задоволення.
Вимогами ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 5, 89,141, 264, 265, 268, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 05 грудня 2002 у Відділі реєстрації актів громадянського стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України, актовий запис №1839.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908 гривень судового збору.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 22 жовтня 2021 року.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Головуючий суддяЛ. М. Сливка